Рішення

від 11.06.2018 по справі 909/300/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.06.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/300/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М.М., секретар судового засідання Вакалюк А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на здійснення ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни

вул. Дегтярівська, 27Т,м. Київ,04119

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю

"Спільне Українсько-Нідерландське підприємство "MPV-Юкрейн"

вул. Вербова, 9 Б, м. Тисмениця,

Тисменицький район, Івано-Франківська область,77400

про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 209 208 грн 22 к.

за участю:

від позивача: Гончар М.С., довіреність від 15.03.2018 №86

від відповідача: Царук М.Е., довіреність від 08.05.2018 б/н

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ "ВіЕйБі Банк") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Нідерландське підприємство "MPV-Юкрейн" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 103 117 грн 81 к.

08.05.2018 року позивач по справі подав суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача станом на 30.04.2018 року за період з 01.01.2018 року по 01.05.2018 року заборгованість в розмірі 209 208, 22 грн, з яких: 200 000, 00 грн - заборгованість по сплаті орендної плати, 9 208, 22 грн - пеня за несвоєчасну сплату орендної плати.

Відповідно до ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи право сторони на подання заяви про збільшення позовних вимог та те, що така заява подана до початку першого судового засідання, суд приймає заяву позивача про збільшення позовних вимог та розглядає справу в межах позовних вимог згідно такої заяви, а саме про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 209 208, 22 грн, з яких: 200 000, 00 грн - заборгованість по сплаті орендної плати, 9 208, 22 грн - пеня за несвоєчасну сплату орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження і призначено розгляд справи по суті на 10.05.2018 року.

Ухвалою суду від 10.05.2018 року відкладено розгляд справи на 05.06.2018 року. В судовому засіданні 05.06.2018 року судом оголошено перерву у розгляді справи до 11.06.2018 року.

В судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив, згідно підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№7355/18 від 10.05.2018).

Позиція позивача.

Позивач, з посиланням на ст.509, 526, 530, 546, 611, 612, 762 Цивільного кодексу України вказує на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань до договором оренди, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 200 000 грн.

На підставі ст. 549 ЦК України, а також п.6.1. договору оренди позивачем нараховано пеню в розмірі 9 208, 22 грн.

04.06.2018 року позивач подав суду відповідь на відзив вих.№08/8427 від 29.05.2018 року (вх.№8700/18 від 04.06.2018), де вказав, що договір оренди продовжує діяти, бо відповідач не повідомляв щодо намірів припинити договір, не звільнив приміщення та фактично продовжує користуватися майном.

19.03.2018 року позивач направив відповідачу вимогу вих.№08/4862 від 19.03.2018 року про сплату заборгованості в розмірі 103 117, 81 грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 209 208, 22 грн заборгованості, з яких: 200 000, 00 грн - заборгованість по сплаті орендної плати, 9 208, 22 грн - пеня за несвоєчасну сплату орендної плати.

Заперечення відповідача.

10.05.2018 року відповідач подав суду клопотання №43 від 10.05.2018 (вх.№7355/18 від 10.05.2018), який має ознаки відзиву і у якому вказав, що 08.05.2018 року ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області скасовано державну реєстрацію про перехід прав власності ПАТ "ВіЕйБі Банк" на об'єкти нерухомого майна. Відповідач вказав, що строк оренди встановлено по 31.01.2018 року, а продовження строку договору не було.

Таким чином, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім того, в останньому судовому засіданні представник відповідача подав суду докази, а саме Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до яких станом на 08.06.2018 року об'єкти нерухомого майна по вул. Вербова, буд. 9/17, 9/21, 9/корп.16 належать Відкритому акціонерному товариству "Хутрофірма "Тисмениця".

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (скорочене офіційне найменування - ПАТ "ВіЕйБі Банк", надалі за текстом - позивач/орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Нідерландське підприємство "MPV-Юкрейн" укладено договір оренди нежитлових приміщень від 23.01.2018 року (а.с.21).

Відповідно до п.1.1. договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове користування нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, м. Тисмениця, вул. Вербова, буд. 9, загальною площею 1 352,7 м. кв. для використання у господарській діяльності, а орендар зобов'язується оплачувати орендодавцю плату за користування. Об'єкт оренди, згідно даного договору, складається з приміщень корпусу 9/16, корпусу 9/17, корпусу 9/21.

Відповідно до п.1.3. договору строк оренди встановлюється: з моменту передачі приміщення згідно акту прийому-передачі приміщення по 31 січня 2018 року.

Відповідно до п.2.1.1. орендодавець зобов'язаний передати прийняті орендарем приміщення по акту прийому-передачі в термін не пізніше 5 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором.

Відповідно до п.2.3.1. орендар зобов'язаний прийняти приміщення та використовувати їх відповідно до умов цього договору та їх призначення. Відповідно до п.2.3.6. орендар зобов'язаний в установлений термін вносити орендну плату за користування приміщеннями.

Відповідно до Акту прийому-передачі від 23.01.2018 року - орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування на умовах договору оренди нежитлові приміщення, загальною площею 1 352, 7 м. кв., які знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, м. Тисмениця, вул. Вербова, буд. 9/16, 9/17, 9/21 (а.с.27).

В спірному випадку, враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Щодо стягнення з відповідача 200 000 грн заборгованості за договором оренди, слід вказати таке.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове користування нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, м. Тисмениця, вул. Вербова, буд. 9, загальною площею 1 352,7 м. кв. для використання у господарській діяльності, а орендар зобов'язується оплачувати орендодавцю плату за користування. Об'єкт оренди, згідно даного договору, складається з приміщень корпусу 9/16, корпусу 9/17, корпусу 9/21.

В силу статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином і відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання і одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п.2.3.6. орендар зобов'язаний в установлений термін вносити орендну плату за користування приміщеннями.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.3.3. договору орендна плата вноситься один раз на місяць, починаючи з моменту фактичної передачі приміщень орендареві за актом прийому-передачі, не пізніше 25 числа поточного місяця, за який проводиться розрахунок.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п.3.1. договору розмір орендної плати становить 50 000 грн. на один календарний місяць (п.3.2. договору).

В спірному випадку відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання своїх обов'язків по договору по сплаті орендної плати.

У заяві про збільшення позовних вимог позивач навів детальний розрахунок суми заборгованості, відповідно до якого сума заборгованості з орендної плати становить 200 000 грн.

Дослідивши в судовому засіданні вказаний розрахунок, суд вважає за правильне вказати, що він підлягає частковому корегуванню, а саме в частині суми заборгованості за січень, з огляду на таке. Відповідно до поданого позивачем розрахунку періодом оплати є: січень (01.01-01.02), лютий (01.02-01.03), березень (01.03-01.04), квітень (01.04-01.05). Проте, відповідно до п.1.3. договору строк оренди встановлюється: з моменту передачі приміщення згідно акту прийому-передачі приміщення по 31 січня 2018 року. Відповідно до п.3.3 орендна плата вноситься один раз на місяць, починаючи з моменту фактичної передачі приміщень орендареві за актом прийому-передачі. Як вбачається з матеріалів справи Акт прийому-передачі орендованих приміщень підписано сторонами 23.01.2018 року (а.с.27), а відтак періодом оплати орендної плати за січень є - з 24.01.2018 по 01.02.2018, як це передбачено п.3.3. договору оренди.

В іншій частині такий розрахунок визнається судом вірним та приймається до уваги.

Здійснивши перерахунок розміру заборгованості з орендної плати, судом встановлено, що сума заборгованості становить:

січень (24.01.2018-01.02.2018) - 14 516,1 грн (50 000 грн : 31=1612,90 грн; 1612,90х9=14 516,1 грн);

лютий (01.02.2018-01.03.2018) - 50 000 грн;

березень (01.03.2018-01.04.2018) - 50 000 грн;

квітень (01.04.2018-01.05.2018) - 50 000 грн, що в загальній сумі становить 164 516, 10 грн, в решті частині така сума визнається судом необґрунтованою.

Судом приймаються до уваги доводи позивача про те, що термін дії договору оренди поновлений враховуючи таке. Пунктом 7.8. договору сторонами погоджено, що строк дії договору: з моменту підписання його сторонами і до закінчення строку оренди за цим договором, з можливістю пролонгації на 1 місяць в разі якщо жодна із сторін не повідомить щодо намірів припинити договір. Крім того, відповідно до ст. 764 ЦК України - якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. За відсутності в матеріалах справи: доказів щодо намірів сторін припинити договір, підписаного сторонами акту прийому-передачі про повернення приміщень орендодавцю (як одна з умов припинення договору - п.7.11. договору) - є всі підстави вважати, що договір оренди не припинив свою дію, а відтак в наявності зобов'язання між сторонами на умовах укладеного договору.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі, слід вказати таке.

Відповідно до ст. 549 ЦК України - пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку розмір пені становить 9 208, 22 грн. Враховуючи те, що розмір заборгованості з орендної плати за січень перераховано судом, і такий розмір становить не 50 000 грн, а 14 516,10 грн - в наявності підстави здійснити перерахунок розміру пені в цій частині. Здійснивши такий перерахунок судом встановлено, що загальний розмір пені становить 6 136,18 грн: (14516,10 (заборгованість за січень) х0,087671233 (облікова ставка НБУ,% за день) : 100 х35= 445,42 грн; 14516,10 (заборгованість за січень) х0,093150685(облікова ставка НБУ,% за день) :100 х60= 811,31 грн; 445,42 грн + 811,31 грн + 175,34 грн + 2 794, 52 грн + 1 676, 71 грн + 232, 88 грн = 6 136, 18 грн.

В решті частині сума пені визнається судом недоведеною.

Приймаючи таке рішення про часткове стягнення заборгованості з орендної плати та пені за договором оренди нежитлових приміщень, суд виходить з того, що Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 року по справі №909/691/15 за ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" визнано право власності на приміщення корпусу 9/16, 9/17 та 9/21, а Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.05.2018 року по справі №909/1090/16 визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень на об'єкти за адресою: буд.9/21, буд.9/16, буд.9/17 вул. Вербова, м. Тисмениця, Івано-Франківська область. Договір оренди нежитлових приміщень по справі було укладено сторонами у період між рішеннями, прийнятими судами. Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання даного договору недійсним суду на подано, а також таких вимог не заявлено сторонами під час розгляду справи судом.

Відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України - при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Враховуючи наведене, фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що договір оренди нежитлових приміщень від 23.01.2018 року на момент прийняття рішення є чинним, а відповідно сторони визнаються зобов'язаними за цим договором. При розгляді даної справи судом також взято до уваги судову практику (Аналіз окремих питань судової практики, що виникають при застосуванні судами рекомендаційних роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши подані докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про те, що вимоги позивач слід задоволити частково.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При поданні позовної заяви позивачем подано також заяву про відстрочення сплати судового збору до прийнятті рішення по справі (вх.№4998/18 від 10.04.2018). Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 11.04.2018 року вказану заяву задоволено.

Враховуючи викладене, в спірному випадку суд вважає за правильне стягнути з відповідача в доход бюджету судовий збір в розмірі 3 138, 12 грн.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. 86, 123, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Нідерландське підприємство "MPV-Юкрейн" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 209 208 грн 22 к. - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Нідерландське підприємство "MPV-Юкрейн" /77400, Івано-Франківська область, м. Тисмениця, вул. Вербова, 9б, код ЄДРПОУ 05394104/ на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ "ВіЕйБі Банк") /04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т, код ЄДРПОУ 19017842/ 170 652, 28 грн (сто сімдесят тисяч шістсот п'ятдесят дві гривні 28 к.) заборгованості, з яких: 164 516, 10 грн (сто шістдесят чотири тисячі п'ятсот шістнадцять гривень 10 к.) - заборгованість по орендній платі, 6 136, 18 грн (шість тисяч сто тридцять шість гривень 18 к.) - пеня.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Нідерландське підприємство "MPV-Юкрейн" /77400, Івано-Франківська область, м. Тисмениця, вул. Вербова, 9б, код ЄДРПОУ 05394104/ в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) - 3 138,12 грн (три тисячі сто тридцять вісім гривень 12 к.) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В решті частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.06.2018

Суддя Фрич М.М.