Рішення

від 19.03.2009 по справі 2-114/09

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-114/09

РІШЕННЯ

Іменем України

19 березня 2009 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Нежура В.А.

при секретарі - Тарковській Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України, Річкового координаційного аварійно - рятувального центру у м. Києві, Державної спеціалізованої (воєнізованої) аварійно - рятувальної служби на водних об'єктах України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої смертю годувальника, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2007 року позивачі звернулися в суд з позовом до Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої смертю годувальника.

26.10.2007 року позивачі уточнили свої вимоги та просить стягнути з Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України, Річкового координаційного аварійно - рятувального центру у м. Києві, Державної спеціалізованої (воєнізованої) аварійно - рятувальної служби на водних об'єктах України на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 збитки у розмірі страхової суми за обов'язковим особистим страхуванням, належної до виплати у зв'язку з загибеллю ОСОБА_3 у розмірі 119 232 грн. 00 коп., а також стягнути солідарно із відповідачів по 200 000 гр. на користь кожного позивача заданої моральної шкоди (а.с. -76).

В судовому засіданні позивача ОСОБА_1, яка також представляла інтереси своєї дочки ОСОБА_2 підтримала уточнені позовні вимоги та пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на комплексних навчаннях з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру на об'єктах екосистеми у складних умовах, на озері Пісочне, Старовижівського району, під час водолазних робіт загинув її чоловік і батько ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

На місці пригоди працювала спеціальна комісія по розслідуванню нещасного випадку. Розглянувши обставини та причини нещасного випадку з смертельним наслідком, що стався з водолазом ВКАРЦ м. Києва комісія прийшла до висновку, що даний нещасний випадок пов'язаний з виробництвом.

Згідно Акта про нещасний випадок від 25.06.07 р. трагічна смерть ОСОБА_3 пов'язана з порушенням співробітниками МНС України правил техніки безпеки.

Про факт загибелі водолаза родину повідомили співробітники РКАРЦ у м. Києві о 23 год. 30 хв. ІНФОРМАЦІЯ_1 сказавши, що у нього зупинилось серце, а про те, що він загинув при виконанні службових обов'язків на навчаннях, повідомили після виходу інформації на телеканалі "1+1".

Під час особистих зустрічей у МНС України співробітники систематично безпідставно принижували честь та професійну майстерність ОСОБА_3 При цьому дружині безпідставно наголошувалось на тому, що її чоловік вживав спиртні напої під час

виконання службових обов'язків і саме це стало причиною його загибелі, але дане твердження повністю спростовується Актом судово - медичної експертизи, яким встановлено, що етилового спирту в крові загиблого не виявлено.

Наказом від 13.06.07 р. № 40 "Про матеріальну допомогу" прийнято рішення, надати родині загиблого ОСОБА_3 матеріальну допомогу у розмірі чотирьох посадових окладів.

Допомогу на поховання було виплачено 08.09.2007 року, після того як дружина загиблого взяла участь у прес - конференції.

Протягом декількох останніх років сталося так, що ОСОБА_3 був єдиними годувальником, оскільки дружина безробітна, донька навчається з 2002 року на платній основі у вищому навчальному закладі.

Нещасний випадок та його наслідки привели дружину та доньку загиблого до тяжких фізичних і моральних страждань, порушили нормальні життєві зв'язки і вимагають додаткових зусиль для організації матеріального забезпечення сім'ї.

В результаті перенесеного нервового потрясіння дружина відчула значне погіршення стану здоров'я, яке потребує тривалого відновлення та лікарського нагляду.

Донька загиблого в результаті перенесеного нервового потрясіння, позбавилась нормального сну, і не може перебувати у квартирі одна та потребує постійної присутності близьких людей.

Відповідачі в судовому засіданні проти позову заперечували.

Представник МНС України вказувала на те, що навчання проводились відповідно до наказу МНС України від 29.05.2007 № 379 "Про організацію та проведення комплексних навчань з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру на об'єктах екосистеми у складних умовах" та розпорядження ДСВАРСВО від 02.06.2007 р. № 49-р "Про участь у комплексному навчанні", представник вважає, що з боку службових осіб МНС України не було протиправних діянь, відсутня вина у заподіянні шкоди, а тому немає й відповідного причинного зв'язку.

Щодо інших вимог зазначила, що відповідно до ст. 1 Закон України "Про аварійно-рятувальні служби" рятувальник - це особа, яка має відповідну спеціальну підготовку, атестована на здатність до проведення аварійно-рятувальних робіт і безпосередньо бере у них участь, має спеціальну фізичну та психологічну підготовку та відповідає за їх підтримання.

На підставі статті 11 Закону та пункту 4.1. Порядку атестації аварійно-рятувальних служб та рятувальників, затвердженого наказом МНС України від 19.06.2003 р. № 201, рятувальники проходять атестацію - не рідше одного разу на три роки для підтвердження професійного рівня, а також при присвоєнні рятувальнику відповідного класного звання.

Згідно із статтею 25 Закону вказаного Закону рятувальники у разі зарахування їх до штату професійної аварійно-рятувальної служби або залучення в індивідуальному порядку чи в складі об'єктової аварійно-рятувальної служби до проведення аварійно-рятувальних робіт підлягають обов'язковому особистому страхуванню на випадок захворювання, часткової або повної втрати працездатності, загибелі (смерті), спричинених виконанням обов'язків рятувальників, зазначених у контрактах, укладених під час їх прийому на роботу, або договорах щодо проведення аварійно-рятувальних робіт, до яких вони залучаються.

ОСОБА_3 було переведено з ДП "Мобільний рятувальний центр" МНС до річкового координаційного аварійно-рятувального центру у м. Києві (далі -

РКАРЦ) на посаду водолаза 2 класу 1 -2 групи спеціалізації 2 квітня 2007 року наказом начальника РКАРЦ від 02.04.2007 р. № 20-к.

Посадовою інструкцією водолаза, з якою ОСОБА_3 був ознайомлений, визначено завдання, функції, права і відповідальність водолаза і не передбачено виконання завдань рятувальника.

Згідно із книжкою рятувальника ОСОБА_3, виданого атестаційною комісією ДСВАРС 18 травня 2004 року, він проходив атестацію тільки 6 травня 2004 року.

При прийомі на роботу до РКАРЦ він не проходив атестацію відповідно до вимог зазначених нормативних документів і в цьомиу не було необхідності, оскільки його було прийнято на посаду водолаза, а не рятувальника.

На підставі наказу РКАРЦ від 28.04.2006 № 19 водолаз 2 класу ОСОБА_3 був допущений до керівництва водолазними спусками та до спусків під воду для самостійного виконання водолазних робіт 1-2 груп спеціалізації у водолазному спорядженні з відкритою схемою дихання, автономному та комбінованому, а також до медичного забезпечення водолазних робіт і занурень на глибину до 12 метрів.

Виходячи з вищевикладеного, представник МНС України вважає, що норми статті 25 Закону України "Про аварійно-рятувальні служби" не поширюється на ОСОБА_3, тому позивач не має права на отримання страхової суми за цим видом страхування.

Разом із тим ОСОБА_3 був застрахований відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

На виконання вимог цього Закону ДСВАРСВО листом від 12.07.2007 № 421/36 направило матеріали спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_3 до Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві Шевченківського району м. Києва. Цим Фондом буде нараховано одноразову допомогу у розмірі, не меншому п'ятирічної плати ОСОБА_3, яка була виплачена родині загиблого.

Також ОСОБА_1 отримала допомогу з Благодійного фонду у розмірі 51 тис. грн. Кошти поступили, згідно з платіжним дорученням від 15.06.2007 № 164. Відповідно до наказу МНС України від 13.06.2007 р. № 40 позивачка отримала матеріальну допомогу на поховання у розмірі чотирьох посадових окладів чоловіка. Отже МНС України усі зобов'язання перед ОСОБА_1. виконало.

Щодо щорічного медичного огляду ОСОБА_3, то відповідно до медичної книжки він проходив медичний огляд 15 травня 2006 року. Пунктом 3.3.9 частини 2 «Єдиних правий безпеки на водолазних роботах», затверджених МОЗ СРСР в 1990 році визначено, що водолази, які прострочили медичний огляд більш ніж на місяць, до спуску до води не допускаються. Отже, ОСОБА_3 повинен був пройти медичний огляд не пізніше 15 червня 2007 року. Тому посилання позивачки на те, що її чоловік не пройшов медичний огляд є не обгрунтованими.

Родина ОСОБА_3 неодноразово зверталась до МНС України з проханням вирішення питання забезпечення житлом. На сьогоднішній день МНС України, ДСВАРСВО та РКАРЦ не можуть надати житло, оскільки для цього немає підстав, і це не передбачено укладеним з чоловіком позивача контрактом. В той же час МНС України неодноразово зверталося до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації щодо забезпечення житлом сім'ї Позивача, на що отримало лист від 16.08.2007 №

099/20-442, що адміністрація на даний час немає можливості забезпечити позачергово житлом сім'ю ОСОБА_3, оскільки це буде порушувати права тих громадян, які перебувають у черзі попереду. Житло буде надано відповідно до загальної черги в порядку черговості.

Представники ДСВАРСВО та РКАРЦ надали суду аналогічні пояснення.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_6, яка також представляла інтереси своєї повнолітньої дочки ОСОБА_2, представників відповідачів, свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на комплексних навчаннях з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру на об'єктах екосистеми у складних умовах, на озері Пісочне Старовижівського району, під час водолазних робіт загинув ОСОБА_3 (а.с. - 9).

На місці пригоди працювала спеціальна комісія по розслідуванню нещасного випадку, яка, розглянувши обставини та причини нещасного випадку з смертельним наслідком, що стався з водолазом ВКАРЦ м. Києва, прийшла до висновку, що даний нещасний випадок пов'язаний з виробництвом.

Згідно Акта про нещасний випадок від 25.06.2007 р. трагічна смерть ОСОБА_3 пов'язана з порушенням посадовими особами МНС України та інших підрозділів Міністерства правил та інших нормативних актів, що регулюють питання техніки безпеки при проведенні водолазних робіт (а.с-19).

ОСОБА_3 був прийнятий на роботу до Річкового координаційного аварійно -рятувального центру у м. Києві на посаду водолаза 2 класу, І-ІІ групи спеціалізації водолазних робіт за переведенням з Державного підприємства "Мобільний рятувальний центр МНС України" з 30.03.2007 p., який є правонаступником річкового рятувально -координаційного центру у м. Києві, створеного відповідно до наказів МНС України № 272 від 18.10.2005 p., № 295 від 31.10.2005 року, наказу Штабу Державної спеціалізованої (воєнізованої) аварійно - рятувальної служби МНС України № 15 від 25.11.2005 року та входить до сфери управління МНС України (а.с. - 83 - 85).

Водолази першої та другої групи спеціалізації робіт, згідно Наказу про упорядкування умов оплати праці та установлення схем тарифних розрядів працівників бюджетних установ, закладів та організацій МНС України від 10.07.2006 р. № 431, виконують суднопідйомні та аварійно - рятувальні роботи.

Згідно протоколу від 28.04.2006 року № 1 Засідання водолазної комісії ОСОБА_3 було допущено до керівництва водолазними роботами III групи спеціалізації водолазних робіт, до самостійного виконання, забезпечення та обслуговування водолазних робіт і занурень III групи спеціалізації водолазних робіт.

Згідно ст. 25 Закону "Про аварійно-рятувальну службу", рятувальники у разі зарахування їх до штату професійної аварійно-рятувальної служби або залучення в індивідуальному порядку чи в складі об'єктової аварійно-рятувальної служби до проведення аварійно-рятувальних робіт підлягають обов'язковому особистому страхуванню на випадок захворювання, часткової або повної втрати працездатності, загибелі (смерті), спричинених виконанням обов'язків рятувальників, зазначених у контрактах, укладених під час їх прийому на роботу, або договорах щодо проведення аварійно-рятувальних робіт, до яких вони залучаються.

Пунктом 18 Статуту РКАРЦ м. Києва передбачено, що на основний особовий склад Центру поширюються права, обов'язки, пільги та соціальні гарантії, що передбачені для рятувальників згідно з чинним законодавством.

Відповідно до пункту 19 Статуту РКАРЦ, основний особовий склад Центру підлягає особистому страхуванню на випадок захворювання, часткової або повної втрати працездатності.

Розділом 4 Положення про Державну спеціалізовану (воєнізовану) аварійно-рятувальну службу на водних об'єктах МНС України також передбачено, що страхування передбачено, що страхування особового складу ДСВАРСВО на випадок захворювання, часткової або повної втрати працездатності, загибелі (смерті), спричинених виконанням ними службових обов'язків, здійснюється згідно з чинним законодавством.

Страхування рятувальників професійних аварійно - рятувальних служб здійснюють органи виконавчої влади, які створюють аварійно - рятувальні служби, за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих служб.

Страхування здійснюється на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку займає рятувальник, але не менше однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відмовляючи в задоволенні пред'явлених вимог в цій частині в повному обсязі суд виходив із вимог частини 6 ст. 25 Закону "Про аварійно-рятувальну службу" про те, що порядок і умови обов'язкового особистого страхування рятувальників встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з офіційного листа за підписом Заступника Міністра МНС України В. Баранчука від 18.03.2009 року на даний час відповідного нормативно-правового акту, щодо виконання зазначеної норми Закону, Урядом не прийнято, що у свою чергу, унеможливлює страхування зазначеної категорії осіб Міністерством.

Відсутність на час загибелі ОСОБА_3 встановленого Урядом порядку і умов реалізації вимог Закону щодо обов'язкового особистого страхування рятувальників, має як наслідок і відсутність належного фінансування на вказані цілі, а інших джерел, які могли бути використані МНС України або і РКАРЦ, з яким загиблий перебував у трудових відносинах, не було передбачено.

За таких обставин з'ясування питання, чи виконував ОСОБА_3 фактично обов'язки рятувальника під час проведення навчань у Волинській області, і у зв'язку із цим він підпадав під дію Закону про обов'язкове особисте страхування, не має правового значення для правильного вирішення даної справи, оскільки норма Закону, якою врегульовані ці питання не могла бути реалізована з причин, незалежних від волі МНС України чи РКАРЦ..

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Частина 2 ст. 1168 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією особою.

Суд визнав частково обгрунтованими вимоги позивачів щодо відшкодування їм моральної шкоди, з оскільки, як встановлено в ході розгляду справи факт завдання моральної шкоди дружині і донці загиблого ОСОБА_3 мав місце і є доведеним належним чином.

Завдану позивачам шкоду суд вважає необхідним стягнути із РКАРЦ, який є окремою юридичною особою, і з яким ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах на підставі укладеного строкового контракту. Як вбачається з матеріалів справи, невиконання службовими особами РКАРЦ належним чином своїх посадових обов'язків потягло за собою загибель ОСОБА_3

Разом із тим визнаючи розмір завданої шкоди, судом до уваги враховані встановлені обставини справи, а також те, що РКАРЦ є бюджетною організацією, утримання якої

здійснюється головним чином за рахунок надходжень із державного бюджету, і тому відшкодуванню підлягає шкода в розмірі по 20 000 гр. кожному позивачу.

Щодо вимог до МНС України і ДСВАРСВО, то суд вважає необхідним відмовити у їх задоволенні, як такі, що пред'явленні до не належним відповідачів.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 24, 25 Закону України «Про аварійно-рятувальну службу», ст. 25 Закону України "Про охорону праці", ст.ст. 10,11, 58-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Річкового координаційного аварійно - рятувального центру у м. Києві МНС України (01032, м. Київ, вул. Вокзальна, 7, код ЗКПО 34002220) на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (проживають АДРЕСА_1) кожній по 20 000 (двадцять тисяч) гр. 00 коп. завданої моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути із Річкового координаційного аварійно - рятувального центру у м. Києві МНС України (01032, м. Київ, вул. Вокзальна, 7, код ЗКПО 34002220) в доход держави 17 (сімнадцять) гривень 00 коп. держмита та 15 (п'ятнадцять) гр. 00 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10 - денного строку для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження подано, але апеляційна скарга не була подана у 20 - денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.