Ухвала

від 07.06.2018 по справі 2-4331/11

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-4331/11

Провадження № 6/161/281/18

У Х В А Л А

07 червня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді - Крупінської С.С.,

при секретарі - Ярмолюк І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку подання головного державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції Левчук І.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В :

Головний державний виконавець другого відділу державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції Левчук І.О. звернулася в суд з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 Подання мотивує тим, що на виконанні другого відділу державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження № 49626866 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ Приватбанк заборгованості по кредитному договору в розмірі 17 419 грн. 86 коп. та 294 грн. 20 коп. судового збору .

Однак, боржник ОСОБА_2 добровільно кошти не сплачує, він ухиляється від покладених на нього рішенням суду зобов'язання. Просить суд, з метою забезпечення виконання рішення суду тимчасово обмежити право виїзду за межі України боржника ОСОБА_2

Представник заявника в судове засідання не з'явилася, а подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що подання до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що в задоволенні подання слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Стаття 33 Конституції України визначає, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України .

Положеннями статті 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон лише у випадках визначених законом.

Законом України Про виконавче провадження передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, вказаного державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням про обмеження у праві виїзду за межі України факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися із матеріалів виконавчого провадження.

Як зазначено в правовій позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XIIта у п.18 ч. 3 ст.11 Закону № 606-XIV означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, яка має невиконані зобов'язання не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

З аналізу приписів ст.12 ЦПК України у системному зв'язку з п. 19 ч.3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження та ст. 441 ЦПК України, вбачається, що на державного виконавця покладено обов'язок надання доказів стосовно наявності навмисного чи іншого свідомого ухилення боржника від виконання обов'язків, покладених на останнього за рішенням суду, та доведення перед судом їх переконливості.

Проте, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження те, що боржник ОСОБА_2 навмисно ухиляється від виконання обов'язків, покладених на нього судовими рішеннями.

Як вбачається з матеріалів справи, то обмеження права не може бути застосовано до особи щодо якої відсутні відомості невиконання рішення та без надання доказів щодо злісного ухилення від виконання рішення суду.

Крім того, посилання на те, що ОСОБА_2 виїжджає за межі території України, то з матеріалів справи вбачається, що станній перетин кордону мав місце в липні 2016 року, з того часу боржник за межу території України не виїзжав, інших доказів, які б давали підстави обмежити ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України суду не представлено, то суд приходить до висновку, що в задоволенні подання слід відмовити.

Керуючись ст. 12, 12, 175, п. 1 ч. 1 ст. 258, ст. 259, ст. 210, 441 ЦПК України, на підставі ст. 33 Конституції України, ст. 313 Цивільного кодексу України, ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України, і в'їзду в Україну громадян України , ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання головного державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції Левчук І.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена через Луцький міськрайонний суд до апеляційного суду Волинської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Луцького міськрайонного суду С.С. Крупінська