Ухвала

від 26.09.2018 по справі 922/109/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/109/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 (головуючий суддя: Хачятрян В.С., судді: Гетьман Р.А., Ільїн О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до Харківської міської ради

про розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

05.07.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Харківською міською радою подано касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 у справі № 922/109/18 до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2018 року у справі № 922/109/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

06.08.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за даною касаційною скаргою та призначення її до розгляду на 27.09.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду спору у справі № 922/109/18 є розірвання договору оренди землі.

Позивач в позовній заяві зазначає, що ним було відчужено два об'єкти нерухомості, які знаходились на земельній ділянці, яка є об'єктом оренди, а перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для розірвання договору. На думку позивача, уклавши договори купівлі-продажу (відчуження об'єктів нерухомості) банк добровільно відмовився від права користування (оренди) орендованою земельною ділянкою.

В обґрунтування позову посилався на норми ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 16, ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 7, 19, 31, 32, 34 Закону України "Про оренду землі", ч. 2 ст. 120, ст. 141 Земельного кодексу України, ст.ст. 30, 129, 162, 164, 171, 176, 247-252 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.03.2018 року у справі №922/109/18, у задоволені позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд вказав, що позивачем не доведено наявності порушеного права за захистом якого він звернувся до суду. Зокрема вказав, що в матеріалах справи відсутні відомості у підтвердження направлення на адресу відповідача листа-пропозиції про розірвання договору оренди землі , що прямо передбачено Порядком оформлення договорів оренди землі у м.Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 19.12.2012 року №960/12.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 вказане рішення місцевого суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Розірвано договір оренди землі, що укладений між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Харківською міською радою Харківської області, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга 4) вчинено запис від 14.09.2005 року №66207/05, щодо оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м.Харків, вул. Пушкінська, 33-а, кадастровий номер 6310136600:01:030:0025, загальна площа -0,0366 га.

Стягнуто з Харківської міської ради на користь Акціонерного товариства "ВТБ Банк" 1762,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 2643,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що оскільки позивач у справі не надсилав відповідачу листа-пропозиції про розірвання договору оренди землі, тому позивачем не доведено наявності порушеного права за захистом якого він звернувся до суду. При цьому апеляційний суд з посиланням на ст. 651 ЦК України та ч. 1 та 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" зазначив про те, що чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом. Крім того, суд апеляційної інстанції посилаючись на п.п. "а", "е" ч. 1 ст. 141 ЗК України, ч. 2 ст. 120 ЗК України зробив висновок , що згідно з вказаними нормами законодавства наслідком набуття права власності на будівлю є перехід права користування (права оренди) земельною ділянкою до набувача та припинення договору оренди земельної ділянки в частині попереднього орендаря. Вказав, що пунктом 40 договору оренди передбачено, що перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для розірвання договору та укладення договору оренди з новим власником будинків та споруд. З огляду на викладене суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що фактичне користування спірною земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно (нежитлові приміщення) здійснює його новий власник, позивач, як попередній землекористувач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, а законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, тому існують усі правові підстави для припинення землекористування позивача шляхом розірвання спірного договору. При цьому суд апеляційної інстанції послався на правову позицію викладену у постановах Верховного Суду України від 20.08.2013 року у справі №3-15гс13, від 11.05.2016 року у справі №3-421гс16, від 06.06.2011 року зі справи №11/227, від 19.06.2012 року у справі №36/368-9/63, від 20.08.2013 року у справі №18/5005/12936/2011.

Стосовно посилання відповідача та місцевого суду на умови Порядку оформлення договорів оренди землі у м.Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 19.12.2012 року №960/12, у зв'язку з чим, тільки у випадку наявності відмови у розірванні договору у позивача з'являється така обставина, як порушення права за захистом якого він може звернутися до суду, апеляційний суд з посиланням на постанову Верховного Суду України від 01.12.2009 року у справі №3-1795к10 вказав, що позивач не був позбавлений права та мав право звернутися до суду з позовом до відповідача про розірвання договору шляхом вчинення прямого позову до відповідача, без дотримання досудового порядку розірвання договорів (ст. 188 ГК УКраїни).

У касаційній скарзі Харківська міська рада, з посиланням на неправильне застосування апеляційним судом ст. 188 ГК України , вважає що повивачем не було вжито всіх обов'язкових заходів для досудового врегулювання спору, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову та розірвання договору оренди землі, тому просить касаційний суд скасувати постанову апеляційного суду, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Разом з тим, під час розгляду матеріалів касаційної скарги встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 08.08.2018 справу №914/2649/17 за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Приватного підприємства "Міська оренда" про внесення змін у Договір оренди нежитлових приміщень №4280 від 15.10.1997 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Дана ухвала мотивована тим, що по справі №914/2649/17 колегія суддів вважає відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

При цьому колегія суддів касаційного суду по вказаній справі дійшла висновку, що передумовою звернення до суду із вимогами про внесення змін до договору чи його розірвання за рішенням суду є дотримання визначеного статтею 188 ГПК України досудового порядку врегулювання сторонами договору питання щодо внесення змін до договору чи його розірвання із наданням доказів того, що таке питання за згодою сторін не може бути вирішене та одна сторона договору відмовила або ухилялась від внесення змін до договору чи його розірвання.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Враховуючи викладене, Суд з власної ініціативи дійшов висновку про наявність підстав зупинити провадження за касаційною скаргою, поданою у справі №922/109/18 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі № 914/2649/17 .

Керуючись статтями 228, 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

Провадження за касаційною скаргою у справі №922/109/18 зупинити до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі №914/2649/17 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський