Постанова

від 11.09.2018 по справі 923/241/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/241/18 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання - Бендерук Є.О.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури - не з'явився;

від Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, м. Херсон - Очереднік Т.С. - за довіреністю від 03.01.2018 року № 32-21-0.62-64/2-18;

від Архангельськослобідської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Каховської районної ради Херсонської області, с. Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області - не з'явився;

від Приватного сільськогосподарського підприємства "АНТ-АГРО", с.Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області - Корчма Ю.О. - за довіреністю від 31.07.2018 року № 55/18-ю та ордером від 10.09.2018 року серія ХС № 146220;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "АНТ-АГРО", с. Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області

на рішення Господарського суду Херсонської області від 15.06.2018 року, м. Херсон, головуючий суддя Пригуза П.Д., повний текст складено 18.06.2018 року

у справі № 923/241/18

за позовом першого заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, м. Херсон

до відповідача-1 Архангельськослобідської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Каховської районної ради Херсонської області, с. Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області

до відповідача-2 Приватного сільськогосподарського підприємства "АНТ-АГРО", с.Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області

про визнання недійсним договору про сумісний обробіток земельної ділянки

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У березні 2018 року перший заступник керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, м. Херсон з позовною заявою до Архангельськослобідської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Каховської районної ради Херсонської області, с. Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області і Приватного сільськогосподарського підприємства "АНТ-АГРО", с. Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області, в якій просив суд визнати недійсним договір про сумісний обробіток земельної ділянки № 02/01/18, укладений 02.01.2018 року між Архангельськослобідською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Каховської районної ради Херсонської області, с. Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області і Приватним сільськогосподарським підприємством "АНТ-АГРО", с. Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області; зобов'язати Приватне сільськогосподарське підприємство "АНТ-АГРО", с.Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області звільнити займану ним земельну ділянку державної форми власності площею 71,4 га вартістю 4 070 901 грн. 24 коп., а також відшкодувати прокуратурі за рахунок відповідачів судовий збір.

Позовні вимоги мотивовано тим, що спірний договір суперечить ст.ст. 1130, 1133, 1134, 1136, 1137, 1138 Цивільного кодексу України. При цьому, прокурор зазначає, що зі змісту договору Архангельськослобідська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Каховської районної ради Херсонської області, с. Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області не зобов'язана вчиняти будь-які дії на досягнення спільної мети, крім сплати земельного податку, що також не впливає на досягнення спільної мети. Також прокурором вказано, що спірна земельна ділянка не може бути майновим внеском Архангельськослобідської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Каховської районної ради Херсонської області, с. Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області, оскільки належить останній тільки на праві користування, а не на праві власності. Пунктом 8.6 договору визначено, що тільки одна сторона - відповідач-1 отримує прибуток. Спірний договір суперечить положенням ст. 96 Земельного кодексу України, оскільки земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.06.2018 року у справі №923/241/18 (суддя Пригуза П.Д.) позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним договір від 02.01.2018 року, укладений між Архангельськослобідською ЗОШ І-ІІІ ступенів, с.Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області та Приватним сільськогосподарським підприємством "АНТ-АГРО", с. Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області із припиненням зобов'язань за ним на майбутнє, відмовлено у задоволенні вимоги щодо звільнення Приватним сільськогосподарське підприємство "Ант-Агро", с. Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області займаної ним земельної ділянки державної форми власності площею 71, 4 га вартістю 4 070 901 грн. 24 коп., а також відшкодовано прокуратурі за рахунок відповідачів судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

Рішення суду мотивовано тим, що у договорі про сумісний обробіток земельної ділянки від 02.01.2018 року № 02/01/18 не визначено обов'язки відповідача 1, виконання яких призведе до досягнення спільної мети; не визначено грошову оцінку вкладів учасників за домовленістю сторін; не покладено на одну із сторін ведення бухгалтерського обліку; не визначено обов'язки учасників щодо утримання спільного майна, обов'язку солідарного відшкодування збитків за результатами спільних зобов'язань, тому, на думку суду першої інстанції, спірний договір суперечить вимогам законодавства України і не є договором про спільну діяльність. При цьому, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог щодо звільнення земельної ділянки, пославшись на те, що прокурором було невірно обраний спосіб захисту, який не містить у собі вимоги про задоволення прав та інтересів позивача, що є не передбаченою законом формою втручання у господарські відносини.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТ-АГРО", с. Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 15.06.2018 року у справі №923/241/18 у частині визнання договору від 02.01.2018 року, укладеного між Архангельськослобідською ЗОШ І-ІІІ ступенів, с. Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області та Приватним сільськогосподарським підприємством "АНТ-АГРО", с. Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області недійсним із припиненням зобов'язань за ним на майбутнє і стягнення з відповідача судових витрат і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував і належним чином не оцінив той факт, що оспорюваний договір є змішаним договором з основними елементами договору підряду, де відповідач-2, виступаючи в ролі підрядника, зобов'язався на свій ризик виконати певну роботу - здійснити обробіток земельної ділянки (яка знаходиться у відповідача 1 в постійному користуванні), вирощувати продукцію (п .п. 1.1 та 1.4 договору). Як підрядник, відповідно до п. 1.3 договору зобов'язався приймати у себе екскурсії учнів школи, знайомити їх з виробничим процесом, формувати навички робіт по вирощуванню сільгосппродукції. Відповідно до п. 4.1 договору після його підписання, зобов'язались приступити до здійснення робіт відповідно до програми, забезпечити професійну підготовку персоналу, і вносити 20000 грн. 00 коп. Замовнику в якості компенсації витрат на утримання земельної ділянки. Відповідно до п.п. 6.2 договору та згідно з вимогами ст. 839 Цивільного кодексу України при виконанні робіт з матеріалів замовника і його засобами, зобов'язалися при виконанні робіт по обробці землі, надати для цього сільгосптехніку, насіння і трудову участь.

В апеляційній скарзі зазначено, що Господарський суд Херсонської області не врахував того, що за даним договором не відбулося переходу права користування земельною ділянкою від відповідача-1 до відповідача-2 і земельна ділянка не вибувала з володіння школи.

Також скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на тому, що місцевий господарський суд, дійшовши висновку про те, що оспорюваний договір про спільний обробіток земельної ділянки, фактично є договором оренди землі, і маючи на увазі мету його укладення - для прикриття іншої угоди (договору оренди землі), по-перше, порушив принцип диспозитивності (ст. 14 Господарського процесуального кодексу України), вийшовши за межі заявлених вимог, а по-друге, не визнав цей договір удаваною угодою, як цього вимагає ст. 235 Господарського кодексу України, і не застосував наслідки, передбачені цією нормою.

Інші учасники справи пояснень на апеляційну скаргу в письмовому вигляді не надали.

В судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово, представник Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, м. Херсон усно надав заперечення на апеляційну скаргу. Представники прокуратури, Архангельськослобідської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Каховської районної ради Херсонської області, с. Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Учасники справи про причини неявки суд не повідомили та не скористались своїми процесуальними правами на участь у судових засіданнях. Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду явка сторін не визнавалась обов'язковою.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне переглянути справу у межах доводів апеляційної скарги, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в справі № 923/241/18 та наданих присутніми представниками учасників справи пояснень.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України в межах заявленої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 15.06.2018 року у справі №923/241/18 є правомірним і не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом і апеляційним господарським судом встановлено та неоспорено учасниками справи такі обставини.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 14.12.2000 року II-XC № 002109, Архангельськослобідська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів є постійним користувачем земельної ділянки площею 71, 4 га, із цільовим призначенням - для ведення підсобного господарства.

Між Архангельськослобідською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів та Приватним сільськогосподарським підприємством "АНТ-АГРО" було укладено договір про сумісний обробіток земельної ділянки від 02.01.2018 року № 02/01/18, за умовами якого, сторони домовилися про організацію сумісного обробітку земельної ділянки в сфері розвитку нових агрономічних технологій, для досягнення більш ефективного використання земельної ділянки, яка належить відповідачу-1 на праві постійного користування відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 14.12.2000 року II-XC №002109, без створення юридичної особи для вирощування сільськогосподарської продукції.

Згідно з п. 1.3 договору, сторони можуть надавати один одному будь-яку фінансову, технологічну або організаційну допомоги. Приватне сільськогосподарське підприємство "Ант-Агро" надає можливість Архангельськослобідській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів здійснювати екскурсії на підприємство, метою і завданням яких є: ознайомлення з виробничим процесом в даній галузі, з технологією та організацією виробництва, шляхи підвищення ефективності роботи на підприємстві, зі змістом праці людей різних професій, з заходами по збереженню навколишнього середовища. Крім цього, розширити знання, шляхи підвищення спеціалізації, концентрацію і кооперування виробництва, шляхи підвищення собівартості продукції.

Відповідно до п. 6 договору внеском відповідача-1 є земля, яка, як частка у спільній діяльності, визначена у розмірі 25%, але не менше як 200 000 грн. 00 коп. в календарний рік.

Грошові і майнові внески, а також майно створене або набуте сторонами внаслідок сумісного обробітку, складає їх сумісну часткову власність.

Продукція, що являється результатом сумісного обробітку земельної ділянки, буде реалізуватися в порядку, визначеному Приватним сільськогосподарським підприємством "АНТ-АГРО" (п. 8.1 договору)

Всі доходи, отримувані за даною угодою внаслідок сумісного обробітку земельної ділянки, використовуються в першу чергу на відшкодування матеріальних затрат (п. 8.2 договору).

За п. 8.2 договору прибуток, що отримають сторони від сумісного обробітку земельної ділянки, підлягає розподілу пропорційно часткам, визначеним в розділі 6 Договору.

Суд апеляційної інстанції вважає, що вищевикладені обставини справи були вірно встановлені судом першої інстанції.

Одеським апеляційним господарським судом були встановлені наступні обставини:

Згідно з п. 1.4 договору про сумісний обробіток земельної ділянки мета даного договору виконується шляхом власного виробництва Приватним сільськогосподарським підприємством "АНТ-АГРО" на наданій земельній ділянці, сільськогосподарських культур з використанням власних засобів, матеріалів та техніки.

За змістом п. 3.1 договору про сумісний обробіток земельної ділянки зобов'язанням школи є щорічно до 1 березня сплачувати земельний податок у повному обсязі.

Серед обов'язків Приватного сільськогосподарського підприємства "АНТ-АГРО" п.4.1.4 визначено обов'язок щорічно до 1 квітня перераховувати школі 10% від належної суми внеску, що становить 20 000 грн. 00 коп.

У п. 10.1 договору про сумісний обробіток земельної ділянки визначено строк його дії - три роки з дня підписання його сторонами.

Перший заступник керівника Каховської місцевої прокуратури звернувся до начальника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області з листом від 15.03.2018 року № 12_/1544_вих.18, в якому повідомив, що договір від 02.01.2018 року не відповідає ст. ст. 1130 - 1132 Цивільного кодексу України, що обумовлює необхідність звернення прокуратури з відповідним позовом.

З огляду на те, що апеляційний господарський суд обмежений у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України доводами та вимогами апеляційної скарги, а Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТ-АГРО" вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про звільнення земельної ділянки і в цій частині не надійшло апеляційної скарги від прокуратури або Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, і відповідач-2 оскаржує судове рішення тільки в межах визнання недійсним договору від 02.01.2018 року, Одеський апеляційний господарський суд перевіряє правомірність винесеного рішення судом першої інстанції тільки в частині визнання недійсним договору від 02.01.2018 року №02/01/18, укладеного між Архангельськослобідською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів, с.Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області та Приватним сільськогосподарським підприємством "АНТ-АГРО", с. Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини.

За змістом положень ст.ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено ст. 215 Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним. У розумінні приписів наведеної норми недійсність правочину може наступати лише за певні порушення закону. За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення, тобто нікчемні, та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов. Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Оспорюваними є правочини, які Цивільний кодекс України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.

При вирішенні позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Статтею 216 Цивільного кодексу України унормовані правові наслідки недійсності правочину. За приписами наведеної норми недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Колегія суддів зазначає, що ст. 1130 Цивільного кодексу України визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до положень ст. 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

У відповідності до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі.

Право самостійного господарювання на землі означає, що землекористувачі мають право без втручання інших осіб використовувати земельні ділянки в межах їх цільового призначення.

Землекористувачі також мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію (п. б ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України).

Дане положення встановлює виняток із загального правила, передбаченого ч. 2 ст. 189 Цивільного кодексу України, відповідно до якої продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених відповідачем в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об'єднання осіб для досягнення спільної мети.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що зміст спірного договору та його правова природа не залежать від його назви.

На відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

Правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Проаналізувавши умови спірного договору, судова колегія вважає, що сума внеску у розмірі 20 000 грн. 00 коп., яка передбачена п. 4.1.4 договору є фактично орендною платою за право користування земельною ділянкою для, в даному випадку, вирощування сільськогосподарської продукції.

Тобто, за умовами договору вирощування, переробка та реалізація товарної сільськогосподарської продукції здійснюється тільки відповідачем-2 без участі відповідача-1. Відповідач - 1 лише отримує грошові кошти у розмірі, визначеному договором.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки, метою яких є отримання прибутку від врожаю сільськогосподарської культур, які там вирощуються.

Порівняльний аналіз положень спірного договору з положеннями як глави 77 Цивільного кодексу України, так і ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі, в частині визначення його умов, дає підстави стверджувати, що між відповідачами в даній справі фактично було укладено договір оренди земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що спільної діяльності за договором про сумісний обробіток земельної ділянки від 02.01.2018 року №02/01/18 не велося, а відбувалось платне користування відповідачем - 2 земельною ділянкою, наданою відповідачем-1 у користування для отримання прибутку.

Судова колегія зазначає, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі та іншими нормативно-правовими актами.

Вказаними законодавчими актами визначено істотні умови та порядок укладання договору оренди, якого в даному випадку сторонами дотримано не було.

Також судова колегія зазначає, що Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки (відповідач-1) надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Враховуючи зміст вищенаведених умов оспорюваного правочину, досліджуючи правову природу означеного договору, суд вважає, що договір про спільний обробіток земельної ділянки від 02.01.2018 року № 02/01/18 є недійсним, оскільки не відповідає нормам законодавства, на підставі яких він був укладений.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги щодо визнання недійсним на майбутнє договору про спільний обробіток земельної ділянки від 02.01.2018 року, укладеного між Архангельськослобідською загальноосвітньою школою I-IIІ ступенів та Приватним сільськогосподарським підприємством "АНТ-АГРО" підлягають задоволенню.

При цьому, судова колегія зазначає, що прокурор у позовній заяві помилково посилається на ст. ст. 1132 - 1139 Цивільного кодексу України, оскільки дані статті стосуються договору простого товариства, тоді як у п. 1.1 договору про спільний обробіток земельної ділянки від 02.01.2018 року вказано, що сторони домовились про організацію сумісного обробітку землі без створення юридичної особи. Також у матеріалах справи відсутні докази того, що між сторонами створювалось просте товариство. Але це не вплинуло на правомірний висновок суду про задоволення вимог в цій частині.

Судова колегія розглянула і відхилила доводи апеляційної скарги про те, що спірний договір є змішаним і містить в собі елементи договору підряду, виходячи з наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Надавши правову оцінку умовам укладеного сторонами договору, судова колегія не вбачає підстав для визначення в цьому договорі елементів договору підряду та вважати цей договір змішаним, оскільки його умови не містять обов'язкових істотних умов, характерних для підрядних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги в частині виходу за межі позовних вимог судом першої інстанції не прийняті до уваги, оскільки в даному випадку Господарський суд Херсонської області розглянув позовні вимоги про визнання договору недійсним взагалі, а посилання на його правову оцінку відноситься до суб'єктивного права суду при дослідженні предмету і підстав позовних вимог, причому судом не застосовувались норми ст.235 Цивільного кодексу України і не визнавався цей договір саме удаваним.

Переглядаючи у апеляційному порядку рішення Господарського суду Херсонської області від 15.06.2018 року у справі № 923/241/18, суд апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи не виявив порушення чи неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття Господарським судом Херсонської області неправильного судового рішення у справі.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 15.06.2018 року у справі № 923/241/18 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "АНТ-АГРО", с.Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 15.06.2018 року у справі № 923/241/18 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 15.06.2018 року у справі № 923/241/18- залишити без змін.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 11.09.2018 року, повний текст постанови складено 13 вересня 2018 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош