Ухвала

від 14.06.2018 по справі 826/10908/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 червня 2018 року

Київ

справа №826/10908/16

адміністративне провадження №К/9901/50446/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 у справі №826/10908/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Макфоксі до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Макфоксі звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 29.12.2017 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, а апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 29.12.2017 у справі №826/10908/16 - повернуто апелянту.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві 10.05.2018 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2018 касаційну скаргу відповідача було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з тим, що касаційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку; статті 330 КАС України, оскільки до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у розмірі та порядку визначеному законом, та встановлено строк на усунення вказаних недоліків терміном у десять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Вказану ухвалу Верховного Суду вручено представнику заявника 25.05.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0411621309544.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху відповідачем на адресу суду направлено заяву про усунення недоліків касаційної скарги в якій податковим органом порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції з обґрунтуванням підстав пропуску такого строку та доказами на їх підтвердження.

Водночас, у вказаній заяві відповідачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору або продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору. Вказане клопотання мотивовано необхідністю додаткового часу для такої сплати, у зв'язку з відсутністю у Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві можливості надати суду платіжний документ. При цьому, відповідач зазначає, що останній звертався до управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з службовим листом щодо необхідності сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі, проте на момент звернення з вказаним клопотання, відповідь до юридичного управління відповідача не надходила.

Надаючи оцінку доводам викладеним у вказаному клопотанні, суд виходить з наступного.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VІ.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України, які кореспондуються з приписами частини першої та другої статті 8 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Разом з тим, на підтвердження доводів викладених у вказаній заяві, податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що майновий/фінансовий стан Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі .

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Згідно з положеннями Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Статтею 330 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документа про сплату судового збору.

Таким чином, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Разом з тим, податковим органом не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем у заяві обставини не є підставою для звільнення, відстрочення або розстрочення від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Також, суд зазначає, що у Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві було достатньо часу для сплати судового збору та надання платіжного доручення, а тому вищенаведені заявником обставини не можуть бути підставою для систематичного продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги.

Таким чином, клопотання податкового органу про відстрочення сплати судового збору або продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги у даній справі задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

На момент постановлення Верховним Судом даної ухвали, на адресу суду від заявника касаційної скарги не надходив документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За змістом частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві не виконано вимоги ухвали щодо надання документа про сплату судового збору, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, суд -

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про відстрочення сплати судового збору або продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги у справі №826/10908/16.

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 у справі №826/10908/16 - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

В.В. Хохуляк

Суддя Верховного Суду