Рішення

від 11.06.2018 по справі 822/1519/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/1519/18

РІШЕННЯ

іменем України

11 червня 2018 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І.

за участі:секретаря судового засідання Мазій І.В. представника позивача - Рудика В.М., представника відповідача - Лукова А.В., третіх осіб - Фроленко Л.Є., Щербатюка В.М., представника третіх осіб - Поліщука Д.І. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю аграрна фірма "Нефедівське" до Міністерства юстиції України , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" № 665/5 від 06.03.2018 року.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що при розгляді скарги представника третіх осіб про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.02.2018 відповідачем порушено положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128. Зважаючи на те, що спірний наказ прийнятий за результатами розгляду скарги, при розгляді якої відповідачем порушено вимоги чинного законодавства, позивач вважає, що він є протиправним і підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві та відповіді на відзив, просив суд їх задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позову, та зазначив, що Міністерство юстиції України приймаючи оскаржуваний наказ, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Треті особи та представник третіх осіб, проти позову заперечили, просили відмовити в його задоволенні, оскільки у позивача відсутнє право на звернення із даним позовом так, як договори оренди землі підписані в 2008 році між третіми особами (скаржниками) і СТОВ АФ "Нефедівське", не набрали чинності, а у СТОВ АФ "Нефедівське" не виникло право оренди земельних ділянок.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю аграрна фірма "Нефедівське" та третіми особами, власниками земельних ділянок - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_3, ОСОБА_84, ОСОБА_4, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89 укладено договори оренди земельних ділянок.

Державним реєстратором Комунального підприємства "Чемеровецьке бюро нерухомості" Мозолюк Людмилою Олександрівною на підставі укладених договорів оренди зареєстровано право користування земельними ділянками.

21 лютого 2018 року представник третіх осіб звернувся до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України зі скаргою, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 21.02.2018 за № 5619-33-18, в якій просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Комунального підприємства "Чемеровецьке бюро нерухомості" Мозолюк Людмилою Олександрівною, а саме: від 27.12.2017 № 39006088; від 27.12.2017 №39006606; від 03.01.2018 № 39085183; від 27.12.2017 №39004020; від 03.01.2018 № 39093412; від 27.12.2017 №39004764; від 03.01.2018 №39095141; від 27.12.2017 № 38998768; від 30.12.2017 № 39065977; від 02.01.2018 № 39075772; від 23.12.2017 №38932249; від 27.12.2017 №39004316; від 30.12.2017 №39066443; від 02.01.2018 №39077916; від 30.12.2017 №39065757; від 23.12.2017 № 38933750; від 23.12.2017 № 38933881; від 30.12.2017 №39066521; від 27.12.2017 № 39006404; від 30.12.2017 № 39065663; від 02.01.2018 № 39076456; від 02.01.2018 № 39076006; від 30.12.2017 № 39065935; від 03.01.2018 № 39093616; від 03.01.2018 №39095207; від 03.01.2018 №39094414; від 30.12.2017 № 39066191; від 27.12.2017 № 39003730; від 03.01.2018 № 39095937; від 03.01.2018 № 39095902; від 02.01.2018 № 39074609; від 03.01.2018 № 39093311; від 27.12.2017 № 39004549; від 23.12.2017 № 38931848; від 30.12.2017 № 39066114; від 03.01.2018 №39094184; від 30.12.2017 №39065815; від 27.12.2017 № 39004968; від 23.12.2017 № 38932105; від 23.12.2017 № 38934345; від 23.12.2017 № 38933566; від 03.01.2018 №39092416; від 27.12.2017 № 38997630; від 27.12.2017 № 38999899; від 27.12.2017 № 38986279; від 27.12.2017 № 38987551; від 23.12.2017 № 38935029; від 27.12.2017 № 39000365; від 30.12.2017 № 39065856; від 27.12.2017 № 38989552; від 27.12.2017 № 38990180; від 23.12.2017 № 38934778; від 30.12.2017 № 39066344; від 02.01.2018 № 39074214; від 30.12.2017 № 39066387; від 30.12.2017 № 39066508; від 30.12.2017 № 39066480; від 23.12.2017 № 38934714; від 30.12.2017 № 39066378; від 30.12.2017 № 39065890; від 27.12.2017 № 39002585; від 27.12.2017 № 39002107; від 23.12.2017 № 38934006; від 27.12.2017 № 39005858; від 30.12.2017 № 39066159; від 03.01.2018 № 39093986; від 03.01.2018 №39094614; від 02.01.2018 № 39079834; від 02.01.2018 № 39079750; від 02.01.2018 № 39076993; від 30.12.2017 № 39066431; від 27.12.2017 № 39006293; від 23.12.2017 № 38933310; від 01.02.2018 № 39469773; від 27.12.2017 №39006505; від 29.01.2018 № 39409213; від 29.01.2018 № 39409018; від 02.01.2018 № 39072120; від 27.12.2017 № 38990002; від 30.12.2017 №39066397; від 09.01.2018 № 39133347; від 15.01.2018 №39198727; від 09.01.2018 № 39135375; від 01.02.2018 №39460244; від 17.01.2018 №39242129; від 01.02.2018 № 39464885; від 09.01.2018 №39132748; від 18.01.2018 №39253902; від 27.12.2017 № 38998319; від 12.01.2018 № 39187319; від 17.01.2018 №39243032; від 23.12.2017 № 38934075; від 03.01.2018 №39094091; від 30.12.2017 № 39065635; від 17.01.2018 №39244937; від 09.01.2018 № 39136165.

У скарзі заявник стверджував, що під час здійснення державної реєстрації державним реєстратором всупереч частини третьої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не було встановлено відповідності заявлених прав і поданих/отриманих документів, а саме договори укладені із власниками земельних ділянок, на підставі яких зареєстровано право користування Товариства з обмеженою відповідальністю аграрна фірма "Нефедівське" на земельні ділянки, були недійсними, так як не містили істотних умов, наявність яких визначена Законом а відтак, вказане рішення підлягає скасуванню.

28 лютого 2018 року позивачем було подано доповнення до скарги від 21.02.2018 за № 5619-33-18, які зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.02.2018 за № 6462-33-18.

Розглянувши подану скаргу та доповнення до неї, Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, 05 березня 2018 року прийняла рішення у формі висновку, яким задовольнила скаргу скаржника, скасувала рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та тимчасово заблокувала доступ державному реєстратору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 05 березня 2018 року, відповідно до частини другої, п'ятої статті 26, підпункту а пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , пункту 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, було прийнято рішення у формі наказу від 06.03.2018 № 665/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".

Не погоджуючись з діями Міністерства юстиції України, що полягають у прийнятті оскаржуваного наказу "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" № 665/5 від 06.03.2018 року, та вважаючи його неправомірним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються нормами Закону України від 01.07.2004 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-IV (далі - Закон України від 01.07.2004 №1952-IV).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 7 частини першої статті 7 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV передбачено, що розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України здійснює Міністерство юстиції України.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 37 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до частини шостої статті 37 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю... .

Відповідно вимог частини дев'ятої статті 37 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання даної норми постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок №1128).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1128 для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

З урахуванням викладеного, Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 №37/5 затверджено Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, зареєстроване в Мін'юсті від 13.01.2016 за №42/28172 (далі - Положення №37/5).

Відповідно до пункту 2 розділу І, пунктів 1, 8 розділу ІІІ такого Положення №37/5, Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.

Формою роботи комісії є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання комісії визначає її Голова.

Рішення комісії оформляються висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії.

Висновок комісії повинен містити такі відомості: дата, час та місце його складення; перелік осіб, присутніх на засіданні комісії; реквізити та суть скарги, розгляд якої здійснюється комісією; відомості про наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначені у скарзі, та інших обставин, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги; окрема думка члена комісії у разі її наявності та оформлення у письмовому вигляді; узагальнюючий висновок щодо відповідності/невідповідності законодавству у сфері державної реєстрації рішення, дії або бездіяльності суб'єкта оскарження, щодо задоволення кожної з вимог скаржника або відмови в їх задоволенні з відповідним обґрунтуванням та посиланням на норми законодавства; відомості про необхідність складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена частинами першою - четвертою статті 16611 та статтею 16623 Кодексу України про адміністративні правопорушення; відомості про рішення / реєстраційні дії, що підлягають скасуванню, а також про дії, що підлягають вчиненню у зв'язку зі скасуванням рішення/реєстраційної дії або у зв'язку з визнанням оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, та про суб'єкта, що буде вчиняти такі дії.

Пунктом 5 Порядку № 1128 визначено, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.

Згідно з частиною третьою 3 статті 37 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Відповідно до пункту 8 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок) під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує: чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження; чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах; чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Згідно з пунктом 9 Порядку під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Положеннями пункту 10 Порядку визначено, що суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах що додаються до скарги).

Відповідно до пункту 11 Порядку копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.

Отже, на законодавчому рівні передбачається обов'язок комісії під час розгляду скарги запросити до цього процесу суб'єктів оскарження та інших заінтересованих осіб, що зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів.

На переконання суду, що не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, заінтересованими особами щодо суті скарги є Товариство з обмеженою відповідальністю аграрна фірма "Нефедівське", як орендар земельних ділянок, власники земельних ділянок та державний реєстратор, рішення якого були оскаржені.

Втім, як вбачається із матеріалів справи скарга (без додатків) була направлена Товариству з обмеженою відповідальністю аграрна фірма "Нефедівське" 08.03.2018, згідно листа від 01.03.2018 № 2/6462-33-18/19К, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією поштового повідомлення та конверту в якому надійшла скарга до позивача.

Із встановлених обставин вбачається, що відповідач повідомив позивача про наявність скарги та її розгляд, після прийняття наказу про задоволення скарги, хоча згідно вимог Порядку №1128 скарга повинна бути вручена не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті, в даному випадку - 05.03.2018 року, що є порушенням вимог зазначеного Порядку.

Судом встановлено, що позивачем отримано скаргу лише 14 березня 2018 року.

Окрім того, суд відхиляє пояснення представника відповідача, щодо того, що скаргу направлено позивачу у відповідності до вимог Порядку №1128, саме 01.03.2018 року, з підстав наведених нижче.

Абзацом 27 п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, визначено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Вміст поштового відправлення містить бланк опису вкладення, який згідно з п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.

Як вбачається із матеріалів справи лист Міністерства юстиції України № 2/6462-33-18/19К, яким позивачу направлено копію скарги, складений 01.03.2018, однак згідно наявних в матеріалах справи доказів, а саме копії квитанції про поштове відправлення та копії лицьової сторони конверту, вбачається, що скаргу направлено позивачу 08.03.2018 року. Отже, оскільки доказів на підтвердження направлення 01.03.2018 року, такого листа із відмітками поштової установи, а також розрахункового документу відповідачем суду не надано. Тому судом не прийнято до уваги даний лист та зазначено, що останній не може підтверджувати вчасного направлення позивачу копії скарги.

Також, відповідач зазначає, що Міністерством юстиції України своєчасно було розміщено оголошення на офіційному веб-сайті, як доказ виконання вимог п.10 Порядку № 1128, однак таке твердження відповідача судом вважається необґрунтованим, оскільки із тексту даного повідомлення не вбачається можливим встановити суті скарги, що, в свою чергу не дає змоги встановити, що розгляд даної скарги стосується прав та інтересів Позивача.

Аналізуючи зазначене, Міністерство юстиції України не дотрималось норм Порядку щодо дотримання прав та інтересів позивача, як зацікавленої особи в частині надання останньому копії скарги та доданих до неї документів при розгляді скарги представника третіх осіб від 21 лютого 2018 року.

Зазначені процедурні порушення розгляду скарги від 21.02.2018 за № 5619-33-18 нівелюють відповідні наслідки та обумовлюють наявність достатніх і необхідних правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 665/5 від 06.03.2018 року Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , яким затверджено висновок Комісії, складений за результатами її розгляду, що декларує відповідні обставини.

Разом з тим, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України , в якому Суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

Зазначений наказ не підлягає судом перевірці по суті встановлених ним обставин, тобто результатів перевірки скарги з доповненнями представника третіх осіб, оскільки її здійснення належить до дискреційних повноважень відповідачем, що мають бути ними реалізовані у порядку та у спосіб, визначений Законом № 1952-IV та Порядком № 1128 з дотриманням прав, свобод і законних інтересів всіх осіб, передбачених п. 9 вказаного Порядку, за умови повного, всебічного, виваженого та об'єктивного встановлення всіх обставин виниклих правовідносин з дотриманням, зокрема вимог п. 8 цього ж Порядку.

Отже, суд дійшов висновку, що Міністерство юстиції України не дотрималось норм Порядку щодо дотримання прав та інтересів позивача, як зацікавленої особи в частині надання останньому копії скарги та доданих до неї документів при розгляді скарги ОСОБА_5, представника третіх осіб, № 5619-33-18 від 21.02.2018.

Доводи представника відповідача про те, що Міністерством юстиції України було дотримано процедуру розгляду скарги № 5619-33-18 від 21.02.2018 на дії державного реєстратора Комунального підприємства "Чемеровецьке бюро нерухомості" Мозолюк Л.О. та складено висновок за результатами її розгляду і прийнято наказ на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством, суд вважає необґрунтованими оскільки, Міністерством юстиції України не реалізовані повноваження, визначені Законом № 1952-IV та Порядком № 1128, з дотриманням прав, свобод і законних інтересів всіх осіб, передбачених п. 9 вказаного Порядку, за умови повного, всебічного, виваженого та об'єктивного встановлення всіх обставин виниклих правовідносин з дотриманням, зокрема вимог п. 8 цього ж Порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Верховного Суду від 09.01.2018 року по справі № 826/5575/17 (К/9901/5380/17), від 28.03.2018 року по справі № 826/19452/16 (К/9901/2616/18, К/9901/6334/18).

Окремо, суд враховує те, що відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Як вбачається зі змісту скарги та переліку додатків до неї, заявник - ОСОБА_5 вказує, що він є представником власників земельних ділянок від імені яких він звернувся зі скаргою до Міністерства юстиції України, проте в матеріалах справи наявні копії заяв громадян ОСОБА_61, ОСОБА_71, ОСОБА_42, ОСОБА_14, ОСОБА_32, ОСОБА_41, ОСОБА_34, ОСОБА_60 та ОСОБА_91 про те, що вони не уповноважували адвоката ОСОБА_5 представляти їх інтереси та звертатися від їх імені до Міністерства юстиції України.

На переконання суду, відповідач, як орган, який розглядав скаргу та приймав рішення зобов'язаний був перевірити повноваження ОСОБА_5, щодо звернення до Міністерства юстиції України, як представника осіб, від імені яких подана скарга.

Отже, враховуючи вищевикладене, в ході розгляду справи судом встановлено, що Міністерств юстиції України приймаючи оскаржуваний наказ порушило порядок розгляду скарги, передбачений чинним законодавством України, а тому суд приходить до висновку, що наказ Міністерства юстиції України "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" № 665/5 від 06.03.2018 року прийнято протиправно та підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю аграрна фірма "Нефедівське", в частині скасування наказу Міністерства юстиції України "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" № 665/5 від 06.03.2018 року необхідно задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

У прохальній частині позову позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 1762,00 грн., витрати на пересилання поштової кореспонденції до суду та учасникам справи в сумі 1370,00 грн. та витрати на правничу правову допомогу в сумі 30000,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судом встановлено, що звертаючись до суду із даним адміністративним позовом позивачем сплачено 1762,00 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією № 0.0.1006909630 від 10.04.2018 року.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представником Товариства заявлені до відшкодування витрати пов'язані з професійною правничою допомогою отриманою від адвоката у вигляді складання та подання до суду позовної заяви, виготовлення додатків до позовної заяви, прибуттям позивача до суду. До позовної заяви представником Товариства наданий Договір про надання правової (професійної правничої) допомоги № 09-18/юо від 12.03.2018 року та Акт № 1 про виконання робіт за договором № 09-18/юо від 12.03.2018 року, згідно якого встановлено вартість виконаних робіт на суму 30000,00 грн.

Досліджуючи наданий Товариством Акт № 1 про виконання робіт за договором, суд вбачає, що ним не утримується інформація про підготовку позову саме по справі №822/1519/18.

Відтак, не визначення змісту та обсягу конкретної господарської операції унеможливлює прийняття Акту № 1 про виконання робіт за договором, як доказу який підтверджує витрати саме по цій адміністративній справі, оскільки жодного посилання на адміністративну справу в межах якої заявлені витрати до відшкодування акт виконаних робіт не утримує.

Надане Товариством платіжне доручення про сплату заявлених до відшкодування витрат не утримує в собі належного, повного призначення платежу та відмітки Банку його проведення відповідно до пунктів 1.22, 2.3, 2.24 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" затвердженої Постановою Національного банку України від 21січня 2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976).

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані суду матеріали, не доводять факту понесення Товариством витрат за складання та подання витрат саме в адміністративній справі № 822/1519/18.

В жодному документі з наданих суду не зазначено номер справи, в якій надавалась відповідна правнича допомога. Платіжне доручення № 62 від 03 травня 2018 року з призначенням платежу оплата за надання правової допомоги згідно Договору № 09-18/юо від 12.03.2018 року підтверджують оплату не ідентифікованих послуг правової допомоги на загальну суму на 30 000 грн.

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Суд зазначає, що за наявності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу адвокатом, за складання та підготовку адміністративного позову, що доводить факт надання правничої допомоги адвокатом, надані суду неналежні документи унеможливлюють вирішення питання про відшкодування витрат на користь Товариства.

Враховуючи те, що наданими до суду, документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 08.05.2018 по справі № 810/2823/17 (К/9901/7937/18).

У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю аграрна фірма "Нефедівське", з врахуванням положень ст. 139 КАС України, суд приходить до висновку, що на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1762,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю аграрна фірма "Нефедієвське" - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" № 665/5 від 06.03.2018 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю аграрна фірма "Нефедієвське" судові витрати в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

В решті позовних вимог відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю аграрна фірма "Нефедієвське" (вул. Миру, 80, с. Нефедівці, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 14144671).

Відповідач: Міністерство юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 15 червня 2018 року

Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький "Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький