Постанова

від 12.06.2018 по справі 804/7128/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2018 рокусправа № 804/7128/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , секретар судового засідання - Лащенко Р.В., з участю представника позивача - Чернецької О.А., розглянувши у відритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПОЛІС" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у справі №804/7128/17 (головуючий суддя у 1 інстанції - Жукова Є.О., рішення прийнято у залі судового засідання Дніпропетровського окружного адміністративного суду у м.Дніпрі 19 грудня 2017 року, повний текст рішення складений 22 грудня 2017 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПОЛІС" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПОЛІС" (далі - позивач, ТОВ "ЕНЕРГОПОЛІС") звернулось до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач) з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.10.2017 року №0016831417 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 134 857,50 грн. та від 12.10.2017 року №0016871417 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 121 371,25 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що посадовою особою відповідача було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПОЛІС" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укроргенергогаз" за період вересень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 26.09.2017 року №13250/04-36-14-17/32456392, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 107886 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість в вересень 2014 року на суму 107886 грн. та до заниження податку на прибуток за 2014 рік в сумі 97097 грн. На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 26.09.2017 року прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.10.2017 року №0016831417 та від 12.10.2017 року №0016871417. Позивач висновки вищевказаного акту перевірки вважає неправомірними та незаконними, а тому відповідно і податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПОЛІС" відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження доказів і встановлення обставин у справі, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПОЛІС".

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що податковим органом та судом першої інстанції, у якості основного доказу правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень взято до уваги виключно вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16.06.2017 року, винесений на підставі матеріалів кримінального провадження щодо засновника та директора ТОВ Укроргенергогаз (контрагента позивача). Зі змісту вироку вбачається, що він не стосується ні позивача, ні його посадових осіб чи господарських операцій позивача та ТОВ Укроргенергогаз за вересень 2014 року, при здійсненні кримінального провадження не встановлювались та не досліджувались господарські правовідносини між позивачем та його контрагентом, а досліджувались господарські операції із іншим підприємством - ТОВ Техно-Сервіс Плюс . Таким чином, вирок суду не є тим доказом, який приймається судом беззаперечно, а підлягає комплексній оцінці у сукупності із іншими доказами та обставинами справи.

Також, станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення та на момент звернення позивача з апеляційною скаргою, відомості щодо ТОВ Укроргенергогаз містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не виключені та не скасовані, а тому вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Платник податків, за умови його необізнаності, не може нести відповідальність за недобросовісні дії свого контрагента, а тим більше перевіряти чи реально була воля засновників даного підприємства на здійснення господарської діяльності. Відповідачем не наведено доводів та надано доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності. Тобто наявні правові підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та залишити рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування відзиву посилався на невідповідності у наданих послугах, що зазначені у податковій накладній та акті здачі-приймання виконаних робіт, а також не надання до перевірки оборотно-сальдових відомостей та журналів ордерів по рядку 631, що позбавило можливості встановити кредиторську/дебіторську заборгованість по розрахунках з ТОВ Укроргенергогаз , оскільки відсутній бухгалтерський облік. Також, згідно інформації баз даний ДФС України та під час аналізу податкової звітності ТОВ Укроргенергогаз встановлено відсутність податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік та балансу на 31 грудня 2014 року, а також відсутність інформації щодо наявності основних засобів. Окрім того, податковим органом отримано вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16.06.2017 року, відповідно до тексту якого встановлено фіктивність ряду підприємств, у тому числі ТОВ Укроргенергогаз , з яким позивач перебував у господарських правовідносинах у перевіряємий період, а тому статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. За наведених обставин спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з фіктивною діяльністю контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином, жодних заяв чи клопотань до суду не надав, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що на підставі повідомлення від 12.09.2017 року №2219 та відповідно до наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 12.09.2017 року №4936-п, заступником начальника відділу аудиту податників території обслуговування Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра управління аудиту Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - ОСОБА_3, згідно із пп.191 .1.1 п.191.1 ст.191, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, пп.78.1.1 п.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України) проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПОЛІС" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укроргенергогаз" (код ЄДРПОУ 32768338) за період вересень 2014 року, за результатами якої складено акт від 26.09.2017 року №13250/04-36-14-17/32456392 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЕНЕРГОПОЛІС" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Укорогенергогаз" за період вересень 2014 року".

В акті перевірки від 26.09.2017 року №13250/04-36-14-17/32456392 відповідачем зроблено висновок про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПОЛІС" вимог податкового законодавства, а саме:

1.п.44.1 ст.44, п.198.1. п.198.2. п.198.3. п. 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 107886 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість в вересень 2014 року на суму 107886 грн.;

2. п.41.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.149.1 ст.149 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік в сумі 97097 грн.

На підставі висновків, викладених в акті від 26.09.2017 року №13250/04-36-14-17/32456392, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 12.10.2017 року №0016831417, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПОЛІС"збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 107 886,00 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції в сумі 26 971,5 грн.;

- від 12.10.2017 року №0016871417, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПОЛІС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 97 097 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 24 274,25 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень є предметом позовної заяви, із якою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПОЛІС".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "ЕНЕРГОПОЛІС" було неправомірно включено до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року, виписані ТОВ "Укроргенергогаз" на суму 107886 грн., з огляду на вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16.06.2017 року, винесений на підставі матеріалів кримінального провадження №201/8082/16-к (пр. № 1-кп/201/11/2017) з тексту якого вбачається, що ОСОБА_4, який був засновником та директором ТОВ "Укроргенергогаз", паспортні та ідентифікаційні дані якого було придбано в червні-липні 2014 року ОСОБА_5 у невстановленої досудовим розслідуванням особи, з метою подальшого придбання суб'єкта підприємницької діяльності без мети здійснення будь-яких видів господарювання на ньому, усвідомлюючи протиправність таких дій. ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 діючи спільно у складі організованої злочинної групи та в межах злочинного плату, розроблено ОСОБА_6, набули можливість розпоряджатись всіма майновими і немайновими правами ТОВ "Укроргенергогаз", шляхом його оформлення на номінарного керівника - директора підприємства ОСОБА_4, який не був обізнаний про мету діяльності ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5

При цьому, суд першої інстанції надані позивачем первинні документи не прийняв в якості підтверджуючих доказів, оскільки вважає, що останні не можуть спростовувати факт встановлення вироком Жовтневого районного суду у справі за матеріалами кримінального провадження №201/8082/16-к фіктивності Товариства з обмеженою відповідальністю "Укроргенергогаз", з яким позивач перебував у господарських правовідносинах за перевіряємий період, а саме - вересень 2014 року.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність з боку позивача обґрунтування належними доказами в розумінні ст.73, ст.74 КАС України незаконного та необґрунтованого характеру оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому визнав їх правомірними та такими, що прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З наведеними висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПОЛІС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укроргенергогаз" було укладено договір №0970814 від 29 серпня 2014 року, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПОЛІС" доручає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Укроргенергогаз" зобов'язувалось виконати будівельно-монтажні роботи та роботи з технічного обслуговування, зазначені в додатках до даного договору. Згідно п.2.1 Договору загальна вартість робіт по Договору складає 647 313,00 грн., в тому числі ПДВ - 20%.

На підтвердження виконання умов зазначеного вище договору до перевірки надавались податкові накладні (які не потребують включення до ЄРПН), копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: №96 від 02.09.2014 року, №97 від 04.09.2014 року, №98 від 05.09.2014 року, №99 від 08.09.2014 року, №100 від 09.09.2014 року, №101 від 15.09.2014 року, №102 від 17.09.2014 року, №103 від 19.09.2014 року, №104 від 22.09.2014 року, №105 від 24.09.2014 року, №106 від 26.09.2014 року, №107 від 29.09.2014 року, на загальну суму 647 313,00 грн., з яких сума ПДВ - 107885,50 грн. Зазначені суми включено до складу витрат за 2014 рік у сумі 539 427 грн. та до складу податкового кредиту підприємства за вересень у сумі 107 886,00 грн.

Також на підтвердження виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Укроргенергогаз" надано акти здачі-прийняття виконаних робіт, що досліджувались відповідачем під час перевірки та копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: №№1-7 від 02.09.2014 року, №8 від 07.09.2014 року,№№9-10 від 05.09.2014 року, №1 від 09.09.2014 року, №№12-13 від 15.09.2014 року, №№14-15 від 17.09.2014 року, №16 від 19.09.2014 року, №17 від 22.09.2014 року, №№18-21 від 24.09.2014 року, №№22-33 від 26.09.2014 року, №№34-55 від 29.09.2014 року. Окрім того між сторонами були укладені погодження договірної ціни відповідно до договору №0970814 від 29.08.2014 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з акту перевірки, на підтвердження розрахунку між підприємствами позивачем до перевірки було надано платіжне доручення від 10.10.2014 року №2041 на суму 51 785,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ЕНЕРГОПОЛІС" не є кінцевим споживачем отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укроргенергогаз" послуг, на підтвердження чого під час перевірки податковому органу надавались пояснення та лист від 11.08.2017 року за вих.№9, в якому зазначено перелік контрагентів, яким було надано отримані послуги, а також перелік первинних документів, який надавався на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, в тому числі оборотно-сальдові відомості, картка рахунку, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за серпень-листопад 2014 року.

Приписами п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

За приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.п. 185.1. ст.185, п.187.1. ст.187, п.188.1. ст.188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пп..201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п.п. 198.2., 198.3., 198.6. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Слід зазначити, що досліджені під час розгляду справи первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом оформлені відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", всі господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача та доводять наявність змін в активах позивача під час вчинення цих господарських операцій.

Окремі недоліки первинних документів, про які йдеться в акті перевірки, не є достатньою підставою для визнання господарських операцій такими, що реально не відбулися.

Податкові накладні, виписані контрагентами позивача, відображені в акті перевірки та містять усі передбачені законом реквізити, тобто, відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, що є підставою для віднесення Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПОЛІС" сум ПДВ, сплачених у складі вартості послуг, отриманих від його контрагента до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Наявними в матеріалах справи документами також підтверджується використання позивачем товарів, отриманих від його контрагентів у власній господарській діяльності, з огляду на види господарської діяльності ТОВ "ЕНЕРГОПОЛІС": КВЕД 43.22 (основна) монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; КВЕД 33.12 Ремонт і тезнічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Повноваження ТОВ "ЕНЕРГОПОЛІС" здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, у тому числі будівельні та монтажні роботи, підтверджується ліцензією Серії АВ №617243, яка видана 22.02.2012 року із додатками та дозволом на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки терміном дії з 03.03.2011 року по 03.03.2016 року, копія яких містяться в матеріалах справи.

На підтвердження повноважень ТОВ "Укроргенергогаз" на здійснення у спірний період господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, у тому числі будівельних та монтажних робіт, монтаж інженерних робіт, позивач надав до суду копію лецензії Серії АЕ №526152, яка видана 03.09.2014 року, строк дії ліцензії з 01.08.2014 року по 01.08.2017 року, з додатком, а також відомості з ЄДРПОУ щодо цього підприємства.

Відповідач, стверджуючи про нереальність господарських операцій не заперечує того факту, що внаслідок цих операцій змінився майновий стан позивача, а також того факту, що позивач отримав послуги, які використав у власній господарській діяльності.

На підтвердження доводів щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ "Укроргенергогаз", відповідачем було зазначено про вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16.06.2017 року, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 діючи спільно у складі організованої злочинної групи та в межах злочинного плану, розробленого ОСОБА_6, набули можливість розпоряджатись всіма майновими і немайновими правами ТОВ "Укроргенергогаз", шляхом його оформлення на номінального керівника - директора підприємства ОСОБА_4, який не був обізнаний про мету діяльності зазначених осіб. Наведена у вироку інформація, на думку відповідача, дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт отримання робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту безпідставними.

Проте, Верховний Суд у своїй постанові від 27.02.2018 року у справі №802/1853/16-а зазначив, що сам факт наявності вироку, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Враховуючи вказану правову позицію та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16.06.2017 року у справі №201/8082/16-к, яким ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.ч.3, 5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.ч.3, 4 ст.358, ч.2 ст.212 КК України, колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків контролюючого органу та суду першої інстанції про нереальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Укроргенергогаз", оскільки цим вироком не встановлено фіктивності господарських операцій ТОВ "Укроргенергогаз" за участю позивача, а лише встановлено факт реєстрації підприємства на ім'я ОСОБА_4 з метою прикриття незаконної діяльності ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, що саме по собі не є достатнім і необхідним, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказом, що підтверджує обставини нереальності спірних господарських операцій та не виключає факт здійснення позивачем з ТОВ "Укроргенергогаз" реальних господарських операцій, які підтверджено первинними документами.

З вироку Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16.06.2017 року вбачається, що під час розгляду кримінальної справи перевірялись господарські операції підприємств, серед яких було ТОВ "Укроргенергогаз", за період 2013-2014 року з суб'єктом господарювання ТОВ Техно-Сервіс Плюс , яке не має жодного відношення до правовідносин, що досліджуються під час розгляду цієї адміністративної справи.

Зазначеним вироком не встановлено обставин того, що підприємство за участю директора ОСОБА_4 не здійснювало господарську діяльність безпосередньо з ТОВ "ЕНЕРГОПОЛІС", не встановлено протиправності таких дій, а також того чи мають господарські операції ТОВ "Укроргенергогаз" з позивачем ознаки неконтрольованості їх державою, також вироком суду не було встановлено обставин підробки підпису ОСОБА_4 на первинних документах укладних по взаємовідносинам з ТОВ "ЕНЕРГОПОЛІС".

Окрім того, як вбачається з даних ЄДРПОУ ТОВ "Укроргенергогаз" до цього часу є діючим і жодного рішення суду, яке б набрало законної сили, щодо скасування його державної реєстрації, до суду не надано.

За наведених обставин колегія суддів прийшла до висновку про необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо нереальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Укроргенергогаз".

Згідно з ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Рішення суду про визнання правочинів між позивачем та його контрагентом недійсними контролюючим органом до суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в обґрунтування нереальності здійснення господарських операцій з контрагентом також посилається на дані інформаційної бази ДФС України та аналіз податкової звітності контрагента позивача під час дослідження яких було виявлено, що інформація про наявність основних засобів відсутня.

Однак, такі посилання є безпідставними, оскільки вони не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податку від інших осіб, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та визначення суб'єктом господарювання понесених витрат поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Доводи податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки для проведення господарських операцій щодо надання послуг наявність власних основних засобів не є обов'язковим, ці активи можуть використовуватися на інших підставах, передбачених законодавством.

Отже, висновок відповідача про неможливість проведення постачальниками господарських операцій є лише припущенням. Натомість, як зазначалося вище, первинні документи повністю підтверджують реальність проведених між позивачем та ТОВ "Укроргенергогаз" операцій.

Також необхідно зазначити, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та відображення у податковій звітності понесених ним витрат, від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Такий висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини висловленою у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), в якій Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При дотриманні контрагентами законодавчо встановлених вимог до оформлення первинних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність платника податків про зазначення його контрагентами недостовірних відомостей.

Статтею 61 Конституції України передбачено індивідуальний характер відповідальності, яка розповсюджується в тому числі і у вигляді персональної відповідальності кожного платника за ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентами позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинні нести саме ці підприємства.

При цьому з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що на момент укладення угоди та вчинення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ним, а надалі і включення до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість за такими договорами у позивача не було.

Таким чином, колегією суддів не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог вищенаведених норм податкового законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит за спірними операціями з контрагентом чи права на включення витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість за таким договором.

Натомість встановлено, що податкові накладні видані особами, які на час їх видачі були зареєстровані платниками податку на додану вартість та дієздатними юридичними особами. За умови реального здійснення господарських операцій, які призвели до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Колегією суддів встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішенняч були прийняті відповідем з огляду на висновки зроблені за результатами проведеної перевірки про нереальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Укроргенергогаз".

Враховуючи те, що під час розгляду справи позивачем доведено реальність здійснення таких госпорадських операцій з його контрагентом та в повному обсязі спростовані висновки контролюючого органу про порушення вимог податкового законодавства, колегія суддів прийшла до висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2017 року №0016831417 та від 12.10.2017 року №0016871417.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПОЛІС" - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у справі №804/7128/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПОЛІС" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПОЛІС" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.10.2017 року №0016831417 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 134 857,50 грн. та податкове повідомлення-рішення від 12.10.2017 року №0016871417 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 121 371,25 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 12 червня 2018 року, в повному обсязі постанова виготовлена 18 червня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С.В. Білак

Судді Н.А.Олефіренко

В.А.Шальєва