Рішення

від 13.06.2018 по справі 922/931/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2018 р.Справа № 922/931/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю - Фірма "ДП "Рівнетрансекспедиція", 33003, м. Рівне, вул. Уласа Самчука, 5, код 30712154 до Фізичної особи підприємця Косіло Артем Костянтинович, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 про стягнення 83 062,00 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю - Фірма "ДП "Рівнетрансекспедиція" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Фізичної особи підприємця Косіло Артем Костянтинович заборгованості за надані послуги за договором перевезення вантажів №UA00052 від 20.06.2017 в розмірі 83 062,00 грн.

Судові витрати в розмірі 1 762,00 грн. судового збору просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 12 квітня 2018 року було відкрито провадження по справ та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

07 травня 2018 року до суду надійшла заява ФОП Косіло Артема Костянтиновича в якій останній просить суд залишити без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма "ДП "Рівнетрансекспедиція" у зв'язку з незрозумілим визначенням особи відповідача.

Ухвалою суду від 07.05.2018, у зв'язку з не виконанням позивачем вимог частини п. 2 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, його позовну заяву було залишено без руху на підставі ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України.

Вказану ухвалу було отримано позивачем 10.05.2018, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

17.05.2018 до суду надійшла заява про позивача про усунення недоліків позовної заяви. Як вбачається з штампу поштового відділення, що міститься на конверті, вказана заява направлена позивачем поштою 14.05.2018.

Таким чином, у встановлений судом строк, позивачем було виконано вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та виправлені недоліки.

Ухвалою суду від 18 травня 2018 року було продовжено розгляд справи, судове засідання призначено на 05.06.2018.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Раніше позивачем було подано клопотання (вх. № 11481 від 02.05.2018) про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відзиву на позовну заяву відповідачем, також, надано не було.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, рішення підписано судом без його проголошення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю - фірмою "ДП Рівнетрансекспедиція" (далі - Перевізник) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Косіло Артемом Костянтиновичем (далі - Замовник) укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом на митній території України та іноземних держав №UA00052 від 20 червня 2017 р. (далі - Договір).

У відповідності до п.1.1. Договору Замовник замовляє, а Перевізник надає послуги з організації виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях та по території України.

Відповідно до умов договору, замовник зобов'язався своєчасно оплачувати послуги Перевізника (п.2.1.8. Договору).

Як вказує в своїй позовній заяві позивач, на виконання умов згаданого договору та погоджених сторонами заявок № 10751 від 20.06.2017 р., № 10752 від 20.06.2017 р. та ЖТ00052/3 від 06 липня 2017 року ним здійснювалися перевезення у міжнародному сполученні. Проте, остання заявка залишилася не оплаченою.

Надаючи оцінку зазначеним обставинам, суд виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до узгодженої сторонами заявки від 06 липня 2017 року №ІТ00052/3 (реєстраційний №10774) виконано автомобільне перевезення за маршрутом: Італія, ALZANO LOMBARDO - Україна, м. Дніпро.

Послуги надані ТзОВ-фірмою "ДП Рівнетрансекспедиція" вчасно та якісно, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №062836 від 07.07.2017р. та двостороннім актом про надання автопослуг №10116 від 13.07.2017 року, підписаним повноважними представниками сторін. Актом також стверджується, що послуги надано у повному обсязі, претензій щодо їх виконання не має.

Вартість перевезення, погоджена заявкою від 06.07.2017 р., становила 2800 Євро.

Відповідно до умов п.4.1. Договору із урахуванням заявки від 06.07.2017 р. розрахунок мав проводитися у безготівковій формі у національній валюті України (за офіційним курсом НБУ на день розвантаження - згідно п.3.2. Договору та заявки) шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Перевізника, протягом 10-15 днів після отримання підтверджуючих документів.

Оригінали відповідних документів було доставлено кур'єрською службою "Нова пошта" 24 липня 2017 р. - згідно із експрес-накладної №100 2673 7774 від 20.07.2017 р.

Таким чином, 08 серпня 2017 року - граничний термін для розрахунків.

Як вказує позивач та, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, в порушення договірних зобов'язань відповідачем не виконано свої обов'язки по оплаті наданих послуг, вартість яких по курсу НБУ на дату вивантаження склала 83062,00 гривень.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) регламентовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 зазначеного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. І ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. І ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Між сторонами виникли правовідносини перевезення, які врегульовано главою 32 ГК України, главою 64 ЦК України.

Приписами статті 909 ЦК Кодексу унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч.І). Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (ч.2).

Згідно частини першої статті 916 вказаного Кодексу за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачу направлялася претензія від 22.02.2018 р. за вих. №18-02-11, на яку отримано відповідь від 12.03.2018 р. в якій відповідач не заперечує надання позивачем послуг з перевезення за спірною заявкою.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги згідно узгодженої сторонами заявки від 06 липня 2017 року №ІТ00052/3 (реєстраційний №10774).

З урахуванням правової позиції, висловленої ЄСПЧ при розгляді справи "Серявін проти України", а саме те, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 р.). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003 р.). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір, відповідно приписів ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Косіло Артема Костянтиновича (юридична адреса - АДРЕСА_1 , фактична адреса - АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДП Рівнетрансекспедиція (33003, м. Рівне, вул. Уласа Самчука, 5, код 30712154) - 83 062, 00 грн. заборгованості.

Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача - Фізичну особу - підприємця Косіло Артема Костянтиновича.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Косіло Артема Костянтиновича (юридична адреса - АДРЕСА_1 , фактична адреса - АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДП Рівнетрансекспедиція (33003, м. Рівне, вул. Уласа Самчука, 5, код 30712154) - 1 762,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ДП Рівнетрансекспедиція (33003, м. Рівне, вул. Уласа Самчука, 5, код 30712154).

Відповідач - Фізична особа - підприємець Косіло Артем Костянтинович (юридична адреса - АДРЕСА_1, фактична адреса - АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Повне рішення складено 13.06.2018 р.

Суддя С.А. Прохоров