Постанова

від 19.06.2018 по справі 910/17631/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/17631/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "МЕД ЛАЙФ",

представники позивача - Акуленко О.В., адвокат (дов. від 15.05.2018), ОСОБА_5, директор (наказ від 01.10.2001 № 66-к),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Центр сімейної медицини "Медлайн",

представники відповідача - Назаркевич С.П., адвокат (ордер від 03.05.2018), ОСОБА_7 керівник,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_8,

представник третьої особи - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Центр сімейної медицини "Медлайн"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 (головуючий - Пантелієнко В.О., судді: Верховець А.А., Доманська М.Л.)

у справі № 910/17631/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МЕД ЛАЙФ" (далі - ТОВ "МЕД ЛАЙФ")

до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр сімейної медицини "Медлайн" (далі - ТОВ "Центр сімейної медицини "Медлайн"),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8),

про припинення використання ділової репутації позивача.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "МЕД ЛАЙФ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Центр сімейної медицини "Медлайн" про зобов'язання відповідача: припинити використання позначення "МЕДЛАЙН" ("МедЛайн"), що викликає у споживачів асоціації з діяльністю ТОВ "МЕД ЛАЙФ"; демонтувати усі вивіски, вилучити з обігу всю продукцію (в тому числі рекламні засоби та матеріали, документи тощо) з використанням позначення "МЕДЛАЙН" ("МедЛайн", інших позначень, схожих з позначенням "МедЛайф" ), а також припинити використання такого позначення в мережі Інтернет.

Позовні вимоги мотивовані вчиненням відповідачем акта недобросовісної конкуренції, а саме неправомірним використанням ТОВ "Центр сімейної медицини "Медлайн" позначення, схожого з торговельною маркою за свідоцтвом України від 17.02.2003 № 29714, право на використання якої належить ТОВ "МЕД ЛАЙФ", а також з фірмовим (комерційним) найменуванням позивача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.11.2016 до участі у справі № 910/17631/16 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача залучено ОСОБА_8

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.08.2017 зі справи № 910/17631/16 у задоволенні позову відмовлено, з посиланням на його необґрунтованість.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 рішення місцевого господарського суду зі справи № 910/17631/16 скасовано, прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог: зобов'язано ТОВ "Центр сімейної медицини "Медлайн" припинити використання позначення "Медлайн" ("МедЛайн"), що викликає у споживачів асоціації з діяльністю позивача; зобов'язано ТОВ "Центр сімейної медицини "Медлайн" демонтувати всі вивіски, вилучити з обігу усю продукції (в тому числі, рекламні засоби та матеріали, документи тощо) з використанням позначення "МЕДЛАЙН" ("МедЛайн", інших позначень, схожих з позначенням "Мед Лайф" ). У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 31 274,40 грн. понесених судових витрат.

ТОВ "Центр сімейної медицини "Медлайн", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Так, згідно з доводами ТОВ "Центр сімейної медицини "Медлайн", викладеними у касаційній скарзі:

- суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, обґрунтував своє рішення висновком експерта від 22.09.2017 № 200/17 за результатами проведення експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності та висновком судової експертизи від 22.01.2018 № 256/17; водночас порушення судом норм матеріального та процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення;

- суд апеляційної інстанції безпідставно не задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для надання можливості ТОВ "Центр сімейної медицини "Медлайн" подати докази на підтвердження публікації Держпатентом рішення про державну реєстрацію знака для товарів і послуг за заявкою відповідача від 26.08.2016 № m 201618641, внаслідок чого виникла ситуація, за якої існує чинне свідоцтво від 10.04.2018 № 240192 на знак для товарів і послуг, власником якого є відповідач, та судове рішення про заборону використання відповідачу відповідного позначення.

ТОВ "МЕД ЛАЙФ" у відзиві на касаційну скаргу просило залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись, зокрема, на безпідставність та необґрунтованість касаційної скарги, а також на правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування нею норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- ТОВ "МЕД ЛАЙФ" на підставі ліцензійного договору на товарний знак від 01.03.2014 № 4/03, який укладений з ОСОБА_8 як з ліцензіаром, належить право на використання знака для товарів і послуг за свідоцтвом України від 17.02.2003 № 29714;

- як зазначав позивач, ТОВ "Центр сімейної медицини "Медлайн", використовуючи у здійсненні власної господарської діяльності позначення (найменування) "Медлайн", порушує права ТОВ "МЕД ЛАЙФ" на комерційне найменування "МедЛайф" (англійською - "MedLife") та знак для товарів і послуг за свідоцтвом України від 17.02.2003 № 29714, право на використання якого належить позивачу.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для зобов'язання відповідача припинити використання позначення "МЕДЛАЙН" ("МедЛайн", інших позначень, схожих з позначенням "МедЛайф").

Як вбачається з матеріалів позовної заяви і змісту оскаржуваних судових рішень, позивач мотивує позов вчиненням відповідачем акта недобросовісної конкуренції у зв'язку з неправомірним, на думку позивача, використанням ТОВ "Центр сімейної медицини "Медлайн" позначення, схожого із торговельною маркою за свідоцтвом України від 17.02.2003 № 29714, право на використання якої належить ТОВ "МЕД ЛАЙФ", а також з фірмовим (комерційним) найменуванням позивача.

Згідно з приписами статті 10 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, яка набула чинності для України з 25.12.1991, країни Союзу зобов'язані забезпечити громадянам країн, що беруть участь у Союзі, ефективний захист від недобросовісної конкуренції.

Актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах.

Зокрема підлягають забороні:

- всі дії, здатні яким би то не було способом викликати змішування відносно підприємства, продуктів чи промислової або торговельної діяльності конкурента;

- неправильні ствердження при існуванні комерційної діяльності, що здатні дискредитувати підприємство, продукти чи промислову або торговельну діяльність конкурента;

- вказівки чи ствердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування чи кількості товарів.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені главами 2 - 4 цього Закону.

Неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності , що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання (стаття 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції").

Згідно зі статтю 20 вказаного Закону вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Законом.

Так, згідно з приписами статті 90 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву.

Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності.

Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.

Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування.

Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом.

Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.

Статтею 489 ЦК України передбачено, що правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.

Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом.

Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 159 Господарського кодексу України правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне найменування суб'єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним у господарському обігу.

Таким чином, комерційне (фірмове) найменування необхідно відрізняти від найменування юридичної особи. Друге із згаданих найменувань не є об'єктом права інтелектуальної власності, оскільки пов'язані з його використанням правовідносини регулюються переважно нормами корпоративного законодавства.

Найменуванням юридичної особи є назва, яка індивідуалізує юридичну особу в сукупності його прав і обов'язків як самостійного суб'єкта права. Таке найменування є для юридичної особи тим самим, що для фізичної особи її ім'я. Його виникнення слід пов'язувати з датою державної реєстрації юридичної особи.

Фірмовим (комерційним) найменуванням є назва, якою юридична особа або громадянин, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, позначають себе на ринку, і яка використовується для їх ідентифікації в господарських (комерційних) відносинах.

Чинне законодавство України не містить ні вимог щодо тотожності комерційного найменування найменуванню юридичної особи (стаття 90 ЦК України), ані вимог щодо певного змісту комерційного найменування (зокрема, щодо зазначення організаційно-правової форми підприємства).

Комерційному (фірмовому) найменуванню властиві принципи істинності, постійності та виключності. Тобто використання комерційного (фірмового) найменування не повинно носити одноразового характеру.

У разі якщо комерційне найменування суб'єкта господарювання є елементом його торговельної марки, то здійснюється правова охорона і комерційного найменування, і торговельної марки.

Відповідно до частин другої та п'ятої статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг" свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом; свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

У відповідності до частини восьмої статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг" власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

Згідно з частиною першою статті 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється, зокрема на підставі ліцензійного договору.

Відповідно до приписів статті 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Невиключна ліцензія, відповідно до приписів статті 1108 ЦК України, не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

У свою чергу, виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Відповідно до приписів статті 495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

1) право на використання торговельної марки;

2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг" будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що позивачем не доведено схожості позначень, які використовує ТОВ "Центр сімейної медицини "Медлайн", з комерційним найменуванням позивача та із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України від 17.02.2003 № 29714, право на використання якого належить позивачу. Рішення суду першої інстанції мотивовано, зокрема, тим, що позивачем не сплачена вартість експертизи, яка призначена судом, відповідно, не доведено обставин, на які позивач посилався у позові, належними та допустимими доказами.

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, скасовуючи рішення суду попередньої інстанції, з урахуванням наданого позивачем висновку експерта від 22.09.2017 № 200/17 за результатами проведення експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності та висновку судової експертизи від 22.01.2018 № 256/17, дійшов висновку про схожість комерційних найменувань ТОВ "Центр сімейної медицини "Медлайн" та ТОВ "МЕД ЛАЙФ", схожість позначення "МЕДЛАЙН" ("МедЛайн") із знаками для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 29714, 187382, 196602, 206149, схожість скороченої назви комерційного найменування "Медлайн" із скороченою назвою комерційного найменування "Мед Лайф", що може вводити в оману споживачів послуг, які надаються позивачем та відповідачем, у зв'язку з чим задовольнив позов у повному обсязі.

Проте, оцінюючи висновок судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 22.01.2018 № 256/17 як належний та допустимий доказ у справі, суд попередньої інстанції залишив поза увагою те, що зазначену судову експертизу виконано тією ж самою особою (експертом Ковальовою Н.М.), яка склала висновок експертного дослідження від 22.09.2017 № 200/17 за замовленням позивача, та який (висновок експертного дослідження) був наданий позивачем до суду апеляційної інстанції на підтвердження викладених у позові обставин.

При цьому відповідно до приписів статті 104 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, в редакції, чинній з 15.12.2017) висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Зазначаючи про те, що позначення "МЕДЛАЙН" ("МедЛайн") є схожим із знаками для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 29714, 187382, 196602, 206149 , суд апеляційної інстанції залишив поза увагою визначені позивачем підстави позову, а саме те, що в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на належність йому прав на використання знака для товарів і послуг саме за свідоцтвом України від 17.02.2003 № 29714, власником якого є ОСОБА_8

При цьому, задовольняючи позов ТОВ "МЕД ЛАЙФ" як правовласника знака для товарів і послуг за свідоцтвом України від 17.02.2003 № 29714 на підставі ліцензійного договору на товарний знак від 01.03.2014 № 4/03, суд апеляційної інстанції не дослідив зміст вказаного ліцензійного договору на предмет того, чи належать позивачу виключні майнові авторські права на торговельну марку за свідоцтвом України від 17.02.2003 № 29714, зокрема виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання.

Також суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки в контексті приписів частини першої статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг" посиланням відповідача на те, що станом на час розгляду справи № 910/17631/16 апеляційним господарським судом Укрпатентом було прийняте рішення від 05.03.2018 про реєстрацію знака за заявкою відповідача від 26.08.2016 для послуг 44 класу МКТП, зокрема щодо медичних послуг (на який у подальшому видане свідоцтво від 10.04.2018 № 240192).

Так, відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг" права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки.

Судом не досліджено питання щодо можливості заборони відповідачеві використовувати позначення (торговельну марку), права на яку набуті останнім згідно з приписами чинного законодавства.

Водночас з огляду на те, що позов обґрунтовано і посиланням на неправомірне використання відповідачем словесного позначення "МедЛайн", яке, на думку позивача, є схожим з позначенням "МедЛайф" (що є також найменуванням, комерційним [фірмовим] найменуванням позивача) без згоди (дозволу) ТОВ "МЕД ЛАЙФ", для правильного вирішення спору у вказаній частині позовних вимог, беручи до уваги призначення комерційного найменування як засобу індивідуалізації у комерційних відносинах, у той час як найменування (назва) знаходить своє відображення у публічно-правових відносинах, а також те, що поняття найменування юридичної особи та її комерційного (фірмового) найменування мають різне правове наповнення, і найменування (назва) не є об'єктом права інтелектуальної власності суду, на підставі поданих сторонами та досліджених доказів, належало:

- встановити, чи мають позивач та відповідач комерційні (фірмові) найменування, тобто найменування, які використовуються підприємствами для власної індивідуалізації під час здійснення господарської (комерційної) діяльності ; які саме комерційні (фірмові) найменування індивідуалізують підприємницьку діяльність як позивача, так і відповідача (з урахуванням того, що зазначене питання є правовим і повинно вирішуватися судом, а не експертом), та з якого часу сторони у справі здійснюють підприємницьку діяльність під цими комерційними найменуваннями (з посиланням на конкретні докази використання сторонами таких комерційних найменувань у підприємницькій діяльності);

- з'ясувати, якими видами діяльності займаються позивач та відповідач, чи функціонують вони на одному ринку товарів або послуг, щодо яких саме товарів, робіт чи послуг ними використовуються відповідні комерційні найменування та чи може таке використання ввести в оману щодо особи, яка надає послуги;

- дослідити, чи є комерційні (фірмові) найменування позивача та відповідача схожими настільки, що їх можна сплутати і чи вводить це в оману споживачів щодо особи, яка надає послуги;

- перевірити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеному праву (з урахуванням того, що позивач просить заборонити відповідачу використовувати позначення "МЕДЛАЙН" ("МедЛайн", інші позначення, схожі з позначенням "МедЛайф" без конкретизації, які саме позначення та без урахування того, ким саме та яким чином визначатиметься така схожість).

Зазначені обставини входять до предмета доказування у вирішенні даного спору, проте не були досліджені з належною повнотою судами попередніх інстанцій, внаслідок чого судові акти місцевого та апеляційного господарських судів не можна визнати законними та обґрунтованими.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, в тому числі зазначені в даній постанові, об'єктивно оцінити відповідні докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Центр сімейної медицини "Медлайн" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 зі справи № 910/17631/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко