Постанова

від 14.06.2018 по справі 826/1876/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1876/17 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю:

секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача - Томкіна О.Ю.,

представника відповідача - Голінея І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року (дата виготовлення повного тексту рішення невідома) у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Рамбурс" до Офісу великих платників податків ДФС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В

ПАТ "Рамбурс" звернулося до Офісу великих платників податків ДФС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 січня 2017 року № 0000034109 та № 0000044109.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року позов задоволено.

Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ставить питання про скасування зазначеної постанови місцевого адміністративного суду та прийняття нової постанови - про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, на підставі та в межах повноважень контролюючого органу.

До Київського апеляційного адміністративного суду 22.05.2018 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він зазначає, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин по справі та з врахуванням норм чинного законодавства та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року - без змін.

У судовому засіданні 14 червня 2018 року представник відповідача апеляційну скаргу підтримав. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Згідно ст. 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив наступні обставини, які учасниками процесу не оскаржуються.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПРАТ РАМБУРС з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ ТЕМП за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт від 29.12.2016 №2289/28-10-41-08/2293636, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.п.44.1 ст. 44, п.138.1.1., п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, п.п 139.1.9 ст. 139 Податкового Кодексу України, а саме: підприємством неправомірно віднесено до складу витрат у 2014 році витрати, пов'язані з придбанням товарів у ТОВ "Темп" на суму 35 226 392,24 грн., що призвело до заниження об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності на суму 35 226 392,24 грн. в т.ч. завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 25 987 957, 00 грн., заниження об'єкта оподаткування на суму 9 238 435,24 грн. та як наслідок, заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 1 662 918, 34 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, Офісу великих платників податків ДФС України прийнято податкові повідомлення - рішення від 16.01.17:

- № 0000034109 яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 25 987 957,00 грн.;

- № 0000044109 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 078647,50 грн.;

Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення місцевого адміністративного суду, зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (Покупець), з однієї сторони та ТОВ Темп (Постачальник), з іншої сторони у період з 21 березня 2014 року по 25 грудня 2014 року укладено ряд Договорів поставок сільськогосподарської продукції, внаслідок чого ТОВ ТЕМП поставило ПРАТ РАМБУРС пшеницю 2,3,4,5,6 класів, кукурудзу 3 класу та насіння ріпаку на загальну суму: 36 832 248,13 грн.

Факт виконання умов за зазначеними договорами та оплата їх вартості підтверджується документально. Господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Реальність виконання вказаного договору з ТОВ ТЕМП підтверджується копіями наступних первинних та розрахункових документів, наявних в матеріалах справи: видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, товарно - транспортних накладних.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ПРАТ РАМБУРС були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат сум, сплачених позивачем контрагенту, а аналіз наданих позивачем податкової накладної, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування податкового кредиту та валових витрат по операціях з ТОВ ТЕМП , які були предметом перевірки.

Матеріали справи також містять докази подальшого використання товару, придбаного у ТОВ ТЕМП для здійснення власної господарської діяльності. Так, придбану сільськогосподарську продукцію у ТОВ ТЕМП , ПРАТ РАМБУРС надалі реалізувало третім особам - ТОВ ІМГ ХОЛДИНГ , ТОВ ЛИПОВЕЦЬКИЙ ЕЛЕВАТОР та Компанією не резидентом GLOBAL COMMODITIES AND TRADING LLP, тобто частково здійснило експорт придбаного товару. На підтвердження цього позивач надав суду копії вантажно-митних декларацій з відмітками митниці про перетин товаром кордону України.

Стосовно посилань апелянта на ненадання позивачем до перевірки декількох податкових накладних та відсутність певних реквізитів у окремих товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає, що ненадання певних документів або наявність певних незначних дефектів у них не може бути єдиною і достатньою підставою для позбавлення платника права на податковий кредит та віднесення сум до валових витрат, позаяк, докази повинні підлягати оцінці у їх сукупності і за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання певного документу, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару (послуг).

Наразі, наданими позивачем документами, підстав для відхилення яких контролюючим органом не наведено, у повній мірі підтверджуються обставини реального руху активів у процесі здійснення господарських операцій із названим контрагентом, а також подальше використання із отриманням економічної вигоди.

При цьому, колегія суддів зазначає, що договори, укладені між позивачем та його контрагентом в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Крім того, відсутність у контрагента позивача достатніх матеріальних, трудових чи будь - яких інших ресурсів, на що посилається відповідач, як і наявність чи відсутність таких контрагентів за юридичною адресою, чи неможливість проведення у суб'єктів господарювання перевірки не є достатніми підставами для висновку про відсутність реальних правових наслідків господарських операцій чи слугувати доказом наявності у вказаних суб'єктів господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження їх за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та валових витрат поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також, недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 липня 2015 року по справі № К/800/17547/15.

При цьому, відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Стосовно посилань апелянта на кримінальне провадження №32015100080000133 від 18.11.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України щодо службових осіб ТОВ ТЕМП , то колегія суддів зазначає, що немає жодних відомостей про наявність вироку суду, який відповідно до частини 6 ст. 78 КАС України може бути належним доказом на підтвердження певних обставин по справі.

Контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів вказує на те, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи кримінальна справа порушена за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України за фактом ухилення від сплати податків у великих розмірах службовими особами ТОВ ТЕМП , про наявність кримінальних справ, чи тим більше наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб'єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагента надано не було. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 по справі №816/809/17.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ ТЕМП останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Таким чином, слід погодитися з висновком суду першої інстанції, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з ТОВ ТЕМП .

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагента, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем валові витрати за господарськими операціями з придбання товарів у ТОВ ТЕМП сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 16 січня 2017 року № 0000034109 та № 0000044109, винесені Офісом великих платників податків ДФС України є протиправними, а тому позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Рамбурс" підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Рамбурс" до Офісу великих платників податків ДФС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 14.06.2018