Постанова

від 31.05.2018 по справі 911/2526/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/2526/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство "Броварське районне виробниче управління житлово-комунального господарства" Броварської міської ради,

представник позивача - не з'явився,

відповідач - Броварське об'єднання Управління Пенсійного фонду України в Київській області,

представник відповідача - не з'явився,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Броварська районна рада Київської області,

представник третьої особи - не з'явився,

розглянувши касаційну скаргу

Комунального підприємства "Броварське районне виробниче управління житлово-комунального господарства" Броварської міської ради,

на рішення господарського суду Київської області

від 02.10.2017

у складі судді Конюх О.В.

та постанову Київського апеляційного господарського суду

від 28.02.2018

у складі колегії суддів: Зеленін В.О. (головуючий), Мартюк А.І., Чорногуз М.Г.,

у справі за позовом

Комунального підприємства "Броварське районне виробниче управління житлово-комунального господарства" Броварської міської ради,

до Броварського об'єднання Управління Пенсійного фонду України в Київській області

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Броварська районна рада Київської області,

про розірвання договору та стягнення 48 441, 80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Броварське районне виробниче управління житлово-комунального господарства" Броварської районної ради звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про стягнення заборгованість по відшкодуванню витрат на утримання нежитлового приміщення за період з листопада 2016 року по липень 2017 року в розмірі 48 441, 71 грн., у тому числі: 30 180, 21 грн. - витрати на охорону приміщення, 14 976, 38 грн. - витрати за утримання приміщень та 3 285, 21 грн. за електроенергію; розірвання договору оренди комунального майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл та селищ Броварського району від 18.06.2013.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.10.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 911/2526/17, позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по відшкодуванню витрат за електроенергію у розмірі 3285,21грн., заборгованість за вивіз сміття у розмірі 154,66грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що в спірний період з листопада 2016 року по липень 2017 року послуги з охорони майна та прибирання надавались відповідачу не позивачем, а іншими особами. За висновками судів, несплата заборгованості за електроенергію (зовнішнє освітлення) та вивіз сміття не є істотним порушенням умов договору, враховуючи, що відповідачем орендна плата та інші платежі, в тому числі за комунальні послуги, здійснювались відповідно до умов договору та в строки передбачені договором.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 02.10.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 911/2526/17, Комунальне підприємство "Броварське районне виробниче управління житлово-комунального господарства" Броварської міської ради звернулось з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати та справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 911/2526/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 27.03.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г. від 16.04.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 911/2526/17 господарського суду Київської області за касаційною скаргою Комунального підприємства "Броварське районне виробниче управління житлово-комунального господарства" Броварської міської ради на рішення господарського суду Київської області від 02.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 911/2526/17. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги відбудеться 31.05.2018. Витребувано з господарського суду Київської області та Київського апеляційного господарського суду матеріали справи № 911/2526/17. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 22.05.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

В судове засідання 31.05.2018 учасники справи уповноважених представників не направили, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 18.06.2013 між Броварською районною радою (власник), Комунальним підприємством "Броварське районне виробниче управління житлово-комунального господарства" Броварської міської ради (господарюючий суб'єкт на правах господарського відання), як орендодавцями, та Управлінням Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області, як орендарем, укладений договір оренди комунального майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл та селищ Броварського району, відповідно до умов якого орендодавці передають, а орендар приймає у строкове платне користування комунальне майно: 126/1000 частин будівлі поліклініки, розташованої за адресою: Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, 39, загальною площею 491,5 кв.м., а саме приміщення другого поверху № 202, 203,204, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 237, 238, 239, 240, 241, 242, 243,244,246, 247, 248, 249, 250, що знаходиться на балансі КП "Броварське РайВУЖКГ".

Відповідно до п. 5.11 договору орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Укласти з балансоутримувачем орендованого приміщення договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого приміщення, прибудинкової території та надання комунальних послуг орендарю. Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю підписується разом з договором оренди комунального майна (додаток № 3, який є невід'ємною частиною договору).

Орендар вносить плату балансоутримувачу за оренду та відшкодовує комунальні послуги згідно рахунків та актів здачі-прийняття робіт. Акт здачі-прийняття робіт орендар повинен повернути балансоутримувачу не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним. У разі неповернення акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) у встановлений термін, вважається що орендар не має заперечень щодо його змісту, рахунок повинен бути сплачений у повному обсязі, а орендар втрачає право у подальшому посилатись на будь які відхилення від умов договору (5.12 договору).

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що в рамках договору оренди комунального майна, між Броварською райрадою, КП "Броварське райВУЖКГ" та Управлінням Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області 18.06.2013 укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до умов якого балансоутримувач - КП "Броварське райВУЖКГ" забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Бровари, бул. Незалежності, 39, загальною площею 3091,6кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором. Крім пропорційно займаної площі, договір може передбачити і інші критерії розподілу і оплати спожитих послуг, один з яких обирається за взаємною згодою сторін, а саме: пропорційно кількості користувачів; за кількістю джерел обладнання. У разі відсутності лічильників з обліку спожитих послуг окремим споживачем або з інших поважних причин застосовується критерій - пропорційно займаній площі. Орендар користується приміщенням, яке складається з частини нежитлового приміщення 2-го поверху, загальною площею 491,5 кв.м., розміщене у вищевказаній будівлі.

Пунктом 2.2.3 зазначеного договору визначено, що орендар зобов'язаний не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі, або організації , яка обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відносної вартості приміщення.

Звертаючись з даною позовною заявою, позивач вказував на те, що в період з листопада 2016 року по липень 2017 року у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 48 441, 71 грн., з яких: 30 180, 21 грн. витрати на охорону, 14 976,38 грн. витрати на утримання приміщення, електроенергія 3 285, 21 грн. При цьому, судами з'ясовано, що позовні вимоги про відшкодування витрат за утримання приміщення в сумі 14 976,38 грн., включає в себе: прибирання - 14 821,72 та вивіз сміття - 154,66 грн.

Вирішуючи спір у даній справі, господарськими судами попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що послуги з охорони та прибирання орендованого позивачем приміщення та місць загального користування надавались не позивачем, а іншими особами на підставі відповідних договорів, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. При цьому, господарськими судами попередніх інстанцій зауважено, що позивач не є суб'єктом охоронної діяльності та не має відповідної ліцензії та те, що умовами укладених між сторонами договорів не визначено відповідальності позивача за збереження майна відповідача.

Щодо стягнення з відповідача 154,66 грн. витрат на вивіз сміття та 3 285,21 грн. заборгованості з витрат за електроенергію (зовнішнє освітлення), місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що зазначені витрати позивача підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами, а відтак підлягають відшкодуванню відповідачем.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Реалізація права на одностороннє розірвання договору пов'язане із встановленням і доведенням відповідних обставин, які б свідчили про дійсне істотне порушення іншою стороною умов цього договору відповідно до вимог ст. 651 ЦК України. Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 18.03.2013 у справі № 6-75цс13, заявляючи вимоги про розірвання договору позивач повинен довести обставини, які передбачені ст. 651 ЦК України та необхідні для розірвання правочину судом на вимогу однієї з його сторін, зокрема, позивачу необхідно довести наявність істотних порушень умов цього правочину з боку відповідача та завдану внаслідок цих порушень шкоду.

Судова колегія погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині розірвання договору оренди оскільки, несплата заборгованості за електроенергію (зовнішнє освітлення) та за вивіз сміття не є істотним порушенням умов договору, враховуючи, що відповідачем орендна плата та інші платежі, в тому числі за комунальні послуги, здійснювались відповідно до умов та в строки передбачені договором.

Крім того, суди проаналізувавши умови договору оренди (п.п. 8.2, 10,5) дійшли обґрунтованого висновку, що у позивача виникає право ініціювати розірвання договору у випадку виникнення місячної заборгованості з експлуатаційних витрат за умови, якщо в результаті цього погіршився стан орендованого майна, проте позивачем цього доведено не було.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній скарзі не наведено обґрунтування того, в чому полягає, на думку скаржника, неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України), так само, як і взагалі відсутні будь-які посилання на норми матеріального права. При цьому, доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди із встановленими судами обставинами справи та наданою судами оцінкою доказів, наявних у матеріалах справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Комунального підприємства "Броварське районне виробниче управління житлово-комунального господарства" Броварської міської ради та залишення рішення господарського суду Київської області від 02.10.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 911/2526/17 без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Броварське районне виробниче управління житлово-комунального господарства" Броварської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 02.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 911/2526/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков