Рішення

від 05.06.2018 по справі 643/3557/15-ц

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/3557/15-ц

Провадження № 2/643/24/18

05.06.2018 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Скотаря А.Ю.,

за участю секретаря - Ширіної Я.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров'я Харківський міський клінічний пологовий будинок № 2 імені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в обґрунтування якого зазначила, що з 13.03.2012 по 21.03.2012 проходила лікування в гінекологічному відділенні Пологового будинку № 2 з діагнозом лейоміома матки. 14.03.2012 головним лікарем вказаного пологового будинку ОСОБА_5 проведена операція екстирпація матки з придатками під час якої остання неналежним чином виконала свої професійні обов'язки, що спричинило тяжкі наслідки - прокол сечового міхура та, як наслідок, у позивача виникла хвороба міхурово-вагінальний свищ . Після операції позивач почувалась дуже погано, сильно болів живіт, сеча була червоного кольору. 07.04.2012 сеча стала самовільно виходити в зв'язку з чим позивач була змушена купляти й носити памперси та урологічні прокладки, на що згідно наявних чеків витрачено 1998,05 грн. (всі чеки та квитанції позивач не збирала, оскільки не знала, що вони можуть знадобитись). Те, що ОСОБА_4 під час проведення планової операції проколола сечовий міхур, внаслідок чого виникла хвороба міхурово-вагінальний свищ, підтверджується виписками з історій хвороби № 2307 від 17.05.2012, № 461 від 31.01.2014. У виписках з історій хвороби лікарями безпідставно вказано, що через три тижні після операції після перенесеного стресу у позивача виникло повне недержання сечі, насправді лікарі та ОСОБА_4 приховали факт того, що остання під час проведення операції пошкодила сечовий міхур. З 06.02.2015 по 20.02.2015 позивач проходила лікування у приватній клініці Скандинавія у м. Санкт-Петербург, де їй поставлений діагноз міхурово-вагінальний свищ та 08.02.2015 проведена операція - трансвагінальне висічення міхурово-вагінального свища 2 категорії.

На операцію, ліки та квитки позивач витратила 85725,49 рублів, що за курсом НБУ на 20.02.2015 становить 37547,76 грн. Вважає, що ОСОБА_4, крім матеріальної шкоди завдала їй та продовжує завдавати моральної шкоди, яка полягає у душевних та фізичних стражданнях, які позивач відчуває. Внаслідок недбалого ставлення до своїх обов'язків лікарем ОСОБА_4 повністю змінений звичайний спосіб життя позивача, вона змушена користуватись памперсами та урологічними прокладками, через захворювання їй присвоєно другу групу інвалідності. Просила суд стягнути з пологового будинку № 2 матеріальну шкоду у розмірі 39545,81 грн. та моральну шкоду в розмірі 300000,00 грн. (т. 1, а.с. 1-2).

Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнювала та доповнювала позов, не змінюючи його підстав чи предмету і в останнє просила стягнути з відповідачів, пологового будинку № 2 та ОСОБА_4, солідарно на користь позивача матеріальний збиток у розмірі 43500,81 грн. та 300000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, спричинені злочином (т. 1, а.с. 56-58, т. 2, а.с. 143-144).

В суді позивач підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити у повному обсязі відповідно до останнього уточнення та наполягла, що матеріальна і моральна шкода завдані їй внаслідок саме злочинних дій головного лікаря ОСОБА_4, вчинених як під час операції, що проявилось у проколі сечового міхура, так і після операції у виді приховування вказаних наслідків. Просила не досліджувати і не брати до уваги надані представником відповідачів докази - висновок комісійної судово-медичної експертизи, проведеної Харківським обласним бюро судово-медичних експертиз у кримінальному провадженні № 12014220470003058, відкритому за фактом неналежного виконання лікарем ОСОБА_4 професійних обов'язків, а також інші лікарські довідки, висновки, показання ОСОБА_4 та інших лікарів, так як вони не містять достовірних і об'єктивних відомостей. Як на єдиний належний, достовірний та допустимий доказ у справі послалась на висновок судово-медичної експертизи ДУ Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України , наданий у зазначеному кримінальному провадженні.

Відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечувала, зазначивши, що операція ОСОБА_1 пройшла без ускладнень, проколу сечового міхура допущено не було. Виникле у останньої нетримання сечі не пов'язане з цим та є наслідком фізіологічних змін в організмі позивачки після операції. При цьому необхідність у проведенні операції підтверджувалась всіма медичними показниками.

Представник відповідачів позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні та пояснив, що під час проведення операції не було здійснено проколу сечового міхура, як стверджує позивач, і жодним медичним документом чи експертним висновком це не підтверджується.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 показав, що працює лікарем-урологом Харківської міської клінічної багатопрофільної лікарні № 25. На момент звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою (кілька років тому) завідував відділенням, до якого за направленням міського управління охорони здоров'я з діагнозом нетримання сечі й потрапила остання. Під час обстеження діагноз підтвердився, крім того виявлений хронічний цистит, в зв'язку з чим ОСОБА_1 призначено відповідне лікування. Анамнез хворої мав відомості про перенесену операцію з екстирпації матки, проте під час обстеження діагноз вагінальний свищ встановлений не був. Лише через кілька місяців, коли ОСОБА_1 повторно звернулась до відділення, був виявлений свищ та встановлений відповідний діагноз. Свищ може виникнути по закінченню тривалого часу після операції в наслідок запалення чи змін в організмі, проте підстав стверджувати, що він виник внаслідок неналежно проведеної операції не було. Згідно наявної медичної документації операція з екстирпації матки призначена та проведена у відповідності до діючих медичних протоколів, порушень сечового міхура не було. Після консиліуму лікарів ОСОБА_1 була запропонована коригуюча операція, від якої остання відмовилась.

Свідок ОСОБА_7 в суді показала, що працює завідуючою відділенням пологового будинку № 2, куди у 2012 році поступила ОСОБА_1 з кровотечою, викликаною фібромою матки. Після вискоблювання була виявлена лейоміома матки та після проведеної кровоспинної терапії прийняте рішення про операцію. Операцію з екстирпації матки робила ОСОБА_4 за згодою з ОСОБА_1 Післяопераційний період (6-7 днів) пройшов без жодних ускладнень, підстав стверджувати про прокол сечового міхура не було, а свищ може виникнути й без пошкодження сечового міхура. Вважає, що ОСОБА_4 надала належну медичну допомогу ОСОБА_8 у відповідності до наказів Міністерства охорони здоров'я та діючих медичних протоколів. Посилання МОЗ на надання неналежної медичної допомоги та відсутність необхідності у операція незрозуміле, так як реальна картина - наявність вузлів у певних місцях, кровотеча та інше - вимагала операції.

Під час розгляду справи судом на клопотання сторін витребувані наступні докази - Висновок експерта № 93-КЕ/2015 від 26.05.2015 комісійної судово-медичної експертизи у відношенні ОСОБА_1, проведеної Харківським обласним бюро судово-медичних експертиз у кримінальному провадженні № 12014220470003058, відкритому за фактом неналежного виконання лікарем ОСОБА_4 професійних обов'язків; Висновок експерта № 284/15 від 24.06.2016 судово-медичної експертизи у відношенні ОСОБА_1, проведеної ДУ Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України у вказаному вище кримінальному провадженні. Харківським обласним бюро судово-медичних експертиз у кримінальному провадженні № 12014220470003058, відкритому за фактом неналежного виконання лікарем ОСОБА_4 професійних обов'язків; висновки клініко-експертних комісій та довідки, складені за результатами розгляду питань щодо якості надання медичної допомоги ОСОБА_1 та звернення останньої про надання неналежної медичної допомоги (т. 1, а.с. 210-219, т. 2, а.с. 206-337, т. 3, а.с. 66-84).

Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини: В період з 13.03.2012 по 21.03.2012 ОСОБА_1 проходила стаціонарне лікування в Комунальному закладі охорони здоров'я Харківський міський клінічний пологовий будинок № 2 ім. М.Х. Гельферіха (далі Половий будинок № 2 ), під час якого останній 14.03.2012 проведена операція - лапаротомія, екстирпація матки (т. 1, а.с. 3).

З виписки-епікризу № 2307 Комунального закладу охорони здоров'я Харківська міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25 (далі Лікарня № 25) вбачається, що ОСОБА_1 знаходилась на лікуванні в урологічному відділенні даної лікарні в період з 03.05.2012 по 17.05.2012 з діагнозом нетримання сечі, хронічний цистит. Анамнез: 13.02.2012 операція екстирпації матки, через три тижні після операції після емоційного стресу розвинулось нетримання сечі, приймала ліки, без ефекту. При надходженні загальний стан середньої важкості (т. 1, а.с. 4).

Згідно рішення обласної лікарсько-консультативної комісії № 536 від 13.02.2014 ОСОБА_1 поставлений діагноз - стан після екстирпації матки з придатками (2012 р.), міхурово-вагінальний свищ, хронічний цистит, нетримання сечі (т. 1, а.с. 3).

Відповідно до виписки № 461 із медичної карти Лікарні № 25 ОСОБА_1 проходила стаціонарне лікування з 23.01.2014 по 31.01.2014, діагноз: міхурово-вагінальний свищ, хронічний цистит, нетримання сечі, хронічний холецистит (т. 1, а.с. 5).

З виписного епікризу № 342-С/447884 ТОВ АВА-ПЕТЕР клініка Скандинавія встановлено, що ОСОБА_1 знаходилась на лікуванні у вказаній клініці з 06.02.2015 по 20.02.2015, з яких на стаціонарному лікуванні 08.02.2015 по 09.02.2015 з діагнозом міхурово-вагінальний свищ, хронічний цистит, ХОБЛ, хронічний обструктивний бронхіт, ремісія, ДН-0 ст., нетримання сечі при напруженні. По показанням в плановому порядку 08.02.2015 виконана операція - трансвагінальне висічення міхурово-вагінального свища. Ранній післяопераційний період спокійний. Проводилась антибактеріальна, інфузійна, симптоматична терапія, виписується в задовільному стані на амбулаторне лікування з уретральним катетером (т. 1, а.с. 6-7).

Згідно наданих позивачкою копій товарних чеків останньою витрачено на урологічні прокладки та медикаменти 4601,09 грн. (т. 1, а.с. 8-16).

Як вбачається з рахунку послуг, наданих клінікою Скандинавія , ОСОБА_1 сплачено 61920 руб. з передплатою медичних послуг у розмірі 1920,00 руб., 30000,00 руб. та 30000,00 руб., за прийом лікаря сплачено 2070,00 руб., рентгенографію грудної клітини 1700,00 руб., огляд уролога, цистоскопію 8800,00 руб., перев'язки 1080,00 руб., стандартне лабораторне дослідження перед операцією 3400,00 руб., вартість білетів склала 1859,00 та 2168,9 рублів (т. 1, а.с. 8-18, 20-27).

05.03.2014 ОСОБА_1 видано довідку до акта огляду МСЕК про присвоєння другої групи інвалідності безстроково з 25.02.2015 за загальним захворюванням (т. 1, а.с. 19).

За заявою ОСОБА_1 13.06.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 12014220470003058 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України.

Висновком експерта № 93-КЕ/2015 від 26.05.2015 комісійної судово-медичної експертизи відносно ОСОБА_1, яка проведена за матеріалами кримінального провадження № 12014220470003058 Харківським обласним бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації (далі Експертний висновок ХОБСМЕ) встановлено наступне: клінічний діагноз ОСОБА_1 Лейоміома матки. Метрорагія в пологовому будинку № 2 був встановлений вірно. Це підтверджується проведеним цитологічним дослідженням зіскрібка з порожнини матки та гістологічним дослідженням післяопераційного матеріалу. Обстеження ОСОБА_1 в умовах лікувального закладу було проведено вірно, у повному обсязі і достатньо. Лікування відповідало встановленому діагнозу, оскільки це є метод вибірки для лікування такої патології (згідно Протоколу надання медичної допомоги при лейоміомі матки ). При виявлені відповідних ознак захворювання у пацієнта лікар був зобов'язаний проводити хірургічну операцію. Враховуючи вік пацієнтки і наявність супутньої патології (ішемічна хвороба серця, стенокардія напруги. Гіпертонічна хвороба) методика оперативного втручання була обрана правильно. Післяопераційний догляд і лікування хворої були проведені відповідно встановленому діагнозу і проведеному оперативному втручанню. Будь-яких порушень діючих інструкцій щодо лікування ОСОБА_1 з боку медичної документації не виявлено.

Відповіді на питання викладені у редакції ОСОБА_1

Операція Лапаротомія. Екстірпація матки з придатками з обох боків була проведена правильно. Післяопераційне лікування проводилося правильно. Про це свідчить відсутність ранніх післяопераційних ускладнень. Відсутність ускладнень у пацієнтки ОСОБА_1 свідчило про те, що ятрогенних ушкоджень не було. Вищевказане ускладнення у вигляді нетримання сечі розвинулося б в ранньому післяопераційному періоді. Згідно з даних медичних документів (огляд лікарів і результаті лабораторних досліджень) післяопераційний період протікав гладко, без ускладнень. Проведення ОСОБА_1 вищезгаданої операції вплинуло на встановлення їй інвалідності 2 групи, оскільки інвалідність була найвірогідніше встановлена МСЕК з урахуванням наявності сечоміхурово-вагінального свища.

Між тим, вагінальний свищ розвинувся через 1 рік і 8 місяців після операції (за даними наявної медичної документації). Це пізнє ускладнення основного захворювання, яке виникає внаслідок пухлинних або запальних процесів (в даному випадку запальних) і найвірогідніше причиною виникнення свищу можна вважати безпосереднє розташування стінки сечового міхура і кукси вагіни.

Ускладнення, що виникло у хворої ОСОБА_1 не пов'язане з вибором методу оперативного втручання, оскільки його виникнення не пов'язано з порушенням виконання операції або післяопераційним веденням хворої. Тобто ознак неналежного виконання своїх професійних обов'язків не встановлено (згідно з п. 1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень , затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995).

Проте, слід зазначити, що потерпіла вважає надану на експертизу медичну документацію сфальшованою, а виникнення післяопераційного ускладнення у вигляді міхурово-вагінальної нориці у термін через 3 тижні внаслідок стресу (тобто у ранньому післяопераційному періоді). За даними проведеного аналізу наданої медичної документації вищевказане ускладнення у неї виникло через 1 рік 8 місяців і не має відношення до неналежного виконання своїх професійних обов'язків медичним персоналом. Крім того, для об'єктивного розгляду даної ситуації ОСОБА_1 було запропоновано додаткове обстеження консультантами хірургом та гінекологом у рамках проведення експертизи, від якого вона відмовилась (т. 1 а.с. 210-219).

19.04.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за заявою ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення, вчинене, на її думку, судово-медичними експертами ХОБСМЕ (т. 1, а.с. 185).

Висновком експерта № 284/15 від 08.07.2015 судово-медичної експертизи відносно ОСОБА_1, яка проведена за матеріалами кримінального провадження № 12014220470003058 Головним бюро медичної експертизи МОЗ України встановлено наступне: за даними медичної карти стаціонарного хворого № 434 13.03.2012 8.55 гр. ОСОБА_1 була госпіталізована за само зверненням до Харківського пологового будинку № 2 зі скаргами на кров'янисті виділення зі статевих шляхів з попереднім діагнозом: Міома матки. Метрорагія . Після гінекологічного огляду, ОСОБА_1 призначено діагностичне фракційне вишкрібання цервікального каналу та порожнини матки, а також необхідні клінічні аналізи крові, сечі та виділень, ультразвукове дослідження органів малого тазу. Слід вказати, що обсяг проведених досліджень ОСОБА_1 був достатнім, відповідно до Клінічного протоколу з акушерської та гінекологічної допомоги лікування лейоміоми , затвердженим Наказом МОЗ від 15.12.2003 № 582. Лікувальна тактика щодо хірургічного лікування ОСОБА_1 була невірною, такою, що не відповідала клінічній ситуації.

Враховуючи локалізацію та характер фіброматозних вузлів, що викликало труднощі при проведенні діагностичного фракційного вишкрібання, слід вказати, що ризик хірургічного втручання в даному випадку був високий й для проведення операції потрібно було залучити хірурга-уролога для попередження можливих ускладнень операційного втручання з боку органів сечо-видільної системи.

Згідно з наведеним протоколом оперативного втручання, яких-небудь ускладнень під час проведення оперативного втручання гр. ОСОБА_1 не було.

Відповідно до щоденників в медичній картці стаціонарного хворого, післяопераційний період протікав без ускладнень. За записами гінеколога від 09.04.2012 через 3 тижні після проведеного операційного втручання ОСОБА_1 звернулась зі скаргами на нетримання сечі.

Згідно з даними спеціальної медичної літератури, ушкодження сечового міхура в ході виконання гінекологічних операцій має місце у 0,3-8.3% випадків. Таке ушкодження є основною причиною розвитку сечо-вагінальних свищів. У випадках, коли виникнення свища стало внаслідок непоміченої травми сечового міхура в 2/3 випадків він клінічно проявляється підтіканням сечі через вагіну протягом 10 днів після ушкодження. При трофічних змінах стінки міхура внаслідок проведеної операції - підтікання сечі є відстроченим, залежить від характеру та розповсюдженості патологічного процесу й може проявитися через кілька місяців, й навіть років.

Отже, аналізуючи надану медичну документацію, слід вказати наступне. Через три тижня після проведення операції екстирпація матки з придатками , у гр. ОСОБА_1 виникли симптоми дисфункції сечового міхура у вигляді нетримання сечі. В наданій медичній документації скарги гр. ОСОБА_1 відображені недостатньо. Крім того, відсутні дані про проведені функціональних уродинамічних досліджень під час лікування гр. ОСОБА_1 в урологічному відділенні стаціонару, які б дозволили провести диференційну діагностику між гіперактивним сечовим міхуром, нетриманням та неутриманням сечі. Проте, локалізація свища у гр. ОСОБА_1 (трикутник Льєто) вказує на найбільш ймовірне його виникнення, як віддаленого ускладнення інтраопераційного крайового прошивання зовні задньої стінки сечового міхура (в проекції зони трикутника Льєто) під час ушивання культі вагіни з подальшим порушенням трофіки в цій зоні, деструкцією стінки міхура і стінки культі вагіни. Це припущення може бути підтверджено при виконанні реконструктивної операції - висічення свища. Інша можлива причина - це післяопераційне порушення інервації, трофіки м'язів тазового дна і зв'язкового апарату в сукупності с гормональним дисбалансом (внаслідок видалення гормон продукуючих органів), що може призвести до пролапсу тазових органів з дислокацією шийки сечового міхура. Клінічно це проявляється, як дізурієй, так й нетриманням сечі з розвитком хронічних форм циститу з наступними деструктивними змінами в задній стінці сечового міхура. А на фоні післяопераційного рубцевого процесу у задньому паравезикальному просторі й близько розташованою культею вагіни з післяопераційно зміненими тканинами, в сукупності може викликати розвиток міхурово-вагінального свища.

Таким чином, у гр. ОСОБА_1 після проведеного 14.03.2012 операційного втручання та екстирпації матки з придатками, у пізньому післяопераційному періоді виникло ускладнення - міхурово-вагінальний свищ. Враховуючи той факт, що на момент звернення гр. ОСОБА_1 до лікарів Харківського пологового будинку № 2 у неї не було показань до термінового операційного втручання, а характер гінекологічної патології потребував застосування консервативного, а не хірургічного лікування, слід вважати проведення їй оперативного втручання 14.03.2012 неналежним наданням медичної допомоги, внаслідок якого виникло ускладнення - порушення структури та функції сечового міхура. Питання щодо обґрунтованості висновків попередніх експертиз, як пояснення відповідей на питання, які вирішували судово-медичні експерти при проведенні, знаходиться поза межами компетенції експертної комісії (т. 2, а.с. 206-337).

У довідці про розгляд звернення ОСОБА_1, яка оперована в умовах Пологового будинку № 2 щодо непрофесійних дій головного лікаря ОСОБА_4, складеної комісією Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації зазначено, що ОСОБА_1 за медичною допомогою до лікаря-гінеколога зверталась нерегулярно, що призвело до формування пухлини матки великих розмірів, яка ускладнилась кровотечою та потребувала проведення лікування оперативним шляхом. Медична допомога ОСОБА_1 в умовах КЗОЗ Харківський міський пологовий будинок № 2 надавалась відповідно до Протоколів надання медичної допомоги при лейоміомі матки в повному обсязі. Міхурово-вагінальна нориця, яка утворилась в період після 17.05.2012 може бути як віддаленим ускладненням проведеної операції, що може бути пов'язано з індивідуальними особливостями організму, так і проявом хронічних захворювань сечо-статево, на які страждає заявниця, але ніяк не пов'язане з проведенням операції, особисто головним лікарем КЗОЗ Харківський міський пологовий будинок № 2 ОСОБА_4. На консультативний огляд з метою проведення розширених діагностичних заходів та вирішення тактики подальшого лікування в умовах КЗОЗ Обласний клінічний центр урології та нефрології ім. В.І. Шаповалова ОСОБА_1 не з'явилась. Факти, викладені в заяві ОСОБА_1 щодо непрофесійних на її думку дій головного лікаря ОСОБА_4 не підтверджені (т. 2, а.с. 152-155, т. 3, а.с. 73-76).

Як вбачається з висновку клініко-експертної комісії Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації щодо якості надання медичної допомоги гр. ОСОБА_1 від 19.12.2017, члени обох комісій не виявили непрофесійних дій фахівців КЗОЗ Харківський міський пологовий будинок № 2 ім ОСОБА_3 під час проведення хірургічного лікування лейоміоми гр. ОСОБА_1 (т. 3, а.с. 67-71).

Беручи до уваги підстави та предмет заявленого ОСОБА_1 позову, заперечення відповідачів та надані сторонами докази суд вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин норми, що регулюють порядок відшкодування шкоди.

Так, згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У ч. 1 ст. 1167 ЦК України вказано, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди (як майнової, так і моральної (немайнової)) підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Тобто для відшкодування шкоди необхідно довести вину медичного працівника, а сам факт погіршення стану здоров'я пацієнта під час лікування не є підставою для притягнення лікувального закладу до цивільно-правової відповідальності.

При судовому розгляді встановлено та визнано сторонами, що 14.03.2012 за згодою ОСОБА_1 головним лікарем Пологового будинку № 2 ОСОБА_4 проведено планову операцію з екстирпації матки з придатками.

Досліджені судом медичні довідки, виписки, висновки комісій і експертиз не містять тверджень про здійснення проколу сечового міхура чи іншого його пошкодження під час проведення операції лікарем ОСОБА_4 і, відповідно, про виникнення через це міхурово-вагінального свища (нориці). Висновок експерта, наданий ДУ Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України , на який посилається ОСОБА_1 як на єдиний достатній, достовірний та належний доказ вини лікаря ОСОБА_9 вказує на ймовірні дві причини (припущення) виникнення свища у позивача, кожна з яких не пов'язана з пошкодженням сечового міхура під час операції. Відповідно до вказаного експертного висновку свищ міг виникнути як віддалений наслідок операції.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі наданих доказів судом не встановлено необхідної умови відповідальності за заподіяння шкоди - причинного зв'язку між діями відповідача ОСОБА_4 у вигляді проколу сечового міхура, приховання цього, на чому наполягає позивач, і настанням негативних наслідків після проведеної операції, а відповідно й спричиненням майнової і моральної шкоди.

Встановлена висновком експерта № 284/15 обставина, що оперативне втручання 14.03.2012 є неналежним наданням медичної допомоги, внаслідок якого виникло ускладнення - порушення структури та функції сечового міхура не є підставою та предметом позову, який розглядається і не може бути покладена в основу прийнятого рішення. В даному випадку його підставою, про що ОСОБА_1 зазначає в позові та неодноразово наполягала в судових засіданнях, є саме неналежне проведення операції, проте даний факт не доведений.

Крім того, слід зазначити, що досудове розслідування кримінального провадження № 12016220510001358 від 19.04.2016 у якому отримані висновки судово-медичних експертиз, долучені до матеріалів справи, на даний час не завершено, в ньому призначена чергова судово-медична експертиза, що сторонами не заперечується. При цьому сторони як на підставу своїх вимог та заперечень здебільшого посилаються саме на висновки судово-медичних експертиз, отриманих під час досудового розслідування з метою встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та виконання завдань кримінального, а не цивільного судочинства.

Тобто, обґрунтовуючи позовні вимоги доказами, отриманими за правилами кримінального судочинства та не заявляючи клопотань про призначення судово-медичної експертизи згідно норм ЦПК України позивач фактично ставить у залежність ухвалення рішення у даній справі від результатів досудового розслідування кримінального провадження, яке на теперішній час не закінчено, що свідчить про передчасність її позову.

З погляду на вищевикладене позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 80-84, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 23, 1166, 1167 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) до Комунального закладу охорони здоров'я Харківський міський клінічний пологовий будинок № 2 імені ОСОБА_3 (код 02001759, місце знаходження м. Харків. вул. Чигирина Юлія, 7), ОСОБА_4 (місце знаходження м. Харків. вул. Чигирина Юлія, 7) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його оголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 14.06.2018.

Суддя А.Ю. Скотар