Постанова

від 19.06.2018 по справі 484/722/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №484/722/18 19.06.2018

Провадження №22-ц/784/948/18

Єдиний унікальний номер судової справа № 484/722/18

Провадження №22-ц/784/948/18

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

Категорія 23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 червня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.

при секретарі судового засідання - Богуславській О.М.,

без участі осіб, які беруть участь у справі і належним чином повідомлені про час та місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 квітня 2018 року, яке ухвалене головуючим суддею Маржиною Т.В. у приміщенні цього ж суду, повний текст судового рішення складено 10 квітня 2018 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких (далі - ТОВ Агрофірма Корнацьких ) про розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А

19 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ТОВ Агрофірма Корнацьких про розірвання договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтовування своїх вимог позивач зазначала, що 01 листопада 2005 року між її батьком ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма Корнацьких було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 4825483800:01:000:0210 площею 4,84 га в межах Кумарівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області строком на 50 років, який зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.02.2007 року за № 040702200020.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 грудня 2015 року за нею визнано право власності на цю земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті батька.

Після набуття нею права власності на землю вона повідомила орендаря про те, що орендну плату він має сплачувати їй, однак в порушення п. 9 вказаного договору відповідач з 2015 року не сплачує орендну плату.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 листопада 2017 року з відповідача на її користь стягнуто орендну плату за 2015-2016 роки. Однак за 2017 рік відповідач з нею також не розрахувався.

Вважаючи, що такі дії відповідача є підставою для розірвання договору, позивач просила розірвати вищезазначений договір оренди земельної ділянки.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 квітня 2018 року позов задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 01 листопада 2005 року між ОСОБА_3, права та обов'язки якого за вказаним договором перейшли до ОСОБА_2, та ТОВ Агрофірма Корнацьких , зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.02.2007 року за № 040702200020.

Стягнуто з ТОВ Агрофірма Корнацьких на користь ОСОБА_2О на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору 704 грн. 80 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області відповідач подав апеляційну скаргу. В обгрунтування якої зазначав, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процессуального права. Оскільки на його думку ухвалюючи рішення суд самостійно визначив зміст позлвних вимог. Просив рішення Первомайського міськрайонного суд Миколаївської області від 10 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове, відмовивши в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

На підставі ст. 372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності осіб, що не з'явилися.

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно з ч.6 ст.147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402-VIII передбачено, що апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі, апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює та з врахуванням висновків Верховного Суду України, викладених у постановах №6-1449цс17 від 11 жовтня 2017 року, №6-977цс16 від 28 вересня 2016, №6-146цс12 від 12 грудня 2012 року, дійшов вірного висновку про задоволення вимог позивача, з яким погоджується колегія суддів.

Так, згідно зі ст. 2 Закону України Про оренду землі ( далі - Закону ) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень ст. 1 Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За приписами ст.24 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Положеннями ст.32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті д частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Отже, розглядаючи спори про розірвання договору оренди з підстав заборгованості по орендній платі, слід мати на увазі, що згідно зі ст.ст.1,13 Закону основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору.

Крім того, згідно із ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивачку можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №007029, належала земельна ділянка площею 4,84 га кадастровий номер 4825483800:01:000:0210 в межах території Кумарівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, призначена для товарного сільськогосподарського виробництва.

01 листопада 2005 року між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма Корнацьких було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 50 років, який зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 лютого 2007 року за № 040702200020, що підтверджується копіями вказаного договору та додатку до нього. Наведені обставини сторонами не оспорюються.

18 грудня 2014 року ОСОБА_3 помер.

Пунктом 40 вказаного договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 грудня 2015 року за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 визнано право власності на земельну ділянку площею 4,84 га в межах території Кумарівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, призначена для товарного сільськогосподарського виробництва. Належна позивачці земельна ділянка має кадастровий номер 4825483800:01:000:0210 ( а.с.8).

Право власності за позивачем на спірну земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 січня 2016 року ( а.с.14).

Таким чином, після набуття права власності на зазначену вище земельну ділянку позивачка набула статусу орендодавця за договором оренди землі, укладеним її попереднім власником, тобто набула усіх прав та обов'язків за договором оренди.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Пунктом 9 договору оренди землі визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю (або його уповноваженому представнику) готівкою відповідної грошової суми із каси Орендаря або перерахуванням її на банківський рахунок орендодавця. Щорічний розмір орендної плати складає фіксовану грошову суму у розмірі 1395 грн. 96 коп. З метою захисту майнових інтересів Орендодавця за згодою сторін на умовах, визначених цим договором, розрахунок по орендній платі може бути проведений визначеною кількістю сільськогосподарської продукції. Форма розрахунку за договором (грошова або у натуральній формі) окремо щорічно погоджується Сторонами в межах розміру плати, визначеного Додатком №1 до Договору, шляхом подання Орендодавцем на ім'я Орендаря письмової заяви. Така заява подається Орендодавцем Орендарю до 01 вересня року, за який проводиться розрахунок по орендній платі. Якщо протягом року Сторони не погодили форму виплати орендної плати, вважається, що розрахунок по орендній платі буде здійснюватися у грошовій формі на суму, зазначену в абзаці 1 п.9 цього Договору. У випадку настання форсмажорних обставин, які призвели до неможливості виконання зобов'язань в певній частині, коли між Сторонами є домовленість про сплату орендної плати в натуральній формі, Орендар виплачує Орендодавцю грошову компенсацію за частину недоданої сільськогосподарської продукції або заміняє іншою сільськогосподарською продукцією. Пунктом 10 Договору передбачено, що обчислення орендної плати за землю здійснюється без урахування індексу інфляції. Пунктом 11 встановлено, що орендна плата вноситься щорічно до 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі. Пунктом 12 договору визначено, що передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами, накладними або підписаними сторонами відомостями на отримання відповідної продукції або послуг.

Відповідно до п.38 Договору, його дія припиняється шляхом розірвання за:

- взаємною згодою сторін:

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, визначених законом.

Позивачка не подавала заяву про сплату їй орендної плати у натуральній формі, тож на підставі абз. 4 п.9 Договору оренди землі розрахунок за період з 2015 по 2017 роки мав проводитися у грошовій формі на суму, зазначену в абз.1 п.9 Договору до 20 грудня відповідного року.

Судом встановлено, що до звернення позивачки до суду з наданим позовом відповідач не виплачував їй орендну плату за 2015-2017 рр., що не оспорював відповідач у судовому засіданні та підтверджується рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 листопада 2017 року, яким з Товариства на користь ОСОБА_4 стягнуто заборгованість по орендній платі за 2015-2016 рр. Доказів як сплати орендної плати за 2017 рік, такі і доказів на підтвердження факту спроби сплатити орендну плату позивачці та факт ухилення її від отримання такої плати до суду не надано.

Обставини встановлені вищезазначеним рішенням суду першої інстанції в силу ч.4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

На підставі наведених доказів судом встановлено, що Товариство дійсно три роки поспіль, тобто систематично, не сплачувало позивачеві орендну плату за землю, отже порушував свої зобов'язання, визначені пунктом 9 Договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, як про те, що Товариство порушило свої зобов'язання передбачені договором оренди щодо сплати орендної плати, так і з тим, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримала того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Доводи апеляційної скарги про зміну судом позовних вимог, виходячи з того яким чином викладено резолютивну частину оскаржуваного рішення є безпідставними і не впливає на правильність висновку суду про наявність підстав для розірвання договору оренди з вказаних у позові підстав.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції .

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 квітня 2018 рокубез змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Ж.М. Яворської

Судді Т.М. Базовкіна

ОСОБА_5

Повний текст складено 19.06.2018 р