УХВАЛА
20 червня 2018 року
Київ
справа №808/2001/16
касаційне провадження №К/9901/52849/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Бившевої Л.І. (суддя-доповідач), Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М., перевіривши матеріали касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.06.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017 у справі за позовом Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс" Іскра " до Офісу великих платників податків ДФС, третя особа: Державний концерн "Укроборонпром" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
Офіс великих платників податків ДФС 06.06.2018 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.06.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017.
Одночасно скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Відповідно до частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Скаржник до касаційної скарги додав документ про сплату судового збору у сумі 110 491,98 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 29.03.2018 № 874, проте судовий збір сплачено у меншому розмірі, ніж визначено Законом України Про судовий збір .
У статті 5 цього Закону також встановлено перелік суб'єктів, які звільнені від сплати судового збору, серед яких органи Державної фіскальної служби відсутні.
Водночас, суд звертає увагу на те, що органи Державної фіскальної служби є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, а відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції ухвалою від 01.07.2016 позовну заяву позивача залишив без руху. Тобто позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у 2016 році, позовна заява має майновий характер, а ціна позову становить 6 138 441,25 грн.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 № 928-VIII розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2016 становив 1378,00 грн.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону (у редакції, чинній на час подання позову) передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягала сплаті за подання позову у цій справі становить 92 076,62 грн (6 138 441,25 х 1,5%), а ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду - 184 153,24 грн (92 076,62 грн х 200%).
Відповідно до підпункту 14 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.
Відповідно до частини другої статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017) касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі (частина п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на час ухвалення судового рішення апеляційної інстанції).
Як свідчить текст ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017, апеляційний перегляд справи здійснено у відкритому судовому. Разом з тим, касаційну скаргу на судові рішення скаржник подав 06.06.2018.
В обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження при поданні касаційної скарги відповідач вказує на те, що вже звертався до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.
Так, Верховний Суд ухвалою від 03.01.2018 №К/9901/4056/17, повернув касаційну скаргу, у зв'язку з неусуненням недоліків касаційної скарги, встановлених ухвалою про залишення касаційної скарги без руху (щодо надання документу про сплату судового збору та документу, який належним чином підтверджує повноваження представника відповідача).
Верховний Суд ухвалою від 15.05.2018 № К/9901/50135/18 касаційну скаргу вдруге на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки додана до касаційної скарги відповідачем копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження представника на здійснення від імені скаржника його процесуальних прав та обов'язків.
Таким чином, вказані підстави пропуску строку касаційного оскарження є неповажними.
Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Зважаючи на наведене, касаційна скарга залишається без руху із наданням десятиденного строку з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, протягом якого скаржник має право надати/надіслати суду касаційної інстанції:
заяву, в якій вказати інші підстави для поновлення строку та надати докази на підтвердження вказаних обставин;
документ про доплату судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.
Керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без руху.
Встановити для усунення зазначених в ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк
Т.М. Шипуліна
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 20.06.2018 |
Оприлюднено | 21.06.2018 |
Номер документу | 74784937 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Батрак Інна Володимирівна
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Бившева Л.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні