Постанова

від 03.02.2020 по справі 509/1558/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 509/1558/15-ц

провадження № 61-40509ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_3 ,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Долина на постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року у складі колегії суддів:

Кравця Ю. І., Журавльова О. Г., Комлевої О. С.

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим , що 20 грудня 2013 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір безпроцентної позики, нотаріально посвідчену згоду на укладання якого надала дружина відповідача, відповідно до якого позивач надала у позику відповідачу грошові кошти у розмірі 950 000,00 гривень строком до 20 грудня 2014 року. У зв`язку з тим, що відповідач не повернув позику у встановлений строк, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на належне відповідачу нерухоме майно згідно пунктів 4.3, 4.4 зазначеного договору безпроцентної позики, а саме: нежитлові будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку площею 0,60 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі та споруди, які складаються з позначених на плані під літ. А - складська будівля з адміністративним приміщенням площею 551,7 кв. м, під літ. Б - КПП площею 5,3 кв. м, під літ. В - вбиральні площею 2,1 кв. м, споруд № 1-6 та оглядова яма № 7, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 і належать ОСОБА_2 на праві власності на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 серпня 2008 року, зареєстровані в КП Овідіопольське районе бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 24495535; право власності на земельну ділянку площею 0,60 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , призначену для ведення особистого підсобного господарства, яка належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 серпня 2008 року.

Додатковим рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 лютого 2016 року визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,60 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , призначену для ведення особистого підсобного господарства, яка належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 серпня 2008 року, із зазначенням, що фактично визнається право власності на земельну ділянку площею 0,0611 га з кадастровим номером 5123755300:02:005:0863 та земельну ділянку площею 0,5321 га з кадастровим номером 5123755300:02:005:0864, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовані тим, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором позики, не повернув отримані грошові кошти повивачу, а тому, враховуючи положення пунктів 4.3, 4.4 договору позики, за позивачем підлягає визнанню право власності на нерухоме майно.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ УкрСиббанк задоволено.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 травня 2015 року та додаткове рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_6 , про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено у повному обсязі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції не врахував наявність діючого арешту, накладеного постановами державних виконавців на все нерухоме майно, належне ОСОБА_2 на праві власності, не визначився з колом осіб, які підлягали залученню до участі у справі.

Короткий зміст вимог касаційних скарги та їх доводи

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 просить скасувати постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки нерухоме майно, право власності на яке визнано за позивачем, не перебувало в іпотеці ПАТ УкрСиббанк , обтяження на це нерухоме майно були зняті, а ОСОБА_2 на праві власності належали інші об`єкти нерухомості. Права банку внаслідок ухвалення судом першої інстанції судових рішень не порушені. Судом апеляційної інстанції не вирішено питання про залучення до участі у справі ТОВ Агро-Долина .

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 просить скасувати постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року і залишити в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що на підставі рішень суду першої інстанції за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на нерухоме майно, це майно було у подальшому відчужено, що свідчить про відсутність обтяжень. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції залишив вказані обставини поза увагою, а також не забезпечив дотримання принципу змагальності, не залучив до участі у справі ТОВ Агро-Долина .

У касаційній скарзі ТОВ Агро-Долина просить скасувати постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року і залишити в силі рішення й додаткове рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

ТОВ Агро-Долина вказує, що товариство є власником земельних ділянок нежитлової будівлі і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Також за вказаною адресою здійснено благоустрій і збудовано складську будівлю. Скасування рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 травня 2015 року впливає на право власності товариства. При цьому суд апеляційної інстанції не залучив товариство до участі у справі. ТОВ Агро-Долина вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про наявність майнових вимог ПАТ УкрСиббанк , наявність заборон на відчуження спірного нерухомого майна не відповідають дійсності.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ УкрСиббанк просить касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на її законність й обґрунтованість, а також на те, що права ТОВ Агро-Долина не можуть вважатись порушеними.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 06 вересня 2018 року, 12 вересня 2018 року та 19 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за поданими касаційними скаргами.

У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір безпроцентної позики, відповідно до якого позивач надала у позику відповідачу грошові кошти у розмірі 950 000,00 гривень строком до 20 грудня 2014 року.

Згідно пунктів 4.3, 4.4 позика може бути повернута у грошовому еквіваленті або шляхом передачі позикодавцеві у власність нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також на земельної ділянки площею 0,60 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач не повернув позику у встановлений договором строк.

Постановою Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 12 лютого 2015 року в межах виконавчого провадження № 46473709 з примусовому виконанню виконавчого листа від 11 березня 2014 року № 520/4226/13-ц, виданого Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованості у розмірі 4 928 408,01 грн, накладено арешт на все нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Сутність добросовісності передбачає вірність зобов`язанням, повагу до прав інших суб`єктів, обов`язок до співставлення власних та чужих інтересів, унеможливлення заподіяння шкоди третім особам.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У відповідності до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним (частина третя статті 334 ЦК України).

Згідно статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

У разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним (частина перша статті 219 ЦК України).

Частиною другою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Частиною першою, другою статті 57 Закону України Про виконавче провадження , у редакції станом на час винесення судом першої інстанції судових рішень, було визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Арештом є обтяження, зміст якого полягає у забороні або обмеженні розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Встановивши фактичні обставини справи на підставі доказів, яким надано належну оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, будівлі та споруди на підставі укладеного у простій письмовій формі договору позики, при наявності накладеного державним виконавцем в інтересах кредитора ПАТ УкрСиббанк арешту на все майно боржника ОСОБА_2 , до задоволення не підлягають. При розгляді справи ОСОБА_2 був обізнаний про наявність у нього заборгованості перед ПАТ УкрСиббанк у розмірі 4 928 408,01 грн, яка підтверджена судом рішенням у справі № 520/4226/13-ц, не повідомив суд про наявність інтересів кредитора та обтяження нерухомого майна.

Доводи ТОВ Агро-Долина зводяться до того, що скасування рішень суду першої інстанції може потягнути витребування нерухомого майна, а отже товариство мало право на залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Необхідно зазначити, що ЦПК України не містить спеціальної норми, яка передбачала б повноваження апеляційного суду залучати до участі в розгляді справи третіх осіб. Варто враховувати, що суд апеляційної інстанції здійснював апеляційний перегляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, будівлі та споруди і не вирішував питання щодо добросовісності набуття ТОВ Агро-Долина земельної ділянки будівель та споруд. Оцінка законності й обґрунтованості рішень суду першої інстанції здійснювалась апеляційним судом на час їх постановлення.

З урахуванням наведеного відсутні підстави для висновку про те, що судом апеляційної інстанції були порушено норми процесуального права у зв`язку із тим, що ТОВ Агро-Долина не була залучено до участі у справі.

Вказані вище та інші доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

У відповідності до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням наведеного, підстави для скасування постанови Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року відсутні.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Долина залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович