Рішення

від 15.06.2018 по справі 826/22275/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 червня 2018 року № 826/22275/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши заяву про розгляд справи за правилами спрощеного провадження по справі

за позовомОСОБА_1 До Треті особиВищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Адвокат ОСОБА_2 Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Закарпатської області провизнання протиправним та скасування рішення від 02.07.2015 р. № VI-019/2015 В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, треті особи - Адвокат ОСОБА_2, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення від 02.07.2015 р. № VI-019/2015.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.11.2015 р. відкрито провадження суддею Літвіновою А.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 05.02.2018 р. справу прийнято до провадження суддею Васильченко І.П.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення є необ'єктивним, недостатньо обґрунтованим, оскільки не були розглянуті всі аспекти та важливі деталі проступку адвоката; зокрема відповідачем безпідставно поновлено адвокату ОСОБА_2 строку на оскарження рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області.

Відповідачем надано суду відзив на позов, в якому він заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в його задоволенні, з огляду на відповідність спірного рішенням вимогам чинного законодавства.

Як зазначено позивачем, про оскаржуване рішення йому стало відомо 31.07.2015 р., що підтверджується супровідним листом від відповідача.

Доказів, які б достовірно підтверджували, що позивач ознайомився із оскаржуваними рішеннями раніше, ніж вказано у позовній заяві, відповідачами та третьою особою до суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

24.01.2014 р. позивач звернувся до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області зі скаргою на дії адвоката ОСОБА_2

Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 08.05.2014 р. адвоката ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, застосувавши до неї дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат ОСОБА_2 оскаржила його до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, за результатом розгляду якого, відповідачем прийнято рішення від 02.07.2015 р. № VI-019/2015 про задоволення скарги адвоката ОСОБА_2; рішення ДП Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 08.05.2014 р. скасоване, а дисциплінарна справа закрита у зв'язку з відсутністю підстав для притягнення її до відповідальності.

Частинами першою, другою статті 33 Закону України від 05.07.2012 N 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон N 5076-VI) передбачено, що адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Згідно з частинами першою, другою статті 34 Закону N 5076-VI підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.

Статтею 36 Закону N 5076-VI передбачено, що право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв'язку із здійсненням ним адвокатської діяльності.

Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).

Статтею 37 Закону N 5076-VI встановлено, що дисциплінарне провадження складається з таких стадій:

1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката;

2) порушення дисциплінарної справи;

3) розгляд дисциплінарної справи;

4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону N 5076-VI член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань.

Під час проведення перевірки член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, фізичні особи, яким надіслано запит члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, зобов'язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати відповідну інформацію, копії документів.

Відмова в наданні інформації на запит члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.

За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.

Пунктом 7 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 № 120 встановлено, що дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку. Адвокат вважається невинуватим у вчиненні дисциплінарного проступку і не може бути підданий дисциплінарному покаранню, доки його вину не буде доведено в законному порядку і встановлено рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. Адвокат не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні дисциплінарного проступку. Обов'язок доказування вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку покладається на особу, яка ініціює дисциплінарне провадження стосовно адвоката. Звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачаться на його користь.

Пунктом 26 зазначеного Положення встановлено, що член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, який проводить перевірку, невідкладно звертається до адвоката з повідомленням про проведення щодо нього перевірки для отримання письмового пояснення адвоката по суті порушених питань із зазначенням строку його надання. До повідомлення додається копія заяви (скарги) та копії всіх документів, приєднаних до неї. Адвокат має право ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та отримувати копії його документів. У разі ненадання адвокатом пояснення по суті порушених питань на запит члена дисциплінарної палати, який проводить перевірку, в межах визначеного строку, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно з пунктом 28 Положення під час проведення перевірки член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію.

Згідно зі ст. 11 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, затвердженими Установчим З'їздом адвокатів України 17.11.2012р., адвокат зобов'язаний надавати правову допомогу клієнтам, здійснювати їх захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність в урахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення. При цьому адвокат не повинен надавати правову допомогу, здійснювати захист або представництво з питань, які не охоплюються сферою його спеціалізації, в разі, якщо така має місце, і явно не відповідають рівню його компетенції.

Відповідно до п. 12 Правил адвокатської етики всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на обмеження права особи на захист, професійних прав адвокатів, незалежності адвокатської професії, честі, гідності та ділової репутації своїх колег, підрив престижу адвокатури та адвокатської діяльності.

Відповідно до ст.17 Правил адвокатської етики приймаючи доручення на надання правової допомоги, адвокат повинен зважити свої можливості щодо його виконання і зобов'язаний відмовитись від прийняття доручення, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що стосовно доручення, норми цих Правил, в яких втілений принцип компетентності, не можуть бути дотримані адвокатом. Адвокат не повинен приймати доручення на надання правової допомоги, якщо він через обсяг зайнятості не зможе забезпечити обґрунтовано необхідну сумлінність виконання доручення, досконалість, ретельність підготовки, оперативність при виконанні доручення, окрім випадків, коли відмова від прийняття доручення в конкретній ситуації може призвести до суттєвого порушення прав та законних інтересів клієнта, або коли клієнт дає згоду на запропоновані йому строки виконання доручення, якщо відстрочка об'єктивно не повинна суттєво позначитись на можливості належного виконання доручення. В будь-якому випадку до укладення договору з клієнтом адвокат зобов'язаний попередити клієнта про складнощі і можливі негативні наслідки для результату виконання доручення, пов'язані з обсягом зайнятості цього адвоката.

Судом встановлено, що 03.12.2011 року між ОСОБА_3 та АО Самбур і Партнери , в особі директора ОСОБА_2, було укладено угоду про надання ОСОБА_1 юридичної допомоги по кримінальній справі, що знаходилась в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області. Цією же угодою було передбачено, що оплата за виконану роботу визначається додатковою угодою.

Згідно додаткової угоди від 07.12.2011 ОСОБА_2 як директор АО Самбур і Партнери , захисник громадянина ОСОБА_1 по кримінальній справі, яка знаходилась в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області, отримала від ОСОБА_3 гонорар, за заздалегідь обумовлений результат, в розмірі 490000 грн. Заздалегідь обумовлений результат вважається вирок суду першої інстанції, який не пов'язаний з позбавленням або обмеженням волі підзахисного ОСОБА_1, а також дає йому можливість бути негайно звільненим з зали суду. В разі, якщо не буде досягнуто заздалегідь обумовленого результату АО Самбур і Партнери зобов'язувалось повернути грошові кошти за вирахуванням 10% представнику ОСОБА_3

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.04.2012 ОСОБА_1 було засуджено на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Як вбачається з рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 08.05.2014 р., відповідно до якого адвоката ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, застосувавши до неї дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю, з огляду на порушення останньою Закону N 5076-VI та Правил адвокатської етики, з підстав не повернення гонорару, згідно додаткової угоди від 07.12.2011 р.

Як зазначено відповідачем, скасовуючи рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 08.05.2014 р., останнім було враховано недоведеність позивача укладання додаткової угоди від 07.12.2011 р.; порушення ч. 2 ст. 35 Закону України Про адвокатуру , оскільки адвокат може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку; факт відсутності адвоката у день підписання додаткової угоди від 07.12.2011 р.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що Заочним рішенням Печерського районного суду м.Києва від 21 жовтня 2016 року по справі № 760/13540/14-ц, вирішено стягнути з Адвокатського об'єднання Самбур і Партнери (ЄДРПОУ 33784394) на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 441000 грн.

Вказаним судовим рішенням встановлено факт порушення адвокатом умов додаткової угоди від 07.12.2011 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, ббставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Не обґрунтованими є посилання відповідача на те, що приймаючи рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності повинні бути враховані норми ч. 2 ст. 35 Закону України Про адвокатуру , оскільки адвокат може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку, суд звертає увагу на наступне, з огляду на те, що дисциплінарний проступок відносно ОСОБА_3, яка діяла в інтересах позивача було вчинено ОСОБА_2 у квітні 2012 року, порушення щодо неповернення коштів є триваючим, а тому строк застосування дисциплінарного стягнення відповідачем не порушено.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про порушення адвокатом ОСОБА_2 Закону N 5076-VI та Правил адвокатської етики на наявності правових підстав для скасування оскаржуваного рішення від 02.07.2015 р. № VI-019/2015.

Разом з тим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині залишення без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 08.05.2014 р., оскільки вважає, що скасування рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 02.07.2015 р. № VI-019/2015 є належним способом захисту його прав.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до частини 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності та пояснення сторін, суд доходить висновку, що відповідачем не доведена правомірність свого рішення, у зв'язку із чим адміністративний ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню повністю.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 77, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (04071, АДРЕСА_1) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 02.07.2015 р. № VI-019/2015.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (04071, АДРЕСА_1) судові витрати в сумі 73,08 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко