Постанова

від 04.06.2018 по справі 920/225/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 920/225/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Ткач І.В.

за участю секретаря: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

(головуючий - Камишева Л.М., судді: Бородіна Л.І., Лакіза В.В.)

від 08.08.2017

у справі № 920/225/17

за позовом ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Наслєдіє"

треті особи: ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

Товариство з обмеженою відповідальністю "СМЦ"

про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів

за участю представників учасників справи:

від позивача - ОСОБА_8,

від відповідача - не з'явився,

від третьої особи 1 - не з'явився,

від третьої особи 2 - не з'явився,

від третьої особи 3 - не з'явився,

від третьої особи-4 - ОСОБА_9

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Сумської області з позовом про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Наследіє" (далі - ТОВ ВКФ "Наследіє"), оформлене протоколом № 14 від 14.05.2009.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до приписів статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", статті 60 Закону України "Про господарські товариства", відсутність її підпису як секретаря та підпису іншого учасника на протоколі №14 від 14.05.2009 свідчить про незаконність рішення загальних зборів учасників відповідача.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 24.04.2017 відмовлено у задоволені позову.

2.2. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 рішення Господарського суду Сумської області від 24.04.2017 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Суд визнав недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ ВКФ "Наследіє", оформлені протоколом №14 від 14.05.2009.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- рішенням загальних зборів учасників, оформленим протоколом від 23.03.2007, затверджено Статут ТОВ ВКФ "Наследіє" (нова редакція); державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 26.03.2007;

- відповідно до вказаної редакції Статуту учасниками ТОВ ВКФ "Наследіє" є ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_6;

- пунктами 4.1, 4.2 Статуту визначено, що для забезпечення діяльності товариства строюється статутний фонд у розмірі 400 000, 00 грн. Статутний фонд розподіляється між учасниками товариства наступним чином: ОСОБА_5 - 45 % (180 000, 00 грн); ОСОБА_4 - 22,5 % (90 000, 00 грн); ОСОБА_10 -7,5 % (30 000, 00 грн); ОСОБА_6 - 25% (100 000, 00 грн).

- згідно з підпунктами 6.2.1, 6.2.2, 6.2.3 пункту 6.2 Статуту вищим органом товариства є загальні збори його учасників. Загальні збори учасників обирають голову товариства. Кількість голосів кожного із учасників на загальних зборах встановлюється пропорційно розміру частки учасника у статутному фонді товариства. До компетенції загальних зборів учасників товариства віднесено, зокрема, внесення змін до Статуту товариства, зміна розміру статутного фонду; створення, реорганізація та ліквідація юридичних осіб, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; відчуження майна товариства на суму, що становить 50% і більше майна товариства;

- рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить 50% і більше майна товариства, та про ліквідацію товариства приймається більшістю не менш як 3/4 голосів. З решти питань рішення приймаються простою більшістю голосів (п.п. 6.2.5, 6.2.6 п. 6.2 Статуту);

- 14.05.2009 відбулися загальні збори учасників ТОВ "ВКФ "Наследіє", оформлені протоколом №14 від 14.05.2009;

- згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ ВКФ "Наследіє" №14 від 14.05.2009, присутніми на зборах були ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_10. Голова зборів - ОСОБА_5, секретар - ОСОБА_11

- до порядку денного цих зборів були включені питання:

1. Про участь у Товаристві з обмеженою відповідальністю "СМЦ".

2. Про затвердження форми і розміру вкладу, як частки товариства у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ".

3. Про призначення довіреної особи для вчинення будь-яких дій, пов'язаних із створенням та проведенням державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ".

- за результатами розгляду вказаних питань були прийняті наступні рішення:

1. ТОВ ВКФ "Наследіє" ввійти до складу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ", стати одним з учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ".

2. Вклад (частка) товариства у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ" становить 800 000, 00 грн. Вкладом товариства до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ" внести наступне майно: пилорама лінійна "Лана" 2007 р.в. - 2 шт. (70 000,00 грн.); заточний та розвідний пристрій для лінійних пил, 2007 р.в. - 2 шт. (5000,00 грн.); однопильний станок з механічною подачею "MJ-153", 2008 р.в. - 1 шт. (45760,00 грн.); кромкообрізний станок "Магр", 2007 р.в. - 1 шт. (35000,00 грн.); аспірація, 2008 р.в. - 7 шт. (20000,00 грн.); чотирьохсторонній продольнофрезерний станок "MBQ 516 E", 2008 р.в. - 1 шт. (170 880,00 грн.); комплект фрез "Freud", 2008 р.в. - 4 шт. (10000,00 грн.); шипорізний станок "МХВ-3512", 2008 р.в. - 2 шт. - 98080,00 грн.; прес зрошувальний по довжині "MHZ-1560", 2008 р.в. - 1 шт. (160 400,00 грн.); бензопила "Stihl", 2007 р.в. - 1 шт. (3793,50 грн.); торцовка "Metabo", 2007 р.в. - 1 шт. (3000,00 грн.); ємкість вогнегасників, 2008 р.в. - 8 шт. (20000,00 грн.); нежитлова будівля, складу під літ А3, загальною площею 436,2 кв.м, прибудова під літ А4 загальною площею 545,7 кв.м, розташована за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Лебединська, буд. 3 - 158086,50 грн. Всього - 800000,00 грн.

3. Доручити вчиняти всі юридично значимі дії, пов'язані зі створенням та проведенням державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ" (у тому числі, але не виключно надати право голосувати на зборах учасників (засновників) ТОВ "СМЦ", право підпису документів тощо) ОСОБА_5 (із наділенням його права передоручення).

- вказаний протокол загальних зборів учасників ТОВ ВКФ "Наследіє" №14 від 14.05.2009 містить підписи голови ОСОБА_5 та учасника ОСОБА_6 Підписи секретаря ОСОБА_11 та учасника ОСОБА_10 відсутні;

- за актом прийому-передачу майна, яке вноситься для створення (формування) статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ" від 19.05.2009 засновником ТОВ "СМЦ" - ТОВ ВКФ "Наследіє" в особі директора ОСОБА_5 передано до статутного капіталу ТОВ "СМЦ" майно, визначене у протоколі Загальних зборів учасників ТОВ ВКФ "Наследіє" №14 від 14.05.2009;

- відповідно до протоколу № 1/17 від 03.01.2017 (питання № 3) учасник ТОВ ВКФ "Наследіє" - ОСОБА_7 після ознайомлення із протоколами загальних зборів ТОВ ВКФ "Наследіє" звернув увагу на відсутність у протоколі загальних зборів, на яких вирішувалися питання про передачу майна до статутного фонду ТОВ "СМЦ", підписів двох учасників - ОСОБА_4 та ОСОБА_10 За результатами розгляду вказаного питання загальними зборами було прийнято рішення доручити директору відповідача вчинити заходів по поверненню майна, внесеного до статутного фонду ТОВ "СМУ".

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з такого:

- в судове засідання ТОВ ВКФ "Наследіє" для огляду надавався оригінал протоколу, з якого вбачається, що дійсно на стор. 1 протоколу після переліку присутніх учасників відсутній підпис позивача (секретаря зборів), а на стор. 3 - відсутній підпис позивача та учасника ОСОБА_10;

- третя особа ОСОБА_5 пояснив суду, що ОСОБА_10 його батько, який помер;

- факт проведення загальних зборів учасників 14.05.2009 позивачем та іншими учасниками процесу не заперечується;

- протокол загальних зборів є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є є актом за змістом статті 20 Господарського кодексу України;

- відповідно до п. 6.2.11 статуту ТОВ ВКФ "Наследіє" загальні збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності понад 60% голосів. Як вбачається з протоколу № 14 від 14.05.2009 та не заперечується учасниками справи присутніми на загальних зборах були учасники ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які володіли в сукупності 70% голосів (протокол підписаний вказаними учасниками);

- позивачем не доведений факт недотримання процедури скликання та повідомлення учасників товариства про загальні збори;

- порушення в оформленні протоколу загальних зборів учасників відповідача № 14 від 14.05.2009 не могли вплинути на прийняття загальними зборами рішень, включених до порядку денного;

- суд не взяв до уваги обґрунтування позивачем своїх вимог статтею 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", так як, по-перше, дія цього закону поширюється на процедури державної реєстрації юридичних та інших осіб, по-друге, ст. 15 Закону встановлює вимоги до оформлення документів, а не регулює питання недійсності загальних зборів учасників товариств.

Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове про задоволення позову, виходив з такого:

- матеріали справи не містять доказів належного повідомлення учасників, зокрема, позивача, про проведення загальних зборів учасників ТОВ ВКФ "Наследіє" 14.05.2009, на яких було прийнято спірні рішення, оформлені протоколом № 14 від 14.05.2009;

- у протоколі загальних зборів учасників ТОВ ВКФ "Наследіє" №14 від 14.05.2009 зазначено, що на зборах присутні учасники товариства, що володіють у сукупності 100 відсотками голосів, у тому числі позивач. Проте, вказаний протокол не містить підпис ОСОБА_4;

- ТОВ ВКФ "Наследіє" у відзиві на позовну заяву надані пояснення щодо відсутності підпису ОСОБА_4, яку було обрано секретарем на загальних зборах, у яких зазначено, що можливо потрібно було невідкладно прийняти рішення, а вже подальшому отримати згоду ОСОБА_4 та оформити протокол належним чином. Крім того, вказує на те, що ТОВ ВКФ "Наследіє" не має іншого екземпляру протоколу загальних зборів учасників ТОВ ВКФ "Наследіє" №14 від 14.05.2009, який містив би підпис усіх учасників товариства. Вказане, за висновками суду апеляційної інстанції, свідчить про відсутність ОСОБА_4 на загальних зборах учасників ТОВ ВКФ "Наследіє", що відбулись 14.05.2009, а також про відсутність згоди ОСОБА_4 на прийняття спірних рішень з питань, які було включено до порядку денного. Зазначена обставина свідчить про порушення товариством передбаченої статтею 61 Закону України "Про господарські товариства" процедури скликання та проведення загальних зборів, і позбавлення позивача як учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- на спірних загальних зборах учасниками товариства по першому та другому питанню було вирішено: ТОВ ВКФ "Наследіє" ввійти до складу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ", стати одним з учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ". Вклад (частка) товариства у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ" становить 800 000, 00 грн. Вкладом товариства до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ" внести майно, яке зазначено у даному протоколі. Як вбачається з протоколу № 14 від 14.05.2009 та не заперечується учасниками справи присутніми на загальних зборах були учасники ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які володіли в сукупності 70% голосів (протокол підписаний вказаними учасниками). Враховуючи положення статуту щодо необхідної кількості голосів при прийнятті рішення про відчуження 50% і більше майна товариства у розмірі 3/4 голосів (75%), зважаючи на відсутність відомостей щодо частки майна товариства, яку було вирішено внести до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ", колегія суддів дійшла висновку про неможливість у даному випадку встановити наявність кворуму для прийняття спірних рішень, що є безумовною підставою для скасування;

- всупереч положенням статуту директор товариства ОСОБА_5 був одночасно головою загальних зборів учасників ТОВ ВКФ "Наследіє", що відбулись 14.05.2009.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

3.1. Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2017, Товариство з обмеженою відповідальністю "СМЦ" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ"

- суд апеляційної інстанції всупереч статті 54 Господарського процесуального кодексу України перебрав на себе виключні повноваження позивача та фактично підмінив підставу позову, визначивши такою відсутність кворуму для прийняття рішення;

- справу було розглянуто господарськими судами без належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ";

- постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки судом неповно встановлено обставини справи, не дано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності.

3.3. Узагальнений виклад позиції ОСОБА_4, наведеної у відзиві на касаційну скаргу:

- твердження скаржника про те, що розгляд справи відбувся без його належного повідомлення є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи;

- щодо доводів скаржника про порушення судом апеляційної інстанції статті 54 Господарського процесуального кодексу України, то такі спростовуються положеннями статті 101 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі;

- судом апеляційної інстанції було правильно встановлено порушення товариством передбаченої статті 61 Закону України "Про господарські товариства" процедури скликання та проведення загальних зборів, а також порушення статті 62 Закону України "Про господарські товариства" щодо неможливості директора товариства бути одночасно головою зборів учасників товариства. Також обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність кворуму;

- скаржник не був позбавлений можливості подати докази, про які він зазначає у касаційній скарзі під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_5 просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги нічим не підтверджені.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_7 просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки касаційна скарга не містить посилання на неправильне застосування судом апеляційної інстанції жодної конкретної норми матеріального права.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд

4.1. Відповідно до положень статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

4.2. Згідно з частиною 1 статті 145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

4.3. Частиною 1 статті 58 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

4.4. Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства (частина 6 статті 62 Закону України "Про господарські товариства").

4.5. Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів (пункт 17 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:

- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;

- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах (пункт 2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

4.6. При розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства);

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства);

- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення (пункт 18 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства", стаття 15 Закону України "Про кооперацію");

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України "Про акціонерні товариства");

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п'ята статті 61 Закону України "Про господарські товариства");

- відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (частина шоста статті 60 Закону України "Про господарські товариства");

- відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України "Про акціонерні товариства").

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення (пункт 2.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

4.7. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 ГК (пункт 20 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", пункт 2.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

4.8. Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону про господарські товариства. Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо (пункт 21 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", пункт 2.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

4.9. Виходячи з предмету та підстав позову у даній справі до предмета доказування входить зокрема обставина щодо фактичної участі чи неучасті в загальних зборах учасників ТОВ ВКФ "Наследіє" ОСОБА_4 (як секретаря) та учасника ОСОБА_10, а також обставина щодо підписання чи непідписання, у такому разі відповідно - причини відсутності підписів зазначених учасників, протоколу спірних загальних зборів, які були проведені 14.05.2009.

4.10. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог норм процесуального права щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

4.11. Таким чином, господарські суди зобов'язані надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, які містяться в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

4.12. Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

4.13. Оскільки як місцевий господарський суд при ухваленні рішення від 24.04.2017, так і апеляційний господарський суд при прийнятті постанови від 08.08.2017, керувалися нормами Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017 (далі - ГПК України в редакції до 15.12.2017), отже Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, перевіряє правильність застосування господарськими судами процесуальних норм, які були чинними на момент прийняття оскаржуваних судових рішень.

4.14. Відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, зокрема:

- викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться у тому ж населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали може бути подано додатково;

- зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження;

- вирішує питання про визнання явки представників сторін у засідання господарського суду обов'язковою;

- вирішує питання про виклик посадових та інших осіб для дачі пояснень по суті справи;

- вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

4.15. Відповідно до статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень загальними зборами товариства) Державний реєстратор після внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця зобов'язаний сформувати реєстраційну справу.

Реєстраційна справа має реєстраційний номер, який присвоюється при внесенні запису про проведення державної реєстрації до Єдиного державного реєстру.

У реєстраційній справі юридичної особи зберігаються, зокрема:

документи, що подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, зокрема один екземпляр оригіналів установчих документів;

документи, що подаються для проведення державної реєстрації змін до установчих документів, зокрема один екземпляр оригіналів змін до установчих документів та/або один екземпляр установчих документів у новій редакції;

документи, що подаються для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

4.16. Разом з тим місцевий господарський суд, порушивши процесуальну норму статті 65 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, не вчинив відповідних дій для належної підготовки справи до розгляду, зокрема щодо можливості витребування реєстраційних справ як ТОВ ВКФ "Наследіє", так і ТОВ "СМЦ", а суд апеляційної інстанцій в порушення норми статті 101 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, наведеного порушення не усунув, що в свою чергу, призвело до неповноти встановлення обставин даної справи, а також мало наслідком обґрунтування судом апеляційної інстанції передчасних висновків про неналежне повідомлення учасників зборів про їх проведення, про неучасть ОСОБА_4 та ОСОБА_10 в загальних зборах 14.05.2009 та відповідно відсутність кворуму.

4.16. Також колегія суддів звертає увагу на те, що у позовній заяві ОСОБА_4 просила встановити їй початок перебігу позовної давності з 03.01.2017.

4.17. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

4.18. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

4.19. Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

4.20. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати свої права в примусовому порядку через суд (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 6-116цс13).

4.21. Частинами 4, 5 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

4.22. При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

4.23. Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. За змістом норми частини 1 статті 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14).

4.24. Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-75цс15, формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов'язане не лише з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

4.25. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

4.26. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 № 6-2469цс16).

4.27. Відповідно до положень статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

4.28. Суддя не повинен з власної ініціативи зазначати про сплив позовної давності. Якщо ж зацікавлена сторона посилається на сплив такої давності, суддя вправі запропонувати кожній із сторін подати відповідні докази з даного питання, в тому числі в порядку підготовки справи до розгляду (абзац 9 пункту 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

4.29. Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів.

Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду (пункт 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

4.30. Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості не вирішував питання про застосування позовної давності, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, разом з тим також не вирішив питання про наявність підстав для застосування позовної давності, поважність причин її пропуску.

4.31. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в силу частини 6 статті 62 Закону України "Про господарські товариства" генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства, що було встановлено при розгляді даного господарського спору, разом з тим судом апеляційної інстанції не встановлено, як таке порушення вплинуло на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

4.32. Колегією суддів відхиляються доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції фактично підмінив підставу позову, визначивши такою відсутність кворуму для прийняття рішення. Так, рішення суду повинно ґрунтуватися, зокрема на повному з'ясуванні того яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Окрім того, обґрунтованими в цій частині є доводи ОСОБА_4, наведені у відзиві на касаційну скаргу, що в силу положення частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

4.33. Колегією суддів відхиляються доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права у зв'язку з його неналежним повідомленням та розглядом справи без його участі. Так, в матеріалах справи наявні поштові відправлення, якими ТОВ "СМЦ" направлялись процесуальні документи на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та які повернуті на адресу судів.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.3. Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

5.4. З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.5. Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

6. Судові витрати

6.1. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ" задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 та рішення Господарського суду Сумської області від 24.04.2017 у справі № 920/225/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді О.Баранець

І.Ткач