Постанова

від 14.02.2011 по справі 2-а-1096/11

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-1096/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2011 року м. Глобине

Суддя Глобинського районного суду Полтавської області Прикіпєлова Л.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Глобинському районі про поновлення пропущеного строку, визнання бездіяльності протиправною та зобов»язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 цього Закону в редакції від 18.11.2004 р. № 2195-ІV (набрав чинності 01.01.2006 р.). У 2010 році позивач звернувся до УПФ в Глобинському районі з проханням нарахувати і виплатити грошові кошти за період починаючи з 01.01.2010 року, однак УПФ в Глобинському районі відмовило позивачу в такому перерахунку. Позивач прохає поновити пропущений строк звернення до суду, визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за період починаючи з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року .

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності.

Відповідач в установлений законом строк заперечення проти позову не подав. Відповідно до вимог ст. 183-2 КАС України розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться в порядку скороченого провадження.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Глобинському районі та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус «Дитина війни» .

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Суд вважає, що вимоги позивача щодо здійснення йому нарахування щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006 рік, задоволенню не підлягають.

Пунктом 17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» . Однак законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року п.17 ст.77 виключено та статтею 110 установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст.. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»запроваджуються з 01 січня 2006 року, а ст. 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. ОСОБА_2 опублікований 22.03.2006 року, а тому набрав чинності 02 квітня 2006 року. Тобто 02 квітня 2006 року стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Такі умови не настали, а тому позивач не має права на таке підвищення у 2006 році.

Закони України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Стосовно вимог щодо здійснення позивачу нарахування щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2007-2008 роки, то суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.

У 2007 та 2008 роках приймався ряд нормативних актів, які обмежували розмір вказаного підвищення, або взагалі зупиняли дію ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» , яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-IV, з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту З розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Після прийняття Конституційним Судом України вказаних рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни » . Тобто з часу прийняття цих рішень у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не зупинено.

Таким чином, відповідач зобов"язаний був в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року нараховувати пенсію позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проводити відповідні виплати, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати «Дітям війни» 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральні органи виконавчої влади -Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили належних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, вважаю, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Згідно практики Європейського суду з прав людини неспроможність держави виконувати свої зобов'язання не є підставою для відмови в задоволенні позову.

Крім того, відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Щодо пропущення позивачем строку для звернення до суду з позовом, то суд приходить до слідуючого.

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Відповідно до ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Враховуючи, що строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів позивачем пропущено з поважної причини, а саме, в зв'язку з систематичними змінами в законодавстві, похилим віком позивача, поганим станом здоров'я, суд вважає, що є підстави для поновлення строку.

На підставі викладеного, керуючись рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, №10-рп\2008 від 22.05.2008 року , № 19-рп/2010 від 09.09.2010 р, ст. 64 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.ст. 28, 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 6-14, 18, 71, 183-2 , 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області в частині ненарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Глобинському району Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, з урахуванням проведених виплат.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Глобинський районний суд Полтавської області, шляхом подання апеляційної скарги в 10-ти денний строк з моменту отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною .

СУДДЯ ГЛОБИНСЬКОГО

РАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_3