Рішення

від 11.06.2018 по справі 442/1692/17

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/1692/17

Провадження №2-а/442/15/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Нагірна О.Б. ,

за участю секретаря Харіва І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі справу №442/1692/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Дрогобицького району, третя особа Управління Держгеокадастру у Дрогобицькому районі про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою, зобов'язання до вчинення дій,

учасники справи

позивач ОСОБА_3' як В.М.,

представник відповідача ОСОБА_4,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_3 як В.М. звернувся із адміністративним позовом до відповідача, третьої особи Управління Держгеокадастру у Дрогобицькому районі про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою, зобов'язання до вчинення дій, депросить визнати протиправним і скасувати рішення ОСОБА_2 сільської ради Дрогобицького району Львівської області від 05 вересня 2016 року № 86, яким ОСОБА_1, відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Самбірська, 4, с. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області, для ведення особистого селянського господарства та безоплатній передачі зазначеної земельної ділянки у власність та зобов'язати ОСОБА_2 сільську раду Дрогобицького району повторно розглянути питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки за цією ж адресою та передачу її у власність для ведення особистого селянського господарства. Адміністративний позов мотивує тим, що оскаржувана відмова мотивована тим, що земельна ділянка (кадастровий номер 4621283900:01:002:0083), яку позивач бажає отримати у власність, належить до сільськогосподарських угідь, використання яких не відповідає нормам, зазначеним у ч. 2 ст. 7 Закону України Про особисте селянське господарство , як істотним для ведення особистого селянського господарства. Вважає вищезазначене рішення відповідача протиправним і таким, що порушує його право на одержання земельної ділянки із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним Кодексом України.

З огляду на такі обставини, вважає, що позовні вимоги адміністративного позову є підставними, а тому просить такі задовольнити.

Ухвалою суду від 06.03.2017 року було відмовлено у відкритті провадження у справі. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30.05.2017 таку ухвалу було скасовано, а справу направлено до суду для продовження розгляду до суду першої інстанції.

27.09.2017 позивач подав суду заяву про зміну підстав позову, де ставить ті самі вимоги, мотивує позов тим, що за оскаржуване рішення не проголосувала більшість депутатів від загальної чисельності складу ради, а лише п'ять депутатів, а тому, правових підстав для підписання сільським головою села Нагуєвичі оскаржуваного рішення не існувало.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 як В.М. заявив клопотання про витребування доказів, а саме просить витребувати у розробника землевпорядної техдокументації - фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) належно засвідчену копію погодженого проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 яку ОСОБА_6, земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у с. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області.

Ухвалою суду від 15.03.2018 було винесено ухвалу про задоволення клопотання про витребування доказів, однак така ухвала залишилась без виконання.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 як В.М. адміністративний позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених письмово..

Представник відповідач ОСОБА_2 селищної ради - ОСОБА_4 в судовому засіданні позов заперечила, що дозвіл на розробку проекту землеустрою видавався попередньою каденцією депутатського скликання ОСОБА_2 сільської ради. Однак, така ділянка насправді не може бути передана у власність позивачу, так як більшу частину такої займає будівля зернового складу, а тому зазначена ділянка може бути передана лише для обслуговування даної будівлі. Крім того, в складі спірної земельної ділянки немає ані ріллі, ані сіножаті, а тому вона не може бути передана для ведення сільського господарства, оскільки не відповідає вимогам ч. 2 ст. 7 Закону України Про особисте селянське господарство , яка передбачає перелік обов' язків членів особистого селянського господарства.

Вислухавши вступне слово учасників процесу, оглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 4) ч. 1 ст. 5 КАС України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності субєкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частиною 2 статті 22 Земельного кодексу України (далі ЗК України ) визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, п. а ч.3 ст.22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Конституцією України закріплено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом (ч. 4 ст. 13); право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ч.2 ст.14).

За приписами ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної або комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу . У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, Рада Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу , забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч.6 ст.118 Земельного кодексу України ).

Судом встановлено, що рішенням ОСОБА_2 сільської ради Дрогобицького району від 16 жовтня 2015 року № 470 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею: 0,4783 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу (господарський двір) ОСОБА_2 сільської ради в с. Нагуєвичі на вул. Самбірській, 4(а/с 65). Така обставина свідчить про відповідність місця розташування об'єкта вимогам закодавства.

Згідно до Витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 28.09.2015 (а/с 66, 67) та від 06.10.2015( а/с 68) ОСОБА_3 як В.М. володіє на правом власності спорудою (навіс зерносклад), нежитловою будівлею зерноскладу,нежитловою будівлею зерноскладу, що розташовані по вул. Самбірська, 4 в с. Нагуєвичі Дрогобицького району на підставі ухвали Дрогобицького міськрайонного суду від 15.09.2011 про затвердження мирової угоди (а/с 75).

23 червня 2016 року Управлінням Держгеокадастру у Дрогобицькому раї Львівської області на підставі погодженої технічної документації землеустрою проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,478. у с. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області в Державному земельному кадастрі та присвоєно їй кадастровий номер 4621283900:01:002:0083. Ціль призначення земельної ділянки - 01.03 Для ведення особистого селянського господарства ; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; і використання земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства (а/с 69).

Згідно з ч. 9 ст. 186 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень визначених статтею 122 його Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення і затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надання її у власність.

Рішенням ОСОБА_2 сільської ради Дрогобицького району № 86 від 05 вересня 2016 року відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Самбірська, 4, с. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області, загальною площею 0,4783 га (кадастровий номер 4621283900:01:002:0083) для ведення особистого селянського господарства та безоплатній передачі зазначеної земельної ділянки у гласність (а/с 64) .

Така відмова мотивована тим, що вказана земельна ділянка належить до несільськогосподарських угідь (п. б ч. 2 ст. 22 ЗК України), використання яких не відповідає нормам, зазначеним у ч. 2 ст. 7 Закону України Про особисте селянське господарство , як істотним для ведення особистого селянського господарства.

За приписами ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу , розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу , не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки - абзац 3 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України .

Таким чином, за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач повинен був прийняти одне з таких рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови.

Підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.

Розроблений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4783 та ведення особистого селянського господарства у с. Нагуєвичі Дрогобицького району погоджено територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а саме - Управління Держгеокадастру у Дрогобицькому районі Львівської області, який не вивявив жодних недоліків (з наданням строку для їх усунення) зазначеного проекту землеустрою.

23 червня 2016 року Управлінням Держгеокадастру у Дрогобицькому районі Львівської області на підставі вищезазначеної погодженої технічної документи землеустрою проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,478га у с. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області в Державному земельному кадастрі та присвоєно їй кадастровий номер 4621283900:01:002:0083. Ціль призначення земельної ділянки - 01.03 Для ведення особистого селянського господарства ; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; і використання земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до вимог ст.. 186-1 ЗК України Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Як вбачається з оскаржуваного рішення ОСОБА_2 сільської ради , таке мотивоване тим, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, належить до несільськогосподарських угідь посилаючись на п. б ч. 2 ст. 22 ЗК України, використання яких не відповідає нормам, зазначеним у ч. 2 ст. 7 Закону України Про особисте селянське господарство .

Пункт б частини 2 статті 22 ЗК України регламентує, що до земель сільськогосподарського призначення належать: несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення , землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції , землі тимчасової консервації тощо).

Частина 2 статті 7 Закону України Про особисте селянське господарство передбачає, що Члени особистого селянського господарства зобов'язані: дотримуватися вимог земельного законодавства та законодавства про охорону довкілля; забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням; підвищувати родючість грунтів та зберігати інші корисні властивості землі; не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; дотримуватися діючих нормативів щодо якості продукції, санітарних, екологічних та інших вимог відповідно до законодавства; надавати сільським, селищним, міським радам необхідні дані щодо їх обліку.

Водночас у ст. 1 Закону України Про землеустрій" міститься визначене поняття "цільового призначення земельної ділянки" як "використання земель ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою, у встановленому законодавством порядку".Відповідно до ст. 19 ЗК України головним критерієм класифікації земель є основне цільове призначення, що впливає на зміст прав і обов'язків суб'єктів земельних правовідносин. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебували запасі. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішення органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядуван відповідно до їх повноважень.Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектиі землеустрою щодо їх відведення. Земельні ділянки сільськогосподарсько призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу (ст. 20 ЗК України). Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру (ч. 2 ст. 23 ЗК України).

Код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Згідно з Розділом II Класифікації видів цільового призначення земель виду цільового призначення земель „для ведення особистого селянського господарства» присвоєно код КВЦПЗ 01.03. Вищезазначені відомості щодо цільового призначення і виду використання земельної ділянки повністю відповідають змісту Витягу з Державного земельного кадастру НВ-4603648082016 від 23 червня 2016 року, виданого Управлінням Держгеокадастру у Дрогобицькому районі Львівської області щодо державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки у с. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області площею 0,4783 га, з кадастровим номером 4621283900:01:002:0083.

Належне документальне обгрунтування мотивації відмови у затвердженні проекту землеустрою, яким може вважатися затверджена у встановленому закон порядку землевпорядна і містобудівна документація, схеми землеустрою і техніко- економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно територіальних одиниць, проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів тощо, у рішенні ОСОБА_2 сільської ради Дрогобицьк району від 05 вересня 2016 року за № 86 є відсутнє. За змістом ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин виникає спору.

Так, згідно зі ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелог несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісі смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земс лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і двора: землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, зе: тимчасової консервації тощо).

Громадянам землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведег товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Відповідно до статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" (далі - Закон) особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах, спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Статтею 3 цього ж Закону встановлено, що його дія поширюється на фізичних осіб, яким у встановленому законом порядку передано у власність або opeнду земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства; а згідно з ст. 5 Закону земельні ділянки особистого селянського господарства можу використовуватися для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. За змістом ст. 6 Закону до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнай транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птии бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукті продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку. Фактично Законом визначено, що житловий будинок, господарські будівлі та споруди належать до майна особистого селянського господарства.

Отже, аналізуючи оскаржуване рішення ОСОБА_2 сільської ради Дрогобицького району від 05.09.2016 року, суд приходить до висновку про те, що норми права, на яких ґрунтується відмова у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Самбірська, 4, с. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області, загальною площею 0,4783 га , не регулюють спірні правовідносини, оскільки Частина 2 статті 7 Закону України Про особисте селянське господарство , на яку посилається відповідач, не встановлює вимоги щодо земельної ділянки для ведення селянського господарства. Крім цього, єдиною підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою є його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Однак, всупереч зазначеній нормі, рішенням сільської ради не зазначено переліку недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумного строку для усунення таких недоліків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

За правилами встановленими ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу . Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. ОСОБА_2 сільською радою не доведено правомірності оскаржуваного рішення, вимоги позивача щодо визнання його протиправним та скасування відповідають вимогам законодавства та встановленим судом обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 245 КпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Позивачем не було сплачено судовий збір при поданні позову, позов задоволено, тому судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 5 , 19 , 77 , 139 , 243 , 246 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ухвалив :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати п.1 рішення ОСОБА_2 сільської ради Дрогобицького району Львівської області від 5 вересня 2016 року №86, яким ОСОБА_1 відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за адресою: вул..Самбірська,4 в с. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області, загальною площею 0,4783 га (кадастровий номер 4621283900:01:002:0083) для ведення особистого селянського господарства та безоплатній передачі зазначеної ділянки у власність.

Зобов'язати ОСОБА_2 сільську раду Дрогобицького району Львівської області (вул..Івана Франка,260 с.Нагуєвичі, Дрогобицький район, 82126; код ЄДРПОУ 04374683) повторно розглянути питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою : вул..Самбірська,4, с.Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області, загальною площею 0,4783 га (кадастровий номер 4621283900:01:002:0083) та передачу її у власність для ведення особистого селянського господарства та прийняти відповідне рішення по суті.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного адміністративного суду Львівської області через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.06.2018 року.

Суддя Нагірна О.Б.