Ухвала

від 14.06.2018 по справі 520/6797/17

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/6797/17

Провадження № 2-п/520/93/18

УХВАЛА

про відмову у скасуванні заочного рішення

14.06.2018 року

Київський районний суд м. Одеси, головуючий суддя - Куриленко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочину удаваним та повернення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

05.09.2017 року представник заявника звернувся до суду з заявою, в якій просить суд скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 28.07.2017 року, по справі №520/6797/17за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочину удаваним та повернення грошових коштів та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою судді від 06.09.2017 року заяву ОСОБА_1 було залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору, передбаченого п.п.4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір .

У вказаній ухвалі заявнику надано строк для усунення зазначених недоліків до 15.09.2017 року, однак, не більше трьох днів з дня отримання копії ухвали суду.

Копія ухвали судді від 06.09.2017 року про залишення заяви без руху була двічі надіслана на адресу, зазначену у заяві, а саме АДРЕСА_1, та отримана дружиною представника відповідача 25.09.2017 року, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

У зв'язку з чим, ухвалою судді від 02.10.2017 року заяву про перегляд заочного рішення було повернуто заявнику на підставі ч. 7 ст. 229 та ч. 2 ст. 121 ЦПК України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати, питання прийняття заяви передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області від 10.04.2018 року дану апеляційну скаргу було задоволено частково, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2017 року скасовано, та питання за заявою про перегляд заочного рішення передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вирішуючи дане питання судом врахована та обставина, що 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України № 6232 Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

Так, в п. 9 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції 15 грудня 2017 року зазначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Сторони по справі у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини нявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали додані до заяви, суд доходить до висновку про те, що заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 520/6797/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочину удаваним та повернення грошових коштів.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.07.2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 09 вересня 2016 року у розмірі 10 000доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення рішення (100 дол. США = 2590, 0435) складає 259 004 (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч чотири ) гривень, 35 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 910 (дві тисячі дев'ятсот десять) гривень. В решті у задоволенні позову відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки адресно-довідкового бюро (а.с. 20) відповідач ОСОБА_1 був зареєстрований за ІНФОРМАЦІЯ_1, знятий з обліку 04.11.2015 року, як втратив право користування житловим приміщенням.

Разом з тим, матеріали справи містять безумовне сповіщення відповідача про час, дату та місце розгляду справи, оскільки його представник ОСОБА_3 особисто знайомився з матеріалами справи та її отримав копії.

Більш того, представника відповідача ОСОБА_3 було належним чином повідомлено про розгляд справи на 28.07.2017 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового переказу.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, нехтуючи своїми правами та обов'язками, не з`явилась до суду, що дало суду можливість ухвалити заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідало положенням ст. 224 ЦПК України (в попередній редакції) , так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

З вказаного можливо зробити висновок, що поважність причин неявки відповідача в судові засідання не доведена, так як і не були надані докази, які мали б істотне значення для вирішення справи.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Суд звертає увагу, що всі матеріали по справі були ретельно досліджені і в судовому засіданні та стосовно них в рішенні суду чітко відображена правова позиція з урахуванням норм матеріального права та наявних у справі документів.

Згідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст.ст. 280-289 ЦПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочину удаваним та повернення грошових коштів - залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що у разі непогодження з висновком суду, він має можливість оскаржити рішення до апеляційного суду Одеської області в загальному порядку. У цьому випадку строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала окремо від рішення оскарженню не підлягає.

Суддя Куриленко О. М.