Постанова

від 12.06.2018 по справі 813/288/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/1707/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.,

з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі № 813/288/16 за адміністративним позовом ДП "Датський текстиль" Компанії "ПВН Холдінг А/С" (Данія) до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

суддя в 1-й інстанції - Хома О.П .,

час ухвалення рішення - 20 . 12.2017 року, 12:58 год

місце ухвалення рішення - м. Львів ,

дата складання повного тексту рішення - 28.12.2017 року ,

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство Датський Текстиль компанії ПВН Холдінг А/С (Данія) (далі- ДП Датський Текстиль , позивач) звернулось до суду з позовом до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, правонаступником якої є Червоноградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (далі Червоноградська ОДПІ, відповідач), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.01.2016: №0000012200, №0000022200 та №0000032200.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність та невідповідність нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 06.01.2016 №2/2200/31588791. Реальність господарських операцій, що досліджувались контролюючим органом в ході проведення перевірки спростовується належними первинними документами, які підтверджують факт здійснення фінансово-господарських відносин, вид, обсяг, якість операцій та розрахунків, що здійснювалися та підтверджують реальність на повноту відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням в деклараціях з податку на додану вартість результатів таких господарських операцій. Первинні документи долучені до матеріалів справи та були дослідженні контролюючим органом під час перевірки. Наявність товарно-транспортних накладних не є обов'язковою умовою права на витрати та на податковий кредит, оскільки є інші документи щодо придбання цих товарів, а придбання малогабаритних запчастин і невеликої кількості скрапленого газу в балони чи автомобільні балони покупця дає можливість самостійного перевезення придбаного товару без залучення вантажного транспорту, щодо діяльності якого можуть складатися товарно транспортні накладні. Доставка ліфта на місце його монтажу згідно з договором була обов'язком постачальника, тому у позивача відсутній обов'язок щодо організації його доставки.

На думку ДП Датський Текстиль , протиправними є також висновки контролюючого органу про необхідність нарахування податкових зобов'язань з ПДВ на вартість електроенергії, використаної орендарем при організації харчування працівників позивача, оскільки згідно з умовами договору вартість комунальних послуг (у т.ч. електроенергії) враховано при визначенні орендної плати за використання кухонного обладнання, яке передається в оренду для харчування працівників підприємства. Крім того, відповідачем зроблено невірні висновки щодо подвійного включення у 2013 та 2014 роках до витрат, що зменшують оподатковуваний прибуток (у складі собівартості реалізованих товарів), вартості пакувальних матеріалів, оскільки їх було відображено у податковій звітності лише один раз, а саме у складі витрат на збут і це підтверджується даними обліку підприємства.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі № 813/288/16 позовні вимоги задоволено частково.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування обставин, які мають значення для вирішення питання.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що суд першої інстанції зазначив, що всі представлені позивачем документи відповідають встановленим вимогам до первинних документів, не викликають сумнівів щодо достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ДП Датський Текстиль та ТзОВ Промислово-будівельна група , ПП Компанія Глобус Плюс . Проте, суд залишив поза увагою той факт, що до перевірки не було надано доказів транспортування товарно-матеріальних цінностей та супроводжуючих документів товарно-транспортних накладних на транспортування товарно-матеріальних цінностей зі складу продавця.

Також суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що ліфт який позивач отримав від ПП Компанія Глобус Плюс відповідно до копії видаткової накладної від 26.05.2014 року, в той час коли в ПП Компанія Глобус Плюс відсутнє за місцезнаходженням та не була платником податку на додану вартість.

Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі № 813/288/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що позивач ДП Датський Текстиль , зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа за кодом ЄДРПОУ 31588791 та з 12.12.2001 перебуває на податковому обліку.

Сокальською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено планову виїзну документальну перевірку ДП Датський текстиль Компанії ПВН Холдінг А/С за період з 01.10.2012 по 31.12.2014.

Результати перевірки оформлено актом перевірки від 06.01.2016р. №2/2200/31588791.

Як слідує з акта перевірки, контролюючим органом встановлено порушення:

-пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 п.135.1, п.135.2, пп.135.4.1 п.135.4, пп.135.5.15 п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6, пп.138.8.1, пп.138.8.2 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 пп.153.1.1, пп.153.1.2, пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 (із змінами та заповненнями) у зв'язку з чим завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності на загальну суму 1 095 048, 00 грн, в т.ч. за 2012 рік в сумі 21 491, 00 грн, за 2013 рік в сумі 1 073 557, 00 грн, заниження від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності на загальну суму 2 158 284, 00 грн в т.ч. за 2014 рік в сумі 2 158 284, 00 грн;

--п. 187.1 ст. 187, п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, абз.2 п.198.6 ст. 198, п.199.1 ст. 199 Податкового кодексу України №2755- VІ від 02.12.2010 (із змінами та заповненнями), у зв'язку з чим завищено податок на додану вартість що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 140 300, 00 грн, у тому числі за листопад 2012 року на суму 1 272, 00 грн, за грудень 2012 року на суму 1 756, 00 грн, за січень 2013 року на суму 1 272, 00 грн, за лютий 2013 року на суму 1 284, 00 грн, за березень 2013 року на суму 1 284, 00 грн, за квітень 2013 року на суму 1 333, 00 грн, за травень 2013 року на суму 1 888, 00 грн, за червень 2013 року на суму 1 359, 00 грн, за липень 2013 року на суму 1 711, 00 грн, за серпень 2013 року на суму 1 359, 00 грн, за вересень 2013 року на суму 1 387, 00 грн, за жовтень 2013 року на суму 1 387, 00 грн, за листопад 2013 року на суму 1 552, 00 грн, за грудень 2013 року на суму 1 717, 00 грн, за січень 2014 року на суму 1 387, 00 грн, за лютий 2014 року на суму 1 387, 00 грн, за березень 2014 року на суму 1 387, 00 грн, за квітень 2013 року на суму 103 058, 00 грн, травень 2013 року на суму 1 387, 00 грн, за червень 2013 року на суму 1 453, 00 грн, липень 2013 року на суму 1 523, 00 грн, за серпень 2013 року на суму 1 593, 00 грн, за вересень 2013 року на суму 1 593, 00 грн, за жовтень 2013 року на суму 1 657, 00 грн, за листопад 2013 року на суму 1 657, 00 грн, за грудень 2013 року на суму 1 657, 00 грн;

--п.187.1 ст. 187, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України №2755- VІ від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), у зв'язку з чим завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 декларації) за грудень 2014 року на загальну суму 1 690,00 грн.

На підставі вказаного акта відповідачем 25.01.2016 винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000012200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1 095 048, 00 грн;

- №0000022200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну 140 300, 00 грн, тому числі за основним платежем 29 921 870, 00 грн, штрафні (фінансові) санкції 70 150, 00 грн;

- №0000032200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 1 690, 00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивачем в адміністративному порядку не оскаржувалися є предметом судового оскарження.

Висновки контролюючого органу щодо порушення ДП Датський текстиль вимог податкового законодавства ґрунтуються на інформації, викладеній у актах перевірки контрагентів позивача. Контролюючий орган, вказує, що позивачем не відображено податкові зобов'язання при відшкодуванні електроенергії, використаної в не господарській діяльності підприємства орендованого невиробничого приміщення. ДП Датський текстиль до перевірки не представлено документів щодо використання у межах господарської діяльності матеріалів та наданих послуг. Протягом охопленого перевіркою періоду позивач двічі включив до витрат вартість пакувальних матеріалів, відобразивши їх одночасно у рядках 05.1 Собівартість реалізованих товарів та рядку 06.2 Декларації з податку на прибуток Витрати на збут .

Окрім цього, ДП Датський текстиль не представлено документального підтвердження транспортування придбаних матеріалів, не надано документального підтвердження хто проводив розвантажувально-навантажувальні роботи тощо. Відповідно до баз даних ДФС України, системи Податковий блок щодо контрагента позивача ПП Компанія Глобус Плюс до ЄДР від 28.04.2014 внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Свідоцтво платника податку ПП Компанія Глобус Плюс анульовано за рішенням контролюючого органу 28.04.2014.

Контрагенти позивача не мають достатньої кількості матеріальних та трудових ресурсів, у них відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які приймали б участь у здійсненні операцій з надання послуг за укладеними договорами, що, на думку податкового органу, вказує на неможливість фактичного здійснення таких операцій.

Відповідач вказує, що господарські операції між ДП Датський Текстиль та ТзОВ Промислово-будівельна група , ДП Івано-Франківськ-пропан та ПП Компанія Глобус Плюс спрямовані лише на отримання податкової вигоди позивачем шляхом декларування податкового кредиту та збільшення витрат на підставі первинних документів.

Між ДП Датський Текстиль та ВКП Промислово-будівельна група укладено договір поставки від 25.02.2013 №250101.

Відповідно до п.1.1. постачальник зобов'язується поставити товар згідно рахунків та/чи специфікацій, накладних, які видаються на окрему партію товарів і є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується оплатити і прийняти товар на умовах передбачених даним Договором.

Згідно з п. 5.1. умови поставки даного договору регулюються правилами Інкотермс-2010 .

Відповідно до п. 5.4., 5.5 доставка товару здійснюється засобами Покупця. За угодою Сторін допускається доставка товару засобами Постачальника, за рахунок і на ризик Покупця.

Оплату придбаного товару було здійснено платіжними дорученнями №2172 від 28.11.2012, №590 від 16.04.2013 та №905 від 10.06.2013.

Придбання товарів оформлено видатковими накладними від 29.11.2012 №ПБ-112901, від 24.04.2013 №ПБ-042402 та від 11.06.2013 №ПБ-061101 та податковими накладними від 28.11.2012 №51, від 17.04.2013 №23 та від 11.06.2013 №12

Між ДП Датський Текстиль та ПП Компанія Глобус Плюс укладено договір поставки ліфта від 20.03.2014 № №250101.

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю ліфт ГВ 2005.

Вартість ліфта було оплачено платіжним дорученням від 20.03.2014 №486.

Податкові накладні було складено по першій події оплати у березні 2014р.

Придбаний ліфт було поставлено 26.05.2014 по накладній №26/05/14 (запис у книзі обліку довіреностей №197 від 21.05.2014 р.), прийнято згідно акта приймання ліфта від 03.11.2014 та актом технічної готовності ліфта від 15.08.2014.

Безпека його використання досліджена і підтверджена Висновком експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва та господарювання від 01.10.2014, складеним ДП Західний експертний технічний центр Держгірпромнагляду України.

Ліфт прийнято в експлуатацію на підставі дозволу Територіального управління Держгірпромнагляду у Львівській області від 28.10.2014 №802.14.46 та зареєстровано, що підтверджується відповідною відміткою на паспорті ліфта.

Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом на підставі висновку про нереальність господарських операцій між ДП Датський Текстиль та ДП Івано-Франківськ пропан зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2013 року на суму 2475 грн, зменшено суму бюджетного відшкодування за податком на додану вартість за жовтень-листопад 2013 року всього на 495 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 50%, яка становить 247,5 грн.

На підставі постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 (справа №809/4046/14) суд дійшов висновку про те, що вказані господарські операції не носили реального характеру.

За таких обставин оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.01.2016 №0000012200 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 475, 00 грн та від 25.01.2016 №0000022200 в частині основного зобов'язання в розмірі 495, 00 грн та штрафні санкції в розмірі 247, 60 грн є правомірними.

Ураховуючи викладене та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що слід скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.01.2016 №0000012200 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 092 573, податкове повідомлення рішення від 25.01.2016 №0000022200 - в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 139 805, 00 грн та штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 69 902, 50 грн, податкове повідомлення-рішення від 25.01.2016 №0000032200 - повністю.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Ч.2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

На підставі п.138.2. ст. 138 Податкового кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У ст. 138 Податкового кодексу в редакції, чинній на момент визначення позивачем об'єктів оподаткування, вказано, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Згідно з п.138.8 ст.138 Податкового кодексу собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

-прямих матеріальних витрат;

-загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

-інших прямих витрат;

Зокрема, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу). До складу загальновиробничих витрат включається амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; (абз. б) пп.138.8.5 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу).

У пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу вказано, що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

Правила формування податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу.

Згідно з пунктом 198.1. цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2. статті198 Податкового кодексу в датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За положеннями пункту198.3. статті198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Системний аналіз вказаних норм в сукупності дає підстави стверджувати, що для встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

Стосовно посилань апелянта про нереальність господарських операцій з ПП Компанія Глобус Плюс , оскільки ПП Компанія Глобус Плюс відсутнє за місцезнаходженням та не була платником податку, то колегією суддів та судом першої інстанції встановлено наступне.

Між ДП Датський Текстиль та ПП Компанія Глобус Плюс укладено договір поставки ліфта від 20.03.2014 № №250101.

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю ліфт ГВ 2005.

Вартість ліфта було оплачено платіжним дорученням від 20.03.2014 №486.

Податкові накладні було складено по першій події оплати у березні 2014р.

Придбаний ліфт було поставлено 26.05.2014 по накладній №26/05/14 (запис у книзі обліку довіреностей №197 від 21.05.2014 р.), прийнято згідно акта приймання ліфта від 03.11.2014 та актом технічної готовності ліфта від 15.08.2014.

Безпека його використання досліджена і підтверджена Висновком експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва та господарювання від 01.10.2014, складеним ДП Західний експертний технічний центр Держгірпромнагляду України.

Ліфт прийнято в експлуатацію на підставі дозволу Територіального управління Держгірпромнагляду у Львівській області від 28.10.2014 №802.14.46 та зареєстровано, що підтверджується відповідною відміткою на паспорті ліфта.

Реальність операції з придбання вантажного ліфта ГВ 2005, крім вказаних вище документів, підтверджується також і його фізичною наявністю за місцем установки у промисловій будівлі позивача за адресою м. Сокаль, вул. Чайковського, 1 (фотографії надано позивачем і приєднано до матеріалів справи).

Контролюючий орган вказує, що ДП Датський Текстиль до перевірки не представлено сертифікатів, паспорта якості на товар та документів, які підтверджують належну якість товару суд зазначає, що зазначені документи не фіксують факту здійснення господарських операцій, а лише підтверджують, що товар відповідає встановленим вимогам. Тому відсутність таких документів не може слугувати підставою для висновків про відсутність таких господарських операцій.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що такі документи містяться в матеріалах справи та досліджені судом.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, договір поставки ліфта між ДП Датський Текстиль та ПП Компанія Глобус Плюс укладено 20.03.2014 . Вартість ліфта було оплачено платіжним дорученням від 20.03.2014 №486, що не заперечується відповідачем та описано у акті перевірки (т.1 а.с. 105).

Вказане свідчить, що на час здійснення такої господарської діяльності контрагент позивача був належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Водночас, не може бути підставою невизнання права позивача на податковий кредит анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП Компанія Глобус Плюс і неподання останнім податкової звітності у періоді, наступному після періоду, в якому було укладено договір та здійснено оплату придбаного ліфта, а продавцем складено податкові накладні на виконання такого договору, оскільки позивач не несе відповідальності за дотримання його контрагентом законодавства після здійснення господарської операції.

Суд звертає увагу на те, що в акті перевірки (т.1 а.с. 104) контролюючим органом зазначається, що в період укладання договору та здійснення оплати за таким договором (березень 2014 року) податкова звітність по податку на додану вартість подавалась.

Крім того, обґрунтування правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень обставинами, які засвідчують порушення норм податкового законодавства не позивачем, а його контрагентами (постачальниками) є неприпустимим і з огляду на практику Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України ).

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 ( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Щодо тверджень контролюючого органу про те, що ПП Компанія Глобус Плюс не могло фактично здійснювати господарські операції, передбачені умовами відповідних договорів, у зв'язку з відсутністю необхідних транспортних засобів та майна, недостатньої чисельності трудових ресурсів необхідних для виконання робіт (послуг), суд зазначає таке.

Чинне законодавство України не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Крім того, у комерційній діяльності щодо виконання робіт та послуг не завжди вимагає наявності задекларованих власних основних засобів та значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо); до того ж податковою інспекцією не доведено неможливості виконання спірним постачальником наявними у нього силами та засобами з урахуванням видів та обсягів виконаних робіт.

Відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами поставки чи договорами про надання послуг, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими податковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Щодо посилань апелянта про те, що позивачем не відображено податкового зобов'язання при відшкодуванні електроенергії використаної в не господарській діяльності підприємства орендованого невиробничого приміщення на загальну суму 38 433, 00 грн, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та зазначає наступне.

ДП Датський текстиль в охопленому перевіркою періоді орендувало невиробниче приміщення їдальню) в ТДВ Сокальська панчішна фабрика , що не заперечується відповідачем та підтверджується відповідними договорами оренди невиробничих приміщень (їдальні).

Актом перевірки встановлено, що протягом перевіреного періоду на підставі договорів від 03.10.2011 №031012 з додатками до нього, від 02.07.2012 №020713 з додатками до нього, від 01.07.2013 №071301 з додатками до нього та від 01.07.2014№070114 з додатками до нього та актів прийому-передачі обладнання від 03.10.2011р., від 02.07.2012р., від 01.07.2013р. та від 01.07.2014 позивачем було передано орендарям обладнання для забезпечення роботи їдальні, у тому числі кухонне обладнання, що споживає електроенергію. Однак, окремого лічильника для обліку споживання електроенергії електрообладнанням їдальні на підприємстві немає, а її вартість орендарі обладнання ДП Датський текстиль не відшкодовували.

Відповідно до абз. г) п.198.5 ст.198 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

ДП Датський текстиль на підставі договорів від 03.10.2011 №031012, від 02.07.2012 №020713, від 01.07.2013 №071301 та від 01.07.2014 №070114 передавало в оренду кухонне обладнання.

Згідно з розділом 2 вказаних договорів об'єкт оренди передається орендарям для організації діяльності їдальні.

Таким чином, використання орендованого обладнання було призначене для забезпечення харчування працівників орендодавця за місцем їх роботи.

Згідно з розділом 5 вказаних договорів використання обладнання є оплатним.

У п.5.21 додаткових договорів до перелічених вище договорів оренди вказано, що до складу орендної плати входить вартість комунальних послуг.

Тобто використання електроенергії для роботи кухонного обладнання також є платним.

Оскільки ДП Датський текстиль від надання вказаного вище обладнання в оренду отримувало дохід, ці господарські операції належать до господарської діяльності позивача і немає підстав для нарахування податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з використанням придбаної електроенергії не в господарській діяльності.

Колегія суддів, вивчивши матеріали та обставини справи прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга є необгрунтованою, безпідставною та не підлягає до задоволення.

Крім того апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а обставини викладені в ній спростовуються матеріалами справи та висновками суду.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу .

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, прийшла до висновку про відсутність підстав, які свідчили б про неправильне застосування судом першої інстанції матеріального або процесуального права.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді зупинення та заборони експлуатації будівлі є обґрунтованими, підтверджуються долученими до матеріалів справи доказами, а тому такі належить задовольнити.

Відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області - залишити без задоволення .

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі № 813/288/16 - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_1 судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повне судове рішення складено 14.06.2018 року