Постанова

від 12.06.2018 по справі 815/3310/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 червня 2018 року

справа №815/3310/17

адміністративне провадження №К/9901/49561/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вірту Плюс на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року у складі колегії суддів Яковлєва О. В., Танасогло Т. М., Запорожана Д. В. у справі № 815/3310/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вірту Плюс до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Вірту Плюс (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 червня 2017 року № 0012821401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 768 774 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 384 387 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.

29 серпня 2017 року постановою Одеського окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з мотивів протиправності спірного податкового повідомлення-рішення.

27 березня 2018 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції висновувався з правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, внаслідок доведення податковим органом безпідставного формування кредиту та непідтвердження факту отримання позивачем транспортно-експедиційних послуг належними і допустимими первинними документами податкового і бухгалтерського обліку.

02 травня 2018 року позивачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій він, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме положень пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), доводить помилковість оцінки обставин справи судом апеляційної інстанції, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзив відповідача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у червні 2017 року податковим органом проведено документальну виїзну планову перевірку Товариства, серед іншого, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 24 травня 2017 року № 448/15-32-14-01/ (далі - акт перевірки).

08 червня 2017 року податковим органом на підставі акту перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0012821401, яким за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 3, статті 9 Закону № 966, пунктів 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, статті 1 пункту 11.5 статті 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (далі - Правила) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 768 774 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 384 387 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

В основу податкового правопорушення покладений висновок податкового органу про протиправність формування Товариством податкового кредиту за липень-вересень 2014 року, лютий, березень, червень, липень 2015 року на загальну суму 768 774 грн. за наслідком здійснення операцій з Товариствами з обмеженою відповідальністю Пріоритет-ВЛ , Грандпостачгруп , Полінтерком , Українсько-Чеська компанія , Максима Консалтінг , Модерн Форм та Захер .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що платником податків сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за наслідком отримання транспортно-експедиційних послуг від вказаних контрагентів. Всі податкові накладні, виписані за наслідками вказаних операцій не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі положень пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Позиція відповідача щодо нереальності спірних господарських операцій доводиться тим, що позивачем під час перевірки, а також на запит податкового органу не надано товарно-транспортних накладних, контрагенти позивача мають недостатню кількість основних фондів та трудових ресурсів для надання послуг, відповідно до умов укладених договорів, а також наявні відхилення між зареєстрованими показниками позивача та його контрагентів, внаслідок невідображення останніми сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань.

Підставою винесення спірного податкового повідомлення-рішення є вчинення позивачем податкового правопорушення внаслідок здійснення господарських операцій, які, на думку відповідача, є нереальними.

За змістом пунктів 198.1, 198.2 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту, серед іншого, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

За змістом статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність від 01 липня 2004 № 1955-IV перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до розділу 1 Правил товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно положень пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Верховний Суд зазначає, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

Предметом судового розгляду у цій адміністративній справі є правомірність формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідком отримання транспортно-експедиційних послуг, отже до предмета доказування відноситься обставини, які доводять факт отримання таких послуг.

Вказана група обставин має бути встановлена судом та підтверджена належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, серед яких, товарно-транспортні накладні на конкретні транспортно-експедиційні послуги.

Виходячи із зазначеного, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що документи позивача, надані на підтвердження реальності господарських операцій, на підставі яких сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість у спірному періоді, складені формально, тобто за відсутності реального отримання транспортно-експедиційних послуг від своїх контрагентів, а тому податковим органом правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Посилання позивача у касаційній скарзі на практику Верховного Суду, а саме правову позицію, викладену у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 2а-4259/12/1070, є неприйнятними, оскільки у цій справі, Суд, висновуючись з цитованих позивачем положень, дійшов висновку про нереальність послуг перевезення по вивезенню рідких відходів, викачці та вивозу промислових відходів, а також рекламних послуг, а не навпаки.

Жодних доводів щодо порушень судом апеляційної інстанції норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, або неправильного застосування його судом, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, Товариством в касаційній скарзі не наведено. Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вірту Плюс залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року у справі № 815/3310/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер