Рішення

від 31.05.2018 по справі 817/1168/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 травня 2018 року м. Рівне №817/1168/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Приватне акціонерне товариство "Березнівське птахопідприємство"

до Головне управління ДФС у Рівненській області

про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Березнівське птахопідприємство» звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Рівненській області, яка полягає у не відновленні приватному акціонерному товариству «Березнівське птахопідприємство» (ЄДРПОУ 02780479) статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Рівненській області відновити приватному акціонерному товариству «Березнівське птахопідприємство» (ЄДРПОУ 02780479) статус платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік шляхом внесення відомостей до реєстру платників єдиного податку четвертої групи та видати витяг з даного реєстру про підтвердження відновлення такого статусу у відповідності до п. 299.9 ст. 299 ПК України.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що ним було подано до фіскального органу податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2016 рік з додатком №1 – відомості про наявність земельних ділянок, та розрахунком частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2015 рік. Проте, листом від 29.02.2016 року №162/15-06 відповідач повідомив позивача про те, що статус платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік не підтверджено, оскільки позивач станом на 01.01.2016 мав обліковану заборгованість (недоїмку) у розмірі 242 грн. 61 коп. Не погодившись з таким рішенням, позивач оскаржив його до Рівненського окружного адміністративного суду, який постановою від 11.09.2017 року по справі №817/1151/17, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018 року, визнав протиправним та скасував рішення Березнівського відділення Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області №162/15-06 від 29.02.2016 року щодо не підтвердження ПрАТ «Березнівське птахопідприємство» статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік. Після неодноразових звернень позивача до фіскального органу, відповідачем не було вчинено дій щодо відновлення позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік. За таких обставин, просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог та вказав, що згідно інформаційних баз даних позивачем до 20 лютого 2016 року не подано загальної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи а 2016 рік, що є підставою для реєстрації суб'єкта господарювання платником єдиного податку четвертої групи. 21 березня 2018 року позивачем було подано загальну декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік. Проведеною камеральною перевіркою поданих 21 та 22 березня 2018 року уточнюючих звітних та уточнюючих загальних декларацій платника єдиного податку на 2016 рік виявлено невідповідність даних, зазначених в уточнюючих звітних та загальних деклараціях, а отже враховуючи невідповідність поданої звітності в ГУ ДФС у Рівненській області відсутні підстави для відновлення статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік за позивачем. В зв'язку з вищевикладеним відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ПрАТ «Березнівське птахопідприємство» було зареєстровано платником фіксованого сільськогосподарського податку в порядку статті 209 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (надалі – ПК України), та після внесення змін до ПК України являється платником єдиного податку четвертої групи – сільськогосподарський товаровиробник, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнювала або перевищувала 75 відсотків.

З метою підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік, в порядку підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України, позивачем було подано до фіскального органу податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2016 рік з додатком №1 – відомості про наявність земельних ділянок, та розрахунком частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2015 рік.

Листом від 29.02.2016 року №162/15-06 фіскальний орган повідомив позивача про те, що статус платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік не підтверджено, оскільки позивач станом на 01.01.2016 мав обліковану заборгованість (недоїмку) у розмірі 242 грн. 61 коп.

Позивач оскаржив рішення про не підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік до Рівненського окружного адміністративного суду, який постановою від 11.09.2017 року по справі №817/1151/17, залишеної без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018 року, визнав протиправним та скасував рішення Березнівського відділення Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області №162/15-06 від 29.02.2016 року щодо не підтвердження ПрАТ «Березнівське птахопідприємство» статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік.

У зв'язку із набранням законної сили постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 року по справі №817/1151/17, позивач 01.02.2018 року звернувся із запитом №37 від 01.02.2018 року до ГУ ДФС у Рівненській області про те, чи відновлено для ПрАТ «Березнівське птахопідприємство» статус платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік та чи було внесено відомості про відновлення ПрАТ «Березнівське птахопідприємство» статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік до реєстру платників єдиного податку та інформаційних мереж?

Позивач отримав лист ГУ ДФС у Рівненській області №9/11/17-00-12-04-10 від 08.02.2018 року, в якому відповіді по-суті поставленого питання отримано не було.

06.03.2018 року позивач повторно звернувся до ГУ ДФС у Рівненській області із запитом №60 від 05.03.2018 року про те, чи відновлено для ПрАТ «Березнівське птахопідприємство» статус платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік та чи було внесено відомості про відновлення ПрАТ «Березнівське птахопідприємство» статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік до реєстру платників єдиного податку та інформаційних мереж?

У відповідь позивач отримав лист ГУ ДФС у Рівненській області №18/11/17-00-12-04-10 від 16.03.2018 року, згідно якого, оскільки платником до 20 лютого поточного року не подано загальну податкову декларацію на 2016 рік для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку, чим порушено вимоги пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Кодексу, в ГУ ДФС у Рівненській області відсутні підстави для відновлення статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік.

З врахуванням такого листа, 21.03.2018 року позивач подав податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2016 рік (з відомостями про наявність земельних ділянок), яка отримана згідно квитанції №2 від 21.03.2018 року.

Проте, будь-яких дій щодо відновлення для ПрАТ «Березнівське птахопідприємство» статус платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік відповідачем вчинено не було.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки;

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику;

- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Отже, платники єдиного податку четвертої групи щорічно зобов'язані підтверджувати статус такого платника податку, для чого до 20 лютого поточного року подають пакет документів, визначений пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України.

Згідно матеріалів справи, позивачем дотримано вказані вимоги, проте, відповідач дій щодо відновлення статусу платника єдиного податку четвертої групи не вчинив, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Щодо зобов'язання відповідача внести до реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2016 рік позивача, то суд враховує наступне.

Відповідно до п. 299.1 ст.299 ПК України, реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Пунктом 299.2 ст.299 ПК України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Згідно із ст.19-2 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в частині забезпечення формування та реалізації податкової та митної політики виконує такі функції: здійснює координацію діяльності контролюючих органів; затверджує нормативно-правові акти з питань, що належать до компетенції контролюючих органів; прогнозує, аналізує надходження податків, зборів, платежів, визначених Податковим та Митним кодексами України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників, законодавства, угод про вступ до міжнародних організацій, інших міжнародних договорів України на надходження податків, зборів, платежів, надає пропозиції щодо збільшення їх обсягу та зменшення втрат бюджету; узагальнює практику застосування законодавства з питань оподаткування, законодавства з питань сплати єдиного внеску, розробляє проекти нормативно-правових актів; видає узагальнюючі податкові консультації відповідно до цього Кодексу; виконує інші функції, передбачені законом.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року №236, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Згідно з пп. 36 п. 4 Положення, ДФС відповідно до покладених на неї завдань здійснює в межах повноважень, передбачених законом, формування та ведення реєстрів, банків та баз даних, а також забезпечує ведення реєстру страхувальників єдиного внеску.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно частини 1, пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Саме по собі визнання протиправним та скасування рішення Березнівського відділення Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області №162/15-06 від 29 лютого 2016 року щодо не підтвердження Приватному акціонерному товариству «Березнівське птахопідприємство» статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік не гарантує позивачу повний судовий захист його порушеного права.

Таким чином, з огляду на те, що позивача було протиправно виключено з Реєстру платників єдиного податку, для відновлення порушеного права та належного захисту законних прав та інтересів останнього, є необхідним зобов'язання ГУ ДФС у Рівненській області відновити приватному акціонерному товариству «Березнівське птахопідприємство» (ЄДРПОУ 02780479) статус платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік шляхом внесення відомостей до реєстру платників єдиного податку четвертої групи.

Стосовно визначеного позивачем способу захисту свого права, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

В правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеній в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року) Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Рівненській області (вул.Відінська, буд.12, м.Рівне, 33023, код ЄДРПОУ39394217), яка полягає у не відновленні приватному акціонерному товариству «Березнівське птахопідприємство» (вул.Шляхова, буд. 6, с.Кургани, Березнівськй район, Рівненська область, 34663, код ЄДРПОУ 02780479) статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік;

Зобов'язати Головне управління ДФС у Рівненській області відновити приватному акціонерному товариству «Березнівське птахопідприємство» статус платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік шляхом внесення відомостей до реєстру платників єдиного податку четвертої групи та видати витяг з даного реєстру про підтвердження відновлення такого статусу у відповідності до п. 299.9 ст. 299 ПК України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області (вул.Відінська, буд.12, м.Рівне, 33023, код ЄДРПОУ39394217) судовий збір у розмірі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) гривні на користь приватного акціонерного товариства «Березнівське птахопідприємство» (вул.Шляхова, буд. 6, с.Кургани, Березнівськй район, Рівненська область, 34663, код ЄДРПОУ 02780479).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя                               Махаринець Д.Є.