Вирок

від 20.06.2018 по справі 305/2050/15-к

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/2050/15-к

Провадження по справі 1-кп/305/32/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2018 року. Рахівський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючої судді ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

представників потерпілої адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене 19 лютого 2016 року до ЄРДР за номером 12013070140000809 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з вищою освітою, голови правління Ясінянського споживчого товариства, одруженої, раніше не судимої, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачена ОСОБА_4 , обіймаючи посаду голови правління Ясінянського споживчого товариства, розташованого по вул. Миру, № 19, в смт. Ясіня, Рахівського району, Закарпатської області, на яку була обрана 20.11.2008, на звітно-виборних зборах пайовиків цього товариства, будучи службовою особою, яка відповідно до пункту 35 Статуту товариства, затвердженого зборами його уповноважених і зареєстрованого державним реєстратором Рахівської районної державної адміністрації, як перша посадова особа споживчого товариства, представляє його у взаємовідносинах з юридичними і фізичними особами, одноосібно приймає рішення з поточних питань діяльності товариства, укладає договори (угоди), несе персональну відповідальність за економічну обґрунтованість і законність прийнятих рішень, за діяльність товариства, забезпечення, збереження товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та іншого майна, тобто особою, яка здійснює організаційно-господарські функції, у листопаді-грудні 2008 року, допустила службову недбалість, тобто неналежне виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам громадянки ОСОБА_6 у вигляді матеріальної шкоди в сумі 214984,04 гривень за наступних обставин.

Так, 11.11.2008 за результатами участі та перемоги в аукціоні, мешканка смт. Ясіня Рахівського району ОСОБА_6 , за ціною 411200 гривень, придбала будівлю магазину "Взуття", площею 63 кв.м., що належала Ясінянському споживчому товариству та розташована по вул. Миру №15, в смт. Ясіня, який на момент проведення аукціону, відповідно до договору здачі в оренду основних засобів від 01.01.2008, укладеного з головою правління товариства ОСОБА_4 орендувала приватний підприємець ОСОБА_9 .

16.12.2008 ОСОБА_6 у повному обсязі сплатила грошові кошти за придбаний магазин, а 18.12.2008, в смт. Великий Бичків Рахівського району, між нею та головою правління споживчого товариства ОСОБА_4 , укладено договір купівлі-продажу зазначеного магазину, який цього ж дня нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрований в державному реєстрі правочинів.

Водночас, ОСОБА_4 , неналежно виконуючи свої службові обов`язки під час продажу магазину, через несумлінне ставлення до них, засвідчивши у вищезазначеному договорі купівлі-продажу, що прав на відчужувану будівлю на момент його укладення у третіх осіб не має, не повідомила ОСОБА_6 про укладення споживчим товариством з приватним підприємцем ОСОБА_9 договір оренди цього ж магазину, термін дії якого закінчувався 31.12.2008, а також своєчасно належним чином не повідомила останню про продаж об`єкту оренди, не вжила заходів до своєчасного звільнення ОСОБА_9 вказаного приміщення та до повернення орендованого магазину за актом його прийому-передачі.

Внаслідок таких діянь ОСОБА_4 , приватний підприємець ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при звільненні приміщення магазину демонтувала здійснені нею невід`ємні покращення придбаного ОСОБА_6 магазину, шляхом демонтування дверей, вікон, гіпсокартону, систем опалення та електроживлення, пошкодження облицювальної плитки, чим ОСОБА_6 завдано матеріальної шкоди, яка згідно висновку експертного дослідження № 199/11-15 від 05.11.2015 склала 214984,04 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 , будучи службовою особою, неналежно виконуючи свої службові обов`язки у листопаді-грудні 2008 року через несумлінне ставлення до них, заподіяла ОСОБА_6 тяжкі наслідки, у вигляді матеріальної шкоди на загальну суму 214984,04 грн., яка на той час у двісті п`ятдесят і більше разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, категорично заперечила та показала суду. Відповідно до договору здачі в операційну оренду основних засобів від 01 січня 2008 року, Ясінянське споживче товариство здало в оренду ОСОБА_9 магазин «Взуття», що розташоване за адресою смт. Ясіня, вул. Миру, 15, Рахівського району, Закарпатської області, загальною площею 63 кв.м. Цей договір був укладений на період з 01 січня 2008 року до 31 грудня 2008 року. Відповідно до п.6.4 зазначеного Договору дія оренди припиняється внаслідок: у тому числі продажу об`єкта оренди. З цього, на її думку, випливає, що з моменту продажу об`єкта оренди, дія договору автоматично припиняється.

Зборами уповноважених та правлінням Ясінянського СТ від 25.02.2008 року було прийнято рішення про продаж будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою АДРЕСА_2 , площею 63 м. кв. через аукціон.

Будівля магазину була передана Рахівській РСС за актом прийому-передачі від 06.10.2008 року для здійснення подальшого продажу через аукціон. Рахівська РСС створила комісію, яка приймала заяви від осіб, які хотіли придбати будівлю на аукціоні та розмістила оголошення в газеті «Зоря Рахівщини» про продаж магазину. Участь в аукціоні приймали 4 особи, в тому числі ОСОБА_9 та ОСОБА_6 . На аукціоні, який приходив 11.11.2008 року, було повідомлено головою аукціонної комісії ОСОБА_11 про те, що в аукціоні бере участь ОСОБА_9 , яка орендує приміщення, до закінчення аукціону приміщення орендар не звільняє, так як аукціон може не відбутись по тих чи інших причинах. Про це заявляла і сама ОСОБА_12 , зокрема, у позовній заяві про захист честі і гідності, яка розглядалася Рахівським районним судом Закарпатської області, де позивачкою наведені такі слова: «Як мені стало зрозуміло причиною такої поведінки стало те, що на прилюдних аукціонних торгах мною було викуплено магазин « ІНФОРМАЦІЯ_3 », приміщення якого до цього часу орендувала відповідачка». Тобто, ОСОБА_12 на момент проведення аукціону достеменно знала про те, що магазин перебуває в оренді.

Переможцем аукціону стала ОСОБА_12 , яка придбала будівлю магазину, кошти за який вносила частками (були відстрочки до 11.12.2008р. і 22.12.2008 року). У попередньому договорі, що був підписаний між ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , зокрема у п.2, йшлося про те, що покупець набуває право власності на основні засоби з моменту повної оплати їх вартості та нотаріального посвідчення і державної реєстрації правочину. Повну оплату за придбаний магазин було внесено ОСОБА_14 на рахунок Рахівської РСС 16.12.2008 р.

ОСОБА_12 неодноразово наголошувала про те, що буде продовжено оренду з ОСОБА_9 на зимовий період, що засвідчили працівники Рахівської РСС і свідки в ході розгляду даного кримінального провадження.

Перед посвідченням договору купівлі-продажу будівлі магазину в нотаріуса 18.12.2008 року, вона та ОСОБА_12 , зайшли в придбаний магазин, де ОСОБА_12 його оглянула та жодних претензій до майна не пред`являла та тоді ж, усно, було досягнуто домовленості між ОСОБА_15 (мамою ОСОБА_9 ) та ОСОБА_12 про продовження оренди, на що ОСОБА_12 беззаперечно погодилась.

18.12.2008 року, в смт. В.Бичків між Ясінянським СТ та ОСОБА_12 було укладено договір купівлі-продажу зазначеного магазину, який було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_10 та зареєстровано в державному реєстрі, де чітко зазначено таке: «Відчужена будівля оглянута, покупцем, недоліки або дефекти, що перешкоджали б її використанню за цільовим призначенням, на момент огляду виявлені не були. Претензій до продавця, щодо якісних характеристик відчуженої будівлі покупець не має і приймає її у технічному стані, придатному для подальшого використання за цільовим призначенням.

26.12.2008 р. вона отримала телеграму від ОСОБА_12 із вимогою, про термінову необхідність на протязі одного дня передати їй приміщення придбаного з аукціону магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », та з попередженням, що в іншому випадку, вона буде звертатися в суд з заявою про компенсацію нанесених їй збитків».

Хоча Ясінянське СТ на той час вже не являлося власником будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », однак, намагаючись допомогти ОСОБА_12 , 26.12.2008р., вона надіслала лист за номером 21 ОСОБА_9 , у якому повідомила останню про необхідність звільнення приміщення магазину «Взуття», яке було продане на аукціоні. При цьому в листі наголосила, що її ( ОСОБА_9 ) неодноразово усно повідомляли про необхідність звільнення приміщення, та зобов`язала звільнити таке до 27.12.2008 р. Також ОСОБА_16 , тим же листом, було повідомлено, що, у випадку невиконання вказаної вимоги, ОСОБА_17 звернеться до міліції і в селищну раду, для примусового звільнення приміщення. Даний лист був отриманий орендарем ОСОБА_9 , про що свідчить її підпис на листі про отримання.

27.12.2008р. їй зателефонувала ОСОБА_12 та повідомила, що ОСОБА_9 звільняє приміщення та пошкоджує майно. Хоча ОСОБА_17 , і вона, як голова, не були вже власником майна, проте, вона звернулась до працівників внутрішніх справ, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , якими, в магазині, в присутності ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_12 , та інших сторонніх осіб, було складено відповідний акт.

Цей факт ОСОБА_12 сама засвідчила в позовній заяві до ОСОБА_9 від 06.02.2009 р. «Про захист честі, гідності, ділової репутації », де вказала, що аналогічний випадок мав місце 27.12.2008р. , коли вона близько 11.30 год., зайшла до свого магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », де в цей час ОСОБА_16 з третіми особами нищили майно магазину (розбивали стіни будівлі, знищувалась облицювальна плитка, тощо). Не реагувала на зауваження, щодо припинення незаконних дій, відповідачка ОСОБА_9 погрожувала їй ( ОСОБА_21 ) фізичною розправою та знищенням її майна, обзивалась виражаючись нецензурною лайкою, принижуючи її честь, гідність та її власне ім`я. Безпосередніми свідками цієї події , як зазначила ОСОБА_21 у позові, був працівник органів внутрішніх справ ОСОБА_22 та ОСОБА_4 . Отже, з 18.12.2008 року ОСОБА_12 стала повноцінним власником набутого майна і вона, як власник, мала право вимагати усунення будь-яких перешкод у користуванні належним їй приміщенням магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », у тому числі й від ОСОБА_9 , договір оренди з якою на той час автоматично припинився. ОСОБА_12 , перебуваючи на той час з ОСОБА_9 у неприязних відносинах сама могла передбачити ситуацію, що склалася (пошкодження майна), а тому, як власник, мала право та повинна була звернутися до суду із позовом про усунення перешкод у користування будівлею, шляхом звільнення та забезпечення позову, шляхом заборони вчинення певних дій, однак нею цього зроблено не було. Також, свідченням того, що ОСОБА_12 після 18.12.2008 року, як власник, повноцінно розпоряджалася своїм майном, тобто придбаним магазином, є те, що ОСОБА_12 надала свій магазин « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в оренду приватному підприємцю ОСОБА_23 , що засвідчується актом перевірки санітарно-епідеміологічного обстеження працівником ОСОБА_24 , де зазначено, що будівля здана в оренду ОСОБА_12 , ОСОБА_23 .

Також, вдаючись до норм Цивільного кодексу України, який дає поняття власності та регламентує порядок його здійснення та якими і вона і ОСОБА_12 керувалася під час укладення договору купівлі-продажу (глава 24, 25, 52, 54 ЦК України), то Рещук набула правомірно своє майно, з моменту підписання договору купівліпродажу магазину стала одноосібним його власником та мала можливість самостійно розпоряджатися ним і вимагати усунення перешкод в користуванні. На підставі наведеного, просить суд ухвалити виправдувальний вирок, згідно з яким визнати її невинною за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, оскільки у її діях немає жодних порушень Закону, немає жодного причинного зв`язку між заподіяною ОСОБА_12 шкодою та будь-якими її діями чи бездіяльністю, які вона виконувала в силу покладених на неї функціональних обов`язків, а отже й немає складу кримінального правопорушення, в якому її звинувачують. Відмовити повністю у задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_12 .

Потерпіла ОСОБА_25 ( 24.04.2010 відбулася зміна прізвища потерпілої з ОСОБА_21 на Фрінд, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ) показала суду. 11.11.2008 вона перемогла в аукціоні, на якому, за ціною 411200 грн., від Ясінянського споживчого товариства придбала магазин "Взуття", розташований по вул. Миру №15, в смт. Ясіня Рахівського району , площею 63 кв.м., який, на момент проведення аукціону, орендувала приватний підприємець ОСОБА_9 .

16.12.2008 вона у повному обсязі сплатила грошові кошти за придбаний магазин, а 18.12.2008, в смт. Великий Бичків Рахівського району, між нею та головою правління споживчого товариства ОСОБА_4 , було укладено договір купівлі-продажу зазначеного магазину, який цього ж дня нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрований в державному реєстрі правочинів.

Водночас, ОСОБА_4 , неналежно виконуючи свої службові обов`язки не вжила заходів до своєчасного звільнення ОСОБА_9 вказаного приміщення та до повернення орендованого магазину за актом його прийому-передачі.

Внаслідок таких діянь ОСОБА_4 , приватний підприємець ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при звільненні приміщення магазину демонтувала здійснені нею невід`ємні покращення придбаного ОСОБА_6 магазину, шляхом демонтування дверей, вікон, гіпсокартону, систем опалення та електроживлення, пошкодження облицювальної плитки, чим завдала їй значної матеріальної шкоди. Звертає увагу суд, що всі учасники пошкодження майна посилаються на цивільно-правовий характер таких дій, оскільки вважають, що вони тільки повернули те що їм належить, а майно повернули в попередній стан, в якому їм майно було передано, демонтувавши невід`ємні покращення.

3 вказаного вбачається явна злочинна недбалість ОСОБА_4 , яка своєю бездіяльність та відсутністю виконаних дій щодо належного звільнення майна створила ситуацію, при якій їй була завдана шкода в значних розмірах. Факт завдання їй шкоди та всі ці обставини доведені. Актом огляду майна від 2009 року яким зафіксовано значне пошкодження майна, висновками експертиз, тощо. Звертає увагу суду на п. 7 та п. 10 договору купівлі-продажу від 2008 року, де зазанчено, що за свідченням продавця, відчужувана будівля на момент укладення цього договору будівля не продана, не подарована, у володінні третіх осіб не перебуває, тощо .....

Не дивлячись, що ОСОБА_4 вини у вчиненому злочині не визнає, вона вважає її винною. Подобєдові навмисно суттєво підняли ціну майна на аукціоні, намагаючись виграти торги. Тому,сплативши величезну суму грошей за цей об`єкт , вважала ОСОБА_4 своїм гарантом, яка була посередником між нею, ОСОБА_13 як продавцем майна та ОСОБА_16 , як колишнім орендарем. Наголошує, що вона жодних правовідносин з Подобєдовими не мала, навпаки, вони перебували у неприязних відносинах, що також доведено у ході судового розгляду.

Перед тим як піти до нотаріуса ОСОБА_26 показала їй магазин та продемонструвала, яке це гарне майно. Пояснила, що повідомила орендарів про необхідність звільнення приміщення на що ті погодились але з умовою, що знімусь невід`ємні покращення, що і було зроблено. Будучи в нотаріуса та підписуючи договір купівлі-продажу ОСОБА_4 його читала та в момент підписання свідчила, що у вказаному приміщення орендарів не має, а приміщення відповідає тому стану, яке було відчужене на аукціоні. При цьому, при підписанні договору у нотаріуса, ОСОБА_4 запевнила її, що майно їй передасть по акту прийому-передачі. Отже, як керівник, ОСОБА_4 належним чином документи не оформила.

Вважає, що саме така зухвала поведінка обвинуваченої ОСОБА_4 та відсутність будь - якого співчуття до неї, як потерпілої повинна бути врахована судом під час визначення міри покарання.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні ствердила, що вона дуже погано пригадує обставини справи, оскільки це відбувалося близько 10 років тому назад. В період з 2003 по 2008 рр. вона орендувала у Ясінянського СТ магазин «Взуття», розташований по вул. Миру №15, в смт. Ясіня. Договір оренди підписувала з ОСОБА_4 , як головою правління Ясінянського СТ. Щорічно договір оренди продовжувався на один рік. Вона справно сплачувала оренду. Окрім того, протягом перебування магазину в оренді, вона, за власні кошти, суттєво покращила загальний стан магазину. У жовтні 2008 року відбувся аукціон, на якому переможцем стала ОСОБА_12 . Проте, магазин вона одразу не звільнила, оскільки мала надію, що ОСОБА_21 не знайде усіх коштів на його придбання. Таким чином, торгувати у магазині вона продовжувала до кінця грудня 2008 року. Письмової вимоги про звільнення магазину вона ні від кого не отримувала. Лише ОСОБА_12 переказувала їй іншими мешканцями селища, щоб вона негайно звільнила приміщення. Про те, що ОСОБА_12 повністю розрахувалася за магазин, вона зрозуміла в розмові з ОСОБА_4 і тоді вжила заходів до звільнення приміщення. Так, вона дійсно демонтувала звідти ті покращення, які сама колись зробила за свій рахунок. Демонтаж зробила з наміром привести магазин у попередній стан. Більш детальних показів стосовно тих подій надати не може, оскільки, раніше , під час катання на лижах, отримала травму голови і практично нічого не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_20 показав суду, що його дружина, ОСОБА_9 , у Ясінянського СТ орендувала магазин «Взуття», він особисто до магазину відношення не мав. Згодом, магазин був виставлений на аукціон, переможцем якого стала ОСОБА_14 . Чи виплатила вона усю суму чи ні, він не знає. В кооперації повідомили щоб дружина звільнила магазин, що і було зроблено. Дійсно вони демонтували гіпсокартон, бо він належав їм. Чи хтось приходив приймати магазин і чи були у ОСОБА_4 претензії щодо стану магазину на момент його звільнення, йому особисто не відомо.

Свідок ОСОБА_15 показала суду, що вона являється мамою ОСОБА_9 , яка близько 5 років, у Ясінянського СТ орендувала магазин «Взуття». Громадянка ОСОБА_14 знайома їй як односельчанка. Увесь час вона допомагала дочці у магазині, тому добре обізнана у всіх справах, що стосується, зокрема, цього магазину. Так, ОСОБА_12 неодноразово заходила в магазин, коли дочка здійснювала там підприємницьку діяльність, добре знала що вони тривалий час його орендують. Проте, ОСОБА_21 взяла участь у аукціоні та стала переможцем торгів. Після перемоги в торгах, на їх запитання ОСОБА_21 відповіла, що не вижене їх на зиму (до квітня). Пізніше, приблизно після 20 грудня 2008 року, ОСОБА_12 змінила свою думку і їм довелося звільнити приміщення магазину. Під час оренди згаданого магазину, її дочка, ОСОБА_9 , власними зусиллями проводила поточні ремонти, зокрема, забетонувала підлогу у складі, замурували двері, поставили гіпсокартон. Також у магазині були їх власні меблі , стійки на товар. Звісно вони, звільняючи приміщення магазину, все своє майно забрали. На її думку, магазин вони звільнили у стані, придатному до використання. Плитку ніхто не знімав і стіни там не падали. Просто вони забрали меблеву стінку , яка собою закривала реальний вигляд стіни. Вони забрали лише своє і претензій до них від ОСОБА_12 не поступало.

Свідок ОСОБА_27 , показав суду, що він очолює Рахівське споживче товариство на даний час, як і у 2008 році, коли було прийнято рішення правління про продаж з аукціону основних засобів Ясінянського СТ, в тому числі магазину «Взуття», розташованого по вул. Миру 15, в смт. Ясіня, Рахівського району, Закарпатської області. ОСОБА_9 йому знайома, оскільки вона тривалий час орендувала зазначений магазин. Аукціон було проведено відповідно до вимог Закону, прозоро і чесно, тому він не розуміє, чому виник конфлікт. На скільки він пригадує, магазин ОСОБА_12 придбала за значну суму, не могла одразу внести усі кошти, тому попросила про відтермінування оплати залишку суми вартості придбаного майна. Вони пішли на зустріч ОСОБА_14 . Вона особисто йому казала, що не буде в зимовий період вимагати звільнення придбаного приміщення попередніми орендарями, тобто Подобєдовими, та залишить їх там до весни. Навіть мала намір купити від них обладнання (меблі чи полиці). Однак, пізніше він довідався, що ОСОБА_21 та ОСОБА_16 не дійшли згоди стосовно вартості оренди, нібито ОСОБА_21 значно підняла орендну плату. Стосовно ОСОБА_4 , то він може сказати, що вона тривалий час обіймала посаду голови правління Ясінянського СТ, виключно професійно та належним чином виконувала свої професійні обов`язки, жодних скарг на неї не надходило.

Майно до проведення аукціону зобов`язаний зберігати власник, у даному випадку керівник споживчого товариства. Проте, вважає, що причиною такої проблематичної ситуації стала поведінка ОСОБА_12 , яка сама їх заплутала. Спершу сказала, що залишає ОСОБА_16 до весни, а потім передумала, причиною такого рішення могло послужити й те, що чоловік ОСОБА_16 побив керамічну плитку в магазині. Втім, до нього, як до керівника, ОСОБА_12 з проханням вплинути на ОСОБА_4 , не зверталася.

На його думку, майно ОСОБА_12 прийняла, коли в нотаріальній конторі підписала договір. Тому, з претензією до попередніх орендарів мала звертатися вона, а не ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_11 показала суду. У 2008 році, вона, як заступник голови правління Рахівської райспоживспілки, була обрана головою засідання аукціонної комісії по продажу основних фондів Рахівської РСС. До складу комісії також входили ОСОБА_28 та ОСОБА_29 . Так, 11 листопада 2008 року відбувся аукціон по продажу магазину «Взуття», розташованого по вул. Миру 15, в смт. Ясіня. Від власника участь в аукціоні прийняла голова правління Ясінянського СТ ОСОБА_4 та головний бухгалтер ОСОБА_30 . Потенційними покупцями були ОСОБА_12 , ОСОБА_31 , ОСОБА_15 та ОСОБА_20 . Переможцем аукціону була визначена ОСОБА_12 . Про те, що магазин , на момент проведення аукціону, перебуває в оренді громадянки ОСОБА_16 , відомо було всім. Наперед приміщення не звільняли і не вимагали його звільнення, оскільки в райспоживспілці існує така практика. Відомо, що переможець права власності набуває лише після нотаріального укладення договору купівлі-продажу та його реєстрації. Так, аукціон міг не відбутися з тих чи інших причин і споживче товариство втратило би ті кошти, які отримувало з оренди. Однак, орендар ОСОБА_16 була добре обізнана про необхідність звільнення приміщення, оскільки це передбачено договором оренди. Вона брала участь в аукціоні і їй було відомо про результати проведення такого. Також зазначає, що акт прийому передачі основних засобів (будівлі) не обов`язково було складати, оскільки мова йшла про будівлю. Прописавши у п.5 договору купівлі-продажу основних засобів про те, що передача основних засобів у власність покупцеві здійснюється за актом приймання-передачі, вони просто себе застерегли, але складати такий не було їх обов`язком. Також їй особисто відомо, що ОСОБА_12 не заперечувала, щоб ОСОБА_9 залишалася торгувати в придбаному нею магазині, оскільки мала намір продовжити оренду з ОСОБА_16 , проте, вони не дійшли згоди стосовно орендної плати.

Свідок ОСОБА_24 показав суду, що він працював у Рахівській СЕС, та приблизно з 2009 року періодично проводив перевірку санітарно-технічного стану магазину продуктів «Вибір» , розташованого по АДРЕСА_2 . Він переконаний, що вказаний магазин знаходиться саме по вулиці Миру, а от номер приміщення йому вказала продавець на прізвище ОСОБА_32 і з її слів він відобразив вказаний номер у акті перевірки. Також, зі слів того ж продавця, встановив, що це приміщення, «за погодженням ОСОБА_33 », орендоване від громадянки ОСОБА_21 , для торгівлі продуктами харчування. Зазначає, що в магазині були антисанітарні умови, про що він відобразив у акті. Ні ОСОБА_34 , ні ОСОБА_14 особисто не знає. Все, що відображено у акті перевірки він підтверджує.

Свідок ОСОБА_28 показала суду. Точної дати вона вже не пригадує, приблизно десять років тому, магазин «Взуття», розташований в смт. Ясіня, який на той час орендувала громадянка ОСОБА_9 , був виставлений на продаж через аукціон та придбаний громадянкою ОСОБА_12 . Обоє жінок вона знала особисто. Вона була членом комісії. Магазин продавався в нормальному стані, як будь-який інший звичайний магазин. Перед відчуженням проводилася його оцінка, як того вимагає закон, оскільки необхідно було визначити стартову вартість об`єкту продажу. При цьому громадянці ОСОБА_9 членами аукціонної комісії було роз`яснено що вона не має жодних переваг та може приймати участь у аукціоні на загальних підставах. Аукціон виграла ОСОБА_12 . Чи повідомляла ОСОБА_4 . Подобєдову про необхідність звільнення магазину, їй не відомо, проте обов`язок здійснити таке повідомлення був покладений саме на ОСОБА_4 , як голову правління.

Не дивлячись на невизнання вини обвинуваченою ОСОБА_4 , вина її у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, доведена наступними належними, достатніми і допустимими письмовими доказами, які було досліджено у ході судового слідства та які підтверджують вину ОСОБА_4 у вчиненому злочині, зокрема, досліджено:

- договір про здачу в оперативну оренду приміщення від 01.01.2004 року, укладений між Ясінянським СТ в особі голови ОСОБА_4 та ОСОБА_9 ;

- статут Рахівської районної спілки споживчих товариств;

- статут Ясінянського СТ;

- акт №1 приймання - передачі на аукціон (повернення з аукціону) основних засобів та документів на об`єкти нерухомості та інших основних засобів від 06.10.2008;

- постанову зборів уповноважених Ясінянського споживчого СТ про обрання головою правління Ясінянського СТ ОСОБА_4 ;

- телеграму ОСОБА_12 до ОСОБА_35 про необхідність звільнення та передачі їй приміщення магазину «Взуття» по вул.. Миру №15 в смт. Ясіня;

- повідомлення голови Ясінянського СТ ОСОБА_4 №21 від 26.12.2008 на ім`я ПП ОСОБА_9 про необхідність звільнення приміщення магазину «Взуття» у строк до 27.12.2008 року;

- інформаційну довідку, згідно якої власником майна (нежитлової будівлі магазину по АДРЕСА_2 ) ОСОБА_36 стала 29.12.2008 року (дата прийняття рішення про державну реєстрацію);

- договір купівлі-продажу від 21.11.2008 основних засобів - будівлі магазину «Взуття» по АДРЕСА_2 , укладений між Ясінянським СТ, в особі голови ОСОБА_4 , та ОСОБА_36 ;

- відмовний матеріал №874 правоохоронних органів, з яких вбачається, що ОСОБА_12 не змогла захисти своє права власності у зв`язку з цивільно-правовим характером правовідносин;

- постанову від 30.12.2008 про відмову у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_12 , по факту спричинення матеріальної шкоди, з причини неможливості встановлення кому саме пошкоджене майно належить;

- протокол огляду будівлі магазину від 27.12.2008 року;

- акт обстеження від 09.01.2009 приміщення магазину «Взуття», розташованого в смт. Ясіня, по вул. Миру 15, у якому зафіксовано виявлені пошкодження ;

- звіт про незалежну оцінку магазину «Взуття», який передував його продажу з аукціону та, згідно експертного висновку, ринкова вартість на 11.06.2008 року становила 157000 гривень ;

- висновок будівельно-технічної експертизи №116 , згідно якого, договірна вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати для усунення виявлених недоліків становить 37037 грн., в т.ч. кошторисна вартість становить 27179, грн.;

- висновок експертного дослідження №199/11-15, згідно якого, загальна вартість відновлювальних робіт, в тому числі будівельних матеріалів, для проведення ремонту приміщень будівлі магазину по АДРЕСА_2 , що є власністю ОСОБА_25 , станом на жовтень-листопад 2015 року становить, з ПДВ, 214984,04 грн. Вартість будівельних матеріалів, необхідних для виконання таких відновлювальних робіт, з урахуванням транспортних і заготівельно-складських витрат становить, без ПДВ, 85499,00 грн. З ПДВ такі витрати складатимуть відповідно 102592,80 грн. Таку вартість обчислено для відновлення будівлі магазину по АДРЕСА_2 в технічний стан, який він мав станом на час його придбання громадянкою ОСОБА_37 у відповідності з Договором купівлі-продажу від 18.12.2008 та Звітом про незалежну оцінку будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Ясінянської РСС від 11.06.2008 року;

- висновок експерта №322/02-18, згідно якого, загальна вартість відновлювальних робіт, в тому числі будівельних матеріалів, для проведення ремонту приміщень будівлі магазину по АДРЕСА_2 , що є власністю ОСОБА_25 , станом на січень 2018 року, з урахуванням даних, що зазначені у висновку експертного дослідження №199/11-15, від 5.11.2015, становить, з ПДВ, 333870,21 грн. Вартість будівельних матеріалів , необхідних для виконання таких відновлювальних робіт, з урахуванням транспортних і заготівельно-складських витрат становить, без ПДВ, 144401,51 грн. З ПДВ такі витрати складатимуть відповідно 173281,81 грн. Таку вартість обчислено для відновлення будівлі магазину по АДРЕСА_2 в технічний стан, який він мав станом на час його придбання громадянкою ОСОБА_37 у відповідності з Договором купівлі-продажу від 18.12.2008 та Звітом про незалежну оцінку будівлі магазину «Взуття» Ясінянської РСС від 11.06.2008 року.

Диспозиція ст. 367 КК України визначає, що службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Службова недбалість може виявлятися у формі: а) бездіяльності, коли суб`єкт повністю не виконує покладені на нього службові обов`язки, або б) дії, коли покладені на нього службові обов`язки хоча і виконуються, але неналежним чином - не так, як того потребують інтереси служби, тобто не відповідно до закону та умов, що склалися, або відповідно до них, але неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччі з встановленим порядком, тощо. Для кваліфікації злочину за ст. 367 КК України, діяння службової особи обов`язково повинно бути зумовлене її службовим становищем, а дії, які вона не виконала чи виконала неналежним чином, входили в коло її службових обов`язків. Суб`єктивна сторона службової недбалості найчастіше виявляється в необережній формі вини як щодо діяння, так і щодо його наслідків.

Відсутність акту приймання-передачі нерухомого майна після припинення договору оренди є порушенням ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, згідно ч. 2 ст. 795 ЦК України, договір найму нерухомості припиняється з моменту підписання сторонами акту повернення об`єкта оренди.

Зазначена норма передбачає, що орендодавець має право вимагати від орендаря, який після припинення договору негайно не повернув майно, сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення. Крім того, орендар, який затримав повернення орендованого майна, несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (ст. 772 ЦК).

Закон не містить вказівки на те, хто повинен скласти проект акту приймання-передачі, хто має проявити ініціативу зустрітися та оформити приймання-передачу. Більш того, згідно п. 1 ч. 1 ст. 532 ЦК України, зобов`язання про передання нерухомого майна виконується за місцезнаходженням цього майна.

Таким чином, з наведеного вбачається, що ОСОБА_4 , в силу Закону, зобов`язана була вжити заходів щодо повернення орендованого майна шляхом укладення Акту прийому-передачі.

Більше того, аукціонна комісія зобов`язала ОСОБА_4 під час укладення договору купівлі-продажу майна, укласти Акт прийому-передачі майна з ОСОБА_12 . Отже, для виконання вказаного рішення аукціонної комісії ОСОБА_4 зобов`язана була завчасно отримати у свої володіння майно від орендарів, отримати ключі та прослідкувати за процесом звільнення майна та належності передачі майна. Тобто, у відповідності до чинного законодавства, саме ОСОБА_4 зобов`язана була підготувати майно до продажу. Таке майно повинно було перебувати у її володінні.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та обвинувального акту, ОСОБА_4 , обіймаючи посаду голови правління Ясінянського споживчого товариства, розташованого в смт. Ясіня Рахівського району Закарпатської області, по вул. Миру №19, на яку була обрана 20.11.2008 року, на звітно-виборних зборах пайовиків цього товариства, будучи службовою особою, яка відповідно до п. 35 Статуту товариства, затвердженого зборами його уповноважених і зареєстрованого державним реєстратором Рахівської районної державної адміністрації, як перша посадова особа споживчого товариства представляє його у взаємовідносинах з юридичним та фізичними особами, одноосібно приймає рішення з поточних питань діяльності товариства, укладає договори (угоди), несе персональну відповідальність за економічну обґрунтованість і законність прийнятих рішень, за діяльність товариства, забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та іншого майна, тобто особою, яка здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, у листопаді-грудні 2008 року допустила службову недбалість, тобто неналежне виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваних законом правам та інтересам громадянки ОСОБА_6 у вигляді матеріальної шкоди в сумі 214 984,04 грн.

В ході судового слідства достовірно встановлено, що ОСОБА_4 в момент вчинення злочину, як і на день винесення вироку, була посадовою особою та займала посаду голови правління Ясінянського споживчого товариства. Встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 , будучи посадовою особою споживчого товариства, згідно Статуту, представляє його у взаємовідносинах з юридичними та фізичними особами, одноосібно приймає рішення з поточних питань діяльності товариства, укладає договори (угоди), несе персональну відповідальність за економічну обґрунтованість і законність прийнятих рішень, за діяльність товариства, забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та іншого майна, тобто особою, яка здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.

У судових засіданнях встановлено, що ОСОБА_12 21 листопада 2008 року та ОСОБА_4 , яка діяла від імені споживчого товариства за результатами аукціону уклали договір купівлі-продажу основних засобів, зокрема будівлю магазину "Взуття", загальна вартість реалізованих на аукціоні коштів складає 411 200 грн., вказана сума була сплачена цивільним позивачем у повному обсязі.

В судових засіданнях також встановлено, що між ОСОБА_12 та орендарями приміщення ( ОСОБА_9 та її родиною) в день аукціону, одразу після аукціону склалися неприязні відносини, так остання почала публічно ображати ОСОБА_12 про що свідчить рішення суду про захист честі та ділової репутації.

В судових засіданнях встановлено, що орендарі та ОСОБА_4 до моменту укладення договору купівлі-продажу до кінця не вірили, що ОСОБА_12 сплатить повну суму вартості придбаного нею на аукціоні майна, а тому орендарі продовжували залишатись в приміщенні.

Свідчення свідків про те, що ОСОБА_12 обіцяла орендарям і подальшому передавати придбане нею майно в оренду не відповідає фактичним обставинам справи. Таке спростовується матеріалами справи, а саме рішенням суду згідно з якого учасники аукціону ОСОБА_12 (як переможець аукціону) та ОСОБА_9 як орендар майна, у віданні та володінні яких перебувало майно, мали конфлікт та неприязні відносини.

Сама ОСОБА_26 у своїй письмовій промові в судових дебатах, яка приєднана до матеріалів кримінального провадження, зазначила : « ОСОБА_12 , перебуваючи на той час з ОСОБА_9 у неприязних відносинах сама могла передбачити ситуацію, що склалася (пошкодження майна), а тому, як власник, мала право та повинна була звернутися до суду із позовом про усунення перешкод у користування будівлею, шляхом звільнення та забезпечення позову, шляхом заборони вчинення певних дій, однак нею цього зроблено не було...»

В судових засіданнях також встановлено, що майно, яке відчужувалося на аукціоні перебувало у придатному для використання стані та було таким, що могло використовуватися за цільовим призначенням.

Зазначені обставини доводяться допитом свідків, аналіз показів яких надається нижче.

Так, в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснив, що допомагав дружині у веденні бізнесу та оренді магазину «Взуття», а також допомагав їй звільняти вказане приміщення. Підтвердив, що вони з магазину забрали все, що їм належало, не заперечуючи того факту, що вони демонтували невід`ємні покращення майна, які, як вони вважали, належать їм, таким чином, повернувши майно у попередній стан. Свідок ОСОБА_9 показала, що у жовтні 2008 року відбувся аукціон, на якому переможцем стала ОСОБА_12 . Проте, магазин вона одразу не звільнила, оскільки мала надію, що ОСОБА_21 не знайде усіх коштів на його придбання. Таким чином, торгувати у магазині вона продовжувала до кінця грудня 2008 року. Про те, що ОСОБА_12 повністю розрахувалася за магазин, вона зрозуміла в розмові з ОСОБА_4 і тоді вжила заходів до звільнення приміщення. Так, вона дійсно демонтувала звідти ті покращення, які сама колись зробила за свій рахунок. Демонтаж зробила з наміром привести магазин у попередній стан.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_15 , ствердила, що нібито ОСОБА_12 обіцяла орендарю здавати в оренду приміщення до квітня місяця. (Проте як вбачається з матеріалів справи між ними виникли конфліктні відносини з дня аукціону). Свідок ОСОБА_15 , яка допомагала ОСОБА_9 орендувати магазин підтвердила, що вони забрали з магазину тільки свої речі.

Свідок ОСОБА_15 на запитання прокурора (та демонстрацію експертиз) чи відповідало приміщення стану, який зафіксований на експертних висновках до продажі та після пошкодження майна, підтвердила вказані факти. Різницю у такому стані майна пояснила тим, що вони забрали тільки свої та не заперечила, що вони (сім`я ОСОБА_16 ) демонтували невід`ємні покращення, пояснивши: що тільки розбили декілька плиток.

ОСОБА_4 зауважила свідку ОСОБА_15 , що заявляла їм претензії на рахунок неналежності майна та його пошкодження. Свідок ОСОБА_15 повідомила суд, що обвинувачена ОСОБА_4 жодних претензій до них з дочкою щодо пошкодження майна не заявляла.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_27 , показав що зазвичай орендарі завжди залишаються в орендованих приміщеннях. Підтвердив, що майно вивільняється (і від орендарів) для нового власника після сплати коштів. На практиці за 10-15 днів письмово повідомляється орендар про звільнення приміщення. Пояснив суду, що обов`язок по збереженню майна несе власник приміщення, тобто в даному випадку продавець - ОСОБА_17 в особі голови правління.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_11 підтвердила, що від ОСОБА_34 учасником аукціону був її чоловік.

Також ствердила, що протоколом аукціонної комісії ОСОБА_4 було зобов`язано крім іншого, з метою належної передачі приміщення, укласти Акти прийому-передачі приміщення, чого ОСОБА_4 не зробила.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_24 , повідомив, що з`явився за відповідним адресом для перевірки санітарно-технічного стану приміщення. В своїх документах вказав адресу, яку йому задиктувала продавець. Встановити за якою адресою проводилось ним перевірка не можливо. Окрім цього, покази ОСОБА_24 спростовуються неодноразовими експертними висновками, які встановлюючи розмір збитків, констатували неможливість використання вказаного приміщення за цільовим призначенням.

Допитана в судовому засіданні, свідок ОСОБА_28 , пояснила, що була членом аукціонної комісії. Підтвердила, що обов`язок по звільнення майна від орендарів несе власник майна , в даному випадку голова правління, тобто ОСОБА_4 .

Отже, заслухавши доводи прокурора, захисників, допитавши обвинувачену, потерпілу та її представників, свідків, дослідивши письмові докази, які суд вважає належними, допустимими, достовірними та достатніми у справі, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), є повністю доведеною, а дії її вірно кваліфіковано за ч.2 ст.367 КК України як, службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило охоронюваним правам та інтересам окремих громадян тяжкі наслідки.

Відповідно до ст.66 КК Україниобставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 не встановлено.

Відповідно дост.67 КК Україниобставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 не встановлено.

При визначенні виду і розміру покарання суд враховує всі обставини справи, характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, а також дані, які характеризують особу обвинуваченої: за місцем проживання та роботи ОСОБА_4 характеризується позитивно, на обліку психіатра, нарколога та фтизіатра не перебуває, згідно досудової доповіді наданої суду органом пробації, - ризик вчинення ОСОБА_4 повторно кримінального правопорушення оцінюється, як низький, ризик небезпеки для суспільства, оцінюється як низький, вона раніше не судима, відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є особою похилого віку, тому суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім покаранням для її виправлення і попередження нових злочинів слід обрати мінімальне покарання в межах санкції частини статті, за якою вона притягується до кримінальної відповідальності.

Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно ст. 288 ч. 3 КПК України, суд, своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

На підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

За змістом ч.3 ст.12 КК України,злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, є злочином середньої тяжкості.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 вчинила злочин, передбачений ч.2 ст.367 КК України, яка передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від ста до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.

Початком перебігу строку давності є день, коли злочин було вчинено, тобто, в даному випадку листопад грудень 2008 року. На час розгляду справи судом строк давності притягнення обвинуваченої до кримінальної відповідальності закінчився відповідно у грудні 2013 року.

Аналізуючи процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_4 під час досудового слідства та судового розгляду, суд приходить до висновку, що перебіг строку давності не зупинявся.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 , у період листопада-грудня 2008 року, вчинила злочин середньої тяжкості, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло понад дев`ять років. Обвинуваченою не вчинено нових злочинів, у розшуку вона не перебувала.

Крім того, з матеріалів провадження слідує, що з підстав ухилення ОСОБА_4 від слідства чи суду жодного разу провадження у кримінальній справі не зупинялося, тобто, обвинувачена від органів досудового розслідування і суду не ухилялася. Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

За таких обставин, суд, встановивши наявність усіх обставин, передбаченихст.49 КК України, зобов`язаний звільнити обвинувачену ОСОБА_4 від покарання, в зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі частини 5 ст.74 КК України.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_25 , суд виходить із наступних міркувань.

Потерпіла ОСОБА_6 , 28.10.2015, у ході досудового слідства, заявила цивільний позов до ОСОБА_4 на суму 492286,04 грн., який просила вирішити при розгляді по суті кримінального провадження. Зазначена сума, згідно її розрахунку включає в себе:

- 214984,04 грн. вартість відновлювальних робіт для проведення ремонту приміщення (відповідно до висновку судового експерта ОСОБА_38 №199/11-15 від 28.10.2015);

- 57600 грн. майнової шкоди ( витрат на щомісячну сплату за оренду іншого приміщення від гр. ОСОБА_39 в розмірі 1600 грн. в місяць, за період 36 місяців)

- 200000 грн. моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення;

- 10000 грн. - процесуальних витрат на правову допомогу;

- 9702 грн. - процесуальних витрат, сплачених експерту ОСОБА_40 за проведення експертизи.

Згодом, 28.03.2018 (реєстрація у канцелярії суду), ОСОБА_12 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог. Зокрема, просила суд стягнути з залученого відповідача , Ясінянського СТ:

- 333 870,21 грн. як пряму матеріальну шкоду пошкодження майна;

- 57 600 грн., збиток у зв`язку з необхідністю використання іншого майна через його оренду ;

- 200 000, 00 грн., - моральної (немайнової) шкоди;

- 10 000, 00 грн. - витрат на адвоката ;

- 9 702 грн. - витрат на проведення експертизи 05.11.2015;

- 7 000 грн. - витрат на проведення експертизи 12.02.2018 року;

- стягнути з відповідача Ясінянського споживчого товариства інші додаткові судові витрати по справі, що будуть заявлені учасниками процесу, зокрема витрати на надання правової допомоги адвокатами по факту їх надання в останньому судовому засіданні. У заяві про підтвердження відшкодування витрат на правову допомогу, адвокатом ОСОБА_8 надано належні докази на підтвердження додаткових витрат на правову допомогу, надану ним потерпілій ОСОБА_6 на загальну суму 27200,70 грн. (розрахунок, акт виконаних робіт, додаток до договору про надання правової допомоги та квитанції про придбання пального додається).

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 ЦК України.

У тих випадках, коли шкоди завдано працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків, зобов`язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця (частина перша статті 1172 ЦК України).

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку наявні як загальні умови так і спеціальні умови деліктної відповідальності.

Частиною 3, ст. 1172 ЦК України, передбачено, підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

Відтак співвідповідачем по даній справі справедливо являється Ясінянське споживче товариство, розташоване в смт. Ясіня Рахівського району Закарпатської області по вул. Миру, 19.

Вказане узгоджується з позицією ВСУ по справі №6-46цс13.

Крім цього вказана позиція узгоджується з вимогами ст. 62 КПК України, у відповідності до якої цивільним відповідачем по справі може бути юридична особа, яка в силу Закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) обвинуваченого.

Відповідно до п.26, ст.3 КПК учасники судового провадження сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, а також інші особи, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених КПК, здійснюється судове провадження.

Отже, до задоволення та з Ясінянського споживчого товариства, як співвідповідача, на думку суду , підлягає загальна сума заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 377772,91 грн., яка належним чином доведена у ході судового слідства матеріалами справи та складається з наступного:

- 333 870,21 грн. пряма матеріальна шкода за пошкодження майна (згідно висновку експерта №322/02-18 від 12.02.2018 ;

- 9 702 грн. - витрати на проведення експертизи від 05.11.2015;

- 7000 грн. - витрати на проведення експертизи від 12.02.2018 ;

- 27200,70 грн. витрати на правову допомогу, надану адвокатом ОСОБА_8 .

Не доведено потерпілою в суді належними та допустимими доказами факт орендування нею у гром. ОСОБА_39 іншого нерухомого майна для здійснення господарської діяльності на протязі 36 місяців та відповідних витрат на оренду такого, згідно договору №1 від 01.10.2012 на загальну суму 57600 грн. , як це зазначено у позовній заяві, також не додано доказів витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн., про яку йшлося у позовній заяві від 28.10.2015. Тому, у цій частині вимог слід відмовити.

Щодо заявленої потерпілою моральної шкоди в сумі 200000 гривень, то така підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Згідно положень п. 4, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»: у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи вищенаведене, та те, що цивільним позивачем не обґрунтовано , чітко не конкретизовано з яких міркувань та розрахунків вона виходила, визначаючи розмір шкоди в сумі 200000 гривень, беручи до уваги всі обставини справи, характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала потерпіла, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин зокрема, враховуючи ряд вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, беручи до уваги, що граничний мінімальний розмір на відшкодування моральної шкоди визначений чинним закондавством встановлений на рівні 1700 гривень, з урахуванням вище зазначених принципів, визначення межі відшкодування, суд прийшов до висновку, що сума моральної шкоди в 200000 гривень є завищеною, відтак, достатньою та справедливою для відшкодування у даному випадку буде моральна шкода в сумі 100000 гривень.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченої не застосовувався.

Арешт, накладений ухвалою Рахівського районного суду від 11.10.2017 на нерухоме майно, що належить Ясінянському споживчому товариству , по вступу вироку в законну силу слід залишити без змін, в межах суми задоволеного цивільного позову, до виконання вироку в частині стягнення цивільного позову.

Керуючись ст.ст.368,370,371,373,374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 2 (два) роки та зі штрафом в розмірі 250 (двісті п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень.

На підставі ч. 5 ст.74 КК України, звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання у зв`язку з закінченням строків давності, передбаченихст.49 КК України.

Кримінальне провадження, внесене 19 лютого 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12013070140000809 закрити.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_25 задовольнити частково.

Стягнути з Ясінянського споживчого товариства (код 01750683), юридична адреса: смт.Ясіня, вул. Миру №19, Рахівського району, на кристь Фріндт ОСОБА_41 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканци АДРЕСА_3 377772 (триста сімдесят сім тисяч сімсот сімдесят дві) гривні 91 копійку матеріальної шкоди та 100000 (сто тисяч) гривень моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовити.

Заходи забезпеченнякримінального провадження,арешт,накладений ухвалоюРахівського районного судувід 11.10.2017 на нерухомемайно,що належитьЯсінянському споживчомутовариству ,в межахсуми задоволеногоцивільного позову, по вступувироку взаконну силу,залишити беззмін довиконання вирокув частиністягнення цивільногопозову.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Закарпатської області через цей суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Головуюча: ОСОБА_1