Постанова

від 12.06.2018 по справі 509/1558/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/1017/18

22-ц/785/1018/18

Номер справи місцевого суду: 509/1558/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г ., Комлевої О.С.

з участю секретаря судового засідання - Бєляєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційними скаргами представника Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк - ОСОБА_5 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06.05.2015 року та додаткове рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.02.2016 року, ухвалені суддею Бочаровим А.І.,

встановив:

10.05.2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.12.2013 року між нею та ОСОБА_3 було укладено договір безпроцентної позики, нотаріально посвідчену згоду на укладання якого надала дружина відповідача - ОСОБА_4, відповідно до якого позивач позичила відповідачу суму у розмірі 950 000,00 гривень строком до 20.12.2014 року. У зв'язку з тим, що відповідач не повернув позику у встановлений строк, ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на належне відповідачу нерухоме майно в порядку п. 4.3,4.4 зазначеного договору безпроцентної позики, а саме: нежитлові будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Мізікевича, 58-Б, а також на земельну ділянку площею 0,60 га., що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Мізікевича, 58-Б.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 06.05.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі та споруди, які складаються з позначених на плані під літ. А -складська будівля з адміністративним приміщенням площею 551,7 м2, під літ. Б - КПП площею 5,3 м2, під літ. В - вбиральні площею 2,1 м2, споруд №1-6 та оглядова яма №7, що розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Мізікевича, 58-Б та належать ОСОБА_3 на праві власності на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 01.08.2008 року і зареєстровані в КП Овідіопольське районе бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 24495535; право власності на земельну ділянку площею 0,60 га., що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Мізікевича, 58-Б, призначена для ведення особистого підсобного господарства, яка належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 01.08.2008 року.

Додатковим рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.02.2016 року визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,60 га., що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Великодолинське, вул. Мізікевича, 58-Б, призначену для ведення особистого підсобного господарства, яка належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 01.08.2008 року, зазначивши, що фактично визнається право власності на земельну ділянку площею 0,0611га з кадастровим номером 5123755300:02:005:0863 та земельну ділянку площею 0,5321га з кадастровим номером 5123755300:02:005:0864, розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Великодолинське, вул. Мізікевича, 58-Б.

Не погоджуючись із рішенням суду та додатковим рішенням суду, апеляційну скаргу подав представник особи, яка не брала участь у розгляді справи - ПАТ УкрСиббанк - ОСОБА_5, в якій з посиланням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заявлених ОСОБА_2 позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 обґрунтовує тим, що суд першої інстанції оскаржуваним рішенням фактично здійснив перехід права власності на нерухоме майно з ОСОБА_6 на ОСОБА_2, на яке накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження в інтересах ПАТ УкрСиббанк в межах виконавчих проваджень, та оскаржуваним рішенням суд позбавив ПАТ УкрСиббанк , в порядку визначеному діючим законодавством, задовольнити свої вимоги, визнані та встановлені набравшим законної сили судовим рішенням, тобто вирішив питання про права та обов'язки ПАТ УкрСиббанк якого не було залучено до участі у справі.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник ПАТ УкрСиббанк в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності за наявних у справі доказів.

Відповідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Справа розглянута судом на підставі ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам судові рішення районного суду не відповідають.

Ухвалюючи рішення та додаткове рішення про визнання за ОСОБА_2 право власності на належне ОСОБА_3 нерухоме майно у зв'язку з невиконанням останнім грошового зобов'язання , суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості.

Проте повністю погодитись з такими висновками районного суду колегія суддів не може, оскільки суд внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права дійшов цього висновку без всебічного, повного й обґрунтованого з'ясування дійсних обставин справи, а надані докази по справі оцінені судом першої інстанції односторонньо.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальний за це.

Даний висновок знайшов своє відображення в абз.2 п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі .

Згідно ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Встановлено, матеріалами справи підтверджено, що предметом позову є належне відповідачу ОСОБА_3 нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Мізікевича, 58-Б, а також на земельну ділянку площею 0,60 га., що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Мізікевича, 58-Б.

Оскаржуваними судовими рішеннями визнано за ОСОБА_2 право власності на зазначене нерухоме майно.

Підставою для визнання за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно був Договір безпроцентної позики, який укладено 20.12.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що умовами п.п.4.3 та 4.4 Договору безпроцентної позики передбачено порядок повернення позики, зокрема шляхом передачі позичальником у власність позикодавцеві нерухомого майна.

Однак, вирішуючи справу по суті суд першої інстанції не врахував наявність діючого арешту, накладеного постановами державних виконавців на все нерухоме майно, належне ОСОБА_3 на праві власності .

Зокрема, постановою Другого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 12.02.2015 року в межах виконавчого провадження №46473709 по примусовому виконанню виконавчого листа від 11.03.2014 року №520/4226/13-ц, виданого Київським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованості у розмірі 4928408,01 грн., накладено арешт на все нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_3

За таких обставин оскаржуваним судовим рішенням районний суд позбавив ПАТ УкрСиббанк в порядку, визначеному діючим законодавством, задовольнити свої вимоги, визнані та встановлені набравшим законної сили судовим рішенням, тобто вирішив питання про права та обов'язки ПАТ УкрСиббанк якого не було залучено до участі у справі.

Внаслідок цього суд першої інстанції не визначився з колом осіб, які підлягали залученню до участі в ній, порушив принцип змагальності сторін, згідно якому сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, як це передбачено ст. 12 ЦПК України.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи встановлене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права, тому рішення суду першої інстанції на підставі ст. 376 ч. 1 п. 3, 4 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, відповідно до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_2на користь ПАТ УкрСиббанк понесені останнім та документально підтверджені судові витрати у виді судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги у розмірі 1600,00 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційні скарги представника Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк - ОСОБА_5 - задовольнити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06.05.2015 року та додаткове рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.02.2016 року - скасувати та ухвалити нове.

У задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15.06.2018 року.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

ОСОБА_8