Постанова

від 25.09.2018 по справі 922/931/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2018 р. Справа № 922/931/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В. І. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі судового засідання Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 (вх. №1380Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2018 у справі № 922/931/18 (повний текст якого складено 13.06.2018 в приміщенні зазначеного суду суддею Прохоровим С.А.)

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "ДП "Рівнетрансекспедиція", 33003, м. Рівне, вул. Уласа Самчука, 5, код 30712154 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2, 61161, м. Харків, вул. Шаляпіна, 17, код НОМЕР_1 про стягнення 83 062,00 грн. ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "ДП "Рівнетрансекспедиція" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 заборгованості за надані послуги за договором перевезення вантажів №UA00052 від 20.06.2017 в розмірі 83 062,00 грн. Судові витрати в розмірі 1 762,00 грн. судового збору просив стягнути з відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.06.2018 по справі № 922/931/18 позов задоволено повністю.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (юридична адреса - 61161, м. Харків, вул.. Шаляпіна, 17 , фактична адреса - 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 9, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Рівнетрансекспедиція» (33003, м. Рівне, вул. Уласа Самчука, 5, код 30712154) - 83 062, 00 грн. заборгованості.

Витрати по сплаті судового збору покладено на відповідача - фізичну особу - підприємця ОСОБА_2.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (юридична адреса - 61161, м. Харків, вул.. Шаляпіна, 17 , фактична адреса - 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 9, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Рівнетрансекспедиція» (33003, м. Рівне, вул. Уласа Самчука, 5, код 30712154) - 1 762,00 грн. судового збору.

ФОП ОСОБА_2 не погоджуючись із вказаним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог заявник посилається на те, що судом першої інстанції було позбавлено відповідача можливості бути присутнім у судовому засіданні та надавати докази, рішення суду прийняте за відсутності представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду. Як зазначає відповідач, неналежне його повідомлення про дату слухання справи позбавило його можливості вчасно звернутись з клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження.

Щодо суті позовних вимог відповідач зазначив, що договір перевезення вантажів автомобільним транспортом на митній території України та іноземних держав №UA00052 від 20 червня 2017 року, хоч і має форму двостороннього договору, не є таким, оскільки відповідач не був розпорядником майна, перевезення якого здійснював позивач, а був експедитором, тому не повинен сплачувати кошти за надані позивачем послуги по перевезенню вантажу у міжнародному сполученні.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 дану апеляційну скаргу залишено без руху. Встановлено строк для усунення недоліків.

30.07.2018 на виконання вимог ухвали суду від апелянта надійшли докази здійснення заявником сплати судового збору у розмірі 2643,00 грн. та докази надсилання апеляційної скарги позивачу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 у справі відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 13.08.2018.

14.08.2018 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2018 справу призначено до розгляду на 30.08.2018.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.08.2018 оголошено про перерву у розгляді справи до 25.09.2018.

В судове засідання 25.09.2018 представник відповідача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання. Будь-яких письмових клопотань відповідач (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляв.

Копії ухвал від 30.09.2018, які були направлені на юридичну адресу ФОП ОСОБА_2 (61166, м. Харків, вул. Шаляпіна, 17, зазначена адреса є адресою місцезнаходження відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) та фактичну адресу ФОП ОСОБА_2 (61052, м. Харків, вул.. Полтавський шлях, 9) повернулась до суду із відміткою пошти «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» , копія цієї ж ухвали, яка була направлена на адресу, зазначену відповідачем в апеляційній скарзі (61052, м. Харків, а/с 10620), у відповідності до даних з офіційного сайту Укрпошта знаходиться у відділенні, тобто відповідач, повідомлений поштою про надходження кореспонденції, не звернувся на пошту для її отримання.

Отже, судом вчинено всіх процесуальних дій, щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, однак правом на участь свого представника в судовому засідання апеляційної інстанції відповідач не скористався.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду та повернення його до суду з поміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» та не звернення відповідача на пошту для отримання судової повістки є наслідком свідомої бездіяльності відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею учасника справи.

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи, що учасники судового процесу були повідомлені належним чином, явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, а наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга частковому підлягає задоволенню.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.277 ГПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

Повідомлення сторони вважається неналежним, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце розгляду справи надіслано з порушенням вимог ч. 5 ст. 176 ГПК України, у відповідності до якої ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

В матеріалах справи міститься лист господарського суду Харківської області від 05.06.2018 (арк. справи 120 т. 1) про перенесення судового засідання у справі № 922/931/18 з 05.06.2018 на 13.06.2018.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Тобто, дане повідомлення не може бути належним доказом повідомлення сторін у справі про перенесення судового засідання.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що в обґрунтування можливості повідомлення саме листом, а не ухвалою суду, лист від 05.06.2018 містить посилання на рішення зборів суддів господарського суду Харківської області №6-1/2016 від 28 березня 2016 року. В цій частині колегія суддів вважає необхідним зауважити, що по-перше, вказане рішення зборів суддів прийнято до внесення змін у процесуальне законодавство Законом України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII та на даний час прямо суперечить процесуальному закону щодо порядку повідомлення учасників спору про час та місце судового засідання, по-друге, ніяке рішення зборів суддів не може підміняти положення процесуального закону (таке рішення зборів не має здатності до регулювання порядку повідомлення учасників спору про час та місце судового засідання).

Тому, надаючи відповідну правову оцінку вищенаведеним обставинам та враховуючи положення ч. 3 ст. 120 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення сторін про час і місце судового засідання.

Вищенаведене свідчить про наявність підстав для скасування рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2018 у справі № 922/931/18 у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.

Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає, що між ТОВ - фірмою «ДП Рівнетрансекспедиція» (далі - перевізник) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (далі - замовник) укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом на митній території України та іноземних держав №UA00052 від 20 червня 2017 (далі - договір).

У відповідності до п.1.1. договору замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях та по території України.

Відповідно до умов договору, замовник зобов'язався своєчасно оплачувати послуги перевізника (п.2.1.8. договору).

Як вказує в своїй позовній заяві позивач, на виконання умов договору та погоджених сторонами заявок № 10751 від 20.06.2017, № 10752 від 20.06.2017 та № ІТ00052/3 від 06.07.2017 ним здійснювалися перевезення у міжнародному сполученні. Проте, заявка № ІТ00052/3 від 06.07.2017 в порушення договірних зобов'язань відповідачем не оплачена, в зв'язку з чим, позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) регламентовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 зазначеного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Між сторонами виникли правовідносини перевезення, які врегульовано главою 32 ГК України, главою 64 ЦК України.

Приписами статті 909 ЦК Кодексу унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч.І). Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (ч.2).

Згідно частини першої статті 916 вказаного Кодексу за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до узгодженої сторонами заявки від 06 липня 2017 року №ІТ00052/3 (реєстраційний №10774) позивачем виконано автомобільне перевезення за маршрутом: Італія, ALZANO LOMBARDO - Україна, м. Дніпро.

Як свідчать матеріали справи, послуги надані ТзОВ-фірмою «ДП Рівнетрансекспедиція» вчасно та якісно, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №062836 від 07.07.2017 та двостороннім актом про надання автопослуг №10116 від 13.07.2017, підписаним повноважними представниками сторін. Актом також підтверджується, що послуги надано у повному обсязі, претензій щодо їх виконання не має.

Вартість перевезення, погоджена заявкою від 06.07.2017 та становить 2800 Євро.

Відповідно до умов п.4.1. договору із урахуванням заявки від 06.07.2017 розрахунок за цим договором здійснюється у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 5 банківських днів після отримання підтверджуючих документів.

Відповідно до п. 3.2. договору у випадку, якщо сторонами в замовленні на перевезення визначено вартість перевезення вантажу в іноземній валюті, то розрахунки здійснюються в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на день розвантаження.

Відповідно до пункту заявки № ІТ00052/3 умови оплати оплата здійснюється протягом 10-15 днів по оригіналам документів.

Як свідчать матеріали справи, оригінали відповідних документів було доставлено кур'єрською службою «Нова пошта» 24.07.2017 у відповідності до експрес-накладної №100 2673 7774 від 20.07.2017.

Таким чином, 08 серпня 2017 року - граничний термін для розрахунків.

Проте, в порушення договірних зобов'язань відповідачем не виконано свого обов'язку по оплаті наданих послуг за заявкою №ІТ00052/3 від 06.07.2018, вартість яких по курсу НБУ на дату вивантаження складала 83062,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено відповідачу претензія від 22.02.2018 за вих. №18-02-11, на яку отримано відповідь від 12.03.2018 в якій відповідач не заперечує надання позивачем послуг з перевезення за спірною заявкою.

Відповідач в порушення вимог, укладеного між сторонами договору та заявки від 06 липня 2017 року №ІТ00052/3, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, а саме, не сплатив у визначені договором строки та розмірі вартість наданих послуг, внаслідок чого станом на день подання позову утворилась заборгованість в сумі 83062,00 грн.

Доказів, які б підтверджували сплату цієї суми, відповідач суду ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надав.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послугу, у відповідача виникла заборгованість у сумі 83062,00 грн.

Враховуючи вказані обставини та положення ст.ст. 11, 15, 525, 526, 530, 610, 612, 615, 629, 909 ЦК України, ст.ст. 193 ГК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовна вимог в розмірі 83062,00 грн обґрунтована, не спростована відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

За таких умов колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржене рішення суду слід скасувати внаслідок розгляду спору за відсутності сторони, не повідомленої належним чином про час та місце вирішення спору, а при апеляційному перегляді спору позов задовольнити в повному обсязі

Що ж стосується посилання відповідача на те, що договір перевезення вантажів автомобільним транспортом на митній території України та іноземних держав №UA00052 від 20 червня 2017 року не є двостороннім, а включає участь ряду інших суб'єктів, колегія суддів зазначає наступне.

Підставою виникнення цивільного обв'язку у даному спорі є договір (договірне зобов'язання з перевезення). В матеріалах справи міститься єдиний договір перевезення вантажів автомобільним транспортом на митній території України та іноземних держав №UA00052 від 20 червня 2017, в якому сторонами є позивач та відповідач у даній справі. Докази існування інших контрагентів в матеріалах справи відсутні.

Щодо тверджень відповідача про те, що він не повинен сплачувати кошти за надані позивачем послуги по перевезенню вантажу у міжнародному сполученні, оскільки відповідач не був розпорядником майна, перевезення якого здійснював позивач, а був експедитором, колегія суддів зазначає, що відповідно до умов укладеного договору відповідач є замовником (експедитором), який відповідно до п. 2.1.8. договору та положень ст. 909 ЦК України повинен своєчасно оплачувати послуги перевізника. Передбачених законом і доведених належними доказами підстав заміни боржника у зобов'язанні колегія суддів не вбачає.

Аналогічним чином твердження відповідача про те, що він був введений в оману своїми контрагентами саме з метою покладення на нього цивільного обов'язку оплати перевезення, не підтверджені доказами, тому не можуть бути покладені колегією суддів в основу рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 на рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2018 у справі № 922/931/18 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2018 у справі № 922/931/18 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (юридична адреса - 61161, м. Харків, вул. Шаляпіна, 17 , фактична адреса - 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 9, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Рівнетрансекспедиція» (33003, м. Рівне, вул. Уласа Самчука, 5, код 30712154) - 83 062, 00 грн. заборгованості.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (юридична адреса - 61161, м. Харків, вул. Шаляпіна, 17 , фактична адреса - 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 9, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Рівнетрансекспедиція» (33003, м. Рівне, вул. Уласа Самчука, 5, код 30712154) - 1 762,00 грн. судового збору.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 27.09.2018.

Відповідно ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Гетьман Р.А.