Постанова

від 22.06.2007 по справі 10/121пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/121пд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.06.2007 р.                                                                            справа №10/121пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Діброви  Г.І.

суддів Гези  Т.Д. , Шевкової  Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача:Риженіна Н.М. (довіреність №09-18/1128 від 25.12.06р.),

від відповідача 1:від відповідача 2:третя особа 1:третя особа 2:Богінська Т.М. (довіреність №7 від 10.01.07р.)Писанка І.О. (довіреність 168 від 07.08.06р.)не з'явивсяне з'явився      ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю „Кватро-Тестіс”, м.Маріуполь Донецької обл.

на рішення  господарського суду

Донецької області

від03.04.2007 року

по справі№ 10/121пд (суддя Приходько І.В.)

за позовомВідкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь Донецької обл.

до до відповідача-1

до відповідача-2

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог  на предмет спору на боці відповідачівТовариства з обмеженою відповідальністю „Кватро-Тестіс”, м.Маріуполь Донецької обл.Регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області, м.Донецьк 1.          Міського комунального підприємства „Маріупольське бюро технічної інвентаризації”, м.Маріуполь Донецької обл.Фонд державного майна України, м.Київ

провизнання недійсним договору оренди

В С Т А Н О В И В:

У 2004 році  позивач, Відкрите акціонерне товариство „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь Донецької обл., звернувся до    господарського  суду   Донецької   області  з  позовною  заявою  до відповідача-1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Кватро-Тестіс”, м.Маріуполь Донецької  обл.,  та  відповідача-2,  Регіонального  відділення  Фонду  державного майна  України в Донецькій області, м.Донецьк, про визнання недійсним договору оренди № 500/2000 від 01.04.00р., укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.10.04р. позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь Донецької обл. були задоволені в повному обсязі. Судом визнано недійсним на майбутнє договір оренди № 500/2000 від 01.04.2000р. на нежитлове приміщення загальною площею 101,72 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Маріуполь вул.Харлампієвська,17/25, укладений між відповідачнм-1 та відповідачем-2.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.04р. було скасовано рішення суду першої інстанції від 11.10.04р. Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.05р.  постанова Донецького апеляційного  господарського суду скасована, справа №10/121пд направлена до господарського суду Донецької області на новий розгляд.

Ухвалою від 06.05.05р. справа була прийнята до провадження господарським судом Донецької області на новий розгляд.

За усним клопотанням відповідача-1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Кватро-Тестіс”, м.Маріуполь Донецької обл., ухвалою від 14.06.05р. господарським судом Донецької області, було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Міське комунальне підприємство „Маріупольське бюро технічної інвентаризації”, м.Маріуполь Донецької обл.

Ухвалою господарського суду Донецької інстанції від 27.05.05р. провадження по справі №10/121пд було зупинено у зв'язку з призначенням по справі судово-бухгалтерської експертизи. Ухвалою від 08.09.06р. провадження по справі було поновлено.

За клопотанням відповідача-1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Кватро-Тестіс”, м.Маріуполь Донецької обл., ухвалою господарського суду Донецької обл. від 26.09.06р. провадження по справі знов було зупинено у зв'язку з призначенням будівельно-технічної експертизи. Ухвалою від 12.03.07р. провадження по справі було поновлено.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції на новому розгляді, позивач, Відкрите акціонерне товариство „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь Донецької обл., надав 21.03.07р. заяву про поновлення строку позовної давності, Також позивач підтримав позовні вимоги та заявою про збільшення позовних вимог від 21.03.07р. відповідно до приписів статті 22 ГПК України просив додатково зобов'язати відповідача-1, Товариство з обмеженою відповідальністю „Кватро-Тестіс”, м.Маріуполь Донецької обл., звільнити орендоване приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Маріуполь, вул.Харлампієвська,17/25, загальною площею 101,72 кв.м.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.04.2007р. позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь Донецької обл. були задоволені в повному обсязі. Судом першої інстанції було визнано недійсним на майбутнє договір оренди №500/2000 від 01.04.00р., укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, та зобов'язано ТОВ „Кватро-Тестіс” звільнити нежитлове приміщення, площею 101,72кв.м., яке розташоване за  адресою: м.Маріуполь вул.Харлампієвська,17/25, на першому поверсі будівлі.

Судове рішення мотивоване тим, що доводи про те, що будівля по вул.Харлампієвська,17/25 належить двом власникам –не підтверджена будь-якими доказами. З матеріалів справи вбачається про відсутність поділу спірної будівлі, та про відсутність будь-яких співвласників цієї будівлі. У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсним договору оренди № 500/2000 від 01.04.00р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач-1, Товариство з обмеженою відповідальністю „Кватро-Тестіс”, м.Маріуполь Донецької обл., з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права України, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2007р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

В судовому засіданні представником позивача, Відкритим акціонерним товариством „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь Донецької обл., надано відзив на апеляційну скаргу,  яким він вважає, що при прийнятті рішення, господарський суд Донецької області керувався дослідженими в судовому засіданні доказами, правомірно застосував норми матеріального і процесуального права  та прийняв законне рішення. Позивач просить залишити рішення від 03.04.07р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представником Регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області апеляційній інстанції надані пояснення, якими відповідач-2 вважає рішення господарського суду Донецької обл. від 03.04.07р. правомірним.

Представники третіх осіб до  судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення 28.04.07р. та 03.05.07р. ухвали суду. Про причину неявки суд не повідомили, своїм процесуальним правом, передбаченим ст.27 ГПК України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, відзиви на апеляційну скаргу не надали.  Явка сторін та третіх осіб ухвалою суду не була визнана обов'язковою, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи  №10/121пд, та наданих  представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну “Про судоустрій” та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи,  висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до пп. 2,3,4 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у  доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.04.00р. між відповідачем-2, Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Донецькій області, та відповідачем-1, Товариством з обмеженою відповідальністю „Кватро-Тестіс”, був укладений договір оренди № 500/2000 (далі –Договір), відповідно до якого предметом є передача в тимчасове платне користування державного майна –нежитлового приміщення площею 101,72 кв.м. для розміщення аптеки, розташованого за адресою: 87532, м.Маріуполь, вул.Харлампієвська,17/25, що знаходиться на балансі та нібито не увійшло до Статутного фонду Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”.

Пунктом 7.1 сторонами передбачено, що Договір діє з 01.04.2000р. до 16.02.2008р.

Відповідно до переліку нерухомого майна, який був переданий у власність позивача, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 69-АТ від 18.09.1996р. „Про утворення відкритого акціонерного товариства”, приміщення, що розташоване за адресою: м.Маріуполь, вул.Харлампієвська,17/25, увійшло до Статутного фонду Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”  та належить позивачу на праві колективної власності, що підтверджується реєстраційним посвідченням № 1802 від 12.12.2002р., виданим Бюро технічної інвентаризації м.Маріуполя.

Як зазначив позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Донецькій області, укладаючи Договір, не було власником спірного майна, що передавалось ним у оренду Товариству з обмеженою відповідальністю „Кватро-Тестіс”.

На момент укладення Договору –01.04.00р. –діяли норми Цивільного кодексу Української РСР. Порядок укладання договору оренди мав своє відображення у приписах статті 256 ЦК УРСР, згідно якої істотною умовою договору оренди є, насамперед, об'єкт оренди.  

Об'єктом оренди в даному випадку за Договором є державне майно, що нібито не увійшло до Статутного фонду Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”. Фактично, на момент укладання Договору статус зазначеного майна був таким: колективна власність, що увійшла до  Статутного фонду позивача.

Частина 1 статті 203 ЦК України передбачає, що зміст  угоди не може суперечити  Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним принципам суспільства.

Позивач вважає, що Договір оренди № 500/2000 від 01.04.00р. не відповідає вимогам ст.ст. 317, 319, 760, 761 Цивільного кодексу України та перешкоджає здійсненню права власності позивача, а саме:

-          порушено право власності (позивача) на володіння, використання та розпорядження своїм майном за власним розсудом (ст.319 ЦК України);

-          предметом Договору є майно, яке не мало бути предметом договору оренди;

-          порушено право власності на передачу майна в оренду (ст.761 ЦК України).

За цих підстав, позивач, коли дізнався про порушення своїх прав на володіння, використання та розпорядження спірним майном, в 2004 році звернувся до господарського суду Донецької області. В 2007 році при новому розгляді справи позивач, Відкрите акціонерне товариство „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь Донецької обл. подав заяву про поновлення строку позовної давності та збільшив позовні вимоги шляхом додаткового зобов'язання відповідача-1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Кватро-Тестіс”, м.Маріуполь Донецької обл. звільнити орендоване приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Маріуполь, вул.Харлампієвська,17/25, загальною площею 101,72 кв.м.

В процесі розгляду справи № 10/121пд господарським судом Донецької області призначалася судово-бухгалтерська експертиза, згідно висновку якої на балансі позивача первісно обліковувався Палац культури площею 3 887,4кв.м., а станом на 19.09.2002р. згідно технічного паспорту № 45402 вказана площа збільшена на 126,5кв.м. та складала  4013,9кв.м.

За клопотанням відповідача-1, ТОВ „Кварто-Тестіс”, призначалася будівельно-технічна експертиза. Згідно висновку експерта, збільшення площ  могло виникнути за рахунок прибудов 4-33 площею 52,9кв.м., 4-34 площею 11.3кв.м., 10-1 площею 32.6 кв.м., зроблених на протязі 2001-2003рр., демонтажу або монтажу перегородок, іншого внутрішнього перепланування.

Рішенням від 03.04.2007р. суд першої інстанції позовні вимоги ВАТ „Металургійний комбінат „Азовсталь” задовольнив в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення сторін, судова колегія дійшла висновку, що:

Предметом спору є недійсність угоди, укладеної в 2000 році, за якою правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, та відповідно до ст.58 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, закони та інші нормативно-правової акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи; п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ГК України передбачено, що вони застосовуються до цивільних та господарських відносин, що виникли після набрання ними чинності.

Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватись судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладання спірної угоди, а не законодавства, яке діяло на момент розгляду справи.

Укладення угоди є одномоментним правочином, а не продовжуваною в часі дією, тому в даному випадку застосовуються норми ст.48 ЦК УРСР 1963р. відносно  вирішення питання щодо недійсності спірної угоди.

Статтею 48 ЦК УРСР передбачено визнання недійсної угоди, яка не відповідає вимогам Закону. При недійсності угоди за таких підстав кожна із сторін  зобов'язана відшкодувати другій стороні усе одержане по угоді, а при неможливості повернути одержане в натурі –відшкодувати його грошову вартість.

Згідно ст. 43 ГПК України сторони та  інші  особи,  які   беруть   участь   у   справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 ст. 124 Конституції України –юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно із рішенням Конституційного суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002р. положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення передбачено право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами, договором.

Позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог, посилається на Договір №500/2000 від 01.04.2000р.; перелік нерухомого майна, переданого у власність ВАТ „МК „Азовсталь”; реєстраційне посвідчення № 1802 від 12.12.2002р.; лист РВ ФДМУ по Донецькій області № 06-1386 від 01.03.2004р.

Як вбачається з матеріалів справи, підприємство позивача було створено в процесі приватизації шляхом перетворення орендного підприємства у відкрите акціонерне товариство, засновниками якого виступив Фонд державного майна України та Організація орендарів, що підтверджується наказом Фонду Державного майна України №69-Ат від 18.09.1996р.

Позивач був створений відповідно до приписів ст. 17 Закону України „Про приватизацію державного майна”, в якому пунктом 4 цієї статті встановлено, що до Статутного фонду товариства вноситься державне майно, здане в оренду (за винятком майна, що не підлягає приватизації та майна, що є власністю орендаря).

Планом Приватизації Орендного підприємства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, затвердженого Фондом державного майна України від 28.10.1996р., був визначений перелік об'єктів соціальної інфраструктури для передачі у власність органів самоврядування, у тому числі державний житловий фонд (додаток 3), нежитлові споруди (додаток 4), об'єкти соціально-культурного призначення (додаток 5), об'єкти соціально-побутового призначення, які пропонуються для викупу (додаток 6). У додатку 6 визначено об'єкт –будинок культури „Азовсталь”, 1947 року вводу. У вказаному пункті Плану приватизації не міститься приміток щодо розподілу об'єкту, розмежування його приміщень, часткової приватизації.   

Відповідно до Переліку нерухомого майна, переданого у власність позивачу, Фондом було передано „Палац Культури „Азовсталь”, вул.Харлрмпієвська,17/25 (позиція переліку №1841). В Статуті позивача, на момент створення відкритого акціонерного товариства, пунктом 3.4 зазначено, що позивач є власником майна, переданого йому засновниками та учасниками у власність. Тобто, Перелік майна, переданого у власність Відкритого акціонерного товариства „МК „Азовсталь”, в якому номер 1841 це Палац Культури „Азовсталь”, оформлений належним чином згідно п.2.2 Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затверджений наказом Фонду державного майна України від 24.05.2002р. №9069 та від 17.10.2002р.

З огляду на вищезазначене, господарським судом Донецької області правомірно зроблений висновок, що до Статутного фонду позивача увійшов Палац Культури „Азовсталь”, та лише позивач, як власник, має право на здійснення відповідних розпорядчих дій щодо цього майна.

Крім того, згідно проведених експертиз по даній справі: судово-бухгалтерської та будівельно-технічної, суд першої інстанції правомірно зробив висновок, що розподілу, розмежування спірної будівлі по вул.Харлампієвська,17/25 не було, та також відсутні будь-які співвласники цієї будівлі.

Відповідно до статті 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Відповідно до ст.59 ЦК УРСР у випадку, якщо за змістом угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, то угода визнається недійсною та припиняється на майбутнє. Враховуючи те, що використання та володіння спірним договором оренди вже відбулося, то Договір оренди  № 500/2000 від 01.04.2000р. може бути визнаний недійсним лише на майбутнє.

Апеляційна інстанція вважає, що господарський суд правомірно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача, оскільки позивачем доведений факт порушення його законних прав та охоронюваних інтересів. Крім того, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „МК „Азовсталь” відповідають нормам статті 16 Цивільного кодексу України  про спосіб захисту його порушених прав.

                    Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої  наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001р. № 127, БТІ на момент проведення інвентаризації будівлі Палацу культури „Азовсталь” повинно було провести підрахунок площі будинку, тоді як фактично такі дії не були виконані БТІ на момент реєстрації права власності позивача, та повна технічна інвентаризація всього об'єкту відбулась лише у 2003 році.

Судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги інвентарна справа БТІ на певний об'єкт нерухомості та пояснення представників Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації” щодо виготовлення технічних паспортів, внесення в них змін, оскільки це не є підставою для визнання права власності на об'єкти нерухомості за певною юридичною особою, та належним доказом існування або відсутності такого права.

Що стосується пропуску строку позовної давності, позивач надав обґрунтовані пояснення: внаслідок реорганізації підприємства позивача, його підрозділів, відбувалась передача справ та документації, що призвело до затримки підготовки та направлення позовних матеріалів до господарського суду.  Судом першої інстанції, враховуючи принципи непорушності права власності, його виключне значення для здійснення суб'єктами господарювання своєї діяльності, рівень та гарантії судового та конституційного захисту права власності в Україні, та пріоритет судового захисту права власності, поважність причин пропуску строку позовної давності та малий термін пропуску цього строку, правомірно зроблений висновок про відновлення позовної давності.

Доводи апеляційної скарги щодо ненадання судом першої інстанції правової оцінки поясненням № 62 від 02.06.2004р. та висновкам № 64 від 16.06.2004р. Маріупольського бюро технічної інвентаризації, оцінки матеріалам інвентарної справи будівлі по вул. Харлампієвська,17/25 в БТІ та пропуску позивачем строку позовної давнини, не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого судом рішення.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2007 року у справі № 10/121пд ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кватро-Тестіс”, м.Маріуполь Донецької обл. на рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2007 року у справі № 10/121пд залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від  03.04.2007 року у справі №10/121пд   –без змін.

Головуючий          Г.І.  Діброва

Судді:          Т.Д.  Геза

          Т.А.  Шевкова

Надр.8 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3,4 –відповідачам 1,2;

5,6 –третім особам 1,2;

7 –ДАГС;

8 –ГС Дон. обл.;

Ширіна Ю.М.