Постанова

від 14.06.2018 по справі 48/381

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2018 р. Справа№ 48/381

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

секретар судового засідання : Іванов О.О.

за участю представників

прокуратури: Греськів І.І.;

позивача-1 : ОСОБА_3;

позивача-2 : не з'явився;

відповідача-1 : не з'явився;

відповідача-2 : не з'явився;

третьої особи-1 : не з'явився;

третьої особи-2 : ОСОБА_4;

Компанії "Кредері ЛТД" (Krederi LTD) : не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестіга"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 13.04.2018

у справі №48/381 (судя Бойко Р.В.)

за позовом Заступника прокурора міста Київа в інтересах держави в особі

1) Київської міської ради

2) Департаменту культури виконавчого органу Київської міської

ради (Київської міської державної адміністрації)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Пантеон- Інвест"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестіга"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні

позивачів : 1) Головне управління житлового забезпечення виконавчого

органу Київської міської ради (Київської міської державної

адміністрації)

2) ОСОБА_4

за участю Компанії "Кредері ЛТД" (Krederi LTD)

про визнання недійсним договорів та витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2018 було задоволено заяву Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2011 у справі №48/381.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду, відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.04.2018 у справі №48/381 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування заходів до забезпечення позову відмовити у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, що призвело до безпідставного скасування заходів забезпечення позову. Зокрема, відповідач-2 звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступне:

- нормами ст. 145 Господарського процесуального кодексу України не передбачено таких підстав скасування заходів забезпечення позову, як неможливість здійснення робіт, пов'язаних з виконанням першочергових протиаварійних робіт, проведення реставраційних робіт, вчинення дій з державної реєстрації права власності на майно та внесення змін до записів Державного реєстру прав на нерухоме майно;

- ще у 2011 році на наказами місцевого господарського суду у даній справі у відповідача-2 витребувано спірне нерухоме майно. Тобто з 2011 року по дату звернення до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (квітень 2018 року) органи місцевого самоврядування вчинили дії щодо повернення нерухомого майна у комунальну власність та передали таке майно в оперативне управління;

- ухвала суду про скасування заходів забезпечення не впливає і не могла вплинути на реєстрацію права власності за позивачем-2, а також не перешкоджала йому зареєструвати право власності з 2012 року по даний час;

- позивач-2 не надав доказу на підтвердження того, що у зв'язку з наявністю забезпечення позову позивачу-2 було відмовлено у реєстрації права власності на спірне майно.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2018 для розгляду апеляційної скарги відповідача-2 було сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Ткаченка Б.О., Алданової С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача-2 та роз'яснено учасникам провадження у справі право подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

25.05.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти апеляційної скарги, зазначаючи про те, що відповідачем-2 не наведено жодних підстав, за наявності яких місцевий господарський суд не міг скасувати вжиті ним заходи до забезпечення позову, у зв'язку з чим позивач-2 просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 апеляційну скаргу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.06.2018.

У зв'язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 11.06.2018 по 23.06.2018, розпорядженням в.о. керівника апарату суду №09.1-08/1474/18 від 12.06.2018 було призначено повторний автоматизований розподіл справи №48/381, за результатами якого для розгляду апеляційної скарги відповідача-2 було сформовано колегію суддів у складі головуючого судді: Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Алданової С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді: Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Алданової С.О. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14.06.2018.

В судовому засіданні 14.06.2018 представники прокуратури, позивача-1 та третьої особи-2 заперечували проти апеляційної скарги, просили суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін як таку, що була винесена з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права.

Решта учасників провадження у даній справі у судове засідання 14.06.2018 не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін, прокуратури та третіх осіб в судове засідання не була визнана обов'язковою, в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення представників сторін, прокуратури та третіх осіб про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи обмеженість строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розглядати дану справу у відсутності представників позивача-2, відповідачів, третьої особи-1 та Компанії "Кредері ЛТД" (Krederi LTD) за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 14.06.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача-1 та третьої сооби-2, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Заступник прокурора міста Києва (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач-1) та Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пантеон-Інвест" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестіга" (далі - відповідач-2) про визнання недійсними договорів та витребування майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2011 у справі №48/381 було частково задоволено заяву прокуратури про вжиття заходів до забезпечення позову, накладено арешт на житлові будинки: № 12-А, загальною площею 1 534,50 кв. м., №12-Б, загальною площею 1 018,00 кв. м., №14-А, загальною площею 1 896,30 кв. м., та №14-Б, загальною площею 130,70 кв. м., що розташовані в місті Києві по вул. Мала Житомирська, а також заборонено відповідачам вчиняти дії, спрямовані на відчуження вказаних житлових будинків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2011 у справі №48/381 позов було задоволено повністю. Визнано недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна, укладені 30.09.2010 між відповідачами, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстровані в реєстрі за №2345 та №2346. Витребувано від відповідача-1 у комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі позивача-1 житлові будинки № 12-Б, загальною площею 1018,00 кв. м., та №14-Б, загальною площею 130,70 кв. м., розташовані в місті Києві по вул. Мала Житомирська. Витребувано від відповідача-2 у комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі позивача-1 житлові будинки №12-А, загальною площею 1534,50 кв. м., та №14-А, загальною площею 1 896,30 кв. м., розташовані в місті Києві по вул. Мала Житомирська.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2012 вказане рішення місцевого господарського суду було залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.10.2017 у справі №48/381 було здійснено заміну позивача-2 - Головне управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на його правонаступника - Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У квітні 2018 позивач-2 подав Господарському суду міста Києва клопотання про скасування заходу до забезпечення позову в частині накладення арешту на житлові будники: №12-А загальною площею 1 534,50 кв. м., №12-Б загальною площею 1 018,00 кв. м., №14-А загальною площею 1 896,30 кв. м. та №14-Б загальною площею 130,70 кв. м., що розташовані у м. Києві по вул. Мала Житомирська, вжитого ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2011. Своє клопотання позивач-2 обґрунтовував тим, що наявність арешту, накладеного на вищевказані житлові будинки, унеможливлює реєстрацію права власності на майно та внесення відповідних записів до Державного реєстру прав на нерухоме майно з урахуванням рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2011 у справі №48/381, а також призводить до неможливості вчинення позивачем-2 дій, спрямованих проведення першочергових протиаварійних робіт.

Місцевий господарський суд задовольнив клопотання позивача-2 та скасував заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2011 у справі №48/381, зазначаючи про те, що наразі потреба у забезпеченні позову відпала, а дія таких заходів до забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення у даній справі.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають як вимогам законодавства, так і фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Як уже зазначалося вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2011 у справі №48/381 було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житлові будинки: № 12-А, загальною площею 1 534,50 кв. м., №12-Б, загальною площею 1 018,00 кв. м., №14-А, загальною площею 1 896,30 кв. м., та №14-Б, загальною площею 130,70 кв. м., що розташовані в місті Києві по вул. Мала Житомирська, а також заборони відповідачам вчиняти дії, спрямовані на відчуження вказаних житлових будинків.

Порядок скасування заходів забезпечення позову врегульований ст. 145 Господарського процесуального кодексу України, в якій ч.ч.1, 7, 8 передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що у Господарському процесуальному кодексі України в чинній редакції відсутні положення, якими було б врегульовано порядок застосування вищевказаних норм ч.ч.7 та 8 ст. 145 цього Кодексу до заходів забезпечення позову, вжитих до набрання чинності редакцією Господарського процесуального кодексу України з 15.12.2017, а також щодо ситуації, за якої судове рішення не підлягає примусовому виконанню та відповідно не потребує відкриття виконавчого провадження.

По суті, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Забезпеченням позову є обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника), метою якого є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду відносно того, що з огляду на положення ст. 129-1 Конституції України, ч.ч.2, 3, 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч.ч.1, 2 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2011 у справі №48/381 заходи до забезпечення позову є такими, що не припинили свою дію.

Фактично передумовою для звернення позивача-2 до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову слугувало те, що рішення місцевого господарського суду в частині витребування у відповідачів у комунальну власність територіальної громади міста Києва спірного нерухомого майна виконано, що не заперечується сторонами. Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1910 від 23.10.2013 будівлі №12-А, №12-Б, №14-А, №14-Б по вул. Мала Житомирська у м. Києві були закріплені на праві оперативного управління за Управлінням охорони культурної спадщини, яке в подальшому було реорганізовано шляхом приєднання до позивача-2. Водночас, відповідно до відомостей, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власниками вищезгаданого нерухомого майна наразі є відповідачі.

З урахуванням викладеного, позивач-2 не може здійснити жодних дій, пов'язаних з виконанням протиаварійних та реставраційних робіт приміщень за вищевказаною адресою, а також дій з державної реєстрації права власності на майно та внесення змін до записів Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Колегією суддів враховано доводи відповідача-2 про існування інших справ, в яких розглядаються спори з приводу спірного нерухомого майна. Водночас, як вірно зазначив в своїй ухвалі місцевий господарський суд, відповідач-2 не позбавлений можливості звернутись до суду, який розглядає такі спори з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову з метою захисту його матеріально-правого інтересу.

В ст. 7 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Тобто, наявність матеріально-правового інтересу відповідача-2 або іншої особи у арешті спірного майна жодним чином не може слугувати підставою для відмови у скасуванні такого заходу до забезпечення позову, оскільки є недопустимим, щоб процесуальний інструмент, призначений для захисту інтересів позивача від недобросовісних дій відповідачів, був використаний всупереч інтересам особи, на користь якої він був застосований.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на наявні в справі матеріали та пояснення учасників процесу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості заяви позивача-2 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2011 у справі №48/381.

В ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми чинного процесуального законодавства, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної у даній справі ухвали у суду відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача-2 (апелянта).

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 76, 129, 145, 269, 271, 275, 276, 281, 282, 286-288 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестіга" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.04.2018 у справі №48/381 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.04.2018 у справі №48/381 залишити без змін.

3. Матеріали справи №48/381 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова

Повний текст постанови складено 18.06.2018