Рішення

від 08.06.2018 по справі 740/4137/17

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/4137/17

Провадження № 2/740/314/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2018 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Ковальової Т.Г.,

секретаря - Кононяко С.А.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ніжинський хліб» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та зобов*язання вчинити дії з виплати збитків та компенсації,

встановив:

Позивач звернулася до суду із позовом, який в подальшому заявою від 29 травня 2018 року уточнила, та просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв*язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 4700,23 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 9223,72 грн., моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. та судовий збір у розмірі 674,60 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що вона працювала майстром зміни у ТОВ Ніжинський хліб , а 29.05.2017 її звільнено за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України, проте, інформацію щодо належних їй до виплати сумм при звільненні вона не отримала.

При проведенні інспекційного відвідування ТОВ Ніжинський хліб фахівцями Управління держпраці її оплату праці за 2015-2016 роки було приведено у відповідність та підприємством донараховано заробітну плату у сумі 23484,55 грн., із яких 23.08.2017 року відповідач виплатив 18905,06 заробітної плати.

У червні 2017 року вона стала на облік у Ніжинський міськрайонний центр зайнятості, де їй згідно наданих відповідачем довідок про доходи було нараховано допомогу по безробіттю. Вона вважає, що у разі своєчасного нарахування їй заробітної плати без порушення законодавства та своєчасного перерахування єдиного внеску із суми, яка була їй виплачена 23.08.2017 року, сума призначеної допомоги по безробіттю була б значно більшою, а так вона отримувада і отримує занижену допомогу по безробіттю, тим самим їй завдано збитків. Враховуючи, що відповідач не виплачував їй заробітну плату в повному об ємі, починаючи з 01.01.2015 року, то загальна сума компенсації яка належить їй до виплати, становить 4700,23 грн. згідно розрахунку.

Токож, відповідач повинен їй виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 29.05.2017 року по 23.08.2017 рік, що складає 9223,72 грн.

Вважає, що дії відповідача, які виразились в ненарахуванні та невиплаті їй своєчасно всієї суми заробітної плати, негативно відобразилися на її здоров ї, вона зазнала певних душевних страждань, була вимушена вживати необхідних додаткових зусиль щодо повернення коштів, витрачала на це свій час, кошти, була вимушена порушувати звичний ритм життя та при цьому зазнала моральних страждань, які вона оцінює в 5000,00 грн. та просить стягнути з відповідача.

01.06.2018 року відповідач надіслав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити в позові, так як вважає вимоги позивача безпідставними і такими, що не відповідають дійсності. Твердження позивача стосовно того, що розрахунок по заробітній платі з нею було проведено не у день звільнення, а лише після візиту інспектора держпраці, не відповідає дійсності, оскільки вони самі усунули недоліки та з власної ініціативи донарахували суму згідно коллективного договору у розмірі 23484,55 грн., з яких позивач 23.08.2017 року отримала 18905,06 грн. Вважають незаконними твердження позивача про стягнення середнього заробітку, посилаючись на відсутність спору про порушені права ОСОБА_1, оскільки за період з 29.05.2017 року по 23.08.2017 рік вона не зверталася до них з вимогою про розрахунок недоплачених сум. Також вважають, що при розрахунку середнього заробітку позивачем зроблено невірно розрахунок днів, оскільки день звільнення не враховується при обчисленні кількості днів затримки, як і день останньої виплати, а тому кількість днів становить 43 дні.

Посилання позивача на душевні страждання, вжиття додаткових зусиль, перебування на лікарняному, на думку відповідача, грунтуються на припущеннях та не є доказами відносно вимог про стягнення моральної шкоди та не підпадають під розуміння моральної шкоди, визначеної цивільним законодавством, а тому просять відмовити і в частині задоволення вимог про стягнення моральної шкоди.

Стосовно компенсації втрати частини доходів, нарахованих позивачем зазначають, що відповідно до п.4,5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплат, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Отже, для обчислення компенсації втрати частини доходів, позивач повинен довести обставину, на яку посилається - заробітна плата за який місяць була йому виплачена з порушенням строку і в якому місяці, шляхом множення щомісячних коефіцієнтів (індексів споживчих цін). З розрахунку позивача не вбачається, яка сума та за який період підлягає компенсації.

Позивач у судове засідання не з*явилася, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності та про підтримку позову.

Представник відповідача - ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у відзові на позов, і просила відмовити у його задоволенні.

Дослідивши усі докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з ТОВ Ніжинський хліб і була звільнена 29 травня 2017 року згідно п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін, що підтверджується відповідним записом №26 у трудовій книжці позивача (а.с.15-17).

За змістом ст.47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 даного Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 даного Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

З листа Управління держпраці у Чернігівській області від 28.08.2017 року вбачається, що при проведенні інспекційного відвідування ТОВ Ніжинський хліб оплату праці ОСОБА_1 за 2015-2016 роки було приведено у відповідність до вимог колективного договору та донараховано заробітну плату в сумі 23484,55 грн. Зазначене є порушенням ч.1 ст.116 КЗпП України, оскільки виплату всіх належних сум при звільненні 29.05.2017 року ОСОБА_1 не проведено, про що було складено Акт перевірки. Згідно платіжної відомості №239 від 23.08.2017 виплачено 18905,06 грн. Зазначено, що донарахування заробітної плати за попередні періоди не впливають на розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності, виплаченого за попередній період, а тому допомога по тимчасовій непрацездатності за період з 28.04.2017 по 27.05.2017 перерахунку не підлягає (а.с.10-11).

Отже, перевіркою Управління держпраці у Чернігівській області встановлено факт недоотримання заробітної плати за період з 2014 по червень 2017 року в сумі 23484,55 грн., що є порушенням ч.1 ст.116 КЗпП України та визнано відповідачем.

Остаточний розрахунок по заробітній платі позивача проведений відповідачем в порушення вимог ст.116 КЗпП України, що є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь період невиплати належних працівникові при звільненні сум, що зазначено у правовій позиції Верховного суду України у справі 6-144ц13 від 29 січня 2014 року.

Докази на підтвердження відсутності вини відповідача у несвоєчасному проведенні розрахунку при звільненні позивача відсутні.

Відповідач станом на час звільнення позивача і розгляду справи здійснює господарську діяльність, останнім здійснена виплата донарахованої заробітної плати позивачу і відсутність коштів у відповідача, як роботодавця, не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності згідно ст.117 КЗпП України.

Така позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 08 листопада 2005 року в справі Кечко проти України зазначив, що держава самостійно визначає, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23). При цьому Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26).

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди при розгляді справ застосовують практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Щодо стягнення компенсації втрати частини доходів у зв*язку з порушення термінів їх виплати в сумі 4700,23 грн., то ст.1 Закону України Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв*язку з порушенням термінів їх виплати зазначено, що індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Пунктом 4 вищезгаданої Постанови визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов*язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Відповідно до ст.34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами в цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші. Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 692), компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

Розмір компенсації втрати позивачем частини заробітної плати у зв»язку з порушенням термінів її виплати згідно розрахунку позивача, який не спростований відповідачем, становить 4700 грн. 23 коп. Вказана сума компенсації підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення затримки розрахунку при звільненні за період з 29.05.2017 року по 23.08.2017 року.

Враховуючи, що донараховану заробітну плату в сумі 18905,06 грн. позивачу було здійснено згідно платіжної відомості №239 від 23.08.2017, то суд дійшов висновку, що фактично з позивачем було проведено повний розрахунок по заробітній платі 23 серпня 2017 року.

Установивши при розгляді справи про стягнення середньої заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗПП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16.

Враховуючи, що затримка розрахунку при звільненні позивачу складає 43 зміни з 29.05.2014 року по 23.08.2017 року, тому розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становитиме 43 х 209,63 = 9014,09 гривень.

У відзиві на уточнену позовну заяву відповідач зазначає, що позивачем здійснено розрахунок компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати із порушенням законодавчих норм, але при цьому не надає свого розрахунку.

Як встановлено в судовому засіданні відповідачем порушені строки виплати заробітної плати позивачеві, вина власника не виключається при фінансових труднощах підприємства чи відсутності коштів на розрахунковому рахунку, отже з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у визначеній судом сумі.

Крім того позивачем заявлені вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. За змістом даної статті підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні встановлено порушення прав позивача, як працівника, у сфері трудових відносин внаслідок невиплати належних ОСОБА_1 грошових сум, що є підставою для відшкодування моральної шкоди в порядку ст.237-1 КЗпП України .

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує рівень втрати нормальних життєвих зв'язків позивача та необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, обсяг душевних страждань, характер немайнових втрат, тривалості порушення трудових прав, і приходить до висновку, із врахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, про визначення моральної шкоди у розмірі 1000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 18923,95 грн. і у разі часткового задоволення позовних вимог в сумі 14714,32 грн., що становить 77,75% (14714,32 х 100 : 18923,95 =77,75) і є підставою для стягнення на користь позивача з відповідача 523,72 грн. судового збору (673,60 х 77,75 : 100 =523,72).

Керуючись ст.ст.47, 94,115-117 КЗпП України, ст.ст.2,3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв*язку з порушенням строків їх виплати ,ст.ст. 141, 263-265, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський хліб» , код ЄДРПОУ 39466904 МФО 300023, адреса: Чернігівська область, м.Ніжин, вул.Синяківська, буд.116, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: Чернігівська область, м.Ніжин, вул.Вознесенська, буд.26, компенсацію втрати заробітної плати у зв язку з порушенням термінів її виплати за період з січня 2015 року по грудень 2016 року в сумі 4700 (чотири тисячі сімсот) грн. 23 коп. (без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів) , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.05.2017 року по 23 серпня 2017 року в сумі 9014 (дев ять тисяч чотирнадцять) грн. 09 коп. (без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів), моральну шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп., та 523 (п*ятсот двадцять три) грн. 72 коп. судового збору , а всього стягнути - 15238 (п*ятнадцять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 04 коп. (без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення про стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п.15 п.п.15.5 перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через суд першої інстанції, а матеріали справ разом з апеляційними скаргами надсилаються місцевими судами до апеляційної інстанції за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча суддя Ковальова Т.Г.