Рішення

від 13.06.2018 по справі 442/3735/17

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/3735/17

Провадження №2/442/246/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Крамара О.В.

з участю секретаря - Лютик Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької районної держадміністрації, ОСОБА_2, Урізької сільської ради, Головного Управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_3 про скасування розпорядження голови Дрогобицької районної державної адміністрації, свідоцтва про право власності на житловий будинок, державного акту про право власності на земельну ділянку та свідоцтв про право на спадщину за заповітом, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася в суд із вказаним вище позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що вона народилась та виросла у житловому № 28 по вул. Берегові (до 1991 року по вул. Остроського 2) в с.Винники Дрогобицького району Львівської області. Житловий будинок побудований в 1961 році. Власником житлового будинку був її батько ОСОБА_4 1906р.н. Згідно погосподарських книг Урізької сільської ради Дрогобицького району за 1961-1963 рік у житловому будинку були зареєстровані: ОСОБА_4 1906 року - голова домогосподарства; ОСОБА_5 1910 року - дружина; ОСОБА_6 1947 року - син; ОСОБА_7 1950 року - дочка та ОСОБА_8 1954 року - дочка, що підтверджується Довідкою № 1635 від 28.12.2016 рогу, виданою Урізькою сільською радою Дрогобицького району Львівської області.

Житловий будинок відносився до суспільної групи господарств-колгоспний двір, що підтверджується зокрема Довідкою від 13 лютого 2017 року № 22, виданою Урізькою сільською радою Дрогобицького району Львівської області.

17 липня 1979 року помер її батько ОСОБА_4, а 01 липня 1988 року померла її мати ОСОБА_5.

Після їх смерті вона була єдиною особою яка продовжувала вільно відкрито володіти відповідним будинком, інших осіб котрі б користувались цим будинком не було. Зміна дівочого прізвища Павлик на ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про одруження серія 1-СГ № 092605.

Відразу після смерті батьків і по даний час, вона продовжує користуватись вказаним вище житловим будинком, нею проведено ремонтні роботи всього будинку (на загальну суму 18487 грн.), обробляє присадибні земельної ділянки, веде господарство по дому, доглядає домовини батьків.

Нещодавно на її адресу надійшов лист про те, що ОСОБА_2 вимагає повернути йому житловий будинок № 28, по вул.Береговій, що знаходиться у с.Винники Дрогобицького району. В підтвердження обґрунтованості вимог ОСОБА_2 надав їй копію свідоцтва про спадщину за заповітом від 21 січня 2014 року. Згідно якого він нібито успадкував спірний житловий будинок від своєї матері ОСОБА_9, якій відповідний житловий будинок належав на підставі Свідоцтва про право власності на жилий будинок виданого 09.07.1997 року Дрогобицькою районною державною адміністрацією на підставі розпорядження голови Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 09.07.1997 року № 313. Разом з тим ОСОБА_9 ніяк в законний спосіб не могла стати власником відповідного будинку, а тому вона змушена звернутися з даним позовом в суд за захистом порушених прав.

Позивач та її представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві, просять позов задоволити.

Представник відповідача-Зозулі ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову, покликаючись на надуманість та безпідставність позовних вимог, просить відмовити в задоволенні позову ще й з тих підстав, що пропущені строки позовної давності.

Представник Урізької сільської ради, в судове засідання не з явився від них поступило клопотання про розгляд справи у їх відсутності, щодо позовних вимог покладаються на думку суду.

Представник Дрогобицької районної державної адміністрації в дане судове засідання не з явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи оскільки юрист, уповноважений представляти інтереси в даній справі, буде перебувати у відрядженні в м.Львові. При цьому жодних доказів на підтвердження такого клопотання суду не надано.

Представник відповідача (Головне управління Держгеокадастру у Львівській області) та третя особа: приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_3, в судове засідання не з явилися, причин неявки не повідомили.

Вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 2 зазначеної статті закріплено обов'язок суду та учасників судового процесу керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Отже, завданнями судочинства мають керуватися не лише суд, а й сторони.

Поряд з цим, ч. 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, пояснили, що позивачку знають давно, і їм відомо, що вона завжди доглядала і продовжує доглядати житловий будинок № 28 по вул..Береговій в с.Винники, Дрогобицького району, доглядає домовини батьків на цвинтарі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

За принциповими положеннями ст. 12 ЦПК України, які встановлюють змагальність цивільного процесу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормами ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Особи, які беруть участь у справі, розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач народилася та виросла у житловому будинку № 28 по вул. Берегові (до 1991 року по вул. Остроського 2) в с.Винники Дрогобицького району Львівської області. Житловий будинок побудований в 1961 році. Власником житлового будинку був ОСОБА_4 1906р.н. Згідно погосподарських книг Урізької сільської ради Дрогобицького району за 1961-1963 рік у житловому будинку були зареєстровані: ОСОБА_4 1906 року - голова домогосподарства; ОСОБА_5 1910 року - дружина; ОСОБА_6 1947 року - син; ОСОБА_7 1950 року - дочка та ОСОБА_8 1954 року - дочка, що підтверджується Довідкою № 1635 від 28.12.2016 року, виданою Урізькою сільською радою Дрогобицького району Львівської області.

В судовому засіданні встановлено та учасниками процесу не оспорюється, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_9, являються рідними сестрами, відповідач ОСОБА_2 відповідно являється племінником ОСОБА_1

Спірний житловий будинок відносився до суспільної групи господарств-колгоспний двір, що підтверджується зокрема Довідкою від 13 лютого 2017 року № 22, виданою Урізькою сільською радою Дрогобицького району Львівської області.

17 липня 1979 року ОСОБА_4 - помер, а 01 липня 1988 року померла ОСОБА_5, які являлися батьками позивачки.

Після їх смерті вона була єдиною особою яка продовжувала вільно відкрито володіти відповідним будинком, інших осіб котрі б користувались цим будинком не було. Зміна дівочого прізвища Павлик на ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про одруження серія 1-СГ № 092605.

Згідно з положеннями ст..548, 549, 554 ЦК УРСР (в редакції чинній на момент смерті ОСОБА_8.) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Із здобутих доказів в судовому засіданні встановлено, що позивач фактично прийняла спадщину, оскільки відразу після смерті батьків і по даний час, продовжує користуватись вказаним вище житловим будинком, нею проведено ремонтні роботи будинку, обробляє присадибні земельної ділянки, веде господарство по дому, оплачує комунальні послуги, доглядає домовини батьків.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина вважається належною спадкоємцю з моменту її відкриття.

Суд дає віру покликанням позивачки на те, що їй нещодавно, а саме з листа від 25.11.2016 року (а.с. 14), стало відомо про свідоцтво про спадщину за заповітом від 31 січня 2014 року і таке покликання не спростоване іншими учасниками справи. Із зазначеного свідоцтва вбачається, що ОСОБА_2 успадкував спірний житловий будинок від своєї матері ОСОБА_9, якій відповідний житловий будинок належав на підставі Свідоцтва про право власності на жилий будинок, виданого 09.07.1997 року Дрогобицькою районною державною адміністрацією на підставі розпорядження голови Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 09.07.1997 року №313. (а.с. 12-13)

Положеннями ст. 126 ЦК УРСР було передбачено, що працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв'язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.

ОСОБА_9, в 1957 році виїхала з спірного будинку в місто Дрогобич, з цього часу в ньому не проживала і членом колгоспного двору не була, про що свідчить Довідка Урізької сільської ради № 596 від 06.03.2017 року, з чого слідує, що вона не могла бути головою погосподарського двору, що свідчить про недостовірність інформації, що міститься у Довідці від №1341 від 27.11.1996р . (а.с. 10)

Також слід зазначити, що у Довідці від 13 лютого 2017 року № 22, що видана Урізькою сільською радою зазначено, що Урізькою сільською радою 09.08.1982 року за № 70, що підтверджується довідкою виконавчого комітету від 09.08.1982 року № 352, було оформлено договір-дарування на даний житловий будинок. Дружина ОСОБА_4, 1906 р.н, а саме ОСОБА_5 1910 року подарувала, а дочка ОСОБА_9 1941 року прийняла у дар житловий будинок з подвірними спорудами.

Разом з тим вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки, ні ОСОБА_5 (мати позивачки), ні ОСОБА_4 (батько позивачки) не були писемними, що підтверджується і погосподарською книгою № 2 в графі № 6 грамотність якої зазначено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були не грамотними. Відповідні відомості підтверджуються Довідкою Урізької сільської ради від 06.03.2017 року № 596. (а.с. 10)

Більше того Договір дарування відсутній, як в Урізькій сільській раді так і у матеріалах інвентаризаційної справи по житловому будинку, що враховуючи зазначені вище обставини свідчить, що такий Договір ніколи і не укладався, а навіть як що, б такий Договір і існував, він був би безумовно недійсним, оскільки станом на момент начебто його оформлення, а саме на 09.08.1982 року Цивільним Кодексом УРСР було передбачено, що до договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 і цього Кодексу (ст.244 ЦК УРСР).

Статтею 227 ЦК УРСР передбачено, що Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, що була затверджена Наказом Міністерства юстиції від 31 жовтня 1975 р. N 45/5 передбачено, що Відповідно до діючого законодавства обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягають такі угоди: договори про відчуження (купівля - продаж, міна, дарування, довічне утримання) жилого будинку (частини будинку), квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників (статті 227, 242, 244, 426 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 )

Крім того положеннями цієї ж інструкції передбачено, що при посвідченні договорів про відчуження жилих будинків (частин будинків), розташованих в сільських населених пунктах, додержуються загальних правил посвідчення угод.

Положеннями ст. 47 ЦК УРСР передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Отже враховуючи наведене вище, ОСОБА_9 не мала жодної правової підстави для набуття права власності на житловий будинок № 28, що знаходиться по вул. Берегова в с. Винники Дрогобицького району, оскільки вона не була членом колгоспного двору, так як перестала брати участь у спільному господарстві двору ще у 1957 році.

Будь-яких договорів із власником житлового будинку ОСОБА_5 вона укладати не могла, оскільки остання була не писемною. Більше того, такого Договору фактично не існує, оскільки його немає, ні в Урізькій сільській раді, ні в матеріалах інвентаризації по відповідності будинку, що зберігаються у КП Дрогобицьке МБТІ та ЕО , що не спростовано відповідачами.

Свідоцтво про право власності на жилий будинок від 09.07.1997 року, видано Дрогобицькою районною державною адміністрацією на підставі розпорядження голови Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 09.07.1997 року № 313, як вбачається із розпорядження голови Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 09.07.1997 року № 313, а саме Додатку № 2, відповідне розпорядження стосується набуття права власності ОСОБА_9 права власності на житловий будинок № 18, а не № 28, як це зазначене у Свідоцтво про право власності на жилий будинок, що видане 09.07.1997 року

Окрім цього, в Свідоцтві про право власності на жилий будинок від 09.07.1997 року містяться чисельні виправлення, здійсненні ручкою поверх друкованого тексту, а саме в даті його складення та у даті та номері рішення, на підставі якого воно видане (такі випралення ніким не завірені).

Відповідно до п.4.1 Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, що затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.95 N 56, передбачено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком, наведеним в додатку № 12: а) місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування:

- фізичним та юридичним особам на підставі документів, встановлених законодавством, які підтверджують іх право власності на об'єкти нерухомого майна;

Разом з тим жодного правовстановлюючого документа на житловий будинок № 28 по вул. Береговій в с. Винники Павлик ОСОБА_15 немала, а тому Дрогобицька районна державна адміністрація немала правових підстав для видачі оскаржуваного свідоцтва та прийняття оскаржуваного розпорядження.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Таким чином враховуючи, що ОСОБА_9 не мала жодних майнових прав на житловий будинок № 28, що знаходиться за адресою с. Винники Дрогобицького району Львівської області, а свідоцтво про право власності на відповідний будинок їй було видано не законно, відповідно ОСОБА_2 не мав права успадкувати відповідний будинок.

Положеннями ч.1 ст. 1301 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

З огляду на вказане вище, недійсним слід визнати також і свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 січня 2014 року, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на житловий будинок № 28, що знаходиться за адресою с. Винники Дрогобицького району Львівської області.

Окрім, цього ОСОБА_9 було незаконно набуто право власності на земельну ділянку під відповідним житловим будинком, адже як зазначалось вище у ОСОБА_9 не було жодних прав на відповідний будинок, а відповідно вона не мала права набути земельну ділянку площею 0,1752 га, що розташована за адресою с. Винники вул. Берегова 28, цільове призначення якої будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, право власності на яку посвідчувалось Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 535097, що виданий 15 серпня 2012 року, з чого слідує, що вказаний державний акт також слід визнаний недійсним.

Відповідно до Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15 державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку. У справі, яка переглядається, суди на порушення норм статей 15, 16 ЦК України, статті 152 ЗК України дійшли передчасних висновків про те, що визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку без установлення незаконності рішення відповідного органу, на підставі якого він виданий, не є належним та окремим способом захисту порушених прав.

Зважаючи на те, що вказану вище земельну ділянку також успадкував ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 31 січня 2014 року, що видано приватним нотаріусом ОСОБА_3М, спадкова справа № 16-2013, зареєстровано в реєстрі за № 64, то це свідоцтво також слід визнати недійсним.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів слід стягнути в користь позивача понесені ним витрати по оплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Скасувати розпорядження голови Дрогобицької районної державної адміністрації від 09 липня 1997 року № 313 Про оформлення права власності на житлові будинки в окремих селах району в частині оформлення права власності за ОСОБА_9 на житловий будинок № 28 по вул. Береговій 28 в с. Винники Дрогобицького району Львівської області.

Визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності на житловий будинок від 09 липня 1997 року, що посвідчує право власності на житловий будинок по вул. Береговій 28 в с. Винники Дрогобицького району Львівської області.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 31 січня 2014 року, що видано приватним нотаріусом ОСОБА_3М, спадкова справа № 16-2013, зареєстровано в реєстрі за № 63 державна реєстрація прав за яким проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 4529160.

Визнати недійсним державний акт на право власності па земельну ділянку серія ЯМ № 535097, що виданий 15 серпня 2012 року, що посвідчує право власності на земельну ділянку площею 0,1752 га, розташовану за адресою с. Винники вул.Берегова 28, цільове призначення якої будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер земельної ділянки 4621288600:02:001:0044.

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину від 31 січня 2014 року, що видане приватним нотаріусом ОСОБА_3М, спадкова справа № 16-2013 зареєстровано в реєстрі за № 64, державна реєстрація прав за яким проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 4529250.

Стягнути з Дрогобицької районної держадміністрації в користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 800 грн. 00 коп..

Стягнути з Урізької сільської ради Дрогобицького району Львівської області в користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 800 грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 800 грн. 00 коп..

Стягнути з Головного Управління Держгеокадастру у Львівській області в користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 800 грн. 00 коп..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2018 року.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя О.В. Крамар