Постанова

від 13.06.2018 по справі 369/940/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 червня 2018 року

м. Київ

справа № 369/940/16-ц

провадження № 61-27248св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Комфорт-Т ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт-Т на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 квітня 2017 року у складі судді Пінкевич Н. С. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Верланова С. М., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт-Т (далі -

ТОВ Комфорт-Т ) про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що 03 листопада 2014 року ОСОБА_4 було прийнято на роботу до ТОВ Комфорт-Т на посаду головного інженера на підставі наказу від 03 листопада 2014 року.

05 січня 2016 року, директор ТОВ Комфорт-Т Василевська О. Л. повідомила позивача про те, що він звільнений з посади головного інженера, згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

За період роботи на посаді головного інженера у ТОВ Комфорт-Т з

03 листопада 2014 року по 05 січня 2016 року, ОСОБА_4 не отримував жодної догани, щодо невиконання ним правил внутрішнього трудового розпорядку, крім того за його роботи, на посаді головного інженера, жодних скарг від мешканців не надходило. А відтак, позивач вважає, що його було звільнено у незаконний спосіб, що призвело до порушень його трудових прав, за захистом яких він вимушений звернутись до суду. З урахуванням викладеного позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення від 05 січня 2016 року та поновити його на роботі на посаді головного інженера у ТОВ Комфорт-Т , стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 18 866,25 грн.

Судами справа розглядалася неодноразово.

Рішенням Києво-Святошиснького районного суду Київської області від

25 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ Комфорт-Т від 05 січня

2016 року № 01-к про звільнення ОСОБА_4 за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_4 на посаді головного інженера ТОВ Комфорт-Т .

Стягнуто з ТОВ Комфорт-Т на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу 44 453,36 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ Комфорт-Т на користь держави судовий збір в розмірі

1 600,00 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю систематичності невиконання позивачем посадових обов?язків або порушення ним трудової дисципліни.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ Комфорт-Т відхилено.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 квітня 2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ТОВ Комфорт-Т , суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

10 жовтня 2017 року ТОВ Комфорт-Т подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована наявністю систематичністю порушень позивачем трудової дисципліни.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційна скарга разом із матеріалами цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу від

03 листопада 2014 року ОСОБА_4 був прийнятий на роботу до

ТОВ Комфорт-Т на посаду головного інженера.

07 грудня 2015 року на ім'я директора ТОВ Комфорт-Т було отримано доповідну записку від головного бухгалтера Ковриги С. П. про відсутність позивача на робочому місці протягом 5-ти годин, внаслідок чого не відбулась своєчасна передача показників лічильників в РЕС. На підставі цієї доповідної записки було складено акт про відсутність позивача на робочому місці від

08 грудня 2015 року.

Відповідно до наказу від 10 грудня 2015 року позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, проте від ознайомлення з ним останній відмовився, що підтверджується актом від 10 грудня 2015 року.

Відповідно до наказу від 05 січня 2016 року позивач був звільнений з посади головного інженера, згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України на підставі протоколу засідання дисциплінарної комісії. А відповідно до протоколу засідання дисциплінарної комісії від 23 грудня 2015 року одноголосно прийнято рішення про притягнення ОСОБА_4 головного інженера до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Виходячи зі змісту даної норми, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Систематичне порушення трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

З урахуванням положень статті 147 КЗпП України звільнення за передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами є заходом стягнення, що застосовується до працівника за порушення ним трудової дисципліни.

Таким чином, працівник може бути звільнений з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, якщо після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення, яке не втратило юридичної сили за давністю і не зняте достроково (стаття 151 КЗпП України), він знову вчинив проступок на роботі.

У наказі про звільнення позивача за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків не зазначено, яке порушення трудової дисципліни, вчинене ОСОБА_4 після винесення наказу від 10 грудня 2015 року про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани, що стало підставою для його звільнення.

Відповідно до статті 147 КЗпП України за одне й те ж саме порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано одне дисциплінарне стягнення: або догана, або звільнення.

За змістом статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність у діях ОСОБА_4 систематичності невиконання службових обов?язків, оскільки в судовому засіданні не встановлено, що після застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани він знов скоїв дисциплінарний проступок.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2017 року - без змін, оскільки підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2017 року зупинено виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 квітня 2017 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2017 року, до закінчення касаційного провадження в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи те, що касаційна скарга ТОВ Комфорт-Т підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховних Суд поновлює виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 квітня 2017 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2017 року, в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт-Т залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 вересня

2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 квітня 2017 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2017 року, в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу .

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська