Рішення

від 14.06.2018 по справі 910/3314/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.06.2018Справа № 910/3314/18

За позовом Приватного підприємства "Віарт"

до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

про витребування грошових коштів з чужого незаконного володіння

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кукота О.Ю.

Представники учасників справи:

від позивача не з'явились;

від відповідача Лопатнікова А.В. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 14 червня 2018 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

21 березня 2018 року до Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства "Віарт" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 17.03.2018 року до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (відповідач) в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:

- зобов'язати ПАТ КБ "Приватбанк" розблокувати банківський рахунок № №26006052335393, відкритий на приватне підприємство "ВІАРТ" (ідентифікаційний код - 33204854);

- зобов'язати ПАТ КБ "Приватбанк" повернути приватному підприємству "ВІАРТ" (ідентифікаційний код - 33204854) грошові кошти у сумі 92 641,33 грн., які заходяться на рахунку №26006052335393 в даній банківській установі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно заблокував банківський рахунок позивача №26006052335393, на момент блокування на якому обліковувалось 92 641,33 грн., у зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати відповідача розблокувати вказаний банківський рахунок та повернути позивачу грошові кошти, які знаходяться на ньому в сумі 92 641,33 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 року у справі № 910/3314/18 позовну заяву б/н від 17.03.2018 року Приватного підприємства "Віарт" до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про витребування грошових коштів з чужого незаконного володіння залишено без руху, надано Приватному підприємству "Віарт" строк до 16.04.2018 року для виправлення встановлених судом недоліків.

16 квітня 2018 року через відділ діловодства суду від Приватного підприємства "Віарт" надійшла заява б/н від 13.04.2018 року "Про усунення недоліків позовної заяви".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/3314/18 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи призначено на 15.05.2018 року.

14.05.2018 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що позивачем не доведено порушення відповідачем проведення будь-яких операцій за спірним рахунком, не надано жодного доказу блокування відповідачем рахунку № 26006052335393, як і не надано доказів на підтвердження залишку коштів на рахунку у сумі 92 641,33 грн.

В судовому засіданні 15.05.2018 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 14.06.2018 року представник відповідача проти задоволення позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначає, що у ПАТ КБ "Приватбанк" (відповідач) має відкритий банківський рахунок № 26006052335393, який неправомірно був заблокований останнім, на момент блокування рахунку на ньому обліковувались грошові кошти в сумі 92 641,33 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з листом з приводу з'ясування причини блокування банківського рахунку та надання пояснень стосовно таких дій відповідача.

Відповідач листом № 20.1.0.0.0/7-20170905/3619 від 05.09.2017 року відмовив позивачу в задоволенні вимоги щодо розблокування рахунку та повернення коштів посилаючись на те, що підприємство позивача перебуває під фінансовим моніторингом з боку ПАТ КБ "Приватбанк", а відтак дій щодо розблокування рахунку вчинено не буде.

Як стверджує позивач, ПАТ КБ Приватбанк незаконно користується його грошовими коштами та позбавляє його можливості використовувати належні йому грошові кошти у підприємницькій діяльності, дії відповідача є протиправними і незаконними.

В свою чергу відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, з огляду на те, що позивачем не доведено порушення відповідачем проведення будь-яких операцій за спірним рахунком, не надано жодного доказу блокування відповідачем рахунку № 26006052335393, як і не надано доказів на підтвердження залишку коштів на рахунку у сумі 92 641,33 грн.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відносини між банком та клієнтом (володільцем банківського рахунка) щодо укладення договору банківського рахунка та здійснення операцій за рахунком клієнта урегульовано положеннями глави 72 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з ст. 1071 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок списання коштів з рахунку клієнта, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Клієнт (в даному випадку позивач) є власником наявних у нього на рахунку грошових коштів, і яке (права власності) є непорушним в силу приписів ст. 41 Конституції України.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

До банківських послуг, зокрема належить відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах.

Згідно із ст. 341 Господарського кодексу України розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що позивач у ПАТ КБ "Приватбанк" має відкритий банківський рахунок № 26006052335393, який неправомірно був заблокований відповідачем, на момент блокування рахунку на ньому обліковувались грошові кошти в сумі 92 641,33 грн.

Позивач зазначає, що звертався до відповідача з листом щодо з'ясування причин блокування банківського рахунку, втім відповідач листом № 20.1.0.0.0/7-20170905/3619 від 05.09.2017 року відмовив позивачу у вимозі щодо розблокування рахунку та повернення коштів, оскільки підприємство позивача перебуває під фінансовим моніторингом з боку ПАТ КБ "Приватбанк". Такі дії відповідача позивач вважає протиправними і незаконними тому, що відповідач незаконно користується його грошовими коштами та позбавляє його можливості використовувати належні йому грошові кошти у підприємницькій діяльності.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем проведення будь-яких операцій за банківським рахунком № 26006052335393, не надано будь-яких доказів блокування ПАТ КБ "Приватбанк" банківського рахунку № 26006052335393, як і не надано доказів на підтвердження залишку грошових коштів на рахунку у сумі 92 641,33 грн., в аспекті ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, суд звертає увагу на те, що доданий позивачем до позовної заяви лист № 20.1.0.0.0/7-20170905/3619 від 05.09.2017 року не свідчить про блокування ПАТ КБ "Приватбанк" банківського рахунку №26006052335393.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.06.2018р.

Суддя О.В. Котков