Рішення

від 12.06.2018 по справі 826/10785/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2018 року № 826/10785/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вент-Ера Сервіс" доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.04.2016 ,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Вент-Ера Сервіс (далі по тексту - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0612615147 та №0622615147 від 21 квітня 2016 року.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Вент-Ера Сервіс здійснено всупереч вимог Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи . Також, представник позивача стверджує, що фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Крім того, на думку позивача, висновки Головного управління ДФС у м. Києві, що зроблені на підставі обставин щодо порушення податкового законодавства контрагентами, на підставі пояснень та будь-яких інших матеріалів досудового слідства в рамках кримінального провадження не є обставинами, що звільнені від доказування.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в наданих суду письмових запереченнях зазначив, що перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю Вент-Ера Сервіс та Товариством з обмеженою відповідальністю Центрокомбуд , а документування операцій між вказаними суб'єктами господарювання та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Враховуючи викладене та клопотання представників сторін, зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

При цьому, суд враховує вимоги пункту 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі в редакції Закону України №2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів ), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 05 лютого 2016 року №398 працівниками Головного управління ДФС у м. Києві на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з надходженням постанови від 13 липня 2015 року №б/н, винесеної начальником другого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві Продаником І.В. про призначення позапланової податкової перевірки ТОВ Вент-Ера Сервіс (код 39165780) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні операцій з ТОВ Центрокомбуд (код 39438568) за період з 01 січня 2014 року по 01 липня 2015 року, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Вент-Ера Сервіс (код 39165780) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні операцій з ТОВ Центрокомбуд (код 39438568) за період з 01 січня 2014 року по 01 липня 2015 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №22/26-15-14-07-02-14/39165780 від 23 лютого 2016 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Вент-Ера Сервіс :

- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 672000,00 грн., у тому числі по періодах: за грудень 2014 року на суму 157000,00 грн., за січень 2015 року на суму 83 333,34 грн., за лютий 2015 року на суму 415 000,00 грн., за березень 2015 року на суму 16 666,67 грн.;

- статті 134, підпункту 139.1.2 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 1 та 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 199 500,00 грн., у т.ч. за 1 квартал 2015 року в сумі 199 500,00 грн.

Вказані висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що ТОВ Центрокомбуд здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вимоги третім особам. На думку контролюючого органу, ТОВ Центрокомбуд здійснювало діяльність, направлену на надання послуг по заниженню податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Фактично фінансово-господарську діяльність ТОВ Центрокомбуд не здійснювало. В акті перевірки зазначено, що ТОВ Центрокомбуд створено без наміру здійснення підприємницької діяльності, з метою використання їх реквізитів та розрахункових рахунків для перерахування грошових коштів, які у подальшому готівкою знімалися з вказаних рахунків.

21 квітня 2016 року на підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення:

- №0612615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 199500,00 грн. за основним зобов'язанням та 99 750,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0622615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 672 000,00 грн. за основним платежем та 336 000,00 за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень останні залишені без змін.

Незгода позивача із податковими повідомленнями-рішеннями від 21 квітня 2016 року зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до норм підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об'єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 Податкового кодексу України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми Кодексу дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу за визначенням, наведеним у підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що в період, що перевірявся, між ТОВ Вент-Ера Сервіс (замовник) та ТОВ Центрокомбуд (постачальник) укладено договір поставки №2512 від 25 грудня 2014 року, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а замовник отримувати та оплатити обладнання в загальній сумі 1 952 000,00 грн., у тому числі: кондиціонер даховий (руфтоп) Lennox KGA (ціна без ПДВ за одиницю 250000,00 грн. у кількості дві одиниці, загальною вартістю 600 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 100 000,00 грн.; автоматику для дахових кондиціонерів (ціна без ПДВ за одиницю 24 404,76 грн.) в кількості 14 (чотирнадцять) одиниць, загальною вартістю 410 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 68 333,33 грн.; автоматику для дахових кондиціонерів LGG 360 (ціна без ПДВ за одиницю 87 222,22 грн.) в кількості 9 (дев'ять) одиниць, загальною вартістю 942 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 157 000,00 грн.

Відповідно до умов договору замовник протягом 5 днів з моменту підписання договору здійснює передплату в розмірі 40 % вартості обладнання.

При цьому, постачання товару здійснюється на умовах поставки DDP м. Одеса, вул. Генуезька, 5, Гагарінське плато (будівельний майданчик торгівельно-офісний комплекс Gagarin Plaza .

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході проведення перевірки, на підтвердження виконання умов даного договору представник позивача надав до суду копію видаткових накладних №РН-000012 від 05 лютого 2015 року на суму 1 010 000,00 грн, №РН-2205 від 22 травня 2015 року на суму 942 000,00 грн; податкові накладні №431 від 30 грудня 2014 року на суму 942 000,00 грн, №489 від 28 січня 2015 року на суму 500 000,00 грн. та №62 від 05 лютого 2015 року на суму 510 000,00 грн.

Суму ПДВ по зазначених податкових накладних, включено до складу податкового кредиту в загальній сумі 325 333,33 грн., у т.ч. за грудень 2014 року - 157 000,00 грн., за січень 2015 року - 83 333,33 грн. та за лютий 2015 року - 85 000,00 грн., що відповідає даним додатку №5 до декларації з податку на додану вартість та даним податкових декларацій з ПДВ за вказаний період, поданій до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.

Крім того, зазначені операції відображені в бухгалтерському обліку по рахунку 631, а факт здійснення розрахунків за результатами здійснення господарських операцій підтверджуються виписками по банківському рахунку, відкритому позивачем в АТ Укрексімбанк .

Перевіркою встановлено, що за даними бухгалтерського обліку дебіторська та кредиторська заборгованість по договору №2512 від 25 грудня 2014 року відсутня.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 26 грудня 2014 року №2612 між ТОВ Вент-Ера Сервіс (замовник) та ТОВ Центрокомбуд (виконавець) укладено договір підряду №2612, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання, на свій ризик на умовах і протягом дії даного договору здійснити технічне обслуговування холодильного обладнання, а також системи вентиляції та кондиціювання, а замовник прийняти і своєчасно оплачувати виконані роботи на умовах даного договору.

Умовами вказаного договору передбачено, що раз на місяць складається акт виконаних робіт, що підписується уповноваженими представниками сторін. При цьому, якщо в ході робіт виконавець допустить відхилення від вимог замовника, які погіршують якість робіт, виконавець усуває їх за власний рахунок.

Відповідно до вимог зазначеного договору, оплата за виконані роботи здійснюється замовником протягом десяти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

В матеріалах справи міститься акт приймання-передачі робіт №ОУ-2602 від 26 лютого 2015 року, яким підтверджується виконання робіт по ремонту систем вентиляції та кондиціювання та ремонту чилерів та холодильного обладнання за адресою: м. Вінниця, вул. Г. Успенського, 8.

Також, на підтвердження виконання умов договору підряду №2602 від 26 грудня 2014 року позивачем надано податкову накладну №380 від 26 лютого 2015 року на загальну суму 120 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20 000,00 грн.

Судом встановлено, що суму ПДВ, вказану в податковій накладній №380 від 26 лютого 2015 року, включено до складу податкового кредиту в загальній сумі 20 000,00 грн., у т.ч. за лютий 2015 року - 20 000,00 грн., що відповідає даним додатку №5 до декларації з податку на додану вартість та даним податкових декларацій з ПДВ за вказаний період, поданій до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.

Крім того, зазначені операції відображені в бухгалтерському обліку по рахунку 633, а факт здійснення розрахунків за результатами здійснення господарських операцій підтверджуються виписками по банківському рахунку, відкритому позивачем в АТ Укрексімбанк .

Перевіркою встановлено, що за даними бухгалтерського обліку дебіторська та кредиторська заборгованість по договору №2612 від 26 грудня 2014 року відсутня.

Також, відповідно до наявних матеріалів справи, між ТОВ Вент-Ера Сервіс та ТОВ Центрокомбуд укладено договір поставки №2002 від 20 лютого 2015 року, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а замовник отримувати та оплатити обладнання в загальній сумі 1 760 000,00 грн., у т.ч.: автоматику до дахових кондиціонерів (ціна без ПДВ за одиницю 77 192,88 грн.) в кількості 9 (дев'ять) одиниць, загальною вартістю 1 760 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 293 333,33 грн.

Умовами зазначеного договору передбачено, що замовник протягом 5 днів з моменту підписання договору здійснює передплату в розмірі 40 % вартості обладнання.

Постачання згідно умов вказаного договору здійснюється на умовах поставки DDP м. Вінниця. Дата і місце поставки додатково узгоджуються сторонами після отримання повідомлення про готовність обладнання до відправки.

На підтвердження виконання умов даного договору представником позивача надано видаткову накладну №РН-2505 від 25 травня 2015 року на суму 1 760 000,00 грн. та податкову накладну №303 від 20 лютого 2015 року на суму 1 760 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 293 333,33 грн.

При цьому, суму ПДВ, вказану в податковій накладній №303 від 20 лютого 2015 року, включено до складу податкового кредиту в загальній сумі 293 333,33 грн., у т.ч. за лютий 2015 року - 293 333,33 грн., що відповідає даним додатку №5 до декларації з податку на додану вартість та даним податкових декларацій з ПДВ за вказаний період, поданій до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.

Крім того, зазначені операції відображені в бухгалтерському обліку по рахунку 631, а факт здійснення розрахунків за результатами здійснення господарських операцій підтверджуються виписками по банківському рахунку, відкритому позивачем в АТ Укрексімбанк .

Перевіркою встановлено, що за даними бухгалтерського обліку дебіторська та кредиторська заборгованість по договору №2002 від 20 лютого 2015 року відсутня.

З матеріалів справи вбачається, що 02 лютого 2015 року між ТОВ Вент-Ера Сервіс (замовник) та ТОВ Центрокомбуд (виконавець) укладено договір підряду №020215, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання, на свій ризик на умовах і протягом дії даного договору здійснити технічного обслуговування холодильного обладнання, а також системи вентиляції та кондиціювання, а замовник прийняти і своєчасно оплачувати виконані роботи на умовах даного договору.

Умовами вказаного договору передбачено, що раз на місяць складається акт виконаних робіт, що підписується уповноваженими представниками сторін. При цьому, якщо в ході робіт виконавець допустить відхилення від вимог замовника, які погіршують якість робіт, виконавець усуває їх за власний рахунок.

Відповідно до вимог зазначеного договору, оплата за виконані роботи здійснюється замовником протягом десяти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

В матеріалах справи міститься акт приймання-передачі робіт №ОУ-2702 від 27 лютого 2015 року на суму 100 000,00 грн. та акт №ОУ-2703 від 27 березня 2015 року.

Також, на підтвердження виконання умов договору підряду №020215 від 02 лютого 2015 року позивачем надано податкові накладні №400 від 27 лютого 2015 року на загальну суму 100 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 16 666,67 грн., №370 від 27 березня 2015 року на загальну суму 100 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 16 666,67 грн.

Судом встановлено, що суми ПДВ, вказані в податкових накладних №400 та №370 від 27 лютого 2015 року та 27 березня 2015 року відповідно, включено до складу податкового кредиту в загальній сумі 33 333,34 грн., у т.ч. за лютий 2015 року - 16 666,67 грн., за березень 2015 року - 16 666,67 грн., що відповідає даним додатку №5 до декларації з податку на додану вартість та даним податкових декларацій з ПДВ за вказаний період, поданій до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.

Крім того, зазначені операції відображені в бухгалтерському обліку по рахунку 633, а факт здійснення розрахунків за результатами здійснення господарських операцій підтверджуються виписками по банківському рахунку, відкритому позивачем в АТ Укрексімбанк .

Перевіркою встановлено, що за даними бухгалтерського обліку дебіторська та кредиторська заборгованість по договору №020215 від 02 лютого 2015 року відсутня.

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704).

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 цього Закону).

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14 січня 2015 року К/9991/72258/12, від 21 жовтня 2014 року №К/800/6170/14 та від 26 серпня 2014 року №К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Співставлення первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операція із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, що позивач придбавав у контрагента товари (виробів, електропристроїв та запчастин до них) з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

З акта перевірки вбачається, що відповідачем під час перевірки по суті не аналізувалися умови та характер спірних операцій позивача із його контрагентом, а до вказаного висновку відповідач дійшов лише, посилаючись на нереальність господарських операцій із придбання такого товару (виконання робіт) позивачем у контрагента.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагент був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У своєму листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року №1936/11/13-11).

Наведене спростовує доводи податкового органу, що допущення певних недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних є підставою для висновків про відсутність господарських операцій між ТОВ Вент-Ера Сервіс та ТОВ Центркомбуд .

В акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Помилковими є також твердження відповідача про відсутність здійснення господарських операцій з огляду на не встановлення походження товарів по ланцюгу постачання, виходячи з того, що зазначені обставини не підтверджуються належними доказами, а ймовірні порушення постачальниками та їхніми контрагентами податкового чи іншого законодавства не створюють юридичних наслідків для добросовісного учасника господарських відносин. При цьому акт перевірки не містить як аналізу дотримання податкової дисципліни позивачем та його контрагентом, так і доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин.

У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а відтак правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосередніми постачальниками.

Відповідно до приписів статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентом вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із контрагентом, тому висновки акта перевірки є помилковими.

Стосовно доводів податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача із контрагентом, які ґрунтуються на матеріалах кримінальних проваджень, суд зазначає наступне.

В даному випадку як на джерело доказової інформації відповідач посилається на те, що листом СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.09.2015 року №2911/7/26-53-09-02 надійшли матеріали кримінального провадження №32015100040000037 у вигляді протоколу допиту свідка ОСОБА_2, директора та головного бухгалтера ТОВ Центрокомбуд отриманого в м. Києві, та протоколу допиту свідка ОСОБА_3, засновника ТОВ Центрокомбуд , відібраного в м. Києві, відповідно до яких громадянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили про свою непричетність до діяльності підприємства ТОВ Центрокомбуд .

Водночас, частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Матеріали справи не містять вироків відносно посадових осіб позивача та/або його контрагента. При цьому, складання протоколів допиту не виключає можливості здійснення ТОВ Центрокобуд реальних господарських операцій.

Одночасно з цим, будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних контролюючим органом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Контролюючим органом фактично підтверджується реальність здійснення господарських операцій з огляду на дослідження під час перевірки всіх первинних документів і відображення такої інформації в акті перевірки, (договори, видаткові, прибуткові накладні, податкові накладні та інше)

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача, а також судових рішень щодо визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, недійсними.

Враховуючи встановлені у справі обставини та наявні у ній матеріали, суд приходить до висновку про доведення позивачем дотримання ним законодавчих вимог щодо документального підтвердження сум витрат, які були віднесені до складу витрат/податкового кредиту за перевіряємий період, та як наслідок про відсутність у відповідача правових підстав для нарахування позивачу податку на додану вартість, а відтак наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується правомірність формування податкового кредиту та, як наслідок, протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування не виконав.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 263, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вент-Ера Сервіс задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0612615147 та №0622615147 від 21.04.2016 року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вент-Ера Сервіс (код 39165780) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19608,75 грн. (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісім гривень 75 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук