Ухвала

від 14.05.2018 по справі 755/737/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№755/737/18-к

1-кс/755/2409/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі представника особи, яка подала скаргу - адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу начальника Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації ОСОБА_5 на постанову прокурора Київської місцевої прокуратури №4 про відмову у визнанні потерпілим, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100040000335 від 10.01.2018 року та зобов`язанні вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02.05.2018 року на розгляд слідчого судді надійшла скарга начальника Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації ОСОБА_5 на постанову прокурора Київської місцевої прокуратури №4 про відмову у визнанні потерпілим, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100040000335 від 10.01.2018 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, в якій скаржник просив слідчого суддю скасувати рішення прокурора Київської місцевої прокуратури №4 про відмову у визнанні Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації потерпілим у кримінальному проваджені №12018100040000335 та зобов`язати прокурора Київської місцевої прокуратури №4, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні визнати Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації потерпілим.

Як на підставу звернення зі скаргою, скаржник послався на ч. 1 ст. 303 КПК України та обґрунтовував її тим, що у кримінальному провадженні №12018100040000335 від 10.01.2018 року начальником Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації ОСОБА_5 було подано заяву про залучення у якості потерпілого Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, оскільки кримінальним правопорушенням, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування останнім було завдано матеріальну шкоду. У відповідь на вказану заяву 20.04.2018 року отримано лист з Київської місцевої прокуратури №4 №39-335-18 від 12.04.2018 року, згідно якого повідомлено, що процесуальним керівником винесено постанову про відмову у визнанні Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації потерпілим.

У судовому засіданні представник Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації - адвокат ОСОБА_3 підтримав скаргу та просив її задовольнити з підстав у ній наведених.

Присутній у судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 проти задоволення скарги заперечував, зазначивши, що в даному випадку кримінальним правопорушенням, до вчинення якого причетні службові особи Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації завдано шкоду інтересам територіальної громади міста Києва, також зауважив, що під час розгляду клопотання про визнання потерпілим, були відсутні очевидні та достатні підстави вважати, що кримінальним правопорушенням Управлінню культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації завдано шкоди, а тому відсутні підстави для визнання потерпілим.

Вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників процесу, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

У судовому засіданні було встановлено, що у провадженні СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100040000335 від 10.01.2018 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Так, згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.01.2018 року внесено відомості за №12018100040000335 за матеріалами, які надійшли з Управління захисту економіки у м. Києві Департаменту захисту економіки щодо виявлення факту завищення вартості виконаних робіт під час проведення робіт по реконструкції бібліотеки ім. П. Тичини в м. Києві, що призвело до нанесення збитків міському бюджету.

10 квітня 2018 року начальник Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації ОСОБА_5 звернулась до прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_4 з заявою про визнання Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Відповідно до ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Дану скаргу подано належною особою та у строки, передбачені КПК України.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 55 КПК України, права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Отже потерпіла особа фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Так, в оскаржуваній постанові прокурор вказує, що під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення причетні службові особи Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, та їх діями заподіяно збитки територіальній громаді міста Києва. Окрім цього не отримано очевидних та достатніх підстав вважати, що вчиненим кримінальним правопорушенням завдано шкоду Управлінню культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації.

Слід зазначити, що в основі набуття фізичною або юридичною особою статусу потерпілого у кримінальному провадженні лежить одночасна сукупність таких умов: фактичної і формальної.

При дослідженні оскаржуваного рішення, слідчим суддею встановлено, що при його складанні прокурором було дотримано вимоги положень ч. 2. ст. 9, ч. 5 ст. 55, ч. 5 ст. 110 КПК України, тобто з урахуванням принципу законності кримінального провадження, вказано зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови та мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України, що свідчить про її вмотивованість та обґрунтованість.

У статті 191 КК України передбачено відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Вони характеризуються умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи.

Предметом привласнення та розтрати є лише те чуже майно, яке було ввірене винній особі чи перебувало в її законному віданні, тобто таке майно, що знаходилося в неї на законних підставах і стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки використання або зберігання тощо. При привласненні ці повноваження використовуються для обернення винною особою майна на свою користь, а при розтраті - на користь інших осіб, зокрема це може бути відчуження майна іншим особам для споживання, як подарунок чи товар, в обмін на інше майно тощо.

Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем полягає в незаконному оберненні чужого майна на свою користь або на користь інших осіб з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби.

Суб`єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (частина друга статті 191 КК) може бути лише службова особа. Вирішуючи питання, чи є та або інша особа службовою, належить керуватися правилами, викладеними в пунктах 1 і 2 примітки до статті 364 КК.

Системний аналіз ст. 55 КПК України в сукупності з положеннями матеріального закону дає підстави для висновку, що визначення процесуального статусу особи у кримінальному провадженні залежить, зокрема, від об`єктивної сторони того чи іншого складу злочину, оскільки є низка злочинів, у яких шкода завдається лише державним та суспільним інтересам, а відтак участь потерпілих у таких кримінальних провадженнях не передбачена.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100040000335 внесені відомості щодо виявлення факту завищення вартості виконаних робіт під час проведення робіт по реконструкції бібліотеки ім. П. Тичини в м. Києві, що призвело до нанесення збитків міському бюджету, поряд з цим відповідно ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. В даному випадку розпорядником грошових коштів нижчого рівня є Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, проте останнє не є їх власником, оскільки ці кошти належать територіальній громаді міста Києва на підставі комунальної власності.

Слідчий суддя дослідивши надані матеріали, оскаржуване рішення встановив, що заявником не надано та у матеріалах скарги не міститься доказів завдання шкоди внаслідок саме кримінального правопорушення, що є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018100040000335.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, слідчий суддя, розглянувши скаргу в межах питань, які були винесені на її розгляд сторонами кримінального провадження, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного прийшов до висновку, що в силу принципу змагальності сторін, скаржником не надано належних та допустимих доказів та в судовому засіданні не встановлено таких, які б давали підстави слідчому судді прийти до висновку, що вимоги скарги базуються на об`єктивних фактах і правових підставах, які б слугували для скасування постанови слідчого, а відтак в задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст. 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги начальника Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації ОСОБА_5 на постанову прокурора Київської місцевої прокуратури №4 про відмову у визнанні потерпілим, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100040000335 від 10.01.2018 року та зобов`язанні вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: