Ухвала

від 27.07.2018 по справі 808/1897/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 липня 2018 року

Київ

справа №808/1897/16

касаційне провадження №К/9901/50814/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду 20.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 у справі №808/1897/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукор Запоріжжя" до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукор Запоріжжя" у червні 2016 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 20.12.2016 позовні вимоги задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.05.2017 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.12.2016 залишив без змін.

Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області 14.05.2018 звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Запорізького окружного адміністративного суду 20.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017. Також, у касаційній скарзі порушено питання щодо поновлення строку касаційного оскарження.

Верховний Суд ухвалою від 11.06.2018 зазначену касаційну скаргу залишив без руху на підставі вимог частини третьої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України щодо надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження з наведенням інших підстав та наданням доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк, визначений законом. Цією ж ухвалою скаржнику встановлено строк для усунення недоліків у десять днів з дня вручення копії ухвали.

Вказана ухвала Верховного Суду від 11.06.2018 була отримана відповідачем 21.06.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0102923687928.

На виконання вимог ухвали від 11.06.2018 скаржником надіслано суду касаційної інстанції клопотання про поновлення строку касаційного оскарження.

Так, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16.08.2017 вперше подану касаційну скаргу повернув відповідачу з підстав, визначених пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з невиконанням ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме податковим органом не зазначено у чому полягає порушення судами норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваних рішень, а також не надано копію рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Утім, відповідач зазначає, що не мав можливості виконати вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху від 04.07.2017 в повному обсязі, оскільки на момент постановлення ухвали про повернення касаційної скарги від 16.08.2017 повний текст ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 не отримував. Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції відповідач отримав лише 02.10.2017 згідно з штемпелем вхідної кореспонденції №13190/10.

У зв'язку з відсутністю фінансування на сплату судового збору відповідач повторно звернувся з касаційною скаргою лише 05.03.2018, утім ухвалою Верховного Суду від 19.04.2018 податковому органу повернуто касаційну скаргу, у зв'язку з неусуненням недоліків касаційної скарги, встановлених ухвалою про залишення касаційної скарги без руху (щодо надання документу про сплату судового збору та обґрунтованої заяви, що містить інші підстави та докази поважності пропуску строку касаційного оскарження). Вказані обставини були наведені скаржником у первинному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, що визнані ухвалою Верховного Суду від 11.06.2018 неповажними.

Податковий орган звернувся, втретє з касаційною скаргою, до якої долучив документ про сплату судового збору, та вказав, що раніше не мав достатнього фінансування для сплати судового збору у період з моменту отримання оскаржуваного судового рішення (02.10.2017) та до моменту повторного звернення із касаційною скаргою (05.03.2018), тому вважає цю обставину поважною підставою пропуску строку на касаційне оскарження, а строк таким, що належить поновити.

Скаржник обґрунтовуючи повторну заяву про поновлення строку касаційного оскарження іншими підставами, вказав, що звертався до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду із заявами від 30.05.2017 та 12.07.2017 про видачу копії оскаржуваного судового рішення, утім рішення отримав 02.10.2017.

Однак, скаржником не надано доказів відсутності фінансової можливості сплатити судовий збір, а також не надано доказів звернення до вищестоящих органів або до органів казначейства із вимогою сплатити судовий збір по справі №808/1897/16 у період з 02.10.2017 до 05.03.2018.

Наведені скаржником у заяві про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017, яка є чинною на дату розгляду судом клопотання про поновлення строку касаційного оскарження) учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Належними доказами поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з касаційною скаргою, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на касаційне оскарження у даній справі у найкоротші строки.

Утім, податковим органом не було надано суду доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у справі №808/1897/16 фінансування з Державного бюджету України.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторній заяві про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вчинення судом процесуальної дії) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби у Запорізькій області у задоволенні заяви про поновлення строку касаціного оскарження постанови Запорізького окружного адміністративного суду 20.12.2016 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 у справі №808/1897/16.

2. Відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби у Запорізькій області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Запорізького окружного адміністративного суду 20.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 у справі №808/1897/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукор Запоріжжя" до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

3. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева І.Я.Олендер