Рішення

від 14.06.2018 по справі 903/155/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 червня 2018 р. Справа № 903/155/18 Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного підприємства "Свій Дах"

до відповідача: Приватного підприємства "Ната-Буд"

про стягнення 15371,53 грн.

за участю представників-учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1В, довіреність №1 від 15.03.2018 року;

від відповідача: н/з.

Права та обов'язки учаснику судового процесу роз'яснені відповідно до ст. 42 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду» .

Суть: позивач - Приватне підприємство "Свій Дах" звернувся з позовом до Приватного підприємства "Ната-Буд", з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить стягнути 15371,53 грн., з них 1630,93 грн. - 3% річних та 13740,60 грн. - інфляційних втрат.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, визначеного рішенням господарського суду від 10.03.2015 року по справі № 903/162/15, у зв'язку з чим, на підставі ст. 625 ЦК України, нараховано інфляційні та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 13.03.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.04.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 11.04.2018 року відкладено підготовче засідання на 26.04.2018 року, зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали суду від 13.03.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 26.04.2018 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 11.06.2018р. повідомлено сторін про проведення судового розгляду по суті 14.06.2018 року, так як судове засідання від 14.05.2018 року не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді Костюк С. В. у відпустці.

Відповідач відзиву на позов не представив, ухвали суду направлялися останньому за адресою зазначеною у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.40-44): 43020, АДРЕСА_1, що свідчить про належне повідомлення відповідача про розгляд справи.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, позов просить задовольнити.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд при розгляді справи по суті, -

в с т а н о в и в:

Згідно ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.03.2015р. у справі №903/162/15 позов ПП «Свій Дах» задоволено, стягнуто з Приватного підприємства «НАТА - БУД» (43000, м.Луцьк, вул. Варварівка, буд.10, офіс 2, код ЄДРПОУ 38079240) на користь Приватного підприємства «Свій Дах» (43000, м.Луцьк, вул. Рівненська, 76а, офіс 408, код ЄДРПОУ 35124048) 57144, 36 грн., в т.ч. 43885,00 грн. основної заборгованості за поставлений товар, 5866, 74 грн. пені, 6851, 96 грн. індексу інфляції, 540, 66 грн. - 3% річних та 1827, 00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору. Дане рішення набрало законної сили 23.03.2015 року.

На виконання даного рішення господарським судом 23.03.2015 року видано наказ №903/162/15-1 (а.с.10).

02.04.2015р. головним державним виконавцем Другого відділу ДВС Луцького МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП№47073169) про примусове виконання наказу №903/162/15-1 від 23.03.2015р. (а.с.11).

Відповідачем на виконання наказу №903/162/15-1 від 23.03.2015р. було здійснено часткове погашення заборгованості на суму 44982,54 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- № 33 від 19.05.2015р. на суму 3500 грн.;

- № 41 від 23.06.2015р. на суму 2000 грн.;

- № 42 від 26.06.2015р. на суму 3000 грн.;

- № 14159 від 20.11.2015р. на суму 1501,73 грн.;

- № 2828 від 21.03.2016р. на суму 4706,56 грн.;

- № 3690 від 01.04.2016р. на суму 3906,48 грн.;

- № 3849 від 05.04.2016р. на суму 2728,53 грн.;

- № 5924 від 23.05.2016р. на суму 2727,70 грн.;

- № 8517 від 13.07.2016р. на суму 2728,59 грн.;

- № 11287 від 15.09.2016р. на суму 2728,41 грн.;

- № 13403 від 28.10.2016р. на суму 5454,54 грн.;

- № 1540 від 06.03.2017р. на суму 2727,27 грн.;

- № 4373 від 10.04.2017р. на суму 5454,54 грн.;

- № 18331 від 29.11.2017р. на суму 1818,19 грн.(а.с.13-26).

Враховуючи вищенаведені проплати, судом встановлено, що рішення господарського суду від 10.03.2015р. у справі №903/162/15 та наказ №903/162/15-1 від 23.03.2015р., виконувалися ним несвоєчасно.

За приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 598, 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 Цивільного кодексу України регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. Крім того, з рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність (Аналіз Верховного суду України практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві).

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за час прострочення. Дана позиція викладена в п. 7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» .

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати, що нараховані на основну заборгованість (з врахуванням проплат), враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем рішення господарського суду від 10.03.2015р. у справі №903/162/15 та наказу №903/162/15-1 від 23.03.2015р. за період з 08.03.2015 року по 29.11.2017 року та складають 13740,60 грн., а сума 3% річних за даний період складає 1630,93 грн., які підставні та підлягають стягненню з відповідача.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість , достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 15371,53 грн., з них 1630,93 грн. - 3% річних та 13740,60 грн. - інфляційних втрат підставна та підлягає до задоволення.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 74, 86, 129, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, -

ухвалив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ната-Буд" (43000, м.Луцьк, вул. Варварівка, буд.10, офіс 2, код ЄДРПОУ 38079240) в користь Приватного підприємства «Свій Дах» (43020, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 35124048) 15371,53 грн., з них 1630,93 грн. - 3% річних та 13740,60 грн. - інфляційних, а також 1762 грн. витрат по судовому збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Рівненського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено

21.06.2018

Суддя С. В. Костюк