Ухвала

від 11.06.2018 по справі 808/1897/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 червня 2018 року

Київ

справа №808/1897/16

касаційне провадження №К/9901/50814/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду 20.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 у справі №808/1897/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукор Запоріжжя" до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукор Запоріжжя" у червні 2016 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 20.12.2016 позовні вимоги задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.05.2017 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.12.2016 залишив без змін.

Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Запорізького окружного адміністративного суду 20.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017. Також, у касаційній скарзі порушено питання щодо поновлення строку касаційного оскарження.

При вирішенні питання щодо поважності наведених скаржником підстав пропуску строку касаційного оскарження суд виходить з такого.

Як вбачається з оскарженої ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 вказане судове рішення набрало законної сили з моменту проголошення.

Згідно з частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017) касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Враховуючи викладене, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України строку, був день із датою 12.06.2017.

Касаційну скаргу податковим органом подано 14.05.2018, тобто з пропуском встановленого частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України строку касаційного оскарження.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження відповідач посилається на те, що вже звертався з касаційною скаргою на постанову Запорізького окружного адміністративного суду 20.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017.

Так, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16.08.2017 вперше подану касаційну скаргу повернув відповідачу з підстав, визначених пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з невиконанням ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме податковим органом не зазначено у чому полягає порушення судами норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваних рішень, а також не надано копію рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Утім, відповідач зазначає, що не мав можливості виконати вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху від 04.07.2017 в повному обсязі, оскільки на момент постановлення ухвали про повернення касаційної скарги від 16.08.2017 повний текст ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 не отримував. Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції відповідач отримав лише 02.10.2017 згідно з штемпелем вхідної кореспонденції №13190/10.

У зв'язку з відсутністю фінансування на сплату судового збору відповідач повторно звернувся з касаційною скаргою лише 05.03.2018, утім ухвалою Верховного Суду від 19.04.2018 податковому органу повернуто касаційну скаргу, у зв'язку з неусуненням недоліків касаційної скарги, встановлених ухвалою про залишення касаційної скарги без руху (щодо надання документу про сплату судового збору та обґрунтованої заяви, що містить інші підстави та докази поважності пропуску строку касаційного оскарження).

Податковий орган звернувся, втретє з касаційною скаргою, до якої долучив документ про сплату судового збору, та вказав, що раніше не мав достатнього фінансування для сплати судового збору у період з моменту отримання оскаржуваного судового рішення (02.10.2017) та до моменту повторного звернення із касаційною скаргою (05.03.2018), тому вважає цю обставину поважною підставою пропуску строку на касаційне оскарження, а строк таким, що належить поновити.

Аналіз положень статтей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

При вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і т.д.

Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених скаржником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.

Податковим органом не надано доказів на підтвердження наведених у клопотанні обґрунтувань поважності пропуску строку касаційного оскарження.

Враховуючи те, що з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції (02.10.2017) до дати подання касаційної скарги вдруге (05.03.2018) сплинуло п'ять місяців, утім, жодних доводів щодо поважності пропуску строку касаційного оскарження у цей період відповідачем не зазначено, а також не надано жодних доказів вчинення дій з метою сплати судового збору у справі №808/1897/16.

Зокрема, посилаючись на отримання копії повного тексту 02.10.2017, доказів, що підтверджують такі обставини скаржником, також не надано.

Належними доказами факту отримання копії судового рішення можуть бути, наприклад: поштовий конверт з відтиском штемпелю поштового відділення, довідка суду про час отримання копії відповідного судового рішення скаржником.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідач не наводить доводів та доказів тому, що йому не було відомо про дату, час та місце апеляційного розгляду справи і що він вживав заходів для отримання копії оскаржуваного судового рішення в суді у випадку, якщо така копія не була надіслана на його адресу у строк, передбачений частиною третьою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України . Не надано також доказів тому, що відповідач був позбавлений об'єктивної можливості отримати копію оскаржуваної ухвали в суді апеляційної інстанції нарочно.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстав пропуску такого строку поважними.

Відповідно до частини третьої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вчинення судом процесуальної дії) касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути вказані недоліки та надати суду касаційної інстанції обґрунтоване клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, у випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до Касаційного адміністративного суду з касаційною скаргою у строк, визначений законом.

Керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду 20.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 у справі №808/1897/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукор Запоріжжя" до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги у десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Направити скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту и підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна

Л.І.Бившева

В.В.Хохуляк