Рішення

від 08.06.2018 по справі 912/386/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2018 рокуСправа № 912/386/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/386/18

за позовом Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, м. Кременчук, Полтавська область

до відповідача Української православної церкви (Михайлівська) м. Світловодська, м. Світловодськ, Кіровоградська область

про стягнення 37 411,74 грн

Представники сторін:

від позивача - Семчук Л.В., довіреність № 58/01-10 від 02.01.18 (в режимі відеоконференції);

від відповідача - Богданова М.Г. , довіреність № 1 від 04.04.18 адвокат, посвідчення № НОМЕР_1 від 05.03.2018, договір №02-04-18/5 від 02.04.2018 (в режимі відеоконференції);

від відповідача - Прилуцький О.С., довіреність № 1 від 04.04.18 в режимі відеоконференції;

від відповідача - Шіман В.В. керівник, витяг з ЄДР від 09.02.2018 (в режимі відеоконференції).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява № 3521/13-09 від 12.02.2018 Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області до Української православної церкви (Михайлівська) м. Світловодська про стягнення заборгованості в сумі 37 411,74 грн, з покладення на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що заборгованість виникла по причині видачі Українською православною церквою (Михайлівська) м. Світловодська недостовірної довідки про заробітну плату для призначення пенсії за віком ОСОБА_6 в порушення вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою від 15.03.2018 господарський суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження і відкрив провадження у справі № 912/386/18, підготовче засідання призначив на 11.04.2018.

16.04.2018 представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву разом з клопотанням про поновлення строку виконання ухвали суду від 15.03.2018 на підставі ст. 119 ГПК України.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує позовні вимоги оскільки ОСОБА_6 у будь-яких трудових відносинах з відповідачем не перебувала. Керівник відповідача заперечує вчинення ним власного підпису на довідці про заробітну плату ОСОБА_6 Бухгалтеру розпорядження на складення такої довідки не надавалось.

З тексту довідки вбачається, що у графі "склав" значиться бухгалтер Булубаш Марія, відомості про те, що така довідка надана для органів Пенсійного фонду відсутні, також не вбачаються її номер та дата, тому такий доказ не може підтверджувати той факт, що довідка видана відповідачем та є документом, що підтверджує завдання позивачу шкоди.

Відповідачем також зазначено, що акт зустрічної перевірки складено з порушенням трьох місячного терміну встановленого для проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки, а у рішенні колегіального органу з призначення (перерахунку) пенсій № 735 від 02.08.2012 підтверджено факт встановлення порушення саме пенсіонером, а не юридичною особою. Тому стягнення збитків має відбуватись зі спадкоємців пенсіонера.

Крім того, представник відповідача подав суду заяву про застосування строку позовної давності та орієнтовний розрахунок судових витрат по справі.

27.04.2018 позивач подав суду відповідь на відзив, з доказами її направлення відповідачу, у якій заперечує доводи відповідача, викладені у відзиві оскільки довідка про заробітну плату ОСОБА_6 видана за підписом керівника, головного бухгалтера та завірена печаткою церкви, на підставі особових рахунків. Крім того, довідкою № 1 від 22.06.1997, що підписана керівником, головним бухгалтером та завірена печаткою церкви, підтверджено, що ОСОБА_6 працювала регентом-псаломщиком з 15.12.1988 по 01.01.1995. Вказані довідки, що видані для призначення пенсії та оформлені належним чином, управління ПФУ зобо'язано було врахувати для призначення пенсії.

Позивач стверджує, що законодавством не встановлено обмеження щодо строку перевірки наданих документів для призначення пенсії. В разі підробки підпису настоятеля церкви, відповідач вправі звернутись до правоохоронних органів щодо розслідування даного кримінального правопорушення та встановлення винних осіб, а також відшкодування матеріальних збитків.

Позивач вважає, що ним не пропущено строк позовної давності, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, з пенсії якої здійснювалось відрахування, померла, отже тільки після такої події позивач реалізував своє право на примусове стягнення заборгованості з належного відповідача.

Ухвалами від 11.04. та 26.04.2018 відкладено підготовче засідання.

Господарський суд ухвалою від 16.05.2018 відмовив в задоволенні клопотань відповідача про витребування документів та призначення почеркознавчої експертизи у даній справі. Продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та закрив підготовче провадження. Призначив справу № 912/386/18 до судового розгляду по суті на 29.05.2018.

29.05.2018 засобами електронного зв'язку до суду надішли від представника відповідача копія заяви про кримінальне правопорушення від 25.05.2018 по факту підроблення довідки про заробіток на обчислення пенсії та довідки про середню заробітну плату, копія талону № 34 від 25.05.2018.

06.06.2018 позивач подав суду клопотання № 11259/13-09 від 04.06.20148 про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

В судовому засіданні 29.05.2018, на підставі ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 10:00 год. 08.06.2018.

08.06.2018 засобами електронного зв'язку до суду надішли від представника відповідача документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а саме: додаток № до договору №02-04-18/5 від 02.04.2018, акти прийому передачі послуг з надання професійної правничої допомоги та квитанція про сплату 4 900,00 грн.

В судовому засіданні 08.06.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представники відповідача позовні вимоги заперечили та просять відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З 04.07.1997 року ОСОБА_6 перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Кременчуці, правонаступником якого є Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області, та отримувала пенсію за віком.

Як зазначає позивач, при призначенні пенсії ОСОБА_6 надано довідку про заробіток для обчислення пенсії видану Михайлівською православною церквою за період з 01.01.93 по 31.12.94 (а.с. 12).

03.05.2012 УПФ України в м. Світловодську та Світловодському районі, на виконання запиту Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, складено акт зустрічної перевірки обґрунтованості видачі довідки про заробітну плату від 06.04.2012 № 6640/02-21 за період з 01.01.1993 р. по 31.12.1994 р., видана для призначення пенсії ОСОБА_6, яка працювала в Михайлівській православній церкві (а.с. 11).

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_6 в відомостях за 1993-1994 р.р. при нарахуванні та виплаті заробітної плати відсутня. Довідка з 01.01.1993 р. по 31.12.1994 р. була видана безпідставно. Суми не відповідають даним первинних документів бухгалтерського обліку православної церкви Михайлівського приходу м. Світловодська. Акт підписано керівником (отцем) православної церкви Михайлівського приходу м. Світловодська Шіманом В.В.

02.08.2012 колегіальним органом з призначення (перерахунку) пенсій управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці (Крюківського району) прийнято рішення № 135 про, те що згідно ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суми пенсій, виплачених надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягнуті на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку, утримувати по 20% щомісяця до повного погашення переплати пенсії, що виникла в зв'язку з наданням недостовірних даних по заробітній платі по о/р 136799/621 гр. ОСОБА_6

В зв'язку із видачею недостовірної довідки про зарплату ОСОБА_6, виникла переплата пенсії в сумі 43 898,77 грн за період з 01.01.04 по 31.08.12.

За згодою ОСОБА_6, на підставі рішення управління № 735 від 02.08.12, зазначена переплата утримувалась із пенсії ОСОБА_6

В добровільному порядку було відшкодовано 6 487,03 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.

Управлінням з координації та контролю за виплатою пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у листі № 935/04-03-60/31 від 31.03.2015 повідомлено, що залишок переплати пенсії ОСОБА_6 становить 37 411,74 грн.

У претензії № 3288/13-09 від 07.02.2018 позивач запропонував відповідачу відшкодувати збитки по переплаті пенсії в сумі 37 411,74 грн.

Відповідачем не сплачено 37 411,74 грн заборгованості по переплаті пенсії ОСОБА_6 чим завдав майнової шкоди державі, що і стало підставою звернення з позовом до суду.

Згідно Положення про Пенсійний фонд України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, передбачено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, з основних завдань якого є призначення (перерахунку) і виплати пенсій; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, контролю за цільовим використанням коштів.

Пунктом 7 Положення визначено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Статтею 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право органів Пенсійного фонду перевіряти обґрунтованість і відповідних документів від підприємств, організацій та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Частиною 1 статті 50 вказаного Закону суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частинами 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, положеннями Цивільного кодексу України, як нормативного акту, що має вищу юридичну силу та прийнятий пізніше у часі, ніж Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", розширено коло осіб, які повинні відповідати за шкоду, спричинену їх незаконними діями та допускається відшкодування такої шкоди будь-якими особами.

Відшкодування шкоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльність особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків (шкоди), їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності б хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не наступає.

У даному випадку мають місце усі чотири елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для притягнення відповідача до такої відповідальності як відшкодування майнової шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 видано довідку про заробіток для обчислення пенсії за підписом настоятеля Православної церкви Михайлівського приходу міста Світловодська та бухгалтера, скріплену печаткою церкви, за період з 01.01.93 по 31.12.94 (а.с. 12).

Окрім того, у довідці № 1 від 22.06.1997 виданій за підписом настоятеля Православної церкви Михайлівського приходу міста Світловодська та бухгалтера, скріпленої печаткою церкви, повідомлено, що ОСОБА_6 працювала в храмі регентом-псаломщиком з 15.12.1988 по 01.01.1995 та вказано розмір середньої заробітної плати (а.с. 112).

Отже, протиправна поведінка відповідача полягала у видачі недостовірної довідки про розмір заробітної плати ОСОБА_6

Майнова шкода, завдана Пенсійному фонду України протиправною поведінкою відповідача, полягає у витратах Пенсійного фонду України на виплату ОСОБА_6 - 43 898,77 грн надмірно виплаченої пенсії.

Причинний зв'язок між завданою Пенсійному фонду України майновою шкодою і протиправною поведінкою відповідача полягає у тому, що саме внаслідок видачі відповідачем недостовірної довідки про заробіток для обчислення пенсії (а.с. 12) позивач нарахував і виплатив фізичній особі 43 898,77 грн надмірної пенсії.

Таким чином, враховуючи, що розмір пенсії був визначений органом Пенсійного фонду України на підставі даних виданої Українською православною церквою (Михайлівською) м. Світловодська довідки із недостовірними даними, саме Українська православна церква (Михайлівська) м. Світловодська несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну бюджету Пенсійного фонду України.

Заперечення відповідача спростовуються наступним.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження недостовірності довідки про заробіток для обчислення пенсії ОСОБА_6 (а.с. 12).

Господарський суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи з метою спростування факту підписання керівником релігійної організації довідок, що стали підставою для нарахування пенсії ОСОБА_6, оскільки для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування у даній справі відсутня необхідність у застосуванні спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, а зібраних у справі матеріалів достатньо для надання юридичної оцінки спірним документам.

Підпис на довідці про заробіток для обчислення пенсії ОСОБА_6 скріплено печаткою відповідача, проти якої останній не заперечує.

Відповідність вказаного відтиску печатки сторонами не оспорювалась, будь - які заперечення щодо дійсності вказаного відтиску печатки на довідці - відсутні, як і відсутні докази того, що печатка, якою було завірено підпис керівника, була втрачена або викрадена.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

Таким чином, слід відзначити, що наявність печатки на довідці про заробіток для обчислення пенсії ОСОБА_6 є свідченням скріплення не підпису особи керівника, а самого документу.

Аналогічна правова позиція щодо відтиску печатки викладена в постановах Вищого господарського суду України від 01.11.2011 № 21/235-09, від 13.03.2013 №5028/7/17/2012.

Між тим, доказів втрати підприємством відповідача печатки та доказів наявності звернення до правоохоронних органів за фактом незаконного використання його печатки матеріали справи не містять.

Відтак, вищенаведене в сукупності спростовує твердження відповідача про те, що довідка про заробіток для обчислення пенсії ОСОБА_6 не підписана керівником.

Відповідно до пункту 64 Постанови Кабінету Міністрів України №1893 від 27.11.1998 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно пункту 65 вказаної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Таким чином, відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки. У даному випадку матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.03.2018 № 910/23585/16.

Окрім того, слід зазначити, що використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим лише з прийняттям 23.03.2017 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами - підприємцями" № 1982-VIII.

Також, відповідач не заперечує підпис керівника (отця) православної церкви Михайлівського приходу м. Світловодська Шімана В.В. на акті від 03.05.2012 зустрічної перевірки обґрунтованості видачі довідки про заробітну плату (а.с. 11), що свідчить про те, що відповідач знав про можливі розбіжності та не звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою.

Разом з тим, відповідач у своєму відзиві заявив про застосування строку позовної давності.

Згідно з статтями 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Відповідно до частин 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Право на звернення до суду із позовом про стягнення з Української православної церкви (Михайлівської) м. Світловодська незаконно виплаченої пенсії виникло у позивача 04.05.2012, тобто з наступного дня після виявлення розбіжностей між даними довідки про зарплату від 06.04.2012 № 6640/02-21 виданої Українською православною церквою (Михайлівською) м. Світловодська та бухгалтерським обліком відповідача.

Добровільне відшкодування пенсіонером переплаченої пенсії суд не може вважати поважною причиною пропуску позовної давності, оскільки це не позбавляло позивача права на звернення до суду із відповідним позовом про стягнення з Української православної церкви (Михайлівської) м. Світловодська надміру виплаченої пенсії у зв'язку із видачею недостовірних документів.

На підставі викладеного, суд відмовляє в захисті порушеного права у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Крім того, 16.04.2018 до суду надійшов, разом з відзивом на позовну заяву, від представника відповідача, орієнтовний розрахунок судових витрат, згідно якого: 5 000,00 грн на професійну правничу допомогу, 2 500,00 грн пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (а.с. 78).

12.06.2018 представник відповідача подав суду документи, що підтверджують понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 900,00 грн та просить їх стягнути з позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 4, 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З матеріалів справи вбачається та відповідачем підтверджено понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 900,00 грн згідно договору № 02-04-18/5 від 02.04.2018 про надання професійної правничої допомоги, укладеного між адвокатом Богдановою М.Г. та Українською православною церквою (Михайлівська) м. Світловодська, актів прийому-передачі послуг з надання професійної правничої допомоги від 26.04.2018, 29.05.2018 та квитанції №N1CM537365 від 07.06.2018.

Крім того, у додатку № 1 до договору № 02-04-18/5 від 02.04.2018 визначено розмір адвокатського гонорару за послуги.

Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг у справі № 912/386/18.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з тим, 06.06.2018 позивач подав суду клопотання № 11259/13-09 від 04.06.2018 про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у якій вказує на те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження витрат на правову допомогу. Адвокатом відповідача складались документи, в оформленні яких не було необхідності, зокрема клопотання про витребування оригіналів документів з пенсійної справи та про проведення почеркознавчої експертизи, в задоволенні яких було відмовлено. Адвокат відповідача ухилявся від надання позивачу документів, що надавались суду та, що призвело до затягування розгляду справи і збільшення часу адвоката на виконання відповідних робіт та завищення оплати.

Крім того, позивач просить суд врахувати, що він є державною неприбутковою установою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269).

Господарський суд враховує, що спір виник з вини відповідача, однак суд відмовив в захисті порушеного права у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Адвокатом вчинено необхідні дії та подано відповідне клопотання, що стало підставою для застосування судом строку позовної давності.

Окрім того, суд враховує, що відповідачем надано право Прилуцькому О.С., згідно довіреності № 1 від 04.04.2018, бути його представником з усіма правами та обов'язками, тому витрат на професійну правничу допомогу могло і не бути, або вони могли бути в меншому розмірі, оскільки інтереси відповідача представляє представник за довіреністю.

Так, дослідивши матеріали справи та враховуючи заперечення позивача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, категорію та складність справи, в межах якої Українською православною церквою (Михайлівська) м. Світловодська отримано адвокатські послуги, об'єм роботи, проведеної адвокатом під час розгляду справи, наявність іншого представника за довіреністю, те, що позивач є державною неприбутковою установою, суд вважає за доцільне обмежити розмір покладених на позивача витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката сумою у 2 450,00 грн.

Тому, на підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України, витрати відповідача в сумі 2 450,00 грн на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Стягнути Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Велика набережна, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39630, ідентифікаційний код 40367050) на користь Української православної церкви (Михайлівська) м. Світловодська (вул. Свердлова, 49, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500, ідентифікаційний код 22220021) 2 450,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.06.2018.

Суддя В.Г. Кабакова

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.