Рішення

від 15.06.2018 по справі 923/241/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2018 року Справа № 923/241/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д. при секретарі Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Першого заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області, в інтересах держави в особі ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Херсонській області, ідентифікаційний код 38697542, вул. Університетська, 136-а, м. Херсон,

до відповідача-1: Архангельськослобідська ОСОБА_2 ступенів, ідентифікаційний код 24962488, вул. Крупської, 80, с. Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області,

до відповідача-2: Приватного сільськогосподарського підприємства "Ант-Агро", ідентифікаційний код 31332766, с. Архангельська Слобода Херсонської області,

про визнання недійсним договору про сумісний обробіток земельної ділянки,

за участю прокурора відділу прокуратури Херсонської області ОСОБА_3, посвідчення № 032753 видане 27.03.2015;

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4, довіреність № 32-21-0.62-64/2-18 від 03.01.2018;

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: адвокат ОСОБА_5, ордер серія ХС № 90095 виданий 23.04.2018, договір № 143/18 від 23.04.2018 на представництво в суді;

в с т а н о в и в:

Перший заступник керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області 30.03.2018 звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі: ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Херсонській області до Архангельськослобідської ОСОБА_2 ступенів та Приватного сільськогосподарського підприємства "Ант-Агро".

Згідно із ч.ч. 3-5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурором в судовому засіданні обґрунтовано підстави для представництва - порушення інтересів держави, визначив орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, що випливають з угоди відповідачів, які суд визнав достатніми.

Прокурор у своїй заяві просить визнати недійсним договір про сумісний обробіток земельної ділянки № 02/01/18, укладений 02.01.2018 між Архангельськослобідською ОСОБА_2 ступенів та приватним сільськогосподарським підприємством АНТ-АГРО , зобов'язати відповідача-2 звільнити займану ним земельну ділянку державної форми власності площею 71,4 га. вартістю 4 070 901,24 грн. з підстав невідповідності його нормам цивільного законодавства.

Ухвалою суду від 04.04.2018 року суд: прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 23.04.2018 року, зобов'язав відповідачів-1,2 подати суду письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують направлення відзиву і доданих до нього доказів позивачам.

У подальшому розгляд справи відкладався на 22.05.2018 року.

За результатами підготовчого судового засідання 22.05.2018 року суд постановив закрити підготовче провадження та призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 15.06.2018 року.

У судовому засіданні 15.06.2018 прокурор підтримала позовну заяву (а.с. 3-17), відповідь на відзив Приватного сільськогосподарського підприємства "Ант-Агро" (а.с. 155-162) просила суд позовну заяву задовольнити з наступних підстав.

В результаті проведеної перевірки Каховською місцевою прокуратурою встановлено, що Архангельськослобідська ОСОБА_2 ступенів, відповідно до акту на право постійного користування земельною ділянкою, є постійним користувачем земельної ділянки площею 71, 4 га, із цільовим призначенням - для ведення підсобного господарства.

Між Архангельськослобідською ОСОБА_2 ступенів та Приватним сільськогосподарським підприємством "Ант-Агро" 02.01.2018 укладений договір про сумісний обробіток земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні відповідача 1.

Як вказує прокурор, зі змісту вказаного договору випливає, що він за своєю формою є договором про спільну діяльність у формі простого товариства.

Прокурор посилається на те, що вищезазначений договір укладено усупереч вимогам чинного законодавства, зокрема він суперечить вимогам ст. ст. 1133, 1134, 1136, 1137, 1138 ЦК України а тому він підлягає визнанню недійсним.

Представник позивача ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Херсонській обласні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав наведених прокурором.

Відповідач-1 Архангельськослобідської ОСОБА_2 ступенів явку свого представника у судове засідання 15.06.2018 не забезпечив, надіслав до суду відзив на позовну заяву. Відповідно до відзиву, відповідач-1 проти позовних вимог заперечує, просить суд у їх задоволенні відмовити з підстав викладених у відзиві відповідача-2. Відповідач-1 вказує, що оспорюваний договір є по суті договором підряду, право на постійне користування земельною ділянкою школою втрачено не було, спірна земельна ділянка по акту приймання-передачі відповідачу 2 не передавалася.

Відповідача-2 Приватне сільськогосподарське підприємство "Ант-Агро" подав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 45-47), пояснення (а.с. 142), які підтримано представником в судовому засіданні, проти позовних вимог заперечив, просив у їх задоволенні відмовити з наступних підстав.

Як вказує представник відповідача 2, спірний договір є змішаним договором, який містить умови різних правочинів, зокрема підряду та спільної діяльності, відповідно до яких, земля фактично не передавалася від землекористувача як об'єкт права, він залишається суб'єктом земельних відносин, сплачує податки тощо. Підстав для визнання договору недійсним відповідно до ст.ст. 203, 2015 ЦК України не вбачає.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, відповідача-2, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею II-XC№ 002109 від 14.12.2000 року, відповідач 1 Архангельськослобідська ОСОБА_2 ступенів є постійним користувачем земельної ділянки площею 71, 4 га, із цільовим призначенням - для ведення підсобного господарства (а.с. 27). Між Архангельськослобідською ОСОБА_2 ступенів та Приватним сільськогосподарським підприємством "Ант-Агро" 02.01.2018 укладено договір про сумісний обробіток земельної ділянки (а.с. 25-26).

За умовами договору, сторони домовилися про організацію сумісного обробітку земельної ділянки в сфері розвитку нових агрономічних технологій, для досягнення більш ефективного використання земельної ділянки, яка належить відповідачу-1 на праві постійного користування відповідно до державного акту на право постійного користування землею II-XC № 002109 від 14.12.2000, без створення юридичної особи для вирощування сільськогосподарської продукції.

Сторони домовилися про сумісне використання земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур. Сторони можуть надавати один одному будь-яку фінансову, технологічну або організаційну допомоги. Приватне сільськогосподарське підприємство "Ант-Агро" надає можливість Архангельськослобідській ОСОБА_2 ступенів здійснювати екскурсії на підприємство, метою і завданням яких є: ознайомлення з виробничим процесом в даній галузі, з технологією та організацією виробництва, шляхи підвищення ефективності роботи на підприємстві, зі змістом праці людей різних професій, з заходами по збереженню навколишнього середовища. Крім цього, розширити знання, шляхи підвищення спеціалізації, концентрацію і кооперування виробництва, шляхи підвищення собівартості продукції.

Як встановлено договором, внеском у спільну діяльність сторін з боку Архангельськослобідської ОСОБА_2 є земля. Внеском Приватного сільськогосподарського підприємства "Ант-Агро" є надання сільськогосподарської техніки, насіння, трудова участь.

Так, відповідно до п. 6 договору внеском відповідача-1 є земля, яка, як частка у спільній діяльності визначена у розмірі 25%, але не менше як 200 000,00 грн. в календарний рік.

Грошові і майнові внески, а також майно створене або набуте сторонами внаслідок сумісного обробітку, складає їх сумісну часткову власність.

Продукція, що являється результатом сумісного обробітку земельної ділянки, буде реалізуватися в порядку визначеному Приватним сільськогосподарським підприємством "Ант-Агро".

Всі доходи, отримувані за даною угодою внаслідок сумісного обробітку земельної ділянки, використовується в першу чергу на відшкодування матеріальних затрат.

Прибуток, що отримають сторони від сумісного обробітку земельної ділянки, підлягають розподілу пропорційно часткам, визначеним в розділі 6 Договору.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, визначаючи норми законодавства, що повинні бути застосовані при вирішенні спору, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 ст. 202 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3)волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4)правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України. Так, згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Із змісту укладеного між сторонами договору від 02.01.2018 року слідує, що відповідач 2 здійснює виробництво сільськогосподарської продукції та при цьому сплачує відповідачу 1 кошти в сумі не менше ніж 20 000,00грн. на рік, що становить 10% від суми внеску. При цьому за договором не визначено якими методиками чи умовами сторони керувалися, визначаючи вартість частки відповідача-1.

В той же час у відповідача 1 за договором немає жодних зобов'язань щодо сплати коштів відповідачеві-2.

Вказані зобов'язання сторін спірного договору суперечать вимогам ст.ст. 837, 901 ЦК України, яка передбачає, що за виконані роботи, надані послуги кошти сплачує замовник. Земелкористувач відповідно до договору не є замовником. Окрім того, за умовами оспорюваного договору відповідач-1 не отримує у свою власність від відповідача-2 жодного результату виконання робіт. Натомість, відповідно до п. 8.1 договору вбачається, що вироблена сільгосппродукція реалізовується в порядку визначеному відповідачем-2 як її власником на свій розсуд. Розподілу підлягає лише прибуток від спільної діяльності - п. 8.5, 8.6 договору.

За таких обставин суд дійшов висновку, що договір від 02.01.2018 за своєю правовою природою не є договором підряду чи договором про надання послуг.

Аналізуючи доводи прокурора та позивача суд зазначає, що статтею 1130 Цивільного кодексу України визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до положень статті 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об'єднання майна осіб для досягнення спільної мети.

При цьому, зміст спірного договору та його правова природа не залежать від його назви.

Істотними умовами договору про спільну діяльність є:

- досягнута домовленість сторін діяти спільно з метою отримання прибутку;

- письмова форма договору;

- визначення вкладів сторін;

- визначення того, що ведення бухгалтерського обліку покладається на одну із сторін;

- передбачення умов ведення спільних справ;

- передбачення права учасника на інформацію;

- визначення порядку відшкодування збитків та шкоди;

- визначення порядку розподілу прибутку, що відповідає вимогам чинного законодавства.

У договорі про сумісний обробіток земельної ділянки № 02/01/18 від 02.01.2018 не визначено обов'язки відповідача 1, виконання яких призведе до досягнення спільної мети; не визначено грошову оцінку вкладів учасників за домовленістю сторін; не покладено на одну із сторін ведення бухгалтерського обліку; не визначено обов'язки учасників щодо утримання спільного майна, обов'язку солідарного відшкодування збитків за результатами спільних зобов'язань.

Таким чином, спірний договір суперечить вимогам законодавства України і не є договором про спільну діяльність.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Проаналізувавши умови оспорюваного договору та враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що договір від 01.10.2016, укладений між відповідачами, не містить ознак ні договору про спільну діяльність, ні договору підряду, ні договору про надання послуг, а також не є змішаним договором.

В той же час за нормою ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Тобто, при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою форму реалізації права користування земельною ділянкою ї її корисними якостями, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція.

З огляду на вказане, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

За умовами п.п. 1.1, 1.2, 1.3 оспорюваного договору сторони погодили, що відповідач 1 здійснює сумісно з відповідачем 2 обробіток земельної ділянки в сфері розвитку нових агрономічних технологій, вирощування сільськогосподарських культур.

Пунктом 4.1.4 даного договору відповідач 2 щорічно зобов'язується сплачувати відповідачу 1 фіксований грошовий платіж в розмірі 20 000, 00 грн.

Таким чином, за змістом договору від 02.01.2018 між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки з умов оспорюваного договору вбачається, що відповідач1 фактично передав відповідачу-2 на платній основі земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні відповідача-1. Тому положення оспорюваного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Доводи відповідача 2 з приводу того, що оспорюваний договір є змішаним договором, який містить умови різних правочинів, зокрема підряду та спільної діяльності, суд до уваги не прийняв, оскільки в даному випадку неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За приписами ст. 4 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Отже, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене а також те, що нормами спеціального земельного законодавства визначений особливий порядок передачі в оренду земель, який у даному випадку дотриманий сторонами не був, та зважаючи на те, що зміст спірного правочину не відповідає вимогам статей 4, 16 Закону України "Про оренду землі", нормам Земельного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовну заяву слід задовольнити, та визнати недійсним договір від 02.01.2018 року. При цьому суд враховував, що оскільки зобов'язання за договором оренди може бути припинено лише на майбутнє, в зв'язку з неможливістю повернення одержаного за ним, то договір від 02.01.2018 підлягає визнанню недійсним з припиненням зобов'язань за ними лише на майбутнє, що відповідає п. 2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

За таких обставин та правових підстав, вимоги прокурора підлягають задоволенню, а спірний договір - визнанню недійсним.

Розглядаючи вимогу прокурора та позивача про звільнення відповідачем зайнятої ним земельної ділянки, суд з'ясував, що на думку прокурора та позивача, для звільнення земельної ділянки достатньо того факту, що відповідач-2 не буде продовжувати користуватися нею. На думку прокурора для такої дії не потрібно складати акта, оскільки земельна ділянка юридично не вибувала з користування відповідача-1 як землекористувача.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Так, згідно ст. 16 ЦК України (Захист цивільних прав та інтересів судом) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Згідно ст. 20 Господарського кодексу України встановлено такий спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання як: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до п. 4.3. роз'яснень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Відповідно до приписів ст. 5 ГПК України (Способи судового захисту) здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У разі ж задоволення такої вимоги як зобов'язання відповідача-2 звільнити земельну ділянки, такий припис суду може тлумачитися як заборона в майбутньому відповідачеві-2 здійснювати будь-які роботи на земельній ділянці, що належить відповідачеві-1.

В той же час, судом встановлено, що між сторонами існують фактичні відносини з виробництва сільськогосподарської продукції, метою яких є отримання врожаю сільськогосподарської культур, а тому, зважаючи на твердження відповідача та його представника про наявність у відносинах між сторонами елементів договору підряду, суд вважає, що при таких обставинах встановлення судом зобов'язання відповідачеві-2 звільнити земельну ділянку не відповідає інтересам відповідача-1 та відповідача-2. Суд, зважаючи на наявні законні інтереси відповідачів, з метою недопущення збитків учасників цих відносин від зупинення виробництва, вважає що ці відносини мають бути (можуть) сторонами формалізованими шляхом укладання відповідного цивільного правового (господарського) договору для завершення виробничого процесу вирощування продукції та її збору тощо.

З аналізу заявленого способу захисту суд вбачає, що він не містить у собі вимоги про задоволення прав та інтересів позивача, є не передбаченою законом формою втручання у господарські відносини, отже на користь позивача таке рішення не може бути прийнятим, що свідчить про невідповідність заявленого способу захисту визначеним законом.

Отже, за наведених обставин суд відмовляє у задоволенні вимоги про звільнення відповідачем зайнятої ним земельної ділянки за договором про сумісний обробіток земельної ділянки від 02.01.2018, що визнаний судом недійсним.

Заявлені відповідачем до стягнення суми, що сплачені ним на правову допомогу адвоката в сумі 8000,00 грн. покладаються - на відповідача.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору покладаються на сторони пропорційно.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір від 02.01.2018 року, укладений між Архангельськослобідською ОСОБА_2 ступенів (код ЄДРПОУ 24962488, вул. Крупської, 80, с. Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області,) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Ант-Агро" (код ЄДРПОУ 31332766, Херсонська область, Каховський район, с. Архангельська Слобода), із припиненням зобов'язань за ним на майбутнє.

3. В задоволенні вимоги щодо звільнення Приватним сільськогосподарське підприємство "Ант-Агро" (код ЄДРПОУ 31332766, Херсонська область, Каховський район, с. Архангельська Слобода) займану ним земельну ділянку державної форми власності площею 71, 4 га вартістю 4 070 901, 24 грн. - відмовити.

4. Стягнути з Архангельськослобідської ОСОБА_2 ступенів (код ЄДРПОУ 24962488, вул. Крупської, 80, с. Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області,) на користь прокуратури Херсонської області (код за ЄДРПОУ 04851120, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33) 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривень 00 копійок) витрат по оплаті судового збору.

5. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Ант-Агро" (код ЄДРПОУ 31332766, Херсонська область, Каховський район, с. Архангельська Слобода) на користь прокуратури Херсонської області (код за ЄДРПОУ 04851120, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33) 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривень 00 копійок) витрат по оплаті судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 18.06.2018

Суддя П.Д. Пригуза