Рішення

від 08.06.2018 по справі 803/646/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2018 року ЛуцькСправа № 803/646/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника позивача Степанюка С.Є.,

представників відповідача Березної Т.О., Мирончук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Транспортно-Експедиторський Центр" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.09.2017 № 0009431401,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Транспортно-Експедиторський Центр" (далі - ПП ТЕЦ), позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.09.2017 № 0009431401.

Ухвалою судді від 05.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12:00 год. 27.04.2018.

27.04.2018 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляд по суті на 12:00 год. 08.05.2018, а в подальшому за клопотанням представника відповідача було оголошено перерву у розгляді справи до 12:00 год. 30.05.2018. та за клопотанням представника позивача відкладено розгляд справи на 12:00 год. 07.06.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області з 27.07.2017 по 06.09.2017 була проведена перевірка ПП "ТЕЦ", за результатами якої 13.09.2017 був складений акт №9524/14-01/38272913, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками акта перевірки про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на загальну суму 1357752,00 грн. Вказує на те, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення є висновки, викладені в акті перевірки про те, що ПП "ТЕЦ" здійснювало господарські операції з використанням підприємств з ознаками фіктивності. Позивач зазначає, що на підтвердження здійснення господарських операцій на постачання запасних частин до автомобілів в асортименті таким підприємствам як ТОВ "Сейв Тайм", ТОВ "Атіс-Торг", ПП "МПК Торг-Міт", надав контролюючому органу необхідні документи, що підтверджують факт реалізації згаданих товарів, а саме було надано: договори, вантажно-митні декларації, CMR (міжнародні товарно-транспортні накладні), видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, а також платіжні доручення про оплату контрагентами за поставлені товари. При цьому, звертає увагу на те, що відсутність в документі конкретної адреси передачі товару та інформації зі сторони покупців про те, хто отримав товар не може ставити під сумнів саму господарську операцію за наявності інших документів та документів, що підтверджують рух активів в процесі здійснення господарської операції.

Також позивач звертає увагу на те, що в акті перевірки вказано на те, що підприємства-покупці фігурували в кримінальних провадженнях, як суб'єкти з ознаками фіктивності. Зазначені факти стали для контролерів контролюючого органу аргументами щодо неможливості підтвердження фактичного здійснення операцій з реалізації товарів покупцям. В противагу цьому позивач зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податку від інших осіб, а також від господарських та виробничих можливостей платників податків. Також чинне законодавство не передбачає обов'язку для суб'єктів господарювання перевіряти умови здійснення господарської діяльності їх контрагентами та не передбачає відповідальності платника податків за дії третіх осіб за відсутності вини платника.

На підставі наведеного позивач вважає, що висновки акта перевірки ґрунтуються виключно на припущенні порушень норм податкового законодавства платника податків, а тому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.09.2017 року №0009431401.

У відзиві на позовну заяву (а.с. 133-137, т.1) відповідач не погоджується з даним позовом та вважає його безпідставним. Вважає, що господарські операції з поставки запасних частин до автомобілів в асортименті таким підприємствам як ТОВ "Сейв Тайм", ТОВ "Атіс-Торг", ПП "МПК Торг-Міт" з ознаками фіктивності, про що свідчать кримінальні провадження, а в наданих документах встановлено відсутність обов'язкових реквізитів первинного документа, зокрема в накладних відсутня інформація про прізвище, ім'я та по батькові, посаду та реквізити довіреностей від покупця. В товарно-транспортних накладних відсутня інформація про вантажно-розвантажувальні роботи. Крім того, в наданих документах місце пункту розвантаження (передачі товару) не конкретизовано, що унеможливлює встановити фактичне місце передачі товару.

Враховуючи наведене вважає, що ПП ТЕЦ занижено інші доходи в 2014 році на суму отриманих коштів від вказаних контрагентів у загальній сумі 1341288,00 грн., чим порушено статті 22, 23, підпункт 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункт 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 ПК України.

На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позову повністю.

У запереченні на відзив (а.с. 149-150, т.1) представник позивача не погоджується з твердженнями відповідача та зазначає, що позивачем на підтвердження господарських операцій на постачання запасних частин до автомобілів в асортименті з такими підприємствами як ТОВ "Сейв Тайм", ТОВ "Атіс-Торг", ПП "МПК Торг-Міт" було надано контролюючому органу усі необхідні документи, що підтверджують факт реалізації згаданих товарів, а саме: договори, вантажно-митні декларації, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення про оплату контрагентами за поставлені послуги. При цьому, вказує на те, що відсутність в документі конкретної адреси передачі товару та інформації зі сторони покупців про те, хто отримав товар не може ставити під сумнів саму господарську операцію за наявності інших документів, що підтверджують рух активів в процесі здійснення господарської операції. Твердження відповідача про те, що контрагенти позивача фігурують у кримінальних провадженнях як суб'єкти фінансово-господарської діяльності, що мають ознаки фіктивності, не спростовують фактів здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки жодного рішення суду щодо фіктивності укладених договорів між цими суб'єктами господарювання немає. Також відповідачем не надано вироку суду про притягнення посадових осіб контрагентів позивача до кримінальної відповідальності. З врахуванням викладеного просить позов задовольнити.

У запереченні на відповідь на відзив (а.с. 153-154, т.1) відповідач звертає увагу на те, що вироком Залізничного районного суду м. Львова від 18.09.2015 № 462/5049/15-к визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 КК України. Вказана особа є засновником та директором ТОВ "Сейв Тайм". При цьому зазначає, що ПП "МПК Торг-Міт" та ТОВ "Атіс-Торг" фігурують як суб'єкти господарської діяльності, що мають ознаки фіктивності в кримінальних провадженнях, які на даний час не закриті і досі тривають слідчі дії відносно осіб (директорів) контрагентів позивача, які мають ознаки фіктивності в здійсненні господарських операцій.

Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

В додаткових поясненнях (а.с. 7-10, т.2) представник позивача зазначає, що оскаржуване рішення включає в себе не підтвердження господарських операцій крім вищезазначених контрагентів також і ТОВ Валакас та ТОВ КП Шихан . Однак в акті перевірки про порушення щодо завищення від'ємного значення по даних обставинах належним чином не зазначено, а тому позивачем у встановлені строки докази правомірності здійснюваних операцій із цими контрагентами не надано. Вказує на те, що господарські операції відбулися, що підтверджено всіма первинними документами, а відсутність в документі конкретної адреси передачі товару не може ставити під сумнів саму операцію з реалізації товарів, зазначених у договорі. Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину з обов'язком урахуванням його господарської мети, економічної доцільності.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить його задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнали з підстав, викладених у письмовому відзиві та запереченні, просили у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області в період з 27.07.2017 по 06.09.2017 було проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "ТЕЦ" податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, валютного - за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, про що складено акт №9524/14-01/38272913 від 13.09.2017 (а.с.18-79, т.1).

В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок, крім іншого, про порушення позивачем податкового законодавства, а саме: статей 22, 23, підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134 ПК України, вимог Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №15 "Дохід", №16 "Витрати", затверджених наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, в результаті чого ПП "ТЕЦ" завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 1357752,00 грн., в тому числі: за 2014 рік на 172044,00 грн., за 2015 рік на суму 1719500 грн., за 2016 рік на суму 1168513,00 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 210464,00 грн., в тому числі за 2014 рік на 210464,00 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийнято, зокрема, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.09.2017 №0009431401 (а.с.16, т.1), яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1357752,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Як передбачено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 статті 135 ПК України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; перелічені в ПК України витрати банківських установ.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинної до 01.01.2015) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В обґрунтування висновків щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток ПП ТЕЦ контролюючий орган посилається на недоведеність реальності господарських операцій у 2014 році (реалізація запасних частин до автомобілів) із ТОВ "Сейв Тайм", ПП "МПК Торг-Міт", ТОВ "Атіс-Торг", а також за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 з ТОВ Валакас та ТОВ КП Шихан та по невстановленій особі.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів ГУ ДФС у Волинській області про непідтвердження позивачем господарських операцій з реалізації запчастин для автомобілів в асортименті вказаним контрагентам, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС у Волинській області було прийнято податкове повідомлення - рішення від 28.09.2017 № 0009441401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями в сумі 210464 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 52616 грн., яке позивачем оскаржувалося в судовому порядку.

Так, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.10.2017 в адміністративній справі № 803/1320/17, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 28.09.2017 № 0009441401.

Предметом судового розгляду в адміністративній справі № 803/1320/17 було встановлення правомірності донарахування контролюючим органом позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями в сумі 210464 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 52616 грн.

Донарахування контролюючим органом податку на прибуток було здійснено в зв'язку з отриманням позивачем грошових коштів від ПП "МПК Торг-Міт", ТОВ "Атіс-Торг", які є безповоротною фінансовою допомогою на загальну суму 210464 грн., в тому числі: за 2014 рік на 210464 грн.

В процесі розгляду справи судом повністю досліджено всі первинні документи по взаємовідносинах між позивачем і даними контрагентами, та зроблено висновок про реальність проведення господарських операцій за періоди, охоплені актом перевірки.

Рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено безпідставність і протиправність висновків контролюючого органу щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 210464,00 грн. та відповідно збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на вказану суму.

Таким чином, судом при розгляді справи № 803/1320/17 було досліджено первинні документи по вищевказаних господарських операціях з вказаними контрагентами та правомірності донарахуванню контролюючим органом ПП ТЕЦ грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 210464 грн., та за результатами її розгляду, суд встановив безпідставність і протиправність висновків ГУ ДФС у Волинській області, викладених в акті перевірки №9524/14-01/38272913 від 13.09.2017 щодо заниження позивачем податку на прибуток на суму 210464,00 грн. за 2014 рік.

Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки, рішенням суду в адміністративній справі № 803/1320/17, яке набрало законної сили, не підтверджено правомірності висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на прибуток на суму 210464,00 грн. за 2014 рік по господарських операціях з даними контрагентами, тому при розгляді цієї справи, в силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України, дані обставини доказуванню не підлягають.

Враховуючи зазначене, і висновки контролюючого органу по завищенню від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 172100,00 грн. по взаємовідносинах із ТзОВ Атіс-Торг за 2014 рік, які і стали підставою для зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, яке є предметом розгляду в даній справі є неправомірним.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС України у Волинській області від 28.09.2017 № 0009431401 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 172100,00 грн по взаємовідносинах з ТзОВ Атіс-Торг за 2014 рік підлягають до задоволення.

Що стосується взаємовідносин між позивачем та ТзОВ Сейв-Тайм , які також були предметом розгляду в адміністративній справі № 803/1320/17, яке набрало законної сили, то суд при розгляді даної справи висновки суду в цій частині до уваги не приймає, оскільки при її розгляді не були враховані певні обставини, а саме: вирок Залізничного районного суду м. Львова від 18.09.2015 у справі № 462/5049/15-к.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ПП "ТЕЦ" та ТОВ "Сейв Тайм" було укладено договір купівлі-продажу №1214-03 від 19.12.2014 (а.с.173, т.1),

Відповідно до умов поставки товару за договором купівлі-продажу №1214-03 від 19.12.2014 передача товару ТОВ "Сейв Тайм" здійснюється товарними партіями на умовах DDP - за реквізитами, вказаними покупцем (правила "Інкотермс" - 2010).

На підтвердження поставки товарів за цим договором позивачем було надано наступні документи: вантажно-митні декларації (ВМД) №205020005/2014/011296 від 21.12.2014, №205020005/2014/011391 від 24.12.2014; №205020005/2014/011392 від 24.12.2014, CMR (міжнародні товарно-транспортні накладні) №658149 від 23.12.2014, №658154 від 23.12.2014, видаткові накладні №РН-0000012 від 22.12.2014, №0000013 від 24.12.2014, №0000014 від 24.12.2014, податкові накладні №11 від 22.12.2014, №12 від 24.12.2014, №13 від 24.12.2014 (а.с.168-226, т.1). Оплата покупцем за товар була проведена, що підтверджується звітом про дебетові та кредитові операції по рахунку ПП ТЕЦ (а.с. 227-228, т.1).

Тобто, господарська операція по реалізації товару позивачем контрагенту ТОВ "Сейв Тайм" підтверджена первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які оформлені належним чином.

Однак, суд зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах недостовірні, суперечливі, складені за відсутності здійснення господарської операції.

Так, вироком Залізничного районного суду м. Львова від 18.09.2015 у справі № 462/5049/15-к, встановлено що ОСОБА_4 у серпні 2014 року діючи умисно, з корисливих мотивів, без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності, дав свою згоду та надав невстановленим на той час особам копію свого паспорта для оформлення необхідних документів, відповідно до яких в подальшому придбав "Сейв Тайм", код ЄДРПОУ - 38887695, зареєстроване на момент вчинення правочину за юридичною адресою: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, будинок 14, отримавши таким чином корпоративні права на вказане підприємство з метою прикриття незаконної діяльності.

В подальшому, діючи умисно, з корисливих мотивів, без мети здійснення господарської діяльності, не маючи відповідної освіти, досвіду та фінансових можливостей для цього, проте, будучи засновником та директором ТзОВ "Сейв Тайм", з метою прикриття незаконної діяльності, тобто використання зазначеного суб'єкта господарювання для створення видимості фінансово-господарської діяльності, здійснення фіктивних фінансово-господарських операцій надав фактичне право управління діяльністю підприємством невстановленим на даний час слідством особам, яким залишив у розпорядження документи фінансово-господарської діяльності та печатку ТзОВ "Сейв Тайм", за що отримав винагороду в розмірі 300 доларів США.

Допитаний обвинувачений в судовому засіданні свою вину у вчиненому визнав повністю, пояснив, що у серпні 2014 року невідома йому особа зателефонувала йому на мобільний телефон та запропонувала зустріч з приводу роботи. Йому невідомо хто дав його номер телефону незнайомцю. Він погодився на зустріч з ним у кафе на приміському вокзалі по вул. Городоцькій, де в призначений день надав згоду на оформлення на своє ім'я підприємства "Сейв Тайм" без наміру здійснення господарської діяльності, для чого надав незнайомцю копію свого паспорта, ідентифікаційного коду та отримав за це 300 долларів США винагороду. Він їздив до Києва для оформлення уставних документів у нотаріуса, відкривав в банках рахунки. Фінансовою діяльністю підприємства він не займався. В установчих документах підприємства він значився його власником та директором . У січні 2015 року він їздив до Києва для оформлення закриття підприємства, а саме для підписання документів.

Вироком суду, службову особу ТОВ Сейв Тайм визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 205 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становлять 8500,00 грн.

Як слідує з матеріалів справи, господарська операція по реалізації товару позивачем даному контрагенту мала місце в грудні 2014 року, саме в період, охоплений вироком Залізничного районного суду м. Львова від 18.09.2015 у справі № 462/5049/15-к з початку діяльності ТзОВ "Сейв Тайм".

Отже, вказаним вироком суду встановлено фіктивність підприємства контрагента позивача, а також підроблення офіційних документів, які видаються підприємством, а тому статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Як слідує з акту перевірки, надані позивачем первинні документи від імені ТОВ Сейв Тайм були підписані ОСОБА_4, який згідно вищевказаного вироку суду, погодився за винагороду на придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ Сейв Тайм без наміру здійснювати реальну господарську діяльність.

За таких обставин, суд вважає, що надані на момент перевірки позивачем первинні документи за формально правильного оформлення господарської операції первинними документами бухгалтерського обліку, які стали підставою для формування ПП ТЕЦ витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого підтверджена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Таким чином, дані документи є формально складеними та такими, що не посвідчують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Відтак, віднесення відображених у них сум до витрат є безпідставним та суперечить вимогам пункту 185.1 статті 185, статті 186, статті 187 та пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 ПК України.

Згідно з частиною шостою статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 26.01.2016 у справі №21-4781а15, від 22.11.2016 № 21-2430а16 та Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 813/1766/17, від 27.02.2018 у справі № 813/3597/17.

Наведені факти у сукупності з викладеними в акті перевірки обставинами підтверджують висновок контролюючого органу про завищення ПП ТЕЦ податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ Сейв Тайм у грудні 2014 року на загальну суму 362467,10 грн. та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по даному контрагенту на суму 17195,00 грн.

Зважаючи на вищевикладені обставини, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення рішення в частині зменшення від'ємного значення по взаємовідносинах із ТзОВ Сейв-Тайм на суму 17195,00 грн. за 2015 рік задоволенню не підлягають.

В іншій частині позовних вимог податкове повідомлення-рішення визнанню протиправним та скасуванню не підлягає враховуючи наступне.

Як вбачається із акту перевірки сума завищення від'ємного значення мала місце у позивача за 2014-2016 роки по взаємовідносинах із ТОВ "Сейв Тайм", ТОВ "Атіс-Торг", ПП "МПК Торг-Міт , ТОВ Валакас та ТОВ КП Шихан , та невстановленими особами.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове -повідомлення-рішення, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення на суму 1357752,00 грн.

Позивачем оскаржено його повністю на суму 1357752,00 грн.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Валакас та ТОВ КП Шихан , та невстановленими особами як це зазначено в акті перевірки, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з даним позовом до суду з обґрунтуванням здійснення господарських операцій з реалізації запчастин для автомобілів в асортименті ТОВ "Сейв Тайм", ТОВ "Атіс-Торг", ПП "МПК Торг-Міт .

При цьому обґрунтування позовних вимог щодо реалізації ТМЦ ТОВ Валакас та ТОВ КП Шихан та невстановленим особам у позовній заяві відсутнє та не порушувалось ним в ході розгляду справи. До закінчення підготовчого засідання клопотання про збільшення або зменшення позовних вимог, зміну обґрунтування підстав та предмету позову не заявляв, доказів на підтвердження зазначених операцій суду не надавалося. Лише в останньому судовому засіданні були надані з приводу цього додаткові пояснення.

Оскільки позивачем у позовній заяві відсутні обґрунтування по взаємовідносинах з ТОВ Валакас , ТОВ КП Шихан та невстановленими особами, в ході розгляду справи ним у встановленому нормами КАС України порядку не було надано доказів на підтвердження заявлених вимог, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог статей 139, 244, 246 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує розподіл між сторонами судових витрат.

При поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 20366,28 грн., який був сплачений платіжними дорученнями від 03.04.2018 № 60 та від 02.04.2018 № 59.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відшкодування на користь ПП ТЕЦ за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області судового збору у розмірі 2581,50 грн. (пропорційно до задоволених позовних вимог), решту витрат по сплаті судового збору повинен нести позивач.

При вирішенні клопотання представника позивача щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат за надання правової допомоги у розмірі 5600,00 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Як вбачається з матеріалів справи між ПП ТЕЦ та Адвокатського бюро Бюро Адвоката Степанюка укладено договір про надання правової допомоги від 119.10.2017 № 35/17. На підтвердження наданих послуг з правової допомоги крім договору надано лише платіжне дорученням від 05.06.2018 № 99 на суму 5600,00 грн., акт виконаних робіт по договору про надання правової допомоги № 35/17 від 19.10.2017, з якого слідує, що правова допомога складається з: попередньої консультації щодо характеру спірних правовідносин - 800,00 грн.; вивчення та правовий аналіз матеріалів справи - 800,00 грн.; підготовка процесуальних документів, позовної заяви, заперечення на відзив - 2400,00 грн. та участь у судових засіданнях - 1600,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Тому, з урахуванням зазначеного критерію суд вважає, що на користь ПП ТЕЦ за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 711,20 грн. (пропорційно до задоволених позовних вимог).

Керуючись ст.ст.241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Волинській області від 28.09.2017 № 0009431401 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 172100,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859) на користь Приватного підприємства "Транспортно-Експедиторський Центр" (43018, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Станіславського, 2-б, код ЄДРПОУ 38272913) судові витрати в розмірі 2581,50 грн. (дві тисячі п'ятсот вісімдесят одна гривня 50 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859) на користь Приватного підприємства "Транспортно-Експедиторський Центр" (43018, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Станіславського, 2-б, код ЄДРПОУ 38272913) витрати на правову допомогу у розмірі 711,20 грн. (сімсот одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Р.С.Денисюк

Повний текст рішення складено 15 червня 2018 року.