Рішення

від 11.06.2018 по справі 921/50/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 червня 2018 року м. Тернопіль Справа № 921/50/18 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Панчук М.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномістбуд Холдинг", с.Острів Тернопільського району Тернопільської області

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль Мостобуд", м.Тернопіль

відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "Борен-А", м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1, м.Київ

про визнання права власності на рухоме майно (транспортні засоби), зняття арешту та скасування розшуку майна

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Борен-А", м.Київ

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "Техномістбуд Холдинг", с.Острів Тернопільського району Тернопільської області

відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль Мостобуд", м.Тернопіль

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів,

за участю представників:

Позивача за первісним позовом: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 26.01.2018;

Відповідача-1 за первісним позовом : не з'явився;

Відповідача-2 за первісним позовом: ОСОБА_3П, довіреність №б/н від 15.01.2018; ОСОБА_4, довіреність Б/н від 05.03.2018

Третьої особи: не з'явився.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду" та спеціалізованої програми фіксування відео конференцій TrueConf ; для робочого оригіналу звукозапису надано диски CD-R, серійний номер LH3117VC07012830D4, NJ20UG21D8040563C2, MFP646VB161103352.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Техномістбуд Холдинг", с.Острів Тернопільського району Тернопільської області 07.02.2018 (вх.№55) звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль Мостобуд", м.Тернопіль та товариства з обмеженою відповідальністю "Борен-А", м.Київ, про визнання права власності на рухоме майно, а саме на транспортні засоби: автобус MERCEDES-BENZ 411 CDI, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1; автомобіль вантажний CITROEN JUMPY, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2; автомобіль вантажний RENAULT TRAFIC, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_3; автомобіль вантажний КАМАЗ 65115, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_4; автомобіль вантажний МAN 8.150F, 2005 року впуску, номерний знак НОМЕР_5; автобус MERCEDES-BENZ SPRINTER 413, 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_6; автомобіль легковий CITROEN BERLINGO, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_7; автомобіль легковий FORD FOCUS, 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_8; зняття арешту з даного рухомого майна; скасування розшуку перелічених транспортних засобів.

Ухвалою від 12.02.2018 судом відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні, призначеному на 06.03.2018, в якому оголошувалася перерва до 15.03.2018, про що винесено ухвалу, котру внесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою від 15.03.2018 судом прийнято до розгляду зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Борен-А" без номеру від 23.02.2018 (вх.№78 від 26.02.2018) до спільного розгляду з первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техномістбуд Холдинг" без номеру від 07.02.2018 (вх.№55 від 07.02.2018) у справі №921/50/18. У зв'язку з цим, суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 26.03.2018, котре здійснювалося в режимі відео конференції та, зважаючи на необхідність подання учасниками справи додаткових доказів на підтвердження наведених доводів та заперечень, оголошувалася перерва до 13.04.2018, а згодом до 04.05.2018 з підстав, наведених у відповідних ухвалах суду.

02.05.2018 позивачем за зустрічними позовом подано заяву №40 від 27.04.2018 (вх.№10359) про збільшення зустрічних позовних вимог, в якій товариство посилаючись зокрема, на виявлення додаткового майна у ТОВ Тернопіль Мостобуд , просило окрім заявлених вимог про визнання недійсними з моменту укладення договорів купівлі-продажу транспортних засобів №23-11-17 від 23.11.2017, №3246/2017/727931 від 29.11.2017, №3246/2017/728869 від 29.11.2017, №3246/2017/728061 від 29.11.2017, №3246/2017/727815 від 29.11.2017, визнати недійсним договір про відчуження земельної ділянки, що знаходиться по вул. Промислова, 3Б в с. Острів Тернопільського району, Тернопільської області (кадастровий номер 6125286400:01:001:0732), укладені між ТОВ Тернопіль Мостобуд та ТОВ Техномістбуд Холдинг .

Дане клопотання судом відхилено з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи, що збільшення розміру позовних вимог може стосуватися лише вимог майнового характеру.

Ухвалою суду від 04.05.2018 задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Борен-А", м.Київ, №47 від 27.04.2018 (вх.№10354 від 02.05.2018) про вжиття заходів забезпечення зустрічного позову у справі №921/50/18 шляхом накладення арешту на транспортні засоби.

Ухвалою суду від 04.05.2018 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 24.05.2018 з оголошенням перерви до 14-30 год. 11.06.2018.

Повноважний представник позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом) в судовому засіданні заявлені первісні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив ТОВ БОРЕН-А від 02.03.2018, відзиві на зустрічну позовну заяву від 20.03.2018, відповіді на доповнення до відзиву ТОВ БОРЕН-А , в поясненнях від 30.03.2018 та запереченнях від 12.04.2018, посилаючись на долучені докази. Просив первісний позов задоволити, в зустрічних позовних вимогах як безпідставних - відмовити. При цьому зазначив, зокрема, що в рамках здійснення виконавчого провадження № 55290242 приватним виконавцем ОСОБА_1 вчинено виконавчі дії, що порушують право власності позивача на спірне майно, оскільки постановою приватного виконавця від 18.12.2017 про арешт майна та постановою від 18.12.2017 про розшук майна вчинено виконавчі дії щодо майна не боржника у виконавчому провадженні - ТОВ Тернопіль Мостобуд , а позивача у справі. Право власності позивача за первісним позовом на спірні транспортні засоби підтверджується угодами купівлі-продажу транспортних засобів від 23.11.2017 та 29.11.2017 (всього 5 договорів), додатковими угодами до Договорів, актами прийманні-передачі ТЗ, копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, котрі є в матеріалах справи. Такими діями приватного виконавця позивача позбавлено можливості вільно здійснювати права власника, належно та в повному обсязі здійснювати господарську діяльність. Наводить інші доводи.

Щодо зустрічних позовних вимог, то такі вважає необґрунтованими та безпідставними, адже позивачем за зустрічним позовом не наведено жодних доводів, не подано жодних доказів, які б свідчили, що боржник - ТОВ Тернопіль Мостобуд дійсно немає фінансової можливості виконати рішення суду по справі № 921/757/16-г/7; укладені між відповідачами за зустрічним позовом правочини купівлі-продажу не є фіктивними, оскільки сторонами вчинено дії на їх виконання (продавцем транспортні засоби передано, а Покупцем такі прийнято та використовуються в господарській діяльності, здійснюється їх ремонт, проведено страхування придбаного майна, проведено розрахунок за майно тощо); при укладенні договорів сторони передбачали та мали дійсний намір відчужити транспортні засоби.

На думку ТОВ Техномістбуд Холдинг , наведене унеможливлює в порядку ст.234 ЦК України визнати такий правочин недійсним з підстав його фіктивності.

Крім того вказує, що позивачем не надано достатніх доказів, які б давали підстави вважати спірні договори укладеними внаслідок зловмисної домовленості сторін, оскільки жодна із сторін не зазнала негативних (несприятливих) наслідків. Наводить інші аргументи.

Повноважний представник відповідача-1 за первісним позовом (відповідача -2 за зустрічним позовом) у судові засідання жодного разу не прибув. Між тим, згідно наданих 03.05.2018 письмових пояснень б/н від 03.05.2018 (вх.№10555), відзиву на зустрічний позов № 19/1-03/18 від 20.03.2018 зазначив, що ТОВ Тернопіль Мостобуд є на 95 % власником створеного у вересні 2017 р. ТОВ Техномістбуд Холдинг , що не суперечить ст. 56 ГК України; спірне майно - транспортні засоби відчужено не з метою уникнення від виконання рішення суду, а виключно на виконання умов Договору про спільну діяльність по заснуванню товариства від 01.09.2017 та з метою забезпечення можливості ефективного здійснення фінансово-господарської діяльності новоутвореної юридичної особи; залишкова вартість основних засобів товариства станом на 31.12.2017 становила 2 млн гривень, що є достатнім для задоволення виконання рішення суду по справі № 921/757/16-г/7, яким присуджено до стягнення 8 млн. грн; право ТОВ БОРЕН-А вчиненими правочинами не порушені, а його майнові права як стягувача у виконавчому провадженні є гарантованими; позивачем не доведено обставин, які б могли формально бути підставою для визнання договорів недійними за ст. 232 ЦК України.

Що стосується посилань позивача за зустрічним позовом на фіктивність спірних угод відповідно до ст. 234 ЦК України, то на думку відповідача-2 за зустрічним позовом позивач в контексті ч.5 ст .203, ст. 234ЦК України має довести, що на момент укладення цих договорів існувала об'єктивна неможливість настання правового результату, що обумовлений договорами та, що така неможливість чи небажання сторін створювати правові наслідки була заздалегідь спланованою і очікуваною сторонами договорів. А оскільки сторонами вчинено реальні дії на виконання спірних договорів, то для сторін настали реальні правові наслідки, що обумовлені змістом таких договорів.

Норма ст. 207 ГК України, на яку посилається позивач, не надає право третім особам (лише сторонам правочину) заявляти вимогу про визнання господарського зобов'язання недійсним.

Відповідач-2 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) первісні позовні вимоги вважає безпідставними з мотивів, викладених у відзиві на первісний позов (вх. № 6380 від 26.02.2018), доповненнях до відзиву (вх. 7975 від 11.03.2018).

Подавши зустрічну позовну заяву (вх. 78 від 26.02.2018), доповнення до зустрічного позову (вх. 9166 від 11.04.2018), заперечення на відзиви на зустрічний позов відповідачів (вх. № 8260 від 27.03.2018) Товариство вказує, що укладені договори купівлі -продажу транспортних засобів між ТОВ Тернопіль Мостобуд та ТОВ ТМБ Холдинг були укладені з метою виведення майна із власності відповідача-2, з метою уникнення виконання рішення суду по справі № 921/757/16-г/7, а також без наміру створення правових наслідків, а отже, в силу ст. 234 ЦК України є фіктивними правочинами та мають бути визнані судом недійсними.

В обґрунтування своїх доводів додатково зазначено, що продаж транспортних засобів (далі по тексту -ТС) вчинено за заниженою ціною - 304855грн проти вартості аналогічних транспортних засобів станом на 23.11.2017 2 454 000грн, про що свідчить Звіт про оцінку подібного рухомого майна від 27.03.2018;

- станом на вересень 2017 р. у боржника було 52 одиниці техніки (за даними довідки № 124 від 04.09.2017), а станом на момент відкриття виконавчого провадження (грудень 2017) - числилося лише 7 транспортних засобів, котрі описані приватним виконавцем (постанова про опис та арешт від 16.02.2018).

У судовому засіданні представники позивача за зустрічним позовом підтримали повністю заявлені зустрічні позовні вимоги з підстав, викладених у позові.

Третя сторона у справі - приватний виконавець ОСОБА_1 в судові засідання жодного разу не прибув та жодних клопотань, заяв по суті позовів, інших доказів, суду не надав.

Зважаючи на належне повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи по суті, відсутність клопотань про перенесення розгляду справи, достатність поданих доказів, враховуючи, що брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.42 ГПК України, застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.13 та ст.74 ГПК України та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи первісного позову, дослідивши наявні у справі документи, заслухавши доводи та заперечення сторін, господарський суд встановив таке.

Відповідно до договору про заснування Товариства, укладеного 01.09.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Мостобуд» та фізичною особою ОСОБА_5 було створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Техномістбуд Холдинг» (позивач), та 29.09.2018 у встановленому законом порядку проведено державну реєстрацію юридичної особи з присвоєнням коду ЗКПО 41624830 , про що державним реєстратором вчинено запис в Реєстрі за № 1651102000003531 (ОСОБА_6 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003596699 від 09.02.2018).

Засновниками товариства на момент створення були дві особи: ТОВ «Тернопіль Мостобуд» з часткою майна в Статутному капіталі 967959,72 грн, що становить 95% та ОСОБА_5 з часткою 50945,28 грн, що становить 5% Статутного капіталу Товариства.

29.01.2018 державним реєстратором проведено державну реєстрацію змін щодо складу та засновників товариства, а саме частку ТОВ «Тернопіль Мостобуд» перереєстровано на фізичну особу ОСОБА_7.

Дані обставини позивачем не заперечуються.

23.11.2017 та 29.11.2017 ТОВ «Тернопіль Мостобуд» відчужило ТОВ «Техномістбуд Холдинг» транспортні засоби, а саме: автобус MERCEDES-BENZ 411 CDI, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1; автомобіль вантажний CITROEN JUMPY, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2; автомобіль вантажний RENAULT TRAFIC, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_3; автомобіль вантажний КАМАЗ 65115, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_4; автомобіль вантажний МAN 8.150F, 2005 року впуску, номерний знак НОМЕР_5; автобус MERCEDES-BENZ SPRINTER 413, 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_6; автомобіль легковий CITROEN BERLINGO, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_7; автомобіль легковий FORD FOCUS, 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_8; уклавши договори купівлі-продажу № №23-11-17 від 23.11.2017, №3246/2017/727931 від 29.11.2017, №3246/2017/728869 від 29.11.2017, №3246/2017/728061 від 29.11.2017, №3246/2017/727815 від 29.11.2017.

На підставі ОСОБА_4 приймання-передачі транспортних засобів, що є додатками до договорів купівлі-продажу транспортного засобу, Продавцем передано, а Покупцем прийнято рухоме майно в технічно справному стані із зазначенням всіх характеристик транспортного засобу (марки, моделі, року випуску, кольору, номеру кузову (шасі) та свідоцтва про реєстрацію (із зазначенням серії та державного номерного знаку автомобіля, органу, що здійснив реєстрацію).

За умовами укладених договорів купівлі-продажу, право власності до Покупця переходить з моменту підписання Договору, а передача і прийняття транспортного засобу здійснюється після повної оплати вартості майна, що вказана у п. 3.1. договору (п. 2.1 та п. 2.2).

Так, право власності на дані транспортні засоби зареєстровано за позивачем 24.11.2017 (FORD FOCUS, 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_8), 25.11.2019 (автомобіль вантажний CITROEN JUMPY, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2; CITROEN BERLINGO, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_7 та MERCEDES-BENZ 411 CDI, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1) та 29.11.2017 (автомобіль вантажний RENAULT TRAFIC, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_3; автомобіль вантажний КАМАЗ 65115, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_4; автомобіль вантажний МAN 8.150F, 2005 року впуску, номерний знак НОМЕР_5; автобус MERCEDES-BENZ SPRINTER 413, 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_6) у встановленому законом порядку, про що свідчать копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів серії СХК №001565, СХК № 089620, СХК № 089657, СХК № 089624, СХК № 089618, СХК № 001505, СХК № 001572, СХМ № 946135.

Згідно довідки позивача балансова вартість придбаних згідно договорів купівлі-продажу транспортних засобів станом на 26.01.2018 становить 245 520,81 грн (а.с. 48, том 1).

Позивач зазначає, та це вбачається з долучених до справи документів, що у виконавчому провадженні №55290242, відкритому на примусове виконання наказів господарського суду Тернопільської області від 25.10.2017 №921/757/16-г/7 про стягнення з ТОВ Тернопіль Мостобуд на користь ТОВ БОРЕН-А заборгованості, приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 винесено 18.12.2017 постанову про накладення арешту на майно боржника - ТОВ Тернопіль Мостобуд та постанову про оголошено майна у розшук, в тому числі і транспортних засобів: автобус MERCEDES-BENZ 411 CDI, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1; автомобіль вантажний CITROEN JUMPY, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2; автомобіль вантажний RENAULT TRAFIC, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_3; автомобіль вантажний КАМАЗ 65115, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_4; автомобіль вантажний МAN 8.150F, 2005 року впуску, номерний знак НОМЕР_5; автобус MERCEDES-BENZ SPRINTER 413, 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_6; автомобіль легковий CITROEN BERLINGO, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_7; автомобіль легковий FORD FOCUS, 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_8.

23.01.2018 ухвалою Господарського суду Тернопільської області у справі №921/24/18 задоволено частково заяву ТОВ "Техномістбуд Холдинг", подану 19.01.2018 (до подачі позову), про вжиття заходів забезпечення позову та забезпечено позов шляхом заборони приватному виконавцю Виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, пов'язані із виконанням Постанови про арешт майна боржника від 18.12.2017 (виконавче провадження №55290242) та Постанови про розшук майна боржника від 18.12.2017 (виконавче провадження №55290242) щодо спірного рухомого майна.

Крім того, постановою приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 від 27.04.2018 у виконавчому провадженні №55290242, з посиланням на допущення помилки щодо переліку транспортних засобів, вилучено з переліку транспортних засобів, на які накладено арешт та оголошено в розшук : автомобіль FORD KUGA, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_9; автобус MERCEDES-BENZ 411 CDI, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1; автомобіль вантажний CITROEN JUMPY, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2; автомобіль вантажний RENAULT TRAFIC, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_3; автомобіль вантажний КАМАЗ 65115, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_4; автомобіль вантажний МAN 8.150F, 2005 року впуску, номерний знак НОМЕР_5; автобус MERCEDES-BENZ SPRINTER 413, 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_6; автомобіль легковий CITROEN BERLINGO, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_7; автомобіль легковий FORD FOCUS, 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_8.

Враховуючи незаконність накладення арешту на майно, яке належить ТОВ ТМБ Холдинг на праві власності, товариство звернулося з даним позовом з метою захисту своїх порушених майнових прав на зазначені транспортні засоби.

Оцінивши подані докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову. При цьому суд керувався наступним.

У Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, 1950 року задекларовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Частиною першою статті 15 ЦК України унормовано, що особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст.16 Цивільного кодексу України).

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Позивач право власності на спірне майно набув на підставі правочинів.

Згідно ст.41 Конституції України та ст.328 Цивільного Кодексу України право власності набувається в порядку та на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

За роз'ясненнями, викладеними в абзаці 3 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.03 р. № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Суд приймає до уваги положення ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якого особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання прав на майно і про зняття майна з-під арешту.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд зазначає, що позивачем надано докази придбання арештованого майна, виникнення та існування права власності позивача на це майно, що підтверджується реєстраційними свідоцтвами та договорами купівлі-продажу транспортних засобів. У той же час, відповідачі у справі не оспорювали право власності позивача на це майно, дій, які б свідчили про невизнання цього права, не здійснювали.

Таким чином, суд констатує, що обставини, необхідні для визнання права власності та передбачені ст. 392 ЦК України не існували, предмет спору з цього приводу відсутній, відтак, правових підстав для подання позову про визнання права власності у позивача немає.

Що стосується вимог про зняття арешту з майна та скасування розшуку транспортних засобів, котрі заявлено позивачем у позовній заяві з посиланням на постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 від 18.12.2017, винесену у виконавчому провадженні № 55290242 щодо боржника - ТОВ Тернопіль Мостобуд , то в зазначені постанови приватним виконавцем 27.04.2018 внесено виправлення та вилучено з переліку майна наступні транспортні засоби: автомобіль легковий FORD KUGA, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_10; автобус MERCEDES-BENZ 411 CDI, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1; автомобіль вантажний CITROEN JUMPY, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2; автомобіль вантажний RENAULT TRAFIC, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_3; автомобіль вантажний КАМАЗ 65115, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_4; автомобіль вантажний МAN 8.150F, 2005 року впуску, номерний знак НОМЕР_5; автобус MERCEDES-BENZ SPRINTER 413, 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_6; автомобіль легковий CITROEN BERLINGO, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_7; автомобіль легковий FORD FOCUS, 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_8, про що свідчить постанова приватного виконавця від 27.04.2018 ВП №55290242 про виправлення помилки, котра є чинною.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 45 ГПК України відповідачами у справі є особи, до яких заявлено позовну вимогу. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем фактично оспорюються дії приватного виконавця під здійснення ним виконавчого провадження на виконання наказу господарського суду від 25.10.2017 у справі № 921/757/16-г/7 та правомірність вчинення яких належить розглядати в порядку, встановленому розділом VІ Господарського процесуального кодексу України в межах справи № 921/757/16-г/7.

За даних обставин, суд доходить висновку, що заявлені вимоги про зняття арешту та скасування розшуку майна слід розглядати в межах розгляду скарги на дії органу виконання судових рішень, а не в позовному провадженні в межах означеної справи, тому відмовляє у їх задоволенні.

Розглянувши по суті зустрічний позов, заслухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши подані докази, судом встановлено наступне:

18.05.2017 господарським судом Тернопільської області у справі №921/757/16-г/7 (суддя Стадник М.С.) прийнято рішення про задоволення частково позову товариства з обмеженою відповідальністю "Борен - А"; стягнуто з ТОВ "Тернопіль Мостобуд" на користь ТОВ "Борен - А" 1824113грн основного боргу, 29660,17грн - 3% річних, 141066,19грн інфляційних втрат, 29926,45грн судового збору.

19.09.2017 постановою Львівського апеляційного господарського суду, залишеною без змін Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду України (постанова від 25.04.2018), рішення місцевого господарського суду від 18.05.2017 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Борен - А" скасовано та прийнято нове рішення про стягнення з ТОВ "Тернопіль Мостобуд" на користь ТОВ "Борен - А" 2240887,00грн заборгованості, 3944455,04грн інфляційних втрат та 449122,98грн - 3% річних. В решті рішення місцевого суду залишено без змін.

25.10.2017 місцевим господарським судом видано накази про примусове виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.05.2017 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2017.

18.12.2017 приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 винесено у виконавчому провадженні №55290242 з примусового виконання судових рішень у господарській справі №921/757/16-г/7 постанови про накладення арешту на майно боржника та про оголошено майна у розшук, зокрема і транспортних засобів: автобус MERCEDES-BENZ 411 CDI, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1; автомобіль вантажний CITROEN JUMPY, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2; автомобіль вантажний RENAULT TRAFIC, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_3; автомобіль вантажний КАМАЗ 65115, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_4; автомобіль вантажний МAN 8.150F, 2005 року впуску, номерний знак НОМЕР_5; автобус MERCEDES-BENZ SPRINTER 413, 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_6; автомобіль легковий CITROEN BERLINGO, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_7; автомобіль легковий FORD FOCUS, 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_8.

Як свідчать ОСОБА_6 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.02.2018 за № НОМЕР_11 та від 06.02.2018 № НОМЕР_12 Товариство з обмеженою відповідальністю «Техномістбуд Холдинг» створено 29.09.2017 року, власником якого на 95% було ТОВ «Тернопіль Мостобуд» та 5% ОСОБА_5, який є учасником та власником ТОВ «Тернопіль Мостобуд» (а.с.190-194, том І).

В подальшому, 29.01.2018 року державним реєстратором проведено реєстрацію змін до установчих документів в частині зміни складу та інформації про засновників (частка ТОВ Тернопіль Мостобуд набута фізичною особою ОСОБА_7, м. Тернопіль).

Відповідно до ОСОБА_6 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.02.2018 за № НОМЕР_13 Товариство з обмеженою відповідальністю Тернопіль Мостобуд створено 21.05.2009 року. Засновниками товариства є фізичні особи: ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10

23.11.2017 між Тернопіль Мостобуд та ТОВ «Техномістбуд Холдинг» укладено договір купівлі-продажу за № 23-11-17, відповідно до умов якого продавець передав у власність покупцю товар, вказаний у Специфікації до нього та ціною, вказаною у Специфікації № 1, що є додатком до Договору, а саме: автобус MERCEDES-BENZ 411 CDI, 2003 року випуску, номерний знак В09927ВС (ціна 14800 грн); автомобіль вантажний CITROEN JUMPY, 2007 року випуску, номерний знак В08766ВС (ціна 8950 грн), автомобіль легковий FORD FOCUS, 2001 року випуску, номерний знак ВО 5959АН (ціна 1600 грн) та автомобіль легковий CITROEN BERLINGO, 2006 року випуску, номерний знак В05716АХ (ціна 720 грн).

Згідно акту приймання-передачі від 23.11.2017 дані автомобілі передано Покупцю.

29.11.2017 між Тернопіль Мостобуд та ТОВ «Техномістбуд Холдинг» укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу за № 3246/2017/727815, відповідно до умов якого продавець передав у власність покупцю транспортний засіб: автобус MERCEDES-BENZ SPRINTER 413. 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 за ціною 25000 грн., котрий передано Покупцю 29.11.2017 за ОСОБА_4 приймання-передачі (а.с.32-33, том І).

29.11.2017 між Тернопіль Мостобуд та ТОВ «Техномістбуд Холдинг» укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу за № 3246/2017/728869, відповідно до умов якого продавець передав у власність покупцю транспортний засіб: КАМАЗ 65115,2013 року випуску, номерний знак В09916ВВ, за ціною 246 200 грн., котрий передано Покупцю 29.11.2017 за ОСОБА_4 приймання-передачі (а.с.34-35, том І).

29.11.2017 між Тернопіль Мостобуд та ТОВ «Техномістбуд Холдинг» укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу за № 3246/2017/727931, відповідно до умов якого продавець передав у власність покупцю транспортний засіб: RENAULT TRAFIC, 2007 року випуску, номерний знак В07267АО, за ціною 250 грн., котрий передано Покупцю 29.11.2017 за ОСОБА_4 приймання-передачі (а.с.36-37, том І).

29.11.2017 між Тернопіль Мостобуд та ТОВ «Техномістбуд Холдинг» укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу за № 3246/2017/728061, відповідно до умов якого продавець передав у власність покупцю транспортний засіб: MAN 8.150F, 2005 року впуску, номерний знак В09841ВВ, за ціною 7335,00грн, котрий передано Покупцю 29.11.2017 за ОСОБА_4 приймання-передачі (а.с.38-39, том І).

Відповідно до додаткових угод від 25.11.2017 та 30.11.2017, котрі долучені позивачем 20.03.2018 разом з відзивом на зустрічний позов, строк оплати за придбані транспортні засоби сторони встановили до 01.06.2018 (а.с.108-113 том ІІ).

За умовами укладених договорів купівлі-продажу, право власності до Покупця переходить з моменту підписання Договору, а передача і прийняття транспортного засобу здійснюється після повної оплати вартості майна, що вказана у п. 3.1. договору (п. 2.1 та п. 2.2).

Право власності на дані транспортні засоби зареєстровано за позивачем 24.11.2017 (FORD FOCUS, 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_8), 25.11.2019 (автомобіль вантажний CITROEN JUMPY, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2; CITROEN BERLINGO, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_7 та MERCEDES-BENZ 411 CDI, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1) та 29.11.2017 (автомобіль вантажний RENAULT TRAFIC, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_3; автомобіль вантажний КАМАЗ 65115, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_4; автомобіль вантажний МAN 8.150F, 2005 року впуску, номерний знак НОМЕР_5; автобус MERCEDES-BENZ SPRINTER 413, 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_6) у встановленому законом порядку, про що свідчать копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів серії СХК №001565, СХК № 089620, СХК № 089657, СХК № 089624, СХК № 089618, СХК № 001505, СХК № 001572, СХМ № 946135.

Згідно наказів № 3 від 24.11.2017, № 4 від 25.11.2017, № 5 від 29.11.2017 по підприємству дані транспортні закріплено за відповідальною особою з присвоєнням їм відповідних інвентарних номерів. Актами приймання-передачі основних засобів за формою №ОЗ-1 від 24, 25 та29.11.2017 дані транспортні засоби прийнято та введено в експлуатацію ТОВ ТМБ Холдинг .

11.02.2018 відповідачем-1 як власником майна здійснено страхування автомобіля - FORD FOCUS, 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_8, про що укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/3082187 із страховою компанією ВУСО.

02.01.2018 ТОВ БМЦ проведено перевірку технічного стану автомобіля MERCEDES-BENZ 411 CDI, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, про що свідчить Протокол перевірки технічного стану ТС № 00653-00007-18 від 02.01.2018.

З долучених 11.05.2018 відповідачем-1 за зустрічним позовом доказів, зокрема Протоколу про врегулювання розрахунків від 07.05.2018, підписаного між ТОВ ТМБ Холдинг та ТОВ Тернопіль Мостобуд , вбачається, що сторони, з метою врегулювання взаємної заборгованості, що виникла з договорів купівлі-продажу транспортних засобів № 23-11-17 від 23.11.2017, № 3246/2017/728869 від 29.11.2017, № 3246/2017/728061 від 29.11.2017, № 3246/2017/727931 від 29.11.2017, № 3246/2017/727815 від 29.11.2017 та договорів оренди основних засобів № 5/10/17, № 14-ОР-12-17, № 29-ОР-11-17, № 27-ОР-11-17, № 24-ОР-17 на підставі ст. 601 ЦК України, дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 268 874,87 грн.

Відповідно до акту звірки розрахунків, підписаного сторонами, станом на квітень 2018 року підтверджено борг ТОВ ТМБ Холдинг перед ТОВ Тернопіль Мостобуд після зарахування однорідних вимог в сумі 35980,13грн, а саме за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 3246/2017/728869 від 29.11.2017.

Втім правомірність укладених договорів купівлі-продажу транспортних засобів заперечується позивачем у зустрічному позові. ТОВ БОРЕН-А вважає, що спірне майно набуте у власність позивачем неправомірно внаслідок укладення фіктивних правочинів, котрі підлягають визнанню судом недійсними з підстав ст.ст. 203, 215, 234 ЦК України.

В обґрунтування своїх доводів, позивач вказує на наступні обставини:

- після прийняття судом апеляційної інстанції постанови у справі № 921/757/16-г/7, боржник за виконавчим провадженням почав вчиняти дії, спрямовані на відчуження основних засобів, техніки, транспортних засобів з метою уникнення виконання рішення суду;

- ТОВ «Техномістбуд Холдинг» створено 29.09.2017, на 100% засновано боржником- Товариством з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Мостобуд» ;

- відповідно до довідки про наявність обладнання та матеріально-технічної бази ТОВ Тернопіль - Мостобуд № 124 від 04.09.2017 у власності боржника перебувало 52 одиниці техніки, а на момент здійснення виконавчого провадження - 07.12.2017 - знято з обліку 7 одиниць спеціалізованої техніки (лист №2865 від 14.12.2017 ГУ Держпродспоживслужби в Тернопільській області);

- станом на момент відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем виявлено всього 7 транспортних засобів (постанова про опис та арешт майна боржника від 16.02.2018 АСВП №55290242);

- ненадання відповідачем-1 за зустрічним позовом доказів на підтвердження існування орендних відносин щодо оренди транспортних засобів додатково свідчить про існування злочинної домовленості між відповідачами, спрямованої на уникнення виконання майнових зобов'язань перед ТОВ БОРЕН-А ;

- продаж транспортних засобів здійснювався за заниженою ціною, про що свідчить долучений Звіт про оцінку подібного рухомого майна, виконаний ТОВ Оціночна компанія АНАЛІТИК 27.03.2018, згідно з яким ринкова вартість подібних колісних транспортних засобів в кількості 8 од. станом на 23.11.2017 року визначена в сумі 2 454 000 грн (проти загальної ціни продажу 204 855 грн).

Позивач стверджує, що при укладенні оспорюваних правочинів їх учасники не мали наміру створити правові наслідки продажу майна за дійсною ринковою вартістю та здійснити їх оплату грошовими коштами, а лише намагалися формально змінити власника майна (ст. 234 ЦК України), чим порушено права ТОВ Борен-А , оскільки останнє позбавлено можливості отримати задоволення своїх вимог від реалізації зазначеного майна у виконавчому провадженні № 55290242.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним.

Характерною ознакою фіктивного правочину є його вчинення сторонами лише для виду, тобто, укладаючи його сторони знають заздалегідь, що він не буде виконаний. При фіктивному правочині внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву. Укладення фіктивного правочину завжди відбувається з певною метою і умисно. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла без наміру створення правових наслідків, а інша - намагалася досягти правового результату, то такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину.

Така правова позиція викладена у п.3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Однак, реальних правових наслідків за договорами купівлі-продажу транспортних засобів від 23.11.2017 та 29.11.2017, які ними обумовлені (відчуження майна продавцем та їх оплата за ринковими цінами) не настало, так як продавець за договором в особі відповідача-2 передане майно Покупцю фактично не відчужив, а передав сам собі, відтак, продовжує ним користуватися, адже під час вчинення приватним виконавцем виконавчих дій 16.01.2018 року на території, що належить відповідачу-1 (вул. Промислова, 3-Б с. Острів Тернопільського району Тернопільської області) виконавцем було виявлено техніку не лише ТОВ ТМБ Холдинг , але й техніку, що належить ТОВ Тернопіль Мостобуд , тобто обидві сторони спільно використовують техніку. Щодо законності та підставності знаходження відповідного майна відповідачами суду не було подано жодних доказів.

Водночас з протоколу про зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.05.2018 встановлено про існування між відповідачами орендних відносин на підставі договорів оренди основних засобів № 5/10/17, № 14-ОР-12-17, № 29-ОР-11-17, № 27-ОР-11-17, № 24-ОР-17, котрі теж не було надано суду.

Суд звертає увагу, що в оспорюваних договорах сторонами жодним чином не обумовлено право Продавця використовувати товар (транспортні засоби) після їх продажу.

Дана обставина суперечить і вимогам ст. 662 ЦК України, за якою основним обов'язком Продавця є реальна передача товару у власність Покупця з втратою останнім будь-яких правомочностей щодо переданого за договором товару.

Також на вимогу ст. 659 ЦК України Продавець не попередив і не передбачив таке попередження у договорах купівлі-продажу від 23.11.2017 та 29.11.2017 про те, що частина техніки, що відчужується буде знаходитися у спільній власності та/чи користуванні інших осіб, у тому числі і відповідача-2.

Згідно із ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим договором. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Суд вважає, що ТОВ „ТМБ Холдинг» та ТОВ „Тернопіль Мостобуд» є пов'язаними юридичними особами, оскільки ТОВ ТМБ Холдинг фактично створено товариством з обмеженою відповідальністю „Тернопіль Мостобуд» (було ініціатором створення ТОВ „ТМБ Холдинг» , володіло 95 % Статутного капіталу останнього), а укладення договорів купівлі-продажу на транспортні засоби в кількості 8 од. (2001, 2003, 2006, 2007, 2011, 2013 років випуску, тобто відносно нових автомобілів за сукупною ціною 304855 грн) було нічим іншим як фікцією.

Наведене свідчить, що ТОВ «Тернопіль Мостобуд» здійснювало практичний контроль за рішеннями ТОВ «Техномістбуд Холдинг» в частині купівлі-продажу майна, за рахунок якого могли бути задоволені вимоги ТОВ «Борен-А» в межах виконання рішення суду у справі №921/757/16-г/7, економічним результатом вчинення яких є виведення основних активів з ТОВ «Тернопіль Мостобуд» на юридичну особу, яка не пов'язана з Позивачем.

Під виглядом відчуження належних відповідачу-2 транспортних засобів відбулося відчуження рухомого майна на папері , з метою виведення його з власності боржника, адже мети продажу майна за ринковою ціною, що становить 2 454 000 грн та отримання грошових коштів за відчужене майно в повному обсязі його дійсної вартості у сторін правочину не було.

Ціна продажу транспортних засобів, визначена у договорах купівлі-продажу, також вказує на фіктивність намірів сторін при їх укладенні.

Як вбачається з довідки ТОВ ТМБ Холдинг від 26.01.2018 балансова вартість транспортних засобів згідно спірних договорів купівлі-продажу, складає 245520,81грн (а.с. 48 том І).

У Звіті про оцінку майна, виконану сертифікованим суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ Оціночна компанія АНАЛІТИК , м. Київ, ринкова вартість подібного майна визначена в розмірі 2454000 грн, тобто відповідач-1 придбав транспортні засоби за ціною майже у 10 разів меншою від їх дійсної вартості (а.с. 60-102, том ІІІ).

Окрім того, на момент створення юридичної особи - 30.09.2017 у засновника - ТОВ Тернопіль Мостобуд вартість основних засобів згідно Балансу (звіту про фінансовий стан) становила 15 363 000 грн, а кредиторська заборгованість лише за товари та послуги (не враховуючи кредитні зобов'язання) становила 5 807 000грн, тобто на момент набрання судовими рішеннями у справі № 921/757/16-г/7 законної сили у боржника залишалися активи на суму менше 10 000 000 грн, в той час, коли судами було присуджено до стягнення з боржника на користь ТОВ БОРЕН-А кошти в розмірі 8892687,24 грн.

Відповідач-1 та відповідач-2 заздалегідь мали за мету укладення спірних договорів - уникнення звернення стягнення на майно боржника, а їх продаж за заниженою ціною свідчить про небажання Продавця отримати реальний прибуток (дійсну ринкову вартість) від відчуженого майна з метою погашення заборгованості.

У такий спосіб, створивши нову юридичну особу ТОВ Тернопіль Мостобуд намагалося формально змінити власника рухомого майна, а зазначені дії відповідача-2 є нічим іншим, як спробою ухилення від виконання рішення по справі № 921/757/16-г/7.

В подальшому, намагаючись приховати свої наміри, ТОВ "Тернопіль Мостобуд" передано майно у власність Покупця без отримання розрахунку за нього (навіть по заниженій вартості), а 07.05.2018 укладено з ТОВ ТМБ Холдинг договір про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Як слідує з Протоколу про врегулювання розрахунків від 07.05.2018, підписаного між ТОВ ТМБ Холдинг та ТОВ Тернопіль Мостобуд сторони, з метою врегулювання взаємної заборгованості, що виникла з договорів купівлі-продажу транспортних засобів № 23-11-17 від 23.11.2017, № 3246/2017/728869 від 29.11.2017, № 3246/2017/728061 від 29.11.2017, № 3246/2017/727931 від 29.11.2017, № 3246/2017/727815 від 29.11.2017 та договорів оренди основних засобів № 5/10/17, № 14-ОР-12-17, № 29-ОР-11-17, № 27-ОР-11-17, № 24-ОР-17 на підставі ст. 601 ЦК України, дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 268 874,87 грн. Втім документально підтверджених доказів на підтвердження існування орендних відносин сторонами надано не було, як-от: договорів оренди основних засобів № 5/10/17, № 14-ОР-12-17, № 29-ОР-11-17, № 27-ОР-11-17, № 24-ОР-17 та актів передачі майна в орендне користування, оскільки договір оренди за своєю правовою природою, є реальним.

У випадках, коли для підтвердження реальності вчинення спірного правочину сторони склали документи, які створюють для третіх осіб уявлення про виконання сторонами спірного правочину, такі документи підлягають також оцінці судом за загальними правилами оцінки вчинення правочинів у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України та встановлення наявності реальних правових наслідків вчинення правочинів; саме по собі існування документів (зокрема, документів, які оформлюють прийом-передачу ТС за договором купівлі-продажу, даних реєстраційного обліку) не виключає перевірки судом реальної можливості створення відповідного результату та обізнаності про це сторін правочину на момент його укладення при вирішенні спору про фіктивність правочину в межах оцінки наданих доказів в їх сукупності.

За статтею 202 Господарського кодексу України до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Частина перша статті 598 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, а за частиною другою цієї ж статті припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За статтею 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав , а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Також відповідно до частини третьої статті 203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог є засобом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

При цьому, за наведеними вище нормами чинного законодавства вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам (критеріям): 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Враховуючи недійсність спірних угод купівлі-продажу, беручи до уваги наслідки недійсності договору згідно зі статтею 216 Цивільного кодексу України, такий договір не породжує жодних прав та обов'язків у сторін цього договору, в тому числі, обов'язків щодо сплати відповідачем-1 грошових коштів відповідачу-2 за зустрічним позовом у сумі 268 874,87 грн.

Таким чином, у відповідача-1 та відповідача-2 не виникли зустрічні однорідні вимоги, що випливали б із двох різних зобов'язань та які підлягали б зарахуванню в силу приписів статті 601 Цивільного кодексу України, а укладена сторонами двостороння угода у вигляді протоколу суперечить наведеній нормі закону та є недійсною, в силу приписів частини першої статті 203 та частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.

За встановлених обставин, та виходячи з системного аналізу вищенаведених норм цивільного законодавства та оцінки договорів купівлі-продажу на предмет відповідності їх зазначеним нормам законодавства, випливає однозначний висновок про фіктивність даних правочинів в частині відчуження транспортних засобів в кількості 8 одиниць техніки, що є підставою для визнання їх недійсними.

Відповідно до ч. 4 ст.11 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: ОСОБА_2, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку щодо задоволення зустрічного позову.

Судові витрати, понесені позивачем за первісним позовом, в силу ст.129 ГПК України, відшкодуванню не підлягають. Судові витрати по зустрічному позову та витрати, понесені за розгляд заяви про забезпечення зустрічного позову покладаються судом порівну на відповідачів у справі за зустрічним позовом.

У судовому засіданні 11.06.2018 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст.240 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 4, 7, 11, 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 180, 197, 219, 220, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову - відмовити.

2. Зустрічний позов - задовольнити.

3. Визнати недійсними з моменту укладення договори купівлі-продажу транспортних засобів №23-11-17 від 23.11.2017, №3246/2017/727931 від 29.11.2017, №3246/2017/728869 від 29.11.2017, №3246/2017/728061 від 29.11.2017, №3246/2017/727815 від 29.11.2017, котрі укладені між товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопіль Мостобуд" (вул.Чехова, 8, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 36404316) та товариством з обмеженою відповідальністю "Техномістбуд Холдинг" (вул.Промислова, 3Б, с.Острів Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 41624830).

4 . Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль Мостобуд" (вул.Чехова, 8, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 36404316) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Борен-А", м.Київ, вул.. Качалова, 5-В, ідент. код 36942319 - 5716,50 грн в повернення сплачених судових витрат.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Техномістбуд Холдинг" (вул.Промислова, 3Б, с.Острів Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 41624830) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Борен-А", м.Київ, вул. Качалова, 5-В, ідент. код 36942319 - 5716,50 грн в повернення сплачених судових витрат.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 19.06.2018.

Суддя Н.О. Андрусик