Постанова

від 14.06.2018 по справі 220/27/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (М. МАРІУПОЛЬ)

22-ц/775/325/2018(м)

220/27/17

Категорія 39

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„14" червня 2018 року місто Маріуполь Донецької області

Єдиний унікальний номер 220/27/17

Номер провадження 22-ц/775/325/2018(м)

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Гаврилової Г. Л. , Пономарьової О.М.

за участю секретаря: Сидельнікової А.В.

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1

відповідачі-Андріївська сільська рада Великоновосілківського району Донецької області,

Великоновосілківська державна нотаріальна контора Донецької області,ОСОБА_2,ОСОБА_3,

треті особи- ОСОБА_8., ОСОБА_4,відділ реєстрації Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області,

Курахівська державна нотаріальна контора Донецької області,Великоновосілківська районна державна адміністрація Донецької області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Маріуполі Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 13 лютого 2018 року та на додаткове рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 05 березня 2018 року головуючого судді Яненко Г.М. із складанням повного тексту рішення 05 березня 2018 року та повного додаткового рішення 06 березня 2018 року по цивільній справі про визнання недійсними нотаріальних дій, державного акту, свідоцтв про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно-земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів, про визнання недійсними та скасування актів ненормативного характеру, якими порушено його право на спадкування, обґрунтовуючи вимоги тим, що він як онук померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 та син померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6,яка фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, має право на успадкування належного їй майна, в той час як право власності на спадкове майно земельну частку (пай) перейшло до сина ОСОБА_5 ОСОБА_7,який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року ,а згодом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з порушенням закону та без достатніх правових підстав (т.1. а.с.1-6, а.с.179; т.2.а.с.6; т.3.а.с.15).

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 13 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 до Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, Великоновосілківської державної нотаріальної контори Донецької області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_4, відділ реєстрації Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області, Курахівська державна нотаріальна контора Донецької області, Великоновосілківська районна державна адміністрація Донецької області про визнання недійсними нотаріальних дій, державного акту, свідоцтв про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно-земельну ділянку - задоволено.

Визнано незаконною нотаріальну дію, вчинену секретарем Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області ОСОБА_9 з посвідчення підпису ОСОБА_10 на заяві від 03 жовтня 2001 року про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на користь ОСОБА_7

Визнано незаконною нотаріальну дію, вчинену державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори Плаксіним С.В. 03 жовтня 2001 року щодо видачі ОСОБА_7 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на земельну частку в КСП Перемога Великоновосілківського району розміром 6,76 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що зареєстровано в реєстрі за № 1827.

Визнано недійсним розпорядження голови Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області № 510 від 22 грудня 2005 року Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) колишнього КСП Перемога в частині виділення в натурі (на місцевості) ОСОБА_7 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,270 га та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку.

Визнано недійсним державний акт Серія НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 4,270 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Донецька область, Великоновосілківський район, с/рада Андріївська, виданий на ім'я ОСОБА_7 20 березня 2006 року Великоновосілківською районною державною адміністрацією Донецької області і зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01-06-149.100208.

Визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 24 листопада 2015 року державним нотаріусом Курахівської державної нотаріальної контори Островерховою О.А., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на право спадкування по ? частці земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 4,069 га, що знаходиться за адресою: Донецька область, Великоновосілківський район, с/рада Андріївська (зареєстровані у реєстрі № 993 і № 995).

Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно-земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 4,069 га, що знаходиться за адресою: Донецька область, Великоновосілківський район, с/рада Андріївська, шляхом виключення інформації (відомостей) щодо власників нерухомого майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Стягнуто судовий збір в дохід держави з Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області 234,93 грн., з Великоновосілківської державної нотаріальної контори Донецької області 234,93 грн., з ОСОБА_2 1879,47 грн., з ОСОБА_3 1879,47 грн. (т.3.а.с.27-35).

Додатковим рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 05 березня 2018 року заяву ОСОБА_1 про відшкодування вартості витрат на професійну правничу допомогу - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1 11075 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 11075 грн. витрат на професійну правничу допомогу (т.3.а.с.56-59).

Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 26 березня 2018 року виправлено описку допущену у п. 3 резолютивної частини рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 13 лютого 2018 року(т.3.а.с.67).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 13 лютого 2018 року та додаткове рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 05 березня 2018 року, та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову та заяви, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що при ухваленні вищевказаних рішень судом порушено всі вимоги ст. 376 ЦПК України, що привело до неправильного вирішення справи та суттєвого порушення її прав та охоронюваних законом інтересів. Зауважує, що не була повідомлена про розгляд справи 13 лютого 2018 року, хоча неодноразово зверталася до суду з метою з'ясування дати наступного слухання справи, однак повідомлення про розгляд справи 13 лютого 2018 року та 05 березня 2018 року їй не надходили. Крім того, зазначає, що не зрозуміло які права ОСОБА_1 на спадкування порушені прийнятими актами ненормативного характеру, які позивач просив скасувати, оскільки він не є спадкоємцем майна, що належало його бабусі ОСОБА_5, після смерті якої спадкоємцями першої черги були її діти. Ніхто із спадкоємців заяви про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк не подавав, тому ОСОБА_7 прийняв спадщину, оскільки він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном. Відповідно до ст. 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі був відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважалося, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної дії, щодо прийняття спадщини. Отже, прийняття спадщини за законом було правом спадкоємця й залежало виключно від його власного волевиявлення. Воля спадкоємця ОСОБА_7, на прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5, виражена в наявності в нього оригіналу сертифікату серії НОМЕР_3 на земельну ділянку (пай) в КСП Перемога Великоновосілківського району розміром 6,76 в умовних кадастрових гектарах, що свідчить про прийняття спадщини спадкоємцем та в подальшому зверненні ним до нотаріальної контори з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом. Жодних дій, які б свідчили про прийняття спадщини матір'ю позивача ОСОБА_10 нею не вчинено, що відповідно до ч. 2 ст. 553 ЦК УРСР, яка безпідставно не застосована судом, є відмовою від спадщини. Таким чином, мати позивача ОСОБА_10 спадщину після смерті ОСОБА_5 не прийняла фактично, а підписаною заявою від 03 жовтня 2001 року тільки підтвердила той факт, що спадщина нею в шестимісячний строк не прийнята, на спадщину вона не претендувала. Відсутність запису в нотаріальній книзі нотаріальної дії з посвідчення справжності підпису під відповідним номером є помилкою в діловодстві секретаря Андріївської сільської ради, що само по собі не спростовує наявності такої заяви та не є підставою визнання незаконним видане свідоцтво про право на спадщину на спадкоємця першої черги після смерті ОСОБА_5 Зауважує, що за життя, протягом 20 років після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_10 не вчиняла ніяких дій щодо прийняття спадщини, продовження строку на прийняття спадщини, встановлення факту прийняття спадщини і тому позивач не має законних підстав змінювати волевиявлення матері після її смерті, оскільки має намір безпідставно отримати те, що не належало його матері за життя, і на що позивач, як спадкоємець після своєї матері, а не бабусі, не має права. Щодо прізвища матері позивача ОСОБА_10 чи ОСОБА_6 зазначає, що позивачем не заперечувався той факт, що його мати мала прізвище ОСОБА_10 та мала паспорт з цим прізвищем, а наявність довідки про отримання паспорту з прізвищем ОСОБА_6 не спростовує наявності документу, що засвідчує особу з її попереднім прізвищем ОСОБА_10 у 2001 році. Крім того, зауважує, що рішенням Великоновосілківського міського суду Донецької області від 31 серпня 2001 року, що набрало законної сили, встановлено факт, що померла ОСОБА_5 є рідною матір'ю, в тому числі ОСОБА_10, що підтверджує той факт, що станом на 2001 рік мати позивача мала прізвище ОСОБА_10, а не ОСОБА_10 саме під таким прізвищем вона зверталася до суду про встановлення факту, що зазначено в самому рішенні, і саме під таким же прізвищем звернулася до секретаря Андріївської сільської ради. Тому, вважає, що наявність такого рішення суду спростовує сумніви, щодо прізвища матері позивача ОСОБА_10, під яким вона зверталася у 2001 році, як до суду, так і до секретаря Андріївської сільської ради. Отже, вважає, що її чоловік ОСОБА_7 правомірно оформив спадщину після смерті його матері ОСОБА_5 та законно отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори від 03 жовтня 2001 року, яке безпідставно визнане незаконним. До того ж, зазначає, що є не зрозумілим розподіл судових витрат між чотирма відповідачами по справі, оскільки жодного розрахунку чи пояснення такого співвідношення стягнення в оскаржуваному рішенні не викладено. Щодо додаткового рішення від 05 березня 2018 року, зазначає, що воно ухвалено з порушенням норм процесуального права, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України - інші судові витрати пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Позов заявлено до чотирьох відповідачів, позовні вимоги задоволено судом в повному обсязі, судовий збір стягнуто з чотирьох відповідачів хоча в різних розмірах, а витрати на професійну правничу допомогу стягнуто лише з неї, та відповідача ОСОБА_3 Крім того, вказує, що з акту приймання-передачі надання послуг і виконаних робіт від 13 лютого 2018 року вбачається, що виступ у дебатах тривав 14 годин та за цей виступ адвокату необхідно компенсувати 4500 грн., при цьому дата вказана 11-12.2018 року. Оцінку акту приймання-передачі надання послуг і виконаних робіт від 13 лютого 2018 року судом не надано, тому вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу значно завищений (т.3.а.с.73-79).

Виклад заперечень позивача ОСОБА_1 міститься у відзиві на апеляційну скаргу,відповідно яких вважає ,що доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені судом першої інстанції обставини та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права ,просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення ,а рішення суду першої інстанції без змін (т.3.а.с.108-112).

Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не надано.Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України ,відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції .

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_13 заперечував проти задоволення апеляційної скарги ,підтримав доводи відзиву.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_4 не з*явилися,належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи,про що свідчить розписка (т.4 а.с.46).

У судове засідання апеляційного суду належним чином повідомлені про дату,час і місце розгляду справи ,шляхом отримання телефонограм та судових повісток, не з*явилися : відповідачі ОСОБА_2 ,ОСОБА_3.(т.4.а.с.53-56,127,130) - надали заяву про розгляд справи без їхньої участі (т.4.а.с.91 );представники Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області,Великоновосілківської державної нотаріальної контори Донецької області ,відділу реєстрації Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області,Курахівської державної нотаріальної контори Донецької області,Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області (т.4.а.с.48,50,51,52,55-56,125,128,129)- надали заяви про розгляд справи за відсутністю представників (т.4.а.с.63,89,163,168); третя особа ОСОБА_8 (т.4.а.с.49,55-56)- надала заяву про підтримання відзиву на апеляційну скаргу свого брата ОСОБА_1, та про можливість розгляду справа за її відсутністю (т.3.а.с.171).

Відповідно до п.9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 № 2147-VIII, який набрав чинність 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_13, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню,а рішення суду скасуванню за таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення суду не в повній мірі відповідають зазначеним вимогам закону.

Як встановлено судом і це вбачається з матеріалів справи , ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року , була бабусею позивача ОСОБА_1

ОСОБА_7 і ОСОБА_6 були рідними братом і сестрою та рідними дітьми ОСОБА_5.

Після смерті ОСОБА_5, у 2001 році за заявою ОСОБА_7 було відкрито спадкову справу № 532.

До спадкової справи долучено заяву ОСОБА_10 від 03 жовтня 2001 року про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на користь ОСОБА_7.

Справжність підпису ОСОБА_10 на вказаній заяві посвідчено секретарем Андріївської сільської ради, на посвідчувальному написі вказано реєстровий номер - 33 (т.2.а.с. 22-33 ).

В той же час, до матеріалів справи долучено надану Мар'їнським РВ ГУ ДМС України в Донецькій області копію заяви ОСОБА_6 про видачу паспорта громадянина України (т.2 а.с. 48-49 ).

Із заяви вбачається, що ОСОБА_6 04 березня 1998 року одержала паспорт, який не міняла до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Така ж інформація міститься і у архівних картках реєстрації осіб (форма А, форма 16) на ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 (т.2. а.с. 8-9).

Прізвище ОСОБА_1 мати позивача ОСОБА_1 мала до 1982 pоку, коли змінила його на ОСОБА_6 після укладення шлюбу із ОСОБА_14, актовий запис № 59 від 28 травня 1982 року (т.1.на звороті а.с. 22).

На підставі заяв, в тому числі заяви ОСОБА_10 від 03 жовтня 2001 року про відмову від спадщини на користь ОСОБА_7, державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори Плаксіним С.В. 03 жовтня 2001 року вчинено нотаріальну дію № 1827 щодо видачі ОСОБА_7 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на земельну частку в КСП Перемога Великоновосілківського району Донецької області розміром 6,76 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі ,яке належало померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку серії НОМЕР_3 виданого Великоновосілківською райдержадміністрацією 01 листопада 1996 року і зареєстрованого 10 лютого 2000 року у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку за № 8461 (т.1.а.с.240, т.2.а.с.30).

На звороті сертифікату є відмітка про те,що право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом АЕВ 9283013.10.2001. Розмір земельної частки (паю) 6,76 в умовних кадастрових гектарах.

Розпорядженням голови Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області від 22 грудня 2005 року № 510 Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власників земельних часток (паїв) колишнього КСП Перемога (т.1. а.с. 220, 221 ) затверджено протокол розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) колишнього КСП Перемога від 30.07.2005 року № 4, виділено громадянам в натурі (на місцевості) із земель сільськогосподарського призначення,які розташовані за межами населених пунктів,земельні ділянки,в тому числі ріллі,сіножатей,пасовищ,згідно проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)колишнього КСП Перемога ,вирішено питання щодо надання взамін сертифікатів на право на земельну частку(пай) державних актів на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (згідно додатків № 1), для ведення особистого селянського господарства (згідно додатку № 2) .

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 1827 від 03 жовтня 2001 року, виданого на ім'я ОСОБА_7, останнього включено до списку власників земельних часток (паїв) колишнього КСП Перемога , яким видаються державні акти на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,270 га (4,07 га ріллі, 0,20 га сіножаті), серія та номер сертифікату НОМЕР_4 (додаток № 1 до розпорядження голови райдержадміністрації від 22 грудня 2005 року № 510 порядковий № 170,) (т.1.а.с. 237-242 ).

На підставі розпорядження голови Великоновосілківської районної державної адміністрації № 510 від 22 грудня 2005 року ОСОБА_7 20 березня 2006 року видано державний акт Серія НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 4,270 га на території Андріївської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.06.149.100208 (т.1.а.с. 67).

На підставі розпорядження № 510 від 22 грудня 2005 року ОСОБА_7 виділені в натурі (на місцевості) земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 4,069 га, а також земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_5, площею 0,2020 га.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_7 помер.

Після смерті ОСОБА_7 спадщину прийняли відповідачі по справі : дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 .

Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованих 01.11.2016 року за № 71969917 (т.1 а.с. 20 ) і 11.01.2017 року за № 77923733 (т.1.а.с. 38 ) 24 листопада 2015 року державним нотаріусом Курахівської державної нотаріальної контори Островерховою О.А., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видано свідоцтва на право спадкування по ? частці земельної ділянки,площею 4,0690 га кадастровий номер НОМЕР_2,земельної ділянки,площею 0,2020 га кадастровий номер НОМЕР_5 (т.1.а.с.68,70,72,74). Відомості про реєстрацію права власності внесено до Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1.а.с.69,71,73,75).

Мати позивача ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року (т.1.а.с.23).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з того,що матір позивача ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за паспортом, який отримала у березні 1998 року, мала прізвище ОСОБА_6 та не могла у жовтні 2001 року звертатися до секретаря Андріївської сільської ради під прізвищем ОСОБА_1 для здійснення нотаріальної дії щодо посвідчення підпису на заяві про відмову від спадщини після смерті матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Допитані у судовому засіданні 13 вересня 2017 року в якості свідків ОСОБА_1 і ОСОБА_4 підтвердили, що їх мати з 1982 р. до дня смерті у 2015 р. іменувалась прізвищем ОСОБА_6, мала паспорт за цим прізвищем. Позивач, як спадкоємець після смерті його матері ОСОБА_6, має право успадкувати усі майнові права після смерті матері, в тому числі і земельну частку (пай), що належала ОСОБА_5 і перейшла у спадщину ОСОБА_6 у порядку, передбаченому ст.ст. 549, 554 ЦК УРСР 1963 року,а тому спірні правовідносини торкаються прав та інтересів позивача і підлягають захисту у встановленому порядку.Суд також зазначив, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 37, ст. 43, ст. 52, ч. 1 статті 78 Закону України Про нотаріат (у редакції відповідного періоду), дії секретаря сільської ради щодо посвідчення документів є нотаріальною дією, яка підлягає обов'язковій реєстрації в реєстрі нотаріальних дій.На вимогу суду, в засіданні оглянуто оригінал, та долучено до справи витяг з книги записів нотаріальних дій за 2001- 2002 pp., яка відповідає формі реєстру для реєстрації нотаріальних дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.1994 р. зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.03.1994р. за № 38/247 (чинним у 2001 році).Зі змісту книги вбачається, що за реєстровим номером 33 зареєстровано посвідчення довіреності,тобто зовсім іншу нотаріальну дію вчинену іншою особою.При цьому, у книзі вказано документ, що посвідчує таку особу. Посилання на документи, які посвідчують особу зазначено щодо усіх осіб, які зверталися до Андріївської сільської ради за реєстровими номерами 30, 31, 32, 33, 34 у 2001 р.Наведені обставини підтверджено листом Андріївської сільської ради від 11.11.2016 року за № 1246 (а.с. 16 т. 1), у якому зазначено, що записи про реєстрацію нотаріальної дії - засвідчення справжності підпису на заяві ОСОБА_10 до Великоновосілківської державної нотаріальної контори про відмову від спадщини у реєстрі нотаріальних дій виконавчого комітету Андріївської сільської ради за 2001 рік відсутні.

З огляду на зміну прізвища та отримання паспорта на прізвище ОСОБА_6 у 1998 році, відсутність у книзі записів нотаріальних дій за 2001- 2002 pp. вказівки на реєстрацію посвідчення її заяви, нотаріальну дію, вчинену секретарем Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області ОСОБА_9 з посвідчення підпису ОСОБА_10 на заяві від 03 жовтня 2001 року про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на користь ОСОБА_7 суд визнав незаконною .

Посилаючись на ст.ст.549,550,553 ЦК України (в редакції 1963 року) ,на ч.1.ст.68 Закону України Про нотаріат (в редакції чинній на час вчинення нотаріальної дії),суд також вказав,що відповідні заяви в межах встановленого шестимісячного строку чи продовження строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, а також про відмову від спадщини особами, які прийняли спадщину у спадковій справі після смерті ОСОБА_5,померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, відсутні.З урахуванням наведеного,з урахуванням того,що , заява про відмову від спадщини видана від імені ОСОБА_1003 жовтня 2001 року , не могла бути подана через зміну прізвища, паспортних даних, відсутність зареєстрованої нотаріальної дії у книзі реєстрації,суд дійшов висновку ,що нотаріальну дію із видачі ОСОБА_7 свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку слід визнати незаконною.

Крім того ,з огляду на незаконність свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 жовтня 2001 року, так і включення ОСОБА_7 до списків осіб , які мають право на пай КСП Перемога без достатніх правових підстав, розпорядження голови районної державної адміністрації № 510 від 22 грудня 2005 року Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) колишнього КСП Перемога в частині виділення в натурі (на місцевості) ОСОБА_7 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,270 га та видачі державного акта на право власності на земельну ділянку і державний акт Серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 4,270 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Донецька область, Великоновосілківський район, с/рада Андріївська, виданий на ім'я ОСОБА_7 20 березня 2006 року Великоновосілківською районною державною адміністрацією Донецької області і зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за№ 01-06-149.100208 суд визнав недійсними.

Посилаючись на вимоги ст. 1301 ЦК України ,ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ,суд дійшов висновку ,що оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) ОСОБА_7 отримав без достатніх правових підстав, а земельну ділянку набуто неправомірно, в той час як відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 могли прийняти у спадщину лише те майно, яке належало спадкодавцю,тому і наступна видача 24 листопада 2015 року державним нотаріусом Курахівської державної нотаріальної контори свідоцтв про право на спадщину за законом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку є також незаконною, а вказані свідоцтва про право на спадщину за законом підлягають визнанню недійсними із скасуванням державної реєстрації права власності на нерумохе майно-земельну ділянку,шляхом виключення інформації (відомостей) щодо власників нерухомого майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Додаткове рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 05 березня 2018 року мотивовано обґрунтованістю та доведеністю вимог позивача щодо стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрат,пов*язаних з правничою допомогою адвоката.

З такими висновками суду погодитись не можна з огляду на порушення судом норм процесуального права, які є обов*язковою підставою для скасування судового рішення, що призвело до неповного з*ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов*язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 скаржиться на те, що неповідомлення її про дату і час розгляду справи 13 лютого 2018 року як при винесенні рішення, так і при винесенні додаткового рішення від 05 травня 2018 року унеможливило врахування судом обставин справи .

На підставі ст. 128 ЦПК України (в редакції ,чинній на момент постановлення рішення) суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Відповідно до ч.9 ст.128 ЦПК України суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом,зокрема у справах про видачу обмежувального припису , - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Відповідно до вимог ч.ч.3,4 ст.270 ЦПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи,в судове засідання на 13 лютого 2018 року та на 05 березня 2018 року ,коли постановлені оскаржувані судові рішення,відповідач ОСОБА_2 взагалі не викликався,порпи наявні відомості про адресу реєстрації його місце проживання та засоби зв*язку (т.3.а.с.1-22,55,т.4.а.с.95-123,133-160).

Дані обставини робили неможливим ухвалення рішення. Отже,відповідач ОСОБА_2,у порушення норм цивільного процесуального законодавства не був належним чином повідомлений про дату,час і місце розгляду справи,був позбавлений права довести обставини,на які він посилається заперечуючи проти позову,а відтак судом було порушено його право на справедливий судовий розгляд,передбачений ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.

Доводи апеляційної скарги у вказаній частині підтверджені дослідженими матеріалами справи.

Проте не можна погодитися з аргументами відзиву на апеляційну скаргу, які зводяться до того ,що відповідач ОСОБА_2 тривалий час до суду не з*являлася,представника не направляла,згодна була на ухвалення судом рішення без її участі та сама розпорядилась у такий спосіб своїми процесуальними правами,ніяких перешкод у доведенні нею своєї позиції суд першої інстанції не чинив,оскільки відкритість судового процесу є основними засадами цивільного судочинства та відповідно норм цивільного процесуального законодавства ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату,час і місце розгляду справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи (ч.1 ст.8 ЦПК України). Засади рівності і змагальності у судовому процесі виведені із принципу верховенства права ,якому підпорядкована вся Конвенція ,та є складовою права на справедливий суд,гарантованого статтею 6 Конвенції.

На противагу цим положенням судом першої інстанції було ухвалено рішення без повідомлення відповідача ОСОБА_2,що призвело до позбавлення його можливості заперечувати проти тверджень позивача .

За таких обставин,рішення суду на підставі п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України підлягає обов*язковому скасуванню.

Вирішуючи спір по суті і ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову ,суд апеляційної інстанції виходить з наступного .

В ст.2 ЦПК України зазначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України Про міжнародне приватне право .

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За положеннями ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до змісту ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди, інші юридичні факти.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України, передбачено що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

За змістом ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Оцінка судом доказів здійснюється згідно з положеннями ст.89 ЦПК.

Статті 37,43,44 Закону України Про нотаріат та Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України ,затверджена наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 18 червня 1994 року , передбачають,що у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування засвідчують справжність підпису на документах.Не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.Встановлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів. Під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону (крім посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.

Відповідно ст.50 Закону України Про нотаріат нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Предмет та підстави позову визначає позивач (ст. ст. 43, 49 ЦПК України,аналогічні статті 27,31 ЦПК України в редакції чинній на час звернення до суду з позовом) .

З матеріалів справи вбачається, що позивачем оскаржувались дії секретаря сільської ради щодо посвідчення справжності підпису на документі, дії державного нотаріуса щодо видачі свідоцтв про право спадкування за законом, у зв'язку з порушенням правил вчинення нотаріальної дії ,що порушує його права як спадкоємця після смерті матері ОСОБА_6 права на спадщину за законом.

Відповідно вимог ст.78 Закону України Про нотаріат (в редакції чинній на час посвідчення заяви ОСОБА_10 03 жовтня 2001 року ) нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, начальник установи виконання покарань засвідчують справжність підпису на документах, крім тих, які відповідно до закону або за вимогою сторін підлягають нотаріальному посвідченню. Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою. Засвідення справжності підпису є підтвердженням факту проставлення особистого підпису конкретною особою. Так,згідно з під п.6.1.п.6 гл.7 розд.II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус засвідчує справжність підпису на документах,зміст яких не суперечить закону і які не мають характеру правочинів та не містять у собі відомостей,що порочать честь і гідність людини.

Незважаючи на те,що згідно з ч.3 ст.78 Закону України Про нотаріат нотаріус не посвідчує факти,викладені в документах,справжність підпису на якому засвідчується,зміст документа є основоположним при вирішенні питання щодо можливості вчинення будь-якої нотаріальної дії.

Відповідно розділу III глави 3 п.п.109,110, 113,114 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.Заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї та про видачу свідоцтва про право на спадщину повинні бути зроблені в письмовій формі. Справжність підпису на таких заявах повинна бути нотаріально засвідченою.Засвідчувати справжність підпису на заяві не потрібно у випадку, коли така заява подається спадкоємцем до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто. У цьому випадку державний нотаріус встановлює особу спадкоємця і перевіряє справжність його підпису, про що робить відмітку на заяві, де зазначає найменування документа, що посвідчує особу заявника, номер та дачу його видачі, найменування установи, підприємства, організації, яка його видала, рік народження спадкоємця.Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається державним нотаріусом, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до державної нотаріальної контори.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 ЦК ) .

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації,правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців. Державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства осіб, які подали заяву, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов'язково вимагаються відповідні документи.

Відповідно до Закону України Про нотаріат нотаріат в Україні -це система органів і посадових осіб,на які покладено обов*язок посвідчувати права,а також факти,що мають юридичне значення та вчиняти інші нотаріальні дії,передбачені цим Законом,з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України (ст.39 Закону).

Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, що передбачено у ст. 78 ЦПК України про допустимість доказів. Належними є доказами які містять інформацію щодо предмета доказування: обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, ст. 77 ЦПК України.

Всупереч свого процесуального обов'язку позивач не надав до суду першої інстанції належних і допустимих доказів на підтвердження доводів позову про порушення закону посадовою особою сільської ради та нотаріусом.

Відповідно до ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на день відкриття спірної спадщини, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Згідно до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зміст юридичної процедури встановлення факту прийняття спадщини однією особою від фізичної особи, яка померла, полягає у наданні права особі - спадкоємцю у передбаченому законом порядку реалізувати набуті нею спадкові права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 4 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Встановлено , що бабуся позивача ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року , мати позивача ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Після спливу шестимісячного строку мати позивача не зверталась для прийняття спадщини, в результаті чого втрачена її здатність мати цивільні права і обов'язки, зокрема і спадкові права після смерті її матері ,для встановлення факту прийняття спадщини за життя не зверталася , тому на думку апеляційного суду не прийняла спадщину.

Спадкоємець, який не вчинив жодної дії, що свідчать про прийняття спадщини, спадщину не прийняв.

Доказів того, що мати позивача прийняла спадщину та вступила у фактичне управління спадковим майном після смерті ОСОБА_5 суду не надано, її проживання в спадковому будинку ,що на думку позивача підтверджується актом Андріївської сільської ради про встановлення факту проживання громадян від 09 березня 2016 року складеним з метою звернення до суду з позовом , не може свідчити про прийняття спадщини (т.1.а.с.10) . Крім того, як вбачається з довідки голови сільради № 33-01 від 02 серпня 2001 року ОСОБА_5 постійно з 1936 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року мешкала в с.Шевченко по вулиці Зеленій будинок 2 та інших мешканців або членів сім*ї у довідці не зазначено (т 2 а.с. 29).

Між тим вбачається ,що ОСОБА_6 була зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 з 19 жовтня 1982 року та знята з реєстраційного обліку у зв*язку зі смертю (померла ІНФОРМАЦІЯ_6 р,а/з № 381,від 22.12.2015 року ) (т.2 а.с.8,9). З карток форми № 1,форми А вбачається отримання паспорта 04 березня 1998 року (т.2.а.с.9,49).

Оскільки спадкоємець за законом ОСОБА_6 не прийняла спадщину ,апеляційний суд в контексті розглянутого судом позову, доводів апеляційної скарги ,досліджених письмових доказів, вважає ,що вимоги позивача щодо визнання незаконним нотаріальної дії,вчиненої Андріївською сільською радою Великоновосілківського району Донецької області ОСОБА_9 з посвідчення підпису ОСОБА_10 на заяві від 03 жовтня 2001 року про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_5 померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року на користь ОСОБА_7 , не мають правового значення ,оскільки відповідно до вимог ст.553 ЦК України (в редакції 1963 року ) спадкоємець за законом або заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини та вважається ,що відмовився від спадщини також той спадкоємець,який не вчинив жодної дії ,що свідчить про прийняття спадщини (стаття 549 цього кодексу ).

Зі спадкової справи (т.2 а.с.21-33) вбачається , що після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 спадкоємцями першої черги були її діти : ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 .Ніхто із спадкоємців заяву про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк не подав .Матеріали вказаної спадкової справи не містять заяви про прийняття спадщини від матері позивача ОСОБА_6

Рішенням Великоновосілківського міського суду Донецької області від 31 серпня 2001 року, яке набрало законної сили 01 жовтня 2001 року ,встановлено факт ,що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 є рідною матір*ю ОСОБА_7, ОСОБА_15,ОСОБА_16,ОСОБА_10

Згідно до вимог ст. 548 ЦК України ( в редакції 1963 року) для переходу спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або із застереженням. Статтею 549 ЦК України передбачено, що вважається, що спадкоємець прийняв спадщину: -якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;--якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Ці дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно ч.2 ст.553 ЦК України вважається, що спадкоємець відмовився від спадщини, якщо він не вчинив жодної дії, яка свідчить про прийняття спадщини ( ст. 549 ЦК 1963 року).

Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 р. за №-152/361 передбачено , а саме в пункті 109 Інструкції, що свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Згідно до п.112 Інструкції свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.

Відповідно до п.113 Інструкції запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном було підставою вважати, що спадкоємці прийняли спадщину.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном, крім запису в паспорті спадкоємця або в будинковій книзі про постійну прописку в спадковому будинку можуть бути наявність у спадкоємців свідоцтва про реєстрацію на автотранспортний засіб, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливо лише після належного оформлення прав на нього.

Згідно із ч. 1 ст. 68 Закону України Про нотаріат державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Пунктом 114 Інструкції передбачено, що державний нотаріус при видачі свідоцтва по право власності на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства осіб, які подали заяву, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.

Судовим розглядом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_5 на належну їй земельну частку (пай) . При зверненні до нотаріуса ОСОБА_7 надав сертифікат серії НОМЕР_3 на земельну ділянку (пай) в КСП Перемога Великоновосілківського району розміром 6,76 в умовних кадастрових гектарах,копія якого міститься у матеріалах спрадкової справи (т.2 а.с.28).

Тобто, надав доказ вступу в управління та володіння спадковим майном за нормою ст. 549 ЦК ( в редакції 1963 року), яка діяла на час відкриття спадщини, а тому він прийняв спадщину фактично і ці обставини жодним доказом позивачем не спростовані .

Звертаючись до суду з даними позовними вимогами позивач зазначав, що після смерті бабусі ОСОБА_5 єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину була її донька ОСОБА_6 його рідна мати. При цьому позивач послався на те, що підставою стверджувати це було те, що ОСОБА_6 на день смерті бабусі проживала з нею у будинку ,що належав померлій ОСОБА_5 , надавши на підтвердження вказаного єдиний акт від 09 березня 2016 року .

Між тим, апеляційний суд це твердження позивача вважає помилковим, так як на час відкриття спадщини діяла норма статті 549 ЦК , яка передбачала як фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном або подачу спадкоємцем державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.Жодного належного доказу на підтвердження вказаного позивачем не надано .

Як вбачається з матеріалів справи при житті мати позивача ОСОБА_1 свої права на спадкове майно не заявляла. Позивач не надав жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_6 після смерті матері прийняла спадщину фактично і взагалі те, що вона мала намір приймати спадщину.

Між тим право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 у позивача похідне від прийняття спадщини донькою померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6

Виходячи з наведеного,апеляційний суд погоджується із аргументами апеляційної скарги про те,що прийняття спадщини за законом було правом спадкоємця й залежало виключно від його власного волевиявлення.Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Воля спадкоємця ОСОБА_7 на прийняття спадщини після смерті його матері знайшла своє вираження в наявності у нього оригіналу сертифікату на земельну частку(пай),що свідчить про прийняття спадщини спадкоємцем та в подальшому зверненні ним до нотаріальної контори з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.

Однією з підстав визнання незаконною нотаріальну дію ,вчинену державним нотаріусом 03 жовтня 2001 року щодо видачі ОСОБА_7 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на земельну частку (пай) ,суд першої інстанції також зазначив порушення норми ст.68 Закону України Про нотаріат .

Між тим з матеріалів справи вбачається , що нотаріус при видачі свідоцтва на спадщину перевірила факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства осіб, які подали заяву, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. Ці вимоги були виконані нотаріусом. Усі правовстановчи документи на земельну ділянку були у ОСОБА_7

При цьому апеляційний суд звертає увагу ,що заява про відмову у прийнятті спадщини від імені ОСОБА_10 від 03 жовтня 2001 року подана поза межами шестимісячного строку, передбаченого ст.530 ЦК України (в редакції 1963 року ) для прийняття спадщини або відмови у прийнятті спадщини,та не мала правового значення при отриманні ОСОБА_7 свідоцтва про право на спадщину за законом,яке видано нотаріусом відповідно до вимог ст.68 Закону України Про нотаріат як спадкоємцю,який фактично вступив в управління спадщиною та пред*явив нотаріусу правовстановлюючі документи на спадкове майно .

З огляду на перелічені правові норми , наявність заяви матері позивача , не позбавило б ОСОБА_7 на отримання свідоцтва про право на спадщину на законом та не вплинуло на його звернення до нотаріальної контори,оскільки останній фактично вступив в управління та володіння спадковим майно і відповідно до вимог ст.549 ЦК України(в редакції 1963 року) є спадкоємцем, що прийняв спадщину ,та у нотаріуса булі всі підстави для оформлення права на спадщину .

Згідно зі свідоцтвом про смерть ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року.Відповідно до спадкової справи № 268/2015, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7, його спадкоємцями є: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які відповідно до їхніх особистих заяв прийняли спадщину (т .1 а.с. 209-218).

Аргументи відзиву на апеляційну скаргу про просте посилання ОСОБА_2 на норми ЦК без будь якого аргументування не є слушними . Посилання у відзиві на апеляційну скаргу на постанову апеляційного суду Донецької області від 03 січня 2018 року при розгляді заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку 4,069 га,що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме про встановлення судом права позивача на оскарження нотаріальних дій , не є прийнятними.

Суд першої інстанції дійшов до висновків, які не грунтуються на обставинах справи та нормах законодавства, не дав належної оцінки запереченням відповідача про те, що позивачем не доведено його право на спадкування майна померлої в липні 1995 році бабусі , порушення спадкових прав позивача.Та ці доводи апеляційної скарги є такими,що заслуговують на увагу.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню, а рішення суду скасуванню, з відмовою в задоволенні позовних вимог. Судові витрати,пов*язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача (п.2.ч.2.ст.141 ЦПК України) .

Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити .

Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 13 лютого 2018 року та додаткове рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 05 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, Великоновосілківської державної нотаріальної контори Донецької області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 , треті особи : ОСОБА_8, ОСОБА_4 , відділ реєстрації Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області, Курахівська державна нотаріальна контора Донецької області, Великоновосілківська районна державна адміністрація Донецької області про визнання недійсними нотаріальних дій, державного акту, свідоцтв про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно-земельну ділянку - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 19 червня 2018 року .

Судді: