Ухвала

від 18.06.2018 по справі 922/3780/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"18" червня 2018 р.          Справа № 922/3780/17

Суддя Сіверін В. І.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. 1164 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 03.05.2018 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Хотенцем П.В., повний текст складено 14.05.2018, у справі

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія нафтогазового обладнання", м. Харків,

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до місцевого господарського суду із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія нафтогазового обладнання", в якій просив суд стягнути з останнього на свою користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 2942125,08 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на приписи статті 206 Земельного кодексу України, згідно якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що платою за землю є - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Оскільки відповідач не був і не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки у період з 01 жовтня 2014 року по 30 вересня 2017 року він не може бути суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, на думку позивача, єдина можлива форма здійснення плати за землю для відповідача, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.05.2018 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ НАФТОГАЗОВОГО ОБЛАДНАННЯ" (61106, м. Харків, вул. Індустріальна, буд 17, ідентифікаційний код 38771154) на Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, ідентифікаційний номер 04059243, розрахунковий рахунок 31419611700002, Банк: ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 2942125,08 грн. та 44131,89 грн. судового збору.

В обґрунтування свого рішення, місцевий господарський суд, із посиланням на положення Закону України "Про оренду землі" та Цивільного кодексу України зазначає про те, що відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача. Отже, обов'язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об'єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що місцевим господарським судом здійснено неправильну кваліфікацію спірних правовідносин, оскільки несплачена орендна плата за використання земельної ділянки, на думку відповідача - є збитками позивача у вигляді упущеної вигоди, а тому судом неправильно застосовано до спірних правовідносин положення 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Перевіривши форму та зміст апеляційної скарги на предмет їх відповідності вимогам Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Зазначені вимоги процесуального закону заявником не виконані, до матеріалів справи доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги не додано.

За викладеного апеляційна скарга визнається такою, що оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, що є підставою для залишення її без руху в порядку статті 174 та у відповідності з приписами частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що з урахуванням положень Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання апеляційної скарги у даному випадку становить 66197,82 грн.

За викладеного, апеляційна скарга залишається без руху, а заявникові надається час для усунення вищевказаних недоліків шляхом сплати судового збору у зазначеному розмірі та надання доказів такої сплати на адресу суду. Платіжні документи слід подати суду в оригіналі.

Керуючись статтями 74, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без руху.

2. Апелянту - усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3. Роз'яснити, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач Сіверін В. І.