Постанова

від 13.06.2018 по справі 909/749/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД



ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2018 р.                                                                 Справа №   909/749/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді                                                            Дубник О.П.

суддів                                                                                Скрипчук О.С.

                                                                                ОСОБА_1

при секретарі                                                            Лагутіні В.Б.

розглянув апеляційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області №05-662вих-18 від 18.05.2018р. (вх. № 01-05/1577/18 від 25.05.2018р.)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.04.2018р. (суддя Деделюк Б.В., повний текст складено 03.05.2018р.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) "Аверс-Ю.Г." про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2017р. за нововиявленими обставинами

у справі № 909/749/17

за позовом: першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури, м. Івано-Франківськ в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

до відповідача: ТОВ "Аверс-Ю.Г.", м. Івано-Франківськ

про стягнення збитків в сумі 202975,37 грн.

за участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_2 – прокурор Прокуратури Львівської області (посвідчення № 047903 від 13.09.2017р.).

від позивача: ОСОБА_3 - представник (довіреність в матеріалах справи).

від відповідача: ОСОБА_4 - адвокат (ордер в матеріалах справи).

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України) не заявлялось.

У судовому засіданні 13.06.2018р. здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ст. 222 ГПК України.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2018р. відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 16.06.2018р.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.04.2018р. (суддя Деделюк Б.В.)  у справі №909/749/17  заяву ТОВ "Аверс-Ю.Г." про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2017 у справі 909/749/17 за нововиявленими обставинами задоволено частково та змінено рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2017 у даній  справі. Стягнуто з ТОВ "Аверс-Ю.Г." на користь Івано-Франківської міської ради 62183,57 грн. збитків за період з 01.01.2016р. по 29.11.2016р. Стягнуто з ТОВ "Аверс-Ю.Г." на користь прокуратури Івано-Франківської області 932,75 грн. судового збору. В решті позову відмовлено. Стягнуто з прокуратури Івано-Франківської області на користь ТОВ "Аверс-Ю.Г." судовий збір за перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами в сумі 1399,14 грн.

Судове рішення у справі мотивоване ч. 4 ст. 75, ст. 325 ГПК України, п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" від 27 лютого 1981року № 1, ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997р. №280/97-ВР (далі – Закон №280/97-ВР) і зроблено висновок, що  нарахування збитків за використання земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів за період  2013-2015 роки здійснено на підставі рішення Івано-Франківської міської ради від 25.06.2011 р.  № 248-10/1 "Про внесення змін до рішення сесії міської ради від 10.07.2008 "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківська", тобто рішення органу місцевого самоврядування, яке в судовому порядку скасовано. Місцевим господарським судом констатовано, що на момент прийняття рішення судом не встановлено факт визнання незаконним та скасування в судовому порядку рішення Івано-Франківської міської ради № 248-10/1 від 25.06.2011 р., оскільки інформацію про цей факт не опубліковано у встановленому чинним законодавством України  порядку. Більше того, дані офіційного сайту Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області вказують на чинність рішення Івано-Франківської міської  ради № 248-10/1 від 25.06.2011 р., у зв ‘язку із чим відповідачу не було відомо про дану обставину.

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області не погоджується з ухваленим рішенням суду, вважає його незаконним з підстав неправильного застосування норм матеріального  права та порушення норм процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає, зокрема, що, оскільки  предметом позову є стягнення з відповідача збитків, розрахованих з 29.11.2013р. , факт скасування п. 2 рішення Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008р., яким нормативну грошову оцінку земель міста введено в дію з дати прийняття, не може бути нововиявленою обставиною у справі у розумінні ст. 320 ГПК України. Зазначає, що рішення Івано-Франківської міської ради від 25.06.2011р. № 248-10/1 "Про внесення змін до рішення сесії міської ради від 10.07.2008 "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківська" є нормативно-правовим актом, а судом першої інстанції допущено довільне трактування змісту постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015р., у якій не вказано з якого конкретного моменту втрачають чинність скасовані пункти рішення органу місцевого самоврядування  від 25.06.2011р. № 248-10/1. Стверджує, що у разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не визначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням. Зазначає, що нормативна грошова оцінка земель м. Івано-Франківська, затверджена рішенням Івано-Франківської міської ради від 25.06.2011р. № 248-10/1 була чинною до 25.10.2015р. (до моменту набрання законної сили постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015р. у справі №876/7281/15) і правомірно застосовувалась при розрахунку збитків за період з 29.11.2013р. по 25.10.2015 року, а за період з 25.10.2015р. по 01.01.2016р. нарахування збитків Івано-Франківською міською радою не здійснювалось.    Апелянт просить оскаржуване рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви  ТОВ "Аверс-Ю.Г." про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2017р. у даній справі за нововиявленими обставинами відмовити.

Івано-Франківська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу підтримує доводи прокуратури, викладені в апеляційній скарзі. Зазначає, зокрема, , що нормативно-правові акти визнані судом незаконними,  втрачають чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням, а не з моменту їх прийняття, якщо інша дата не встановлена судом, а тому нормативна грошова оцінка земель м. Івано-Франківська, затверджена рішенням Івано-Франківської міської ради від 25.06.2011р. № 248-10/1 була чинною до 25.10.2015р. і правомірно застосовувалась при розрахунку збитків за період з 29.11.2013р. по 25.10.2015 року.

Відповідач не надав відзиву на апеляційну скаргу.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані по справі докази, та дослідивши фактичні обставини у справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, при цьому, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини та керувалася такими мотивами.

Як вбачається зі справи, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2017р. (з урахуванням описки,  виправленої ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2017р.), яке набрало законної сили 08.11.2017р.,  відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "Аверс-Ю.Г." про застосування позовної давності, позовні вимоги першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до ТОВ "Аверс-Ю.Г." про стягнення збитків за використання землі комунальної власності без правовстановлюючих документів в сумі 202975,37  грн. задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Аверс-Ю.Г." 174463,64 грн. збитків, за період з 29.11.2013 по 29.11.2016. Стягнуто з ТОВ "Аверс-Ю.Г." на користь прокуратури Івано-Франківської області 3044,63  грн. судового збору. В решті позову відмовлено (а.с. 145-150, 156-157, т.1).

08.11.2017 р. Господарським судом Івано-Франківської області на примусове виконання ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2017р. у справі №909/749/17 видано накази (а.с. 158,159, т. 1).

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.11.2017р. розстрочено виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2017р. у справі №909/749/17 та затверджено графік виконання рішення (а.с. 171-173, т.1).

30.03.2018р.  ТОВ "Аверс-Ю.Г." подало до Господарського суду Івано-Франківської області заяву про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2017р. у справі № 909/749/17 за нововиявленими обставинами. Вимоги заяви мотивовані тим, що відповідачу стало відомо про істотні для господарської справи №909/749/17 обставини, які не були і не могли бути відомі йому на момент розгляду згаданої господарської справи. Зазначає, що як вбачається з розрахунку збитків, заподіяних внаслідок використання земельних ділянок з порушенням законодавства,  в основі розрахунку збитків лежать дані технічної документації про нормативну грошову оцінку землі. Так, за період з 01.01.2016 р. використовувалась Технічна документація про нормативну грошову оцінку земель міста Івано-Франківськ, затверджена рішенням Івано-Франківської міської ради № 1733-54 від 19.05.2015 р. «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківськ». Дане рішення на даний момент є чинним, а тому збитки згідно розрахунку за період з 01.01.2016 р. по 29.11.2016 р. обчислені вірно на момент розгляду справи. Однак, при розрахунку нормативної грошової оцінки за попередні періоди, починаючи з 07.10.2013 р., позивачем було використано Технічну документацію про нормативну грошову оцінку земель міста Івано-Франківськ, затверджену рішенням Івано-Франківської міської ради б/н від 10 липня 2008 року «Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська» та рішенням Івано-Франківської міської ради № 248-10/1 від 25 червня 2011 року, однак дані рішення були визнані незаконними та скасовані, а тому така Технічна документація про нормативну грошову оцінку земель міста Івано-Франківськ не могла бути використана при здійсненні розрахунку збитків за період з 29.11.2013 р. по 25.10.2015 р., оскільки втратила юридичну силу з моменту прийняття рішення про її затвердження. У заяві також зазначає, що відповідач не знав та не міг знати про те, що рішення Івано-Франківської міської ради № 248-10/1 від 25 червня 2011 року було визнано незаконним і скасовано, оскільки інформацію про цей факт не було публіковано позивачем  у встановленому чинним законодавством України порядку

Стверджує, що факт незаконності рішення Івано-Франківської міської ради № 248-10/1 від 25 червня 2011 року має всі ознаки нововиявленої обставини, а відповідач дізнався про обставини щодо визнання незаконним та скасування рішення Івано-Франківської міської ради № 248-10/1 від 25 червня 2011 року за нововиявленими обставинами в розумінні ГПК України, починаючи з 15.04.2018 р. (а.с. 4-11, т.2).

Згідно ч. 1 ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до п.1  ч. 2 ст. 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно п.  2  постанови пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розмір збитків при використанні земель без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) земельної ділянки, дорівнює сумі, яка могла б надійти до місцевого бюджету у разі, якщо б зазначений договір був укладений між орендарем та орендодавцем, або у разі, якщо був би здійснений розрахунок земельного податку. Розмір збитків нараховується на підставі даних нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно наявних у справі розрахунків сума  збитків складає 107    971,31 грн. та 95004,06 грн. за дві земельні ділянки (а.с. 47, 48, т.1) Ставка орендної плати становить 3% нормативної грошової оцінки. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,5506 га згідно інформації Держгеокадастру та поданого розрахунку позивача становить:

з 29.11.2013 по 01.01.2014 - 2506221,08 грн.

з 01.01.2014 по 01.01.2015 - 2506221,08 грн.

з 01.01.2015 по 25.10.2015 - 3129775,58 грн.

з 01.01.2016 по 29.11.2016 - 3550323,86 грн. (а.с. 47, т.1).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,2049 га згідно інформації Держгеокадастру та поданого розрахунку позивача становить:

з 29.11.2013 по 01.01.2014 - 932663,82 грн.

з 01.01.2014 по 01.01.2015 - 932663,82 грн.

з 01.01.2015 по 25.10.2015 - 1164713,07 грн.

з 01.01.2016 по 29.11.2016 - 1321215,69 грн. (а.с. 48, т.1).

Рішенням Івано-Франківської міської ради № 248-10/1 від 25 червня 2011 року "Про внесення змін до рішення сесії міської ради від 10.07.2008 "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківська" визначено про втрату чинності нормативно грошової оцінки з моменту затвердження нової грошової оцінки та затверджено нову нормативно грошову оцінку з 01.01.2011 в розмірі 248,79 грн. за 1 кв.м.   (а.с. 20-21, т. 2)

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015р. по справі №876/7281/15, рішення Івано-Франківської міської ради №248-10/1 від 25.06.2011 р. визнано незаконним та скасовано в частині п.1 та п.6 (а.с. 22-25, т.2).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2016р. у справі №К/800/48385/15 залишено без змін постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015р. (а.с. 26-30, т.2). При цьому, суд касаційної інстанції зазначив, що згідно ч.12 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішення Івано-Франківської міської ради № 248-10/1 від 25 червня 2011р. року "Про внесення змін до рішення сесії міської ради від 10.07.2008 "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківська" втратило юридичну силу з моменту його прийняття. Відповідно, колегія суддів звертає увагу на те, що застосування позивачем та ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області матеріалів технічної документації про нормативну грошову оцінку земель міста Івано-Франківська, що затвердженні рішенням №248-10/1 від 25.06.2011 р., та нарахування збитків за 2013-2015 роки є неправомірним.

Як вбачається з рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2017р. у даній справі, на момент прийняття рішення судом не встановлено факт визнання незаконним та скасування в судовому порядку рішення Івано-Франківської міської ради  № 248-10/1 від 25.06.2011 р., оскільки інформацію про цей факт не опубліковано у встановленому чинним законодавством України  порядку.

Крім того, дані офіційного сайту Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області вказують на чинність рішення Івано-Франківської міської  ради № 248-10/1 від 25.06.2011 р. (а.с. 31, 32, т.2), що вказує на неможливість відповідача довідатись про даний факт.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.236 ГПК України  судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що рішення Івано-Франківської міської ради від 25.06.2011р. №248-10/1 "Про внесення змін до рішення сесії міської ради від 10.07.2008 "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківська" є нормативно-правовим актом, а судом першої інстанції допущено довільне трактування змісту постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015р., у якій не вказано з якого конкретного моменту втрачають чинність скасовані пункти   рішення Івано-Франківської міської ради від 25.06.2011р. № 248-10/1. Зазначає, що нормативна грошова оцінка земель м. Івано-Франківська, затверджена рішенням Івано-Франківської міської ради від 25.06.2011р. № 248-10/1 була чинною до 25.10.2015р. і правомірно застосовувалась при розрахунку збитків за період з 29.11.2013р. по 25.10.2015 року, а за період з 25.10.2015р. по 01.01.2016р. нарахування збитків Івано-Франківською міською радою не здійснювалось.

Індивідуально-правовий акт або ще акт індивідуальної дії - це правовий акт компетентного органу або посадової особи, виданий на підставі юридичних фактів і норм права, що визначає права, обов'язки або міру юридичної відповідальності конкретних осіб.  Нормативно-правовий акт - це документ, прийнятий у визначеному порядку компетентним органом публічної влади, у якому містяться норми права,  має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування. Втрата чинності нормативно-правового акту можлива на майбутнє або з моменту набрання чинності самим актом.

Судова колегія відзначає, що рішення Івано-Франківської міської ради № 248-10/1 від 25 червня 2011 року "Про внесення змін до рішення сесії міської ради від 10.07.2008 "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківська" є підзаконним нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування, яке визнано незаконним судами через невідповідність його Закону: акту вищої юридичної сили (Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»). Незаконність означає втрату юридичної сили нормативно-правовим актом з моменту його прийняття, тобто такий нормативно-правовий акт не породжує правових наслідків, окрім пов'язаних з його незаконністю, а тому рішення Івано-Франківської міської ради № 248-10/1 від 25 червня 2011 року "Про внесення змін до рішення сесії міської ради від 10.07.2008 "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківська" є незаконним та скасованим з моменту його прийняття, а саме з 25 червня 2011 року, оскільки судами встановлено, що воно прийняте з порушенням процедури оприлюднення його проекту, тобто воно не набрало чинності.

Згідно ч. 1 ст. ст. 59 Закону  №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч. 5 ст. ст. 59 Закону  №280/97-ВР (у редакції Закону України від 27.03.2014 р. №1170-VII) акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ч. 11 ст. ст. 59 Закону  №280/97-ВР (у редакції Закону України від 27.03.2014 р. №1170-VII). Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (ч. 12 ст. ст. 59 Закону  №280/97-ВР).

Відповідно до правового висновку Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової певності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя.

Враховуючи все вищенаведене,  колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що прийняте у відповідності до вимог норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)  письмовими,  речовими  і  електронними доказами; 2)  висновками експертів; 3)  показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними аналізом матеріалів справи та нормами процесуального права.

Пункт 1  статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Усе викладене дає підстави для залишення без задоволення апеляційної скарги, оскаржуваного рішення суду без змін, у зв’язку із чим згідно із ст. 129 ГПК України на апелянта покладаються судові витрати.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 252, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282, ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.04.2018р.  у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на першого заступника прокурора Івано-Франківської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.06.2018р.

Головуючий суддя                                                            Дубник О.П.

Суддя                                                                                Скрипчук О.С.

          Суддя                                                                                Хабіб М.І.