Постанова

від 20.05.2019 по справі 484/722/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 травня 2019 року

м. Київ

справа № 484/722/18

провадження № 61-40689св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у складі судді Маржиної Т. В. від 10 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б., від 19 червня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких (далі - ТОВ Агрофірма Корнацьких ) про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що 01 листопада 2005 року між її батьком ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Корнацьких було укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,84 га, розташованої в межах Кумарівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, строком на 50 років. ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько помер та після його смерті рішенням суду за нею було визнано право власності у порядку спадкування на вказану вище земельну ділянку. Посилаючись на те, що відповідач з 2015 року систематично не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою, що позивач просила суд розірвати договір оренди землі від 01 листопада 2005 року.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області

від 10 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 19 червня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 01 листопада

2005 року між ОСОБА_2 , права та обов`язки якого за цим договором перейшли до ОСОБА_1 , та ТОВ Агрофірма Корнацьких . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати протягом 2015 - 2017 років ТОВ Агрофірма Корнацьких порушило умови договору оренди землі від 01 листопада 2005 року, що є підставою для його розірвання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року , ТОВ Агрофірма Корнацьких просить скасувати судові рішення із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог, оскільки резолютивна частина рішення суду про задоволення позовних вимог не відповідає прохальній частині позовної заяви.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 на праві власності належала земельна ділянка площею 4,84 га кадастровий номер НОМЕР_1 , розташована в межах Кумарівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

01 листопада 2005 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Корнацьких було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 50 років, який зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 лютого 2007 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області

від 03 грудня 2015 року за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 визнано право власності на вказану земельну ділянку.

Таким чином, після набуття права власності на зазначену вище земельну ділянку позивач набула статусу орендодавця за договором оренди землі, укладеним її попереднім власником, тобто набула усіх прав та обов`язків орендодавця.

Протягом 2015-2017 років відповідач не виконував умови договору щодо виплати орендної плати.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Пунктом 9 договору оренди землі визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю (або його уповноваженому представнику) готівкою відповідної грошової суми із каси орендаря або перерахуванням її на банківський рахунок орендодавця. Щорічний розмір орендної плати складає фіксовану грошову суму у розмірі 840 грн. З метою захисту майнових інтересів орендодавця за згодою сторін на умовах, визначених цим договором, розрахунок по орендній платі може бути проведений визначеною кількістю сільськогосподарської продукції. Форма розрахунку за договором (грошова або у натуральній формі) окремо щорічно погоджується сторонами в межах розміру плати, визначеного додатком №1 до указаного договору, шляхом подання орендодавцем на ім`я орендаря письмової заяви. Така заява подається орендодавцем орендарю до 01 вересня року, за який проводиться розрахунок по орендній платі. Якщо протягом року сторони не погодили форму виплати орендної плати, вважається, що розрахунок по орендній платі буде здійснюватися у грошовій формі на суму, зазначену в абзаці 1 пункту 9 цього договору. Пунктом 11 встановлено, що орендна плата вноситься щорічно до 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі. Пунктом 12 договору визначено, що передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами, накладними або підписаними сторонами відомостями на отримання відповідної продукції або послуг.

Позивач не подавала заяву про виплату їй орендної плати у натуральній формі, тому відповідач повинен був виплачувати оренду плату у грошовому виразі.

Відповідно до пункту 38 договору оренди землі, його дія припиняється шляхом розірвання: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, визначених законом.

Установивши, що відповідач неналежно виконував свої зобов`язання за договором оренди від 01 листопада 2005 року, не здійснював виплату орендної плати за 2015-2017 роки, що свідчить про систематичність порушення ним умов договору, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для розірвання цього договору.

Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що виплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, систематичне невиконання якої є підставою для його розірвання.

Висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються із правовою позицію, викладеною у постановах Верховного Суду України: від 12 грудня 2012 року №6-146цс12, від 28 вересня 2016 року №6-977цс16, від 11 жовтня 2017 року №6-1449цс17, та з установленою практикою Верховного Суду викладеною, зокрема, у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18.

Доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права безпідставні, оскільки предметом позову ОСОБА_1 було саме розірвання договору оренди землі від 01 листопада 2015 року, що й було вирішено судами відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, а тому суди не вийшли за межі заявлених позивачем вимог.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 19 червня

2018 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта