Постанова

від 14.06.2018 по справі 923/842/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 923/842/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 (головуючий: Лавриненко Л.В., судді: Лашин В.В., Жеков В.І.)

за позовом Заступника прокурора Новокаховської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України та в особі Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області

до 1. Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "ХЕРСОНТУРИСТ", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦСРМ" ,

про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

За участю представників:

позивача-1 - Грикун В.О. - представник, довіреність, посвідчення

позивача-2 - не з'явився

відповідача-1 - Шумейко Ю.О. - адвокат, ордер, посвідчення

відповідача-2 - не з'явився

прокуратури - Збарих С.М. - прокурор відділу, посвідчення

ВСТАНОВИВ:

04.09.2017 до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява Заступника керівника Новокаховської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України та Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області до Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "ХЕРСОНТУРИСТ" м. Херсон та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦСРМ" м. Київ про визнання недійсним договору купівлі - продажу незавершеного будівництва 2-х поверхового котеджу готовністю 35 %, який знаходиться по вул. Набережна, 5, в с.м.т. Лазурне, Скадовського району Херсонської області, від 30.11.2016 № 1787, укладеного між відповідачами та посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Козорізом Р.В.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 р. по справі №5024/1416/2011 за державою, в особі Фонду державного майна України, визнано право власності на цілісний майновий комплекс - туристичну базу "Чорномор", тому право користування Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "ХЕРСОНТУРИСТ" м. Херсон земельною ділянкою площею 11,8024 га по вул. Набережній, 5 в с.м.т. Лазурне із цієї дати припинилося та перейшло до держави в особі Фонду державного майна України.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 30.10.2017 (суддя Гридасов Ю.В.) позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з припиненням з 26.02.2016 (дата державної реєстрації права власності за Фондом державного майна України на туристичну базу "Чорномор") у Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "ХЕРСОНТУРИСТ" м. Херсон припинено право користування земельною ділянкою рекреаційного призначення площею 12,4698 га для розміщення туристичної бази "Чорномор", та одночасно припинилось право власності на об'єкт незавершеного будівництва - 2-х поверховий котедж готовністю 35 %, що знаходиться в с.м.т. Лазурне по вул. Набережна, 5, Скадовського району, Херсонської області. Отже, на дату укладання спірного договору від 30.11.2016 р. Приватне Херсонське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "ХЕРСОНТУРИСТ" м. Херсон (продавець за спірним договором) не являвся власником об'єкту незавершеного будівництва, залишаючись власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦРСМ" м. Київ задоволено, рішення Господарського суду Херсонської області від 30.10.2017 по справі № 923/842/17 скасовано, заступнику керівника Новокаховської місцевої прокуратури у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги посилання прокурора, з якими погодився суд першої інстанції, що Приватне Херсонське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "ХЕРСОНТУРИСТ" м. Херсон втратило право власності на об'єкт незавершеного будівництва на підставі постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 р. по справі № 5024/1416/2011, якою визнано право власності за Фондом державного майна України на туристичну базу "Чорномор", з огляду на те, що ст. 346 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для припинення права власності на нерухоме майно, як втрата права користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Крім того, саме по собі визнання права власності за Фондом державного майна України на туристичну базу "Чорномор" не стосується спірного договору купівлі- продажу об'єкту незавершеного будівництва, оскільки право власності на вказаний об'єкт було зареєстроване за Приватним Херсонським обласним акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "ХЕРСОНТУРИСТ" м. Херсон, а в подальшому за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦРСМ" м. Київ, і даний об'єкт нерухомості не входить до складу туристичної бази "Чорномор", як цілісного майнового комплексу.

29.12.2017 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Заступником прокурора Одеської області подано касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі № 923/842/17 до Касаційного господарського суду.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі № 923/842/17, рішення Господарського суду Херсонської області від 30.10.2017 залишити без змін.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2018 року у справі №923/842/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Ухвалою Верховного Суду від 23.03.2018 касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі, а саме не доплачено судовий збір у сумі 800,00 грн.; надано скаржнику строк для усунення недоліків до 10.04.2018.

11.04.2018 Заступником прокурора Одеської області до суду надіслано платіжне доручення № 587 від 05.04.2018 на суму 800,00 грн.

02.05.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою та призначення її до розгляду на 14.06.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до Касаційного господарського суду до 22.05.2018.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу Заступник прокурора Одеської області (скаржник, прокурор) зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, приписів статей 203, 215, 331, 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України та з порушенням норм процесуального права - статей 78, 86, 236 ГПК України.

Скаржник вказує, що оскільки державою в особі Фонду державного майна України у зв'язку з набранням законної сили постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 у справі №5024/1416/2011 та з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно набуто право власності на об'єкт нерухомості - туристичну базу "Чорномор", яка розташована на земельній ділянці площею 12,4698 га по вул. Набережній, 5 в смт Лазурне, право користування вказаною ділянкою ПрАТ "Херсонтурист" припинилось, а держава в особі Фонду державного майна України отримала право оформити право користування зазначеною вище земельною ділянкою у встановленому законом порядку.

Посилаючись на ст.331 Цивільного кодексу України прокурор вважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно залишено поза увагою, що предмет спірного договору купівлі-продажу не являється об'єктом нерухомого майна, оскільки його будівництво на момент укладання спірного договору не завершено.

Скаржник зазначає, що відповідно до приписів статті 331 ЦК України, документами, що підтверджують право власності на об'єкт незавершеного будівництва є документи, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозвіл на виконання будівельних робіт, а також документи, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

На думку прокурора, з припиненням з 29.02.2016 (дата державної реєстрації права власності за Фондом державного майна України на туристичну базу "Чорномор") у ПрАТ "Херсонтурист" права користування земельною ділянкою рекреаційного призначення площею 12,4698 га для розміщення туристичної бази "Чорномор" одночасно припинилось право власності на об'єкт незавершеного будівництва. Отже, на дату укладання спірного Договору (30.11.2016) ПрАТ "Херсонтурист" (продавець за спірним договором) не являвся власником об'єкту незавершеного будівництва, залишаючись власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (ст. 331 ЦК України). Не дивлячись на вказані вище обставини, відповідачі у пункті 1.3. спірного Договору зазначили, що об'єкт, який відчужується за цим Договором, належить Продавцю на підставі, серед іншого, договору оренди земельної ділянки від 01.07.2015 року, що поновлений у відповідності до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та не припинений на час укладання цього договору.

Скаржник вказує, що враховуючи те, що договір оренди земельної ділянки, на якій знаходиться майно туристичної бази "Чорномор" в порядку ст.120 Земельного кодексу України з 15.01.2015 припинено, тому п.1.3. договору купівлі-продажу від 30.11.2016 містить недостовірні відомості щодо наявності у ПрАТ "Херсонтурист" права користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт незавершеного будівництва. Крім того, земельна ділянка, зазначена у договорі оренди від 01.07.2015, надавалась ПрАТ "Херсонтурист" саме для розміщення туристичної бази "Чорномор", а не для будівництва. Прокурор вважає, що на земельній ділянці, наданій для обслуговування вже існуючої бази відпочинку, не можна було будувати новий об'єкт, а тим більше оформлювати право власності на об'єкт незавершеного будівництва. На думку скаржника, вказані обставини залишені поза увагою судом апеляційної інстанції.

Прокурор вважає, що під час укладання відповідачами спірного договору купівлі-продажу були порушені права та охоронювані законом інтереси позивачів по справі, передбачені ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, а саме Фонду державного майна України, як власника об'єкту нерухомого майна - туристичної бази "Чорномор" та Лазурненської селищної ради, як власника земельної ділянки, розташованої під вказаною Базою, щодо оформлення у майбутньому, у встановленому законом порядку, права користування земельною ділянкою площею 12,4698 га. Таким чином, право власності за оспорюваним договором набуто ТОВ "ЦСРМ" з порушенням порядку набуття прав на земельну ділянку, встановленого Земельним кодексом України.

Позивач-1 надав відзив, у якому просить задовольнити касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі № 923/842/17 скасувати, а рішення Господарського суду Херсонської області від 30.10.2017 залишити без змін.

Відповідач-1 надав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 - без змін.

У судове засідання з'явилися прокурор, представники позивача-1 та відповідача-1.

Представники позивача-2 та відповідача-2 у судове засідання не з'явилися, хоча вказані учасники справи про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача-1 підтримали касаційну скаргу.

Представник відповідача-1 виклав заперечення проти касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представників позивача-1 та відповідача-1, які з'явилися в судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як встановлено судом першої інстанції, 01.07.2005 між Лазурненською селищною радою (надалі за текстом рішення - Позивач-2) та Закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіям "Херсонтурист" укладено договір оренди розташованої по вул. Набережна в смт. Лазурне земельної ділянки рекреаційного призначення площею 12,4698 га для розміщення туристичної бази "Чорномор".

Пунктами 1.4, 1.5 рішення сесії Лазурненської селищної ради від 16.06.2010 № 732 вищевказаний договір оренди поновлено строком на п'ять років та 05.08.2010 укладено додаткову угоду, яку зареєстровано відділом Держкомзему у Скадовському районі 05.05.2011 за № 652470004000330.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 у справі № 5024/1416/2011, за державою в особі Фонду державного майна України (надалі за текстом рішення - Позивач-1) визнано право власності на розташоване по вул. Набережна, 5, в смт. Лазурне майно туристичної бази "Чорномор". Цим же рішенням витребувано з володіння Херсонського обласного приватного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" (м. Херсон, код ЄДРПОУ 02660924) на користь держави в особі Фонду державного майна України майно туристичної бази "Чорномор".

Згідно з витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстрацію прав власності за Приватним Херсонським обласним акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "ХЕРСОНТУРИСТ" м. Херсон зареєстроване право власності на незавершене будівництво 2-х поверхового котеджу готовністю 35%. При цьому, підставою виникнення права власності є дозвіл на виконання будівельних робіт виданий 29.06.2010 р. № 367/2010 Інспекцією державного архітектурного будівельного контролю у Херсонській області. Реєстрація здійснена 19.11.2015 р.

29.02.2016 державним реєстратором за номером 13558011 за Фондом державного майна України зареєстровано право власності на туристичну базу "Чорномор", яка знаходиться по вул. Набережній, 5, в смт Лазурне Скадовського району.

30.11.2016 між Приватним Херсонським обласним акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" (надалі за текстом рішення - ПрАТ "Херсонтурист", Відповідач-1) і Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦСРМ" (надалі за текстом рішення - ТОВ "ЦСРМ", Відповідач-2) укладено договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва - 2-х поверхового котеджу готовністю 35 % (надалі за текстом рішення - Договір).

За умовами пункту 1.1. зазначеного Договору Продавець передає, а покупець приймає у власність незавершене будівництво котеджу, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Набережна, 5, на земельній ділянці 11,8024 га, кадастровий номер 6524755500:01:063:0003, далі (Об'єкт) та сплачує за неї ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Зазначений Договір купівлі-продажу посвідчено нотаріально. Право власності ТОВ "ЦСРМ" на об'єкт незавершеного будівництва 30.11.2016 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельній ділянці із кадастровим номером 6524755500:01:063:0003 знаходиться майно туристичної бази "Чорномор".

Суд першої інстанції на підставі власної оцінки доказів по справі вказав, що оскільки державою в особі Фонду державного майна України у зв'язку з набранням законної сили постановою Одеського апеляційного господарського суду та з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, набуто право власності на об'єкт нерухомості - туристичну базу "Чорномор", яка розташована на земельній ділянці площею 12,4698 га по вул. Набережній, 5 в смт. Лазурне, право користування вказаною ділянкою ПрАТ "Херсонтурист" припинилось, а держава в особі Фонду державного майна України отримала право оформити право користування зазначеною вище земельною ділянкою у встановленому законом порядку.

Суд першої інстанції вказав, що з припиненням з 29.02.2016 (дата державної реєстрації права власності за Фондом державного майна України на туристичну базу "Чорномор") у Відповідача-1 права користування земельною ділянкою рекреаційного призначення площею 12,4698 га для розміщення туристичної бази "Чорномор", розташованою по вул. Набережна в смт. Лазурне, у Відповідача-1 одночасно припинилось право власності на об'єкт незавершеного будівництва - 2-х поверховий котедж готовністю 35 %, що знаходиться в смт. Лазурне по вул. Набережна, 5 Скадовського району Херсонської області.

Отже, на дату укладання спірного Договору (30.11.2016) Відповідач-1 (продавець за спірним договором) не являвся власником об'єкту незавершеного будівництва, залишаючись власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (ст. 331 ЦК України).

Не дивлячись на вказані вище обставини, відповідачі у пункті 1.3. спірного Договору зазначили, що об'єкт, який відчужується за цим Договором, належить Продавцю на підставі, серед іншого, договору оренди земельної ділянки від 01.07.2015 року, що поновлений у відповідності до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та не припинений на час укладання цього договору.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що під час укладання відповідачами спірного договору купівлі-продажу були порушені права та охоронювані законом інтереси позивачів по справі, передбачені ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, а саме Позивача-1, як власника об'єкту нерухомого майна - туристичної бази "Чорномор" та Відповідача-2, як власника земельної ділянки, розташованої під вказаною Базою, щодо оформлення у майбутньому, у встановленому законом порядку, права користування земельною ділянкою площею 12,4698 га по вул. Набережній, 5 в смт. Лазурне, із кадастровим номером 6524755500:01:063:0003, а спірний договір купівлі-продажу суперечить вимогам ст. ст. 331, 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції, на підставі власної оцінки доказів зазначив, що заявляючи вимогу про визнання недійсним договору, заявник має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка відповідно до договору оренди від 01.07.2005 р. та додаткової угоди від 05.08.2010 р., на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, знаходилась у користуванні Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "ХЕРСОНТУРИСТ" м. Херсон.

Згідно з витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстрацію прав власності за Приватним Херсонським обласним акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "ХЕРСОНТУРИСТ" м. Херсон зареєстроване право власності на незавершене будівництво 2-х поверхового котеджу готовністю 35 %. При цьому, підставою виникнення права власності є дозвіл на виконання будівельних робіт виданий 29.06.2010 р. № 367/2010 Інспекцією державного архітектурного будівельного контролю у Херсонській області. реєстрація здійснена 19.11.2015 р. (а.с. 47).

Таким чином, виходячи з викладених обставин, право власності зареєстроване на вказаний вище об'єкт нерухомості незавершеного будівництва з урахуванням приписів ст. 331 Цивільного кодексу України.

Отже, з вказаної дати, тобто з 19.11.2015 р., у Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "ХЕРСОНТУРИСТ" м. Херсон виникло право власності на цей об'єкт.

З урахуванням вимог ст. 319 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, відповідачі уклали договір купівлі - продажу вказаного вище об'єкту нерухомості від 30.11.2016 посвідченого приватним нотаріусом у встановленому законодавством порядку.

Право власності на зазначений об'єкт незавершеного будівництва зареєстровано за покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦСРМ" м. Київ в Державному реєстрі речових прав власності на нерухому майно 30.11.2016 р., що підтверджується відповідним витягом (а.с. 22).

На даний час, право власності на нерухоме майно не скасоване.

Суд апеляційної інстанції вказав, що посилання суду першої інстанції та прокурора на приписи ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України в даному випадку є неспроможними, оскільки не є підставою визнання договору купівлі - продажу недійсним.

При цьому, доказів, що Фонд державного майна України у встановленому законом порядку є землекористувачем земельної ділянки, на якій розташовано об'єкт незавершеного будівництва, матеріали справи не містять.

Судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги посилання прокурора, з якими погодився суд першої інстанції, що Приватне Херсонське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "ХЕРСОНТУРИСТ" м. Херсон втратив право власності на об'єкт незавершеного будівництва, на підставі постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 р. по справі № 5024/1416/2011, якою визнано право власності за Фондом державного майна України на туристичну базу "Чорномор" з огляду на те, що ст. 346 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для припинення права власності на нерухоме майно, як втрата права користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване.

До того ж, суд апеляційної інстанції зазначив, що саме по собі визнання права власності за Фондом державного майна України на туристичну базу "Чорномор" не стосується спірного договору купівлі - продажу об'єкту незавершеного будівництва, оскільки право власності на вказаний об'єкт було зареєстроване за Приватним Херсонським обласним акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "ХЕРСОНТУРИСТ" м. Херсон, а в подальшому за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦРСМ" м. Київ і даний об'єкт нерухомості не входить до складу туристичної бази "Чорномор", як цілісного майнового комплексу.

Отже, враховуючи вище викладене та обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку не встановлено обставин, з якими законодавство пов'язує визнання спірного договору недійсним, з огляду на що правові підстави для задоволення позову прокурора про визнання договору купівлі - продажу об'єкта незавершеного будівництва 2-х поверхового котеджу готовністю 35 % розташованого за адресою: с.м.т. Лазурне, Скадовська область, Херсонська область, вул. Набережна, 5 - відсутні.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що за наявності нескасованого та неоспореного права власності Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "ХЕРСОНТУРИСТ" м. Херсон, визнання недійсним договору купівлі - продажу об'єкту незавершеного будівництва не призведе до відновлення права позивача, яке на думку прокурора, порушено спірним договором купівлі - продажу.

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї колегія суддів касаційного суду відмічає наступне .

Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України (далі ЦК):

"Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу."

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК:

"Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам."

Згідно зі ст.177 ЦК:

"Об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага."

Відповідно до ст.178 ЦК:

"1. Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

2. Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.

Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом."

Згідно зі ст.331 ЦК в редакції станом на 30.11.2016 (дата укладення спірного договору:

"1. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

2. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

3. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва."

Таким чином, положення наведеної ч.3 ст.331 ЦК у відповідній редакції свідчили, що за загальним правилом до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Разом з тим, об'єкт незавершеного будівництва може бути єдиним цілісним об'єктом цивільних прав і, як наслідок, щодо нього можуть укладатися договори, якщо право власності на такий об'єкт буде зареєстровано органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

При цьому, така реєстрація здійснюється на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Таким чином, визначальним для можливості об'єкта незавершеного будівництва бути єдиним цілісним об'єктом цивільних прав та предметом відповідних договорів є саме факт вищевказаної державної реєстрації .

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 у справі № 5024/1416/2011, за державою в особі Фонду державного майна України визнано право власності на розташоване по вул. Набережна, 5, в смт. Лазурне майно туристичної бази "Чорномор".

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка відповідно до договору оренди від 01.07.2005 р. та додаткової угоди від 05.08.2010 р., на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, знаходилась у користуванні Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "ХЕРСОНТУРИСТ" м. Херсон.

Згідно з витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстрацію прав власності за Приватним Херсонським обласним акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "ХЕРСОНТУРИСТ" м. Херсон зареєстроване право власності на незавершене будівництво 2-х поверхового котеджу готовністю 35%. При цьому, підставою виникнення права власності є дозвіл на виконання будівельних робіт виданий 29.06.2010 р. № 367/2010 Інспекцією державного архітектурного будівельного контролю у Херсонській області. реєстрація здійснена 19.11.2015 р. (а.с. 47).

Таким чином, виходячи з викладених обставин, право власності зареєстроване на вказаний вище об'єкт нерухомості незавершеного будівництва з урахуванням приписів ст. 331 Цивільного кодексу України.

Отже, з вказаної дати, тобто, з 19.11.2015 р., у Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "ХЕРСОНТУРИСТ" м. Херсон виникло право власності на цей об'єкт.

29.02.2016 державним реєстратором за номером 13558011 за Фондом державного майна України зареєстровано право власності на вищевказану туристичну базу "Чорномор.

30.11.2016 між Відповідачами укладено спірний договір.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, доказів скасування вищевказаної державної реєстрації права власності на зазначений об'єкт нерухомості суду не представлено. В свою чергу, статтею 346 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для припинення права власності, в т.ч. на об'єкт незавершеного будівництва, як втрата права користування земельною ділянкою, на якій він розташований.

При цьому, суд касаційної інстанції не приймає доводи прокурора та позивача, що дана стаття стосується лише нерухомого майна, оскільки зазначена стаття має назву "Підстави припинення права власності", тобто, не містить вказівки, що вона розповсюджується лише на нерухоме майно.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, на які посилаються прокурор та позивач:

"1. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

2. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача."

Таким чином, дані норми не регулюють припинення права власності саме на об'єкт незавершеного будівництва, як зареєстрований єдиний цілісний об'єкт цивільних прав, що спростовує доводи прокурора та позивача в цій частині.

Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в даному випадку не встановлено обставин, з якими законодавство пов'язує визнання спірного договору недійсним, з огляду на що правові підстави для задоволення позову прокурора про визнання договору купівлі - продажу об'єкта незавершеного будівництва 2-х поверхового котеджу готовністю 35 % розташованого за адресою: с.м.т. Лазурне, Скадовська область, Херсонська область, вул. Набережна, 5 - відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області без задоволення, а судове рішення - без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, суд покладає на Прокуратуру Одеської області витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі № 923/842/17 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі № 923/842/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський