Ухвала

від 05.10.2018 по справі 909/749/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 909/749/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.04.2018 (суддя Деделюк Б.В. ) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 (головуючий суддя:Дубник О.П., судді: Скрипчук О.С., Хабіб М.І.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Ю.Г." про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2017 за нововиявленими обставинами

за позовом Першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Ю.Г."

про стягнення збитків в сумі 202 975,37 грн.,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Ю.Г." про стягнення збитків в сумі 202975 грн. 37 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Івано-Франківською місцевою прокуратурою встановлено факт використання товариством з обмеженою відповідальністю "Аверс-Ю.Г." земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів, що призвело до заподіяння територіальній громаді м. Івано-Франківська збитків у вигляді неодержаного доходу за використання земельної ділянки в сумі 202975 грн. 37 коп. Заявлені позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 156, 157 ЗК України.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2017 відмовлено в задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Ю.Г." про застосування строку позовної давності.

Позов першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Ю.Г." про стягнення збитків в сумі 202975 грн. 37 коп. задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Ю.Г.", 76014, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. І.Левинського, буд. 3А, корпус 2, на користь Івано-Франківської міської ради, 76004, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, 174460 грн. 29 коп. збитків, за період з 29.11.2013 по 29.11.2016. Розподілено судовий збір. В решті позову відмовлено.

На виконання рішення суду видано накази № 749 та № 750 від 08.11.2017.

Ухвалою суду від 28.11.2017 розстрочено виконання рішення суду від 18.10.2017 та затверджено графік виконання рішення.

30.03.2018 відповідачем подано суду заяву про перегляд рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2017 у справі № 909/749/17 за нововиявленими обставинами.

Звертаючись з заявою про перегляд рішення по справі за нововиявленими обставинами відповідач вказував про те, що відповідачем з'ясовано обставини, які не були встановлені судом та не були відомі відповідачу на час розгляду справи, а саме, позивачем використано дані технічної документації про нормативну грошову оцінку земель м. Івано-Франківськ, затвердженої рішенням Івано-Франківської міської ради, яке визнане в судовому порядку незаконним та скасоване, у зв'язку з чим рішення господарського суду Івано-Франківської області підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.04.2018р. (суддя Деделюк Б.В.) у справі №909/749/17 заяву ТОВ "Аверс-Ю.Г." про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2017 у справі 909/749/17 за нововиявленими обставинами задоволено частково та змінено рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2017 у даній справі. Стягнуто з ТОВ "Аверс-Ю.Г." на користь Івано-Франківської міської ради 62183,57 грн. збитків за період з 01.01.2016р. по 29.11.2016р. Стягнуто з ТОВ "Аверс-Ю.Г." на користь прокуратури Івано-Франківської області 932,75 грн. судового збору. В решті позову відмовлено. Стягнуто з прокуратури Івано-Франківської області на користь ТОВ "Аверс-Ю.Г." судовий збір за перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами в сумі 1399,14 грн.

Судове рішення мотивоване ч. 4 ст. 75, ст. 325 ГПК України, п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" від 27 лютого 1981року № 1, ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997р. №280/97-ВР і зроблено висновок, що нарахування збитків за використання земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів за період 2013-2015 роки здійснено на підставі рішення Івано-Франківської міської ради від 25.06.2011 р. № 248-10/1 "Про внесення змін до рішення сесії міської ради від 10.07.2008 "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківська", тобто рішення органу місцевого самоврядування, яке в судовому порядку скасовано. Місцевим господарським судом констатовано, що на момент прийняття рішення судом не встановлено факт визнання незаконним та скасування в судовому порядку рішення Івано-Франківської міської ради № 248-10/1 від 25.06.2011 р., оскільки інформацію про цей факт не опубліковано у встановленому чинним законодавством України порядку. Більше того, дані офіційного сайту Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області вказують на чинність рішення Івано-Франківської міської ради № 248-10/1 від 25.06.2011 р., у зв'язку із чим відповідачу не було відомо про дану обставину.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

06.07.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Заступником прокурора Львівської області подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.04.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 у справі № 909/749/17 до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2018 року у справі №909/749/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

06.08.2018 Верховний Суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження, здійснення розгляду скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 27.08.2018.

Заступник прокурора Львівської області (скаржник, позивач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправомірно визнали нововиявленою обставиною той факт, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015 визнано незаконним та скасовано п.н.1 та 6 рішення Івано-Франківської міської ради № 248-10/1 від 25.06.201 1 "Про внесення змін до рішення сесії міської ради від 10.07.2008 "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківська".

Вважає, що суди зробили неправильний висновок, що технічна документація про нормативну грошову оцінку земель міста Івано-Франківськ, яка затверджена вказаним рішеннями, не могла використовуватись позивачем при здійсненні розрахунку орендної плати і, відповідно, збитків за недоодержання орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 29.11.2013 по 25.10.2015, оскільки втратила юридичну силу з моменту прийняття .

Також, на думку скаржника задовольняючи заяву відповідача, судами допущено довільне трактування змісту постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015, у якій не вказано, з якого конкретного моменту втрачають чинність скасовані пункти рішення міської ради № 248-10/1 від 25.06.2011.

При цьому, скаржник зазначає, що визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такою акта. У разі визнання акта незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови.

Скаржник з посиланням на практику, яка викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 13.05.2015 у справі № К/9991/2324/12, від 01.04.2010 у справі № К-14648/07, від 17.08.2010 у справі № К-23575/07 , вказує на те, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт і таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Таким чином, скаржник звертає увагу, що нормативно-правові акти, визнані судом незаконними втрачають чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням , а не з моменту їх прийняття, якщо інша дата не встановлена судом, вважає, що оскільки постанова Львівського апеляційного адміністративного суду була прийнята 26.10.2015, тому нараховані збитки за період з 29.11.2013 по 25.10.2015 (до набрання законної сили рішення) підлягають стягненню з відповідача.

З урахуванням зазначеного у касаційній скарзі заступник прокурора Львівської області просить скасувати рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Так, звертаючись з заявою про перегляд рішення за нововиявленою обставиною відповідач вказував на те, що йому стало відомо про істотні для господарської справи №909/749/17 обставини, які не були і не могли бути відомі йому на момент розгляду згаданої господарської справи. При цьому зазначав, що як вбачається з розрахунку збитків, заподіяних внаслідок використання земельних ділянок з порушенням законодавства, в основі розрахунку збитків лежать дані технічної документації про нормативну грошову оцінку землі. Так, за період з 01.01.2016 р. використовувалась Технічна документація про нормативну грошову оцінку земель міста Івано-Франківськ, затверджена рішенням Івано-Франківської міської ради № 1733-54 від 19.05.2015 р. "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківськ". Дане рішення на даний момент є чинним, а тому збитки згідно розрахунку за період з 01.01.2016 р. по 29.11.2016 р. обчислені вірно на момент розгляду справи. Однак, при розрахунку нормативної грошової оцінки за попередні періоди, починаючи з 07.10.2013 р., позивачем було використано Технічну документацію про нормативну грошову оцінку земель міста Івано-Франківськ, затверджену рішенням Івано-Франківської міської ради б/н від 10 липня 2008 року "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська" та рішенням Івано-Франківської міської ради № 248-10/1 від 25 червня 2011 року, які в подальшому були визнані незаконними та скасовані, а тому така Технічна документація про нормативну грошову оцінку земель міста Івано-Франківськ не могла бути використана при здійсненні розрахунку збитків за період з 29.11.2013 р. по 25.10.2015 р. , оскільки втратила юридичну силу з моменту прийняття рішення про її затвердження . У заяві також зазначав, що відповідач не знав та не міг знати про те, що рішення Івано-Франківської міської ради № 248-10/1 від 25 червня 2011 року було визнано незаконним і скасовано, оскільки інформацію про цей факт не було публіковано позивачем у встановленому чинним законодавством України порядку. Стверджував, що факт незаконності рішення Івано-Франківської міської ради № 248-10/1 від 25 червня 2011 року має всі ознаки нововиявленої обставини, а відповідач дізнався про обставини щодо визнання незаконним та скасування рішення Івано-Франківської міської ради № 248-10/1 від 25 червня 2011 року за нововиявленими обставинами в розумінні ГПК України, починаючи з 15.04.2018 р. (а.с. 4-11, т.2).

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області зазначав, що оскільки предметом позову є стягнення з відповідача збитків, розрахованих з 29.11.2013р. , факт скасування п. 2 рішення Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008р., яким нормативну грошову оцінку земель міста введено в дію з дати прийняття, не може бути нововиявленою обставиною у справі у розумінні ст. 320 ГПК України. При цьому звертав увагу на те, що рішення Івано-Франківської міської ради від 25.06.2011р. № 248-10/1 "Про внесення змін до рішення сесії міської ради від 10.07.2008 "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківська" є нормативно-правовим актом , а в постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015р. не вказано, з якого конкретного моменту втрачають чинність скасовані пункти рішення органу місцевого самоврядування від 25.06.2011р. № 248-10/1. Стверджує, що у разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий , якщо інше не встановлено законом або не визначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням . Крім того посилався, що нормативна грошова оцінка земель м. Івано-Франківська, затверджена рішенням Івано-Франківської міської ради від 25.06.2011р. № 248-10/1 була чинною до 25.10.2015р . (до моменту набрання законної сили постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015р. у справі №876/7281/15) і правомірно застосовувалась при розрахунку збитків за період з 29.11.2013р. по 25.10.2015 року , а за період з 25.10.2015р. по 01.01.2016р. нарахування збитків Івано-Франківською міською радою не здійснювалось.

Задовольняючи частково заяву відповідача про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суди обох інстанцій визнали нововиявленою обставиною скасування постановою Івано-Франківського міського суду від 14.12.2009 у справі №2а-1965/2009 (залишеною без змін ухвалою ВАСУ від 22.12.2010) рішення Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008 "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська", а також скасування постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015р. у справі №876/7281/15, п.п. 1,6 рішення Івано-Франківської міської ради №248-10/1 від 25.06.2011, яким затверджено матеріали нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська.

За вказаних підстав, суди зробили висновок, що технічна документація про нормативну грошову оцінку земель міста Івано-Франківська, яка затверджена вказаним рішенням, не могла використовуватися позивачем при здійсненні розрахунку орендної плати і відповідно збитків за недоодержання орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 29.11.2013 по 25.10.2015, оскільки втратила юридичну силу з моменту прийняття .

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї суд касаційної інстанції відмічає наступне.

Відповідно до ст. 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто, підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону.

Як зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням Івано-Франківської міської ради № 248-10/1 від 25 червня 2011 року "Про внесення змін до рішення сесії міської ради від 10.07.2008 "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківська" визначено про втрату чинності нормативно грошової оцінки з моменту затвердження нової грошової оцінки та затверджено нову нормативно грошову оцінку з 01.01.2011 в розмірі 248,79 грн. за 1 кв.м. (а.с. 20-21, т. 2). Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015р . у справі №876/7281/15, рішення Івано-Франківської міської ради №248-10/1 від 25.06.2011 р. визнано незаконним та скасовано в частині п.1 та п.6 (а.с. 22-25, т.2). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2016р. у справі №К/800/48385/15 залишено без змін постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015р. (а.с. 26-30, т.2).

Суди дійшли висновку, що технічна документація про нормативну грошову оцінку земель міста Івано-Франківська, яка затверджена вказаним рішенням, не могла використовуватися позивачем при здійсненні розрахунку орендної плати і відповідно збитків за недоодержання орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 29.11.2013 по 25.10.2015, оскільки втратила юридичну силу з моменту прийняття. Посилаючись на ч. 4 ст. 75 ГПК України , вважали, що рішення Івано-Франківської міської ради № 248-10/1 від 25 червня 2011р. року "Про внесення змін до рішення сесії міської ради від 10.07.2008 "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківська" втратило юридичну силу з моменту його прийняття.

Разом з тим, Верховний Суд не може погодитися з вказаною позицією судів попередніх судових інстанцій виходячи з наступного.

Так, в постанові Верховного Суду України від 08.12.2009 у справі № 21-1573во09 за позовом ЗАТ "Укрнафта" до Кременчуцької об'єднаної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого правового висновку:

"Всі суди розглядали вимогу (частково або повністю її задовольняли) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень (нечинним податкового повідомлення-рішення), які є індивідуальними актами. Водночас, такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням."

Також в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21.08.2018 у справі №265/6419/16-а та від 31.08.2018 у справі №822/1815/16 була викладена аналогічна правова позиція, що у разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

При цьому у справі №822/1815/16 Верховний Суд вказав, зокрема, таке:

"Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року N 426 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року N 957 залишалась чинною до 11 лютого 2016 року - дати набрання законної сили судового рішення про визнання її незаконною та нечинною . Тобто станом на день вчинення позивачем порушення, яке полягало у здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої - 03.09.2015 та 13.01.2016, вказаний нормативно-правовий акт був чинним ."

Колегія суддів касаційного суду по даній справі, що переглядається, повністю погоджується з правовою позицією, викладеною у зазначених постановах Верховного Суду України та Верховного Суду, та не вбачає підстав для відступу від неї.

Таким чином, нормативно-правові акти, визнані судом незаконними, втрачають чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням, а не з моменту їх прийняття, якщо інша дата не встановлена судом.

Враховуючи наведене, нормативна грошова оцінка земель м. Івано-Франківська, затверджена рішенням Івано-Франківської міської ради від 25.06.2011, яке судами було обґрунтовано визнано саме підзаконним нормативно-правовим актом, була чинною до 25.10.2015 (моменту набрання законної сили постановою Львівського апеляційного адміністративного суду) і правомірно застосовувалась при розрахунку розміру неодержаного позивачем Івано-Франківською міською радою доходу за період з 29.11.2013 по 25.10.2015.

За період з 25.10.2015 по 01.01.2016 нарахування збитків Івано-Франківською міською радою не здійснювалось в зв'язку з втратою чинності нормативною грошовою оцінкою земель .

За викладених обставин колегія суддів касаційного суду доходить висновку про обґрунтованість доводів касаційної скарги.

Згідно з п.3 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд."

Відповідно до ст.311 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

2. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

3. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

4. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини."

З урахуванням зазначеного, суд касаційної інстанції доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення підлягають скасуванню в повному обсязі з прийняттям нового рішення , яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Ю.Г." про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по справі №909/749/17 необхідно відмовити повністю.

Відповідно до приписів ст.ст. 129, 315 ГПК України, судові витрати у справі за розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами належить покласти на відповідача у зв'язку з відмовою у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч.1 ст.327 Господарського процесуального кодексу України:

"Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції."

Керуючись статтями 129, 301, 308, 311, 315, 317, 320, 325 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.04.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.04.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 у справі № 909/749/17 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Ю.Г." про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по справі №909/749/17 відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Ю.Г." (код ЄДРПОУ 23797113) на користь прокуратури Івано-Франківської області (р/р 35215084003924, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03530483) 4566 грн. 95 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Ю.Г." (код ЄДРПОУ 23797113) на користь прокуратури Львівської області (р/р №35211093000774 УДКСУ у м. Києві, МФО 820172, іден.код 02910031) 9133 грн. 90 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський