Постанова

від 19.02.2020 по справі 220/27/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 220/27/17-ц

провадження № 61-41028св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Андріївська сільська рада Великоновосілківського району Донецької області, Великоновосілківська державна нотаріальна контора Донецької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відділ реєстрації Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області, Курахівська державна нотаріальна контора Донецької області, Великоновосілківська районна державна адміністрація Донецької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на постанову апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2018 року в складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Гаврилової Г. Л., Пономарьової О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, Великоновосілківської державної нотаріальної контори Донецької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відділ реєстрації Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області, Курахівська державна нотаріальна контора Донецької області, Великоновосілківська районна державна адміністрація Донецької області, про визнання недійсними нотаріальних дій, державного акта, свідоцтв про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - земельну ділянку.

Позов обґрунтовував тим, що він як онук померлої ОСОБА_7 та син померлої ОСОБА_8 , має право на успадкування належного їм майна, в той час як право власності на спадкове майно перейшло до відповідачів ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 з порушенням закону та без достатніх правових підстав.

Посилаючись на наведене, позивач просив визнати незаконними нотаріальні дії, вчинені секретарем Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області ОСОБА_15 з посвідчення підпису ОСОБА_9 на заяві

від 03 жовтня 2001 року про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_10 ; визнати незаконною нотаріальну дію, вчинену державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори Плаксіним С. В. від 03 жовтня 2001 року щодо видачі

ОСОБА_10 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті

ОСОБА_7 на земельну частку в Колективному сільськогосподарському підприємстві Перемога (далі - КСП Перемога ) Великоновосілківського району Донецької області площею 6,76 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що зареєстровано в реєстрі за № 1827; визнати недійсним розпорядження голови Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області від 22 грудня 2005 року № 510 Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) колишнього КСП Перемога в частині виділення в натурі (на місцевості)

ОСОБА_10 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,270 га та видачі державного акта на право власності на земельну ділянку; визнати недійсним державний акт серії ЯБ № 471438 на право власності на земельну ділянку площею 4,270 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, виданого на ім`я ОСОБА_10 ; визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 24 листопада 2015 року державним нотаріусом Курахівської державної нотаріальної контори Островерховою О. А. на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на право спадкування по 1/2 частині земельної ділянки, кадастровий номер 1421280200:02:001:0058, площею 4,069 га, що на території Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області ; скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - земельну ділянку площею 4,069 га, що розташована на території Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області шляхом виключення інформації (відомостей) щодо власників нерухомого майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 13 лютого 2018 року позов задоволено. Визнано незаконною нотаріальну дію, вчинену секретарем Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області ОСОБА_15 з посвідчення підпису ОСОБА_9 на заяві від 03 жовтня 2001 року про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_10 . Визнано незаконною нотаріальну дію, вчинену державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори Донецької області Плаксіним С. В. 03 жовтня 2001 року щодо видачі ОСОБА_10 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 на земельну частку в КСП Перемога Великоновосілківського району Донецької області площею 6,76 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що зареєстровано в реєстрі за № 1827. Визнано недійсним розпорядження голови Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області від 22 грудня 2005 року № 510 Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) колишнього

КСП Перемога в частині виділення в натурі (на місцевості) ОСОБА_10 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,270 га та видачі державного акта на право власності на земельну ділянку. Визнано недійсним державний акт серії ЯБ № 471438 на право власності на земельну ділянку площею 4,270 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, виданий на ім`я ОСОБА_10

20 березня 2006 року Великоновосілківською районною державною адміністрацією Донецької області і зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01-06-149.100208. Визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 24 листопада 2015 року державним нотаріусом Курахівської державної нотаріальної контори Островерховою О. А. на ім`я

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на право спадкування по 1/2 частині земельної ділянки площею 4,069 га, що розташована на території Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області. Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - земельну ділянку площею 4,069 га, що розташована на території Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, шляхом виключення інформації (відомостей) щодо власників нерухомого майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що матір позивача ОСОБА_8 за паспортом, який отримала у березні 1998 року, мала прізвище ОСОБА_8 та не могла у жовтні 2001 року звертатися до секретаря Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької областіпід прізвищем ОСОБА_4 для здійснення нотаріальної дії щодо посвідчення підпису на заяві про відмову від спадщини після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач, як спадкоємець після смерті його матері ОСОБА_8 , має право успадкувати усі майнові права останньої, в тому числі і земельну частку (пай), що належала ОСОБА_7 і перейшла у спадщину ОСОБА_8 у порядку, передбаченому статтями 549, 554 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року

(далі - ЦК УРСР 1963 року), а тому оскаржені позивачем нотаріальні дії, дії посадових осіб Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області та видані в результаті вчинення цих дій розпорядження, державні акти та свідоцтва про право на спадщину порушують права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту.

Суд першої інстанції також зазначив, що дії секретаря сільської ради щодо посвідчення документів є нотаріальною дією, яка підлягає обов`язковій реєстрації в реєстрі нотаріальних дій. На вимогу суду, в засіданні оглянуто оригінал, та долучено до справи витяг з книги записів нотаріальних дій за 2001-2002 роки, зі змісту якої вбачається, що за реєстровим № 33 зареєстровано посвідчення довіреності, а не заяву матері позивача про відмову від спадщини. Наведені обставини підтверджено також листом Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області від 11 листопада 2016 року № 1246, у якому зазначено, що записи про реєстрацію нотаріальної дії - засвідчення справжності підпису на заяві

ОСОБА_9 до Великоновосілківської державної нотаріальної контори про відмову від спадщини у реєстрі нотаріальних дій виконавчого комітету Андріївської сільської ради за 2001 рік відсутні.

З огляду на зміну прізвища та отримання паспорта на прізвище ОСОБА_8

у 1998 році, відсутність у книзі записів нотаріальних дій за 2001-2002 роки інформації щодо реєстрації посвідчення заяви ОСОБА_9 від 03 жовтня 2001 року про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_10 , суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання нотаріальної дії щодо посвідчення зазначеної вище заяви незаконною.

З урахуванням того, що заява про відмову від спадщини від імені

ОСОБА_9 03 жовтня 2001 року, не могла бути подана останньою через зміну прізвища, паспортних даних, відсутність зареєстрованої нотаріальної дії у книзі реєстрації, суд першої інстанції також дійшов висновку, що нотаріальну дію із видачі ОСОБА_10 свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначену вище земельну частку суд визнав незаконною.

Крім того, з огляду на незаконність свідоцтва про право на спадщину за законом

від 03 жовтня 2001 року, виданого на ім`я ОСОБА_10 , суд першої інстанції також дійшов висновку про незаконність розпорядження голови Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області від 22 грудня 2005 року

№ 510 Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) колишнього КСП Перемога в частині виділення в натурі (на місцевості) ОСОБА_10 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,270 га та видачі державного акта на право власності на земельну ділянку.

Посилаючись на наведене, суд також вважав за необхідне задовольнити вимогу позивача про визнання недійсним державного акта серії ЯБ № 471438 на право власності на земельну ділянку площею 4,270 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, виданий на ім`я ОСОБА_10 20 березня 2006 року Великоновосілківською районною державною адміністрацією Донецької області.

Також судом першої інстанції зазначено, що враховуючи те, що свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) ОСОБА_10 отримав без достатніх правових підстав, а земельну ділянку набуто неправомірно, в той час як відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 могли прийняти у спадщину лише те майно, яке належало спадкодавцю, тому і наступна видача 24 листопада 2015 року державним нотаріусом Курахівської державної нотаріальної контори свідоцтв про право на спадщину за законом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку є також незаконною, а вказані свідоцтва про право на спадщину за законом підлягають визнанню недійсними із скасуванням державної реєстрації права власності на нерухоме майно - земельну ділянку, шляхом виключення інформації (відомостей) щодо власників нерухомого майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Додатковим рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області

від 05 березня 2018 рокузаяву позивача про відшкодування вартості витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 075,00 грн з кожного.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спір виник фактично через незаконне набуття відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на спадкове майно, чим порушено права позивача. Захист свого права позивач здійснював з професійною правничою допомогою, належним чином довів розрахунок витрат на неї, а обов`язок з відшкодуванню вартості витрат на професійну правничу допомогу суд вважав за можливе покласти на зазначених вище відповідачів.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 13 лютого 2018 року та додаткове рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 05 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволенні позову та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції розглянув справу без належного повідомлення відповідача

ОСОБА_2 , що є порушенням норм процесуального права та права відповідача на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Переглядаючи рішення суду першої інстанції по суті спору, апеляційним судом також зазначено про помилковість його висновків щодо наявності підстав для задоволення позову, оскільки бабуся позивача ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати позивача ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та до своєї смерті остання не зверталась із заявою про прийняття спадщини чи до суду для встановлення факту прийняття спадщини, а отже на час смерті не мала права на спірне майно.

Доказів того, що мати позивача прийняла спадщину та вступила у фактичне управління спадковим майном після смерті ОСОБА_7 позивачем не надано, її проживання в спадковому будинку, що на думку позивача підтверджується актом Андріївської сільської ради Великоновосілківського районного суду Донецької області про встановлення факту проживання громадян від 09 березня 2016 року, складеним з метою звернення до суду з позовом, не може свідчити про прийняття спадщини. Крім того, як вбачається з довідки голови Андріївської сільської ради Великоновосілківського районного суду Донецької області від 02 серпня

2001 року ОСОБА_7 з 1936 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно мешкала за адресою: АДРЕСА_1 районного суду Донецької області, при цьому інших мешканців або членів сім`ї у довідці не зазначено.

Оскільки спадкоємець за законом ОСОБА_8 не прийняла спадщину, апеляційний суд вважав, що вимоги позивача щодо визнання незаконною нотаріальну дію, вчиненої секретарем Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області ОСОБА_15 з посвідчення підпису ОСОБА_9 на заяві

від 03 жовтня 2001 року про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_7 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_10 , не мають правового значення. Оскільки відповідно до вимог статті 553 ЦК Української РСР 1963 року спадкоємець за законом або заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини та вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної дії, що свідчить про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК Української РСР 1963 року ).

При цьому, ОСОБА_10 після смерті своєї матері звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, надавши належний доказ на підтвердження управління та володіння спадковим майном за нормою статті 549 ЦК Української РСР 1963 кодексу, яка діяла на час відкриття спадщини, а тому вважається таким, що прийняв спадщину фактично і ці обставини позивачем не спростовані.

Враховуючи те, що за життя мати позивача своїх прав на спадкове майно, після смерті ОСОБА_7 не заявляла, права позивача щодо спірної земельної ділянки жодним чином не порушені.

Вважаючи безпідставними вимоги позивача в частині визнання незаконною нотаріальної дії з посвідчення підпису ОСОБА_9 на заяві

від 03 жовтня 2001 року про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_7 , на користь ОСОБА_10 , апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність всіх інших вимог позивача, оскільки вони є похідними від права матері позивача на спірне спадкове майно.

У зв`язку із відсутністю підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд також дійшов висновку про скасування додаткового рішення суду першої інстанції, яким покладено на відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обов`язок відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правовому допомогу.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи

У липні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Донецької області

від 14 червня 2018 року, у якій просить скасувати вказану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вважає безпідставними посилання апеляційного суду про те, що судом першої інстанції не належним чином повідомлено відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи, оскільки остання жодного разу не з`явилась до суду, за допомогою телефонного зв`язку дізнавалась про стан розгляду справи, тобто не була зацікавлена брати участь в судових засіданнях та надавати свої пояснення щодо суті спору. Факт неповідомлення відповідача про розгляд справи, призначений

на 13 лютого 2018 року представником суду, не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та, як наслідок - додаткового рішення районного суду.

Щодо висновків апеляційного суду по суті вирішення спору, представник позивача також вважав їх помилковими та такими, що зроблені без встановлення фактичних обставин справи.

Вважав неправильними посилання суду апеляційної інстанції на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження порушення законодавства посадовою особою під час посвідчення заяви ОСОБА_9 про відмову в прийнятті спадщини на користь ОСОБА_13 . Такі аргументи апеляційного суду не міститься жодного обґрунтування, при цьому апеляційним судом не надано правової оцінки встановленим судом першої інстанції обставинам, щодо зміни ОСОБА_8 у 1998 році прізвища, що унеможливлює подання нею у 2001 році від імені ОСОБА_9 спірної заяви, а також відсутність в книзі реєстрів відомостей щодо посвідчення цієї заяви.

Неправильним також вважає висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання незаконною нотаріальну дію, вчинену державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори Плаксіним С. В. від 03 жовтня 2001 року щодо видачі ОСОБА_10 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 на спірну земельну ділянку, оскільки апеляційним судом зазначено про те, що останній фактично вступив в управління спадковим майном та надав нотаріусу сертифікат на земельну ділянку. Таких висновків апеляційний суд дійшов без надання належної оцінки даті видачі зазначеного вище сертифікату - 01 листопада 1996 рік. Тобто, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 , ОСОБА_10 не мав правовстановлюючих документів, а отже не можна стверджувати, що він вступив у фактичне управління спадковим майном.

При цьому апеляційним судом не звернуто уваги, що ОСОБА_10 звернувся до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва майже через шість років після відкриття спадщини, при цьому з заявою про поновлення строку на вчинення такої нотаріальної дії останній не звертався.

Зазначає про безпідставність висновків апеляційного суду про те, що позивачем не надано доказів порушення його прав оскаржуваними діями посадових осіб, оскільки навіть за умови непред`явлення позивачем вимоги про визнання за ним права власності на частину спірної земельної ділянки, адже вона за законом належала його матері, він має правона оскарження дії секретаря сільської ради, який посвідчує підроблені заяви, при цьому без встановлення особи, від імені якої таку заяву будо подано.

Крім того, незаконне використання заяви про відмову від спадщини, складеної начебто матір`ю позивача, безпосередньо впливає на його майнові права, що не було враховано апеляційним судом.

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , у якому зазначає про безпідставність її доводів та відсутність підстав для скасування постанови апеляційного суду, який надав належну правову оцінку наявним матеріалах справи доказам та обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Рух справи у суді касаційної інстанції

У липні 2018 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 передано судді Лесько А. О.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на постанову апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2018 року, витребувано цивільну справу та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 жовтня 2019 року справу призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України, у редакції чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була бабою позивача ОСОБА_1 .

ОСОБА_10 та мати позивача ОСОБА_8 були рідними братом і сестрою та дітьми ОСОБА_7 .

Після смерті ОСОБА_7 , у 2001 році за заявою ОСОБА_10 було відкрито спадкову справу № 532.

До спадкової справи долучено заяву ОСОБА_9 від 03 жовтня 2001 року про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_10 ..

Справжність підпису ОСОБА_9 на вказаній заяві посвідчено секретарем Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області.

В той же час, до матеріалів справи долучено надану Мар`їнським РВ ГУ ДМС України в Донецькій області копію заяви ОСОБА_8 про видачу паспорта громадянина України, з якої вбачається, що остання 04 березня 1998 року одержала паспорт, який не міняла до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Така ж інформація міститься і у архівних картках реєстрації осіб.

Прізвище ОСОБА_4 мати позивача ОСОБА_1 мала до 1982 pоку, коли змінила його на ОСОБА_8 після укладення шлюбу із ОСОБА_14 ( актовий запис від 28 травня 1982 року № 59).

На підставі заяв, в тому числі заяви ОСОБА_9 від 03 жовтня 2001 року про відмову від спадщини на користь ОСОБА_10 , державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори Донецької області

Плаксіним С. В. 03 жовтня 2001 року вчинено нотаріальну дію № 1827 щодо видачі ОСОБА_10 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті

ОСОБА_7 на земельну частку в КСП Перемога Великоновосілківського району Донецької області площею 6,76 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі.

На звороті сертифіката є відмітка про те, що право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Розпорядженням голови Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області від 22 грудня 2005 року № 510 Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власників земельних часток (паїв) колишнього

КСП Перемога затверджено протокол розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) колишнього КСП Перемога від 30 липня 2005 року № 4, виділено громадянам в натурі (на місцевості) із земель сільськогосподарського призначення,які розташовані за межами населених пунктів,земельні ділянки, в тому числі ріллі, сіножатей, пасовищ, згідно проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП Перемога , вирішено питання щодо надання взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) державних актів на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (згідно з додатком № 1), для ведення особистого селянського господарства (згідно з додатком № 2) .

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 , зареєстрованого в реєстрі за № 1827 від 03 жовтня 2001 року, виданого на ім`я ОСОБА_10 , останнього включено до списку власників земельних часток (паїв) колишнього КСП Перемога , яким видаються державні акти на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,270 га (4,07 га ріллі, 0,20 га сіножаті), серія та номер сертифікату ДН 0209374 (додаток № 1 до розпорядження голови райдержадміністрації від 22 грудня 2005 року № 510 порядковий № 170).

На підставі розпорядження голови Великоновосілківської районної державної адміністрації від 22 грудня 2005 року № 510 ОСОБА_10 видано державний акт від 20 березня 2006 року на право власності на земельну ділянку площею 4,270 га на території Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі розпорядження від 22 грудня 2005 року № 510 ОСОБА_10 виділені в натурі (на місцевості) земельні ділянки з кадастровим номером 1421280200:02:001:0058 площею 4,069 га та з кадастровим номером 1421280200:02:001:0317 площею 0,2020 га.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 помер.

Після смерті ОСОБА_10 спадщину прийняли відповідачі в справі: дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 .

Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованих 01 листопада 2016 року та 11 січня 2017 року, державним нотаріусом Курахівської державної нотаріальної контори 24 листопада 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видано свідоцтва на право спадкування по 1/2 частині зазначених вище земельних ділянок.

Мати позивача ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті

16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК Української РСР 1963 року).

Частиною першою статті 549 ЦК Української РСР 1963 рокувизначено дії, що свідчать про прийняття спадкоємцем спадщини: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

За змістом частини другої статті 553 ЦК Української РСР 1963 року спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини, вважається таким, що відмовився від спадщини.

Системний аналіз положень статей 548, 549, 553 ЦК Української РСР 1963 року дає підстави для висновку, що для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Статтею 560 ЦК Української РСР 1963 року встановлено порядок видачі свідоцтва про право на спадщину.

Так, спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 ЦК Української РСР 1963 року).

Відповідно до положень статті 561 ЦК Української РСР 1963 року свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Аналогічні положення містяться і у статті 47 Закону Української РСР від 25 грудня 1974 року Про державний нотаріат (у редакції, чинній на момент відкриття спадщини).

При цьому ЦК Української РСР 1963 року не обмежував строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 Про практику розгляду судами України справ про спадкування судам роз`яснено, що відповідно до глави 4 Закону України від 25 грудня 1974 року Про державний нотаріат свідоцтво про право на спадщину видається громадянам, організаціям, державі нотаріальними конторами за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у встановленому чинним законодавством порядку. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визначення права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що ОСОБА_10 після смерті своєї матері фактично вступив в управління спадковим майном - спірною земельною ділянкою, при цьому мати позивача не вчинила дій,що свідчили про прийняття нею спадщини, а тому вважалась такою, що відмовилися від спадщини, апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та відмовив в задоволенні позову

ОСОБА_1 , оскільки законність чи незаконність нотаріальних дій, вчинених секретарем Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області ОСОБА_15 з посвідчення підпису ОСОБА_9 на заяві

від 03 жовтня 2001 року про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_10 , не змінює обсягу прав ОСОБА_10 на спадкове майно.

При цьому апеляційним судом правильно зазначено, що позивачем не доведено порушення саме його прав зазначеними вище нотаріальними діями, оскільки вчинення цих нотаріальних дій, відведення ОСОБА_10 спірної земельної ділянки, видача державного акта про право власності на неї, отримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спірних свідоцтв про право на спадщину, відбувалось за життя матері позивача ОСОБА_8 , проте остання цих дій, розпоряджень та правовстановлюючих документів на спірне майно не оспорювала.

Зазначене вище спростовує доводи касаційної скарги представника позивача про порушення його прав на спадкування після смерті його матері, оскільки він має право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали його матері на момент відкриття спадщини, проте позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_8 після смерті своєї матері фактично прийняла спадщину і взагалі те, що вона мала намір приймати спадщину.

Воля спадкоємця ОСОБА_10 на прийняття спадщини після смерті його матері знайшла своє вираження в наявності у нього оригіналу сертифіката на земельну частку(пай), що свідчить про прийняття спадщини спадкоємцем та в подальшому зверненні ним до нотаріальної контори з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом. Оскільки ЦК Української РСР 1963 року не обмежував строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_10 звернувся до нотаріальної контори з заявою про видачу такого свідоцтва через шість років після відкриття спадщини відхиляються Верховним Судом.

Видача сертифіката про право власності на земельну ділянку (пай) на ім`я померлої ОСОБА_7 вже після її смерті, не спростовує факт прийняття ОСОБА_10 спадщини після матері, оскільки цей правовстановлюючий документ знаходився в останнього та лише підтверджував право спадкодавця на спадкове майно.

Доводи касаційної скарги, які стосуються виділенню ОСОБА_10 спірної земельної ділянки в натурі, отримання ним державного акта про право власності на землю та успадкування відповідачами спірної земельної ділянки після смерті останнього, відхиляються Верховним Судом, як такі, що не спростовують правильності висновків апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, які є похідними від прийняття ОСОБА_8 спадщини після смерті ОСОБА_7 .

Зазначивши про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, апеляційний суд також обґрунтовано звернув увагу на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо неповідомлення відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 жодного разу не з`являлась в судові засідання суду першої інстанції є безпідставними, оскільки зазначені обставини не звільняють суд від обов`язку повідомити особу про судових розгляд та дотримуватись принципу диспозитивності судового процесу.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик