Постанова

від 12.06.2018 по справі 922/109/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2018 р. Справа №922/109/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Ільїн О.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю №08-11/3974/2-17 від 28.12.2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк , м.Київ, (вх.№727Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 26.03.2018 року по справі №922/109/18,

за позовом Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк , м.Київ,

до Харківської міської ради, м.Харків,

про розірвання договору,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2018 року ПАТ ВТБ Банк (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом до Харківської міської ради (відповідача), в якому просило суд розірвати договір оренди землі, що укладений між позивачем та відповідачем, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга 4) вчинено запис від 14.09.2005 року №66207/05, щодо оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м.Харків, вул. Пушкінська, 33-а, кадастровий номер 6310136600:01:030:0025, загальна площа -0,0366 га. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позивач зазначає, що ним було відчужено два об'єкти нерухомості, які знаходились на земельній ділянці, яка є об'єктом оренди, а перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для розірвання договору. На думку позивача, уклавши договори купівлі-продажу (відчуження об'єктів нерухомості) банк добровільно відмовився від права користування (оренди) орендованою земельною ділянкою.

В обґрунтування позову посилався на норми ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 16, ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 7, 19, 31, 32, 34 Закону України Про оренду землі , ч. 2 ст. 120, ст. 141 Земельного кодексу України, ст.ст. 30, 129, 162, 164, 171, 176, 247-252 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.03.2018 року у справі №922/109/18 (повне рішення складено 02.04.2018 року, суддя Светлічний Ю.В.) , у задоволені позову відмовлено повністю.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 26.03.2018 року та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що чинним законодавством передбачено можливість на вимогу однієї із сторін договору оренди землі (в даному випадку орендаря) достроково розірвати договір оренди землі у випадку відчуження орендарем об'єкта нерухомості, що розташований на орендованій земельній ділянці. Невірним на думку скаржника є посилання суду, як на підставу для відмову в задоволені позову, на недотримання умов Порядку оформлення договорів оренди землі у м.Харкові, оскільки такий Порядок є досудовим врегулюванням спорів щодо дострокового розірвання договорів оренди землі, який введено органом місцевого самоврядування. Скаржник вказує, що наявність чи відсутність доказів досудового врегулювання спору не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, враховуючи встановлену Конституцією України диспозитивність обрання особою способу правового захисту.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 року у справі №922/109/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ ВТБ Банк ; надано відповідачу строк для надання суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) копії цього відзиву та доданих до нього документів апелянту. Крім того, учасникам справи надано строк для надання до суду клопотань та документів в обґрунтування своєї позиції по справі та призначено розгляд справи по суті в судове засідання.

10.05.2018 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3507), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 22.05.2018 року після заслуховування позиції по справі представників сторін, колегією суддів протокольно оголошено про перерву до 12.06.2018 року, про що сторони належним чином повідомлено в судовому засіданні і це підтверджується їх підписами у листі-повідомлені.

11.06.2018 року позивач надав до суду додаткові письмові пояснення по справі у відповідь на відзив (вх.№4419) з додатками, які долучені до матеріалів справи. Проте колегія суддів враховує, що вони не містять доказів їх надсилання на адресу відповідача. Крім того у відповідних поясненнях у прохальній частині позивач просить суд змінити його найменування з Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк на Акціонерне товариство ВТБ Банк (скорочено АТ ВТБ Банк ).

Колегія суддів, порадившись, перевіривши відомості, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дійшла висновку про необхідність зміни найменування позивача у даній справі.

До початку судового засідання 12.06.2018 року представник відповідача надав через канцелярію суду клопотання (вх.№4431), в якому просить долучити до матеріалів справи у якості судової практики постанови Верховного Суду, прийняті за результатом розгляду заяв по тотожним справам.

Вказане клопотання задоволено та документи долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання 12.06.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявних у справі документів достатньо для розгляду справи по суті, судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, а також враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 12.06.2018 року представник відповідача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві та з огляду на судову практику, яка була надана до суду.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

На підставі рішення XXХIII сесії Харківської міської ради IV скликання від 22.02.2005 року №21/05 Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів між Харківською міською радою та Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк укладено договір оренди землі від 14.09.2005 року, що зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга 4) вчинено запис від 14.09.2005 року №66207/05, який в подальшому було змінено додатковою угодою до договору оренди землі на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 16.08.2016 року у справі №922/2248/16.

Відповідно до п.1 договору оренди землі від 14.09.2005 року Акціонерному комерційному банку Мрія , який було в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство ВТБ Банк , а після цього в Акціонерне товариство ВТБ Банк надано в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:01:030:025), яка знаходиться за адресою: м.Харків, вул. Пушкінська, 33-а, для експлуатації нежитлового будинку з прибудовою під відділення банку.

Згідно з пунктом 8 договору оренди землі сторонами визначено, що договір укладено строком на період реконструкції до 01.06.2006 року (але не пізніше прийняття об'єкта до експлуатації), на період експлуатації - до 01.12.2029 року.

14.09.2005 року складено акт приймання-передачі земельної ділянки площею 0,0366 га (а.с. 31).

Матеріали справи свідчать, що 08.12.2017 року банк (позивач у справі) відчужив два об'єкти нерухомості, які знаходились на вказаній вище земельній ділянці, а саме:

- на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між банком та фізичною особою ОСОБА_2 (посвідченого 08.12.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №1267), позивачем продано нежитлову будівлю літ. Б-4, загальною площею 396,6 кв.м., що знаходиться за адресою м.Харків, вул. Пушкінська, буд. 33-а (а.с. 32-37);

- на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між банком та фізичною особою ОСОБА_2 (посвідченого 08.12.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №1266), позивачем продано нежитлову будівлю літ. Б-2, загальною площею 134,9 кв.м., що знаходиться за адресою м.Харків, вул. Пушкінська, буд. 35 (а.с. 39-44).

У пункті 1.3. кожного з вказаних договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08.12.2017 року, відчужені об'єкти нерухомого майна (нежитлові будівлі) розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,0366 га, кадастровий номер 3610136600:01:030:0025, що перебуває у користуванні позивача на підставі спірного договору оренди землі.

08.12.2017 року між АТ ВТБ Банк та фізичною особою ОСОБА_2 були підписані акти приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого позивач передав у власність покупця вказані в договорах купівлі-продажу нежитлові будівлі (а.с. 38).

Так, АТ ВТБ Банк (позивач) звернулося до суду із позовом до Харківської міської ради про розірвання договору оренди землі, що укладений між позивачем та відповідачем, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга 4) вчинено запис від 14.09.2005 року №66207/05.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено наявності порушеного права за захистом якого він звернувся до суду. Зокрема вказав, що в матеріалах справи відсутні відомості у підтвердження направлення на адресу відповідача листа-пропозиції про розірвання договору оренди землі, що прямо передбачено Порядком оформлення договорів оренди землі у м.Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 19.12.2012 року №960/12.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Укладений між позивачем та відповідачем договір за своєю правовою природою є договором оренди землі.

Згідно ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом України Про оренду землі , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України Про оренду землі , що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як передбачають ч. 1 та 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом.

Пунктами а , е ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Таким чином, згідно з вказаними нормами законодавства наслідком набуття права власності на будівлю є перехід права користування (права оренди) земельною ділянкою до набувача та припинення договору оренди земельної ділянки в частині попереднього орендаря.

Частиною 1 ст. 377 Цивільного кодексу України також передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Аналізуючи зазначені норми законодавства, колегія суддів приходить висновку про те, що у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.

Пунктом 40 договору оренди передбачено, що перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для розірвання договору та укладення договору оренди з новим власником будинків та споруд.

Уклавши договори купівлі-продажу від 08.12.2017 року, банк фактично добровільно відмовився від права користування (оренди) спірною земельною ділянкою.

У зв'язку з тим, що фактичне користування спірною земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно (нежитлові приміщення) здійснює його новий власник, позивач, як попередній землекористувач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, а законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, апеляційний суд вважає, що існують усі правові підстави для припинення землекористування позивача шляхом розірвання спірного договору.

Відповідна правова позиція, також викладена у постановах Верховного Суду України від 20.08.2013 року у справі №3-15гс13, від 11.05.2016 року у справі №3-421гс16, від 06.06.2011 року зі справи №11/227, від 19.06.2012 року у справі №36/368-9/63, від 20.08.2013 року у справі №18/5005/12936/2011.

Щодо посилання відповідача та суду першої інстанції на умови Порядку оформлення договорів оренди землі у м.Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 19.12.2012 року №960/12, у зв'язку з чим судом здійснено опосередкований висновок, що тільки у випадку наявності відмови у розірванні договору у позивача з'являється така обставина, як порушення права за захистом якого він може звернутися до суду, то колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів вважає, що вищевказаний Порядок містить елементи які за своїм змістом є досудовим врегулюванням спорів щодо дострокового розірвання договорів оренди землі.

Нормами ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у справі №1-2/2002 зазначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

У постанові від 01.12.2009 року у справі №3-1795к10 Верховний Суд України вказав, недотримання вимог ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору.

З огляду на викладене можливо дійти висновку, що позивач не був позбавлений права та мав право звернутися до суду з позовом до відповідача про розірвання договору шляхом вчинення прямого позову до відповідача, без дотримання досудового порядку розірвання договорів.

У відповідності до абз. 2 п. 7 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/1642/2011 від 24.11.2011 року, якщо позивач добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою і фактичне користування нею та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, а умовами договору передбачена можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, наявні законні підстави для припинення земельних відносин сторін за договором оренди.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06.06.2011 року по справі №11/227, від 19.06.2012 року по справі №36/368-9/63, від 20.08.2013 року по справі №18/5005/12936/2011, та у постановах Вищого господарського суду України, від 23.12.2015 року по справі №916/1157/15-г, від 02.09.2015 року по справі №918/75/15, від 23.09.2015 року по справі №910/29436/14, від 01.03.2017 року по справі №910/14070/16.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити що у відповідності до п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин у вирішенні спорів щодо переходу права власності на земельну ділянку внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень статей 331, 376 ЦК України, статей 116, 123, 124, 126 ЗК України. Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень . Таке оформлення здійснюється з урахуванням законодавчих приписів, зазначених в абзацах другому - п'ятому підпункту 2.12 пункту 2 цієї постанови, і положень постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 року №439 Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку .

З огляду на вищенаведене та у зв'язку з тим, що фактичне користування земельною ділянкою та розташованим на ній нерухомим майном здійснює її новий власник, попередній землекористувач - позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, а законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, вимоги позивача визнаються апеляційним судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 12.10.2016 року у справі №910/4155/16, від 18.10.2016 року у справі №922/550/16, від 19.04.2017 року у справі №904/6738/16.

Судова колегія зазначає, що вищевикладені обставини не були враховані судом першої інстанції при прийнятті рішення, що призвело до помилкових висновків.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга та позовна заява банку підлягають задоволенню, а рішення господарського суду скасуванню, оскільки останнє було прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм права.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275, п.1, 4 ст. 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, ч.6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства ВТБ Банк задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 26.03.2018 року по справі №922/109/18 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства ВТБ Банк задовольнити.

Розірвати договір оренди землі, що укладений між Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк та Харківською міською радою Харківської області, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга 4) вчинено запис від 14.09.2005 року №66207/05, щодо оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м.Харків, вул. Пушкінська, 33-а, кадастровий номер 6310136600:01:030:0025, загальна площа -0,0366 га.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Акціонерного товариства ВТБ Банк (01004, м.Київ, бул. ОСОБА_4 / вул. Пушкінська, буд 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) 1762,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 2643,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 15 червня 2018 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Ільїн О.В.